Постанова

від 15.04.2015 по справі 804/15542/13-а

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

15 квітня 2015 рокусправа № 804/15542/13-а

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді:                    Мельника В.В.

           суддів:                     Юхименка О.В. Нагорної Л.М.

за участю секретаря судового засідання: Лащенка Р.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу

Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой»

до

про

Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області

визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» (далі по тексту – позивач) звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області (далі по тексту – відповідач), в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 25 жовтня 2013 року.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 січня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №804/15542/13-а.

Позивач, посилаючись на доводи, викладені у позовній заяві, зазначив, що ним було виконано усі необхідні умови, визначені податковим законодавством для отримання податкового кредиту. Висновки податкового органу, відображені в акті перевірки, щодо неправомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ «Грант Тайм» за відповідний період мають характер припущень та є необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а адміністративний позов задоволено. (суддя – Барановський Р.А.)

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що акт перевірки не містить об'єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов'язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від'ємного значення об'єкта оподаткування. Відповідачем не доведено правомірність своїх дій та їх відповідність нормам діючого законодавства України.

Відповідач – Новомосковська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, не погодившись з вищезазначеною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а та відмовити у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційних вимог відповідач зазначив, що первинні бухгалтерські документи не надавались позивачем до перевірки. Крім того, вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2013 року ТОВ «Грант Тайм» - контрагента позивача у спірних правовідносинах, визнано фіктивним підприємством.

Платником податків письмових заперечень на апеляційну скаргу не надано.

Відповідач про дату, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановленому порядку, свого представника для участі у її розгляді не направив.

За таких обставин, з урахуванням думки представника позивача, колегія суддів ухвалила розглянути справу без участі представника відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні проти задоволення вимог апеляційної скарги заперечував, просив залишити без змін постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а.

У судовому засіданні, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно матеріалів справи, 13 вересня 2013 року керівником контролюючого органу – відповідача по справі, на підставі п.п. 78.1.1 пункту 78.1 ст. 78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, прийнято наказ №237 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» по питанням взаємовідносин з ТОВ «Грант Тайм» за період вересень, листопад 2012 року.

У відповідності до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

В період з 16 вересня 2013 року по 17 вересня 2013 року посадовою особою відповідача проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Днепрострой» із питань взаємовідносин з ТