Постанова

від 28.04.2015 по справі 908/139/15-г

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" квітня 2015 р. Справа № 908/139/15-г

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Гетьман Р.А., суддя Бородіна Л.І., суддя Лакіза В.В.

при секретарі Катренко І.С.

за участю представників:

позивача - Мельника В.В. за довіреністю №14-93 від 18.04.2014 р.,

відповідача - не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ (вх. №1289 З/2) на рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.15 у справі № 908/139/15-г

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", смт. Якимівка Запорізької області

про стягнення 4 207 398,18 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі №908/139/15-г (суддя Шевченко Т.М.) позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3327582,37 грн. основного боргу, 444998,13 грн. інфляційних втрат, 133108,87 грн. трьох процентів річних та 67839,50 грн. судового збору. Відмовлено в позові в решті вимог про стягнення 301708,81 грн. пені.

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не погодилось з зазначеним рішенням місцевого господарського суду та, посилаючись на порушення і неправильне застосування норм процесуального та матеріального права, просить скасувати рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі №908/139/15-г в частині відмови в стягненні 301708,81 грн. пені та прийняти в цій частині нове рішення про стягнення з відповідача на його користь 301708,81 грн. пені, в іншій частині рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі №908/139/15-г залишити без змін; судові витрати покласти на відповідача.

В обґрунтування викладених вимог позивач зазначає про те, що судом першої інстанції невірно застосовані положення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки позивач у розумінні ст. 1 Закону є поточним кредитором в банкрутстві, зважаючи на те, що заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2013 році, тобто, вже після порушення справи про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 р. у справі № 23/5009/326/11. Позивач вважає, що дія мораторію поширюється лише на задоволення конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов'язань саме перед конкурсними кредиторами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 25.02.2015 р. апеляційну скаргу прийнято до провадження, призначено до розгляду на 26.03.2015 р.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу (вх. №4385 від 17.03.2015 р.) вважає, що рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі №908/139/15-г прийняте без порушень та з урахуванням норм законодавства України, тому просить відмовити Публічному акціонерному товариству "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" в задоволенні апеляційної скарги, а оскаржуване рішення залишити без змін.

Свою позицію відповідач обґрунтовує тим, що норма ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, тому неустойка за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони законом, безвідносно до часу їх виникнення, в тому числі за невиконання поточних грошових зобов'язань.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.03.2015 розгляд справи відкладено на 21.04.2015 р.

17.04.2015 р. відповідач звернувся до суду з клопотанням, в якому просив розглянути справу без участі представника Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" за наявними у справі матеріалами.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2015 р. розгляд справи відкладено на 28.04.2015 р.

В судове засідання 28.04.2015 р. прибув представник позивача та надав пояснення у справі, в яких, зокрема, зазначив, що господарським судом при прийнятті оскаржуваного рішення було невірно застосовано положення частини четвертої статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", тому апеляційна скарга підлягає задоволенню з тих підстав, що оскаржене рішення прийнято з порушенням норм процесуального права,

Враховуючи, що відповідач просив здійснити розгляд справи за без участі його представника, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами у відсутності представника відповідача.

Перевіривши повноту встановлення судом обставин справи та докази по справі на їх підтвердження, їх юридичну оцінку та доводи апеляційної скарги в межах вимог, передбачених ст. 101 ГПК України, заслухавши представника позивача, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, виходячи з наступного.

Як свідчать матеріали справи, 28.12.2012р. між позивачем (НАК "Нафтогаз України", продавець) та відповідачем (Якимівське ОП "ВОЖГ та ПО", покупець) укладено договір купівлі-продажу природного газу №13/2633-БО-13.

Відповідно до умов договору та додаткових умов до нього (№1 від 15.07.2013 р., №2 від 14.10.2013 р.) позивач, як продавець, зобов'язався поставити відповідачеві протягом січня-грудня 2012 р. природний газ обсягом до 1250 тис. куб. м, а відповідач, як покупець, - прийняти і оплатити природний газ (п.1.1, 2.1 договору).

Відповідно до п. 5.2 договору ціна за 1000 куб. м природного газу становить 3884,78 грн., крім того 20 % ПДВ - 776,96 грн., разом із ПДВ - 4661,74 грн.

З липня 2013 р. ціна за 1000 куб. м природного газу визначена в розмірі 3823,78 грн., крім того 20 % ПДВ - 764,76 грн., разом із ПДВ - 4588,54 грн. (п.5.2 договору в редакції додаткової угоди №1 від 15.07.2013 р.).

За умовами пункту 6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Термін дії договору в частині реалізації газу - до 31.12.2013 р., а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1 договору).

Звертаючись до господарського суду, позивач зазначив про те, що на виконання умов договору відповідачу поставлено протягом січня-грудня 2013 р. природний газ на загальну суму 4233582,37 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу, які додані до матеріалів справи.

Так, за актом приймання-передачі від 31.01.2013 р. у січні 2013 р. відповідачу було передано 196,858 тис. куб. м природного газу на суму 917700,02 грн.; у лютому 2013 р. - 165,101 тис. куб. м природного газу на суму 769657,28 грн. (акт від 28.02.2013 р.); у березні 2013 р. - 164,395 тис. куб. м на суму 766366,09 грн. (акт від 31.03.2013 р.); у квітні 2013 р. - 34,512 тис. куб. м на суму 160885,83 грн. (акт від 30.04.2013 р.); у жовтні 2013 р. - 76,822 тис. куб. м на суму 352500,51 (акт від 31.10.2013 р.); у листопаді 2013 р. - 108,870 тис. куб. м на суму 499553,91 (акт від 30.11.2013 р.); у грудні 2013 р. - 167,138 тис. куб. м на суму 766918,73 грн. (акт від 31.12.2013 р.).

Проте, відповідач, в порушення умов договору, несвоєчасно та не в повному обсязі розраховувався за переданий у січні-грудні 2013 р. природний газ, що підтверджується наданими у справу документами (копіями платіжних доручень про сплату боргу).

Таким чином, у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 3327582,37 грн., на яку позивачем нараховані 444998,13 грн. інфляційних втрат, 133108,87 грн. трьох процентів річних, 301708,81 грн. пені.

Вирішуючи даний господарський спір, господарський суд першої інстанції виходив з обставин, за якими встановив факт належного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором, а також наявність у відповідача заборгованості в сумі 3327582,37 грн. внаслідок неналежного виконання своїх договірних зобов'язань, яка останнім жодним чином не спростована.

Враховуючи викладене, а також те, що згідно зі ст. ст. 525, 526, 629 ЦК України, ст. 193 ГК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов і порядку укладеного між сторонами договору та згідно з вимогами закону, беручи до уваги, що факт поставки, об'єми та вартість переданого газу сторонами не були оспорені, акти підписані сторонами та скріплені печатками сторін (а. с.21-27), позовні вимоги про стягнення з відповідача 137 294,08 грн. заборгованості судом першої інстанції задоволено в зв'язку з їх документальною обґрунтованістю.

Також, зважаючи на встановлений факт несвоєчасного виконання грошових зобов'язань за договором, керуючись ст. 625 ЦК України, вимоги про стягнення з відповідача 444998,13 грн. інфляційних втрат, 133108,87 грн. трьох процентів річних визнані судом нормативно обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про стягнення з відповідача пені в розмірі 301708,81 грн. господарський суд встановив, що ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського ОП "ВОЖГ та ПО" та введено мораторій на задоволення вимог кредиторів. Застосувавши положення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), та пославшись на те, що дана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, безвідносно до часу їх виникнення, в тому числі за невиконання поточних грошових зобов'язань, господарський суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені в розмірі 301708,81 грн.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, викладеними в рішенні, та вважає, що судом використано у повному обсязі свої повноваження, передбачені процесуальним законом щодо повного та всебічного з'ясування обставин справи, пов'язаних з предметом доказування у даній справі, а висновки, викладені в рішенні, узгоджуються з приписами норм чинного законодавства, які в даному випадку регулюють спірні правовідносини, що призвело до прийняття правомірного рішення.

Доказами у справі, згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Обов'язок доказування, відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає про порушення судом першої інстанції норм матеріального права, вважає, що судом невірно застосовані положення ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", оскільки заборгованість відповідача перед позивачем виникла у 2013 році, тобто, вже після порушення справи про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" згідно з ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 р. у справі №23/5009/326/11, тому позивач у розумінні ст. 1 Закону є поточним кредитором в банкрутстві.

Позивач стверджує, що дія мораторію поширюється лише на задоволення конкурсних кредиторів та припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання боржником зобов'язань, саме перед конкурсними кредиторами. Таким чином, позивач вважає неправомірною відмову в задоволенні позовних вимог в частині заявленої до стягнення пені в розмірі 301708,81 грн.

Колегія суддів вважає наведені позивачем доводи необґрунтованими та безпідставними та зазначає наступне.

Ухвалою господарського суду Запорізької області від 28.01.2011 р. порушено провадження у справі №23/5009/326/11 про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Якимівське орендне підприємство "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" наказом Міністерства палива та енергетики України від 10.11.2005 №568 було включено до реєстру підприємств паливно-енергетичного комплексу, які беруть участь у процедурі погашення заборгованості відповідно до Закону України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 №2711-ІV.

Ухвалою суду від 26.08.2014 р. у справі №23/5009/326/11 продовжено термін проведення засідання суду, на якому буде вирішено питання щодо подальших судових процедур стосовно боржника, до закінчення процедури погашення заборгованості підприємствами паливно-енергетичного комплексу - 01.01.2016 р., передбаченої Законом України "Про заходи, спрямовані на забезпечення сталого функціонування підприємств паливно-енергетичного комплексу" від 23.06.2005 № 2711-IV (в редакції з 03.07.2014 р.).

На даний час зазначена процедура не припинена у відповідності до приписів закону.

Пунктом 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (в новій редакції) визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.

Оскільки справа про банкрутство Якимівського орендного підприємства "Виробниче об'єднання житлово-комунального господарства та побутового обслуговування" була порушена до набрання чинності нової редакції вказаного Закону, то в даному випадку слід застосовувати положення Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство.

Відповідно до положень ст. 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції, чинній на момент порушення справи про банкрутство) мораторій на задоволення вимог кредиторів - це зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію, і припинення заходів, спрямованих на забезпечення виконання цих зобов'язань щодо сплати податків і зборів, застосованих до прийняття рішення про введення мораторію.

Конкурсні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли до порушення провадження у справі про банкрутство, і виконання яких не забезпечено заставою майна боржника.

Частиною 4 ст. 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (у редакції чинній на момент порушення справи про банкрутство) встановлено, що мораторій на задоволення вимог кредиторів вводиться одночасно з порушенням справи про банкрутство. Протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів забороняється стягнення на підставі виконавчих документів та інших документів, за якими здійснюється стягнення відповідно до законодавства; не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, вказана норма встановлює загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів. Зміст цієї заборони не пов'язаний з визначенням поняття мораторію і не обмежений ним. Заборона чинна протягом дії мораторію. Тому, неустойка (штраф, пеня) за невиконання грошових зобов'язань не нараховується в силу прямої заборони закону, безвідносно до часу її виникнення.

Крім того, на виключення можливості в силу закону виникнення та існування відносин з нарахування неустойки боржнику, щодо якого діє мораторій, введений при провадженні справи про його банкрутство, вказано Верховним Судом України в постановах від 12.03.2013 р. у справі № 29/5005/16170/2011 та від 01.10.2013 р. у справі № 28/5005/3240/2012.

В зв'язку з значеним колегія суддів вважає недоречними посилання позивача на рекомендації Президії Вищого господарського суду України № 04-51193 від 04.06.2004 та судові рішення у справі за позовом ЗАТ "Дарна" до ДПІ у Деснянському районі м. Києва про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, оскільки у відповідності до ст. 111-28 ГПК України рішення Верховного Суду України, прийняте за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначену норму права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішеннями Верховного Суду України.

Колегія суддів звертає увагу, що розгляд справ №29/5005/16170/2011 та № 28/5005/3240/2012 здійснювався Верховним Судом України саме внаслідок неоднакового застосування судами касаційної інстанції норм матеріального права - частина 4 статті 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" у правовідносинах щодо нарахування пені протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Визнаючи правомірність висновків господарського суду першої інстанції про відмову в позові щодо стягнення пені, колегія суддів враховує позицію, викладену Верховним Судом України в постанові Пленуму №15 від 18.12.2009 р., в постановах від 18.12.2012 р. у справі №3-67гс12 та від 01.10.2013 р. у справі №3-27гс13.

Крім того, правильність позиції про загальну заборону на нарахування штрафу і пені протягом часу дії мораторію на задоволення вимог кредиторів безвідносно до часу її виникнення, відзначено Вищим господарським судом України в постанові у справі № 922/373 від 13.01.2014 р.

Отже, виходячи зі змісту Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", боржник повинен виконувати зобов'язання, що виникли після введення мораторію, але пеня та штраф за їх невиконання або неналежне виконання не нараховуються, за винятком випадків, які можуть бути встановлені спеціальними нормами законодавства.

Таким чином, враховуючи наведені вище положення законодавства, позовні вимоги в частині стягнення пені за неналежне виконання відповідачем грошових зобов'язань, які нараховані під час дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

З урахуванням викладених обставин, колегія суддів зазначає, що позивач ні під час вирішення спору у господарському суді Харківської області, ні під час розгляду його апеляційної скарги не надав належного матеріального доказу обґрунтованості та правомірності заявлених вимог в частині стягнення з відповідача пені. Наведені ним в апеляційній скарзі доводи про порушення судом норм матеріального та процесуального права нічим не обґрунтовані та не узгоджуються з наявними у справі матеріалами, його позиція не підтверджена належними та допустимими доказами, тому вимоги скаржника не підлягають задоволенню, а наведені на їх підтвердження доводи не можуть бути прийнятими до уваги колегією суддів в якості підстав для скасування прийнятого у даній справі рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/139/15-г.

На підставі викладеного та керуючись статтями 32-34, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ, залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 02.02.2015 р. у справі № 908/139/15-г залишити без змін.

Постанова набирає чинності з дня її проголошення і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом 20-ти днів.

Повний текст постанови складено 30.04.2015 р.

Головуючий суддя Гетьман Р.А.

Суддя Бородіна Л.І.

Суддя Лакіза В.В.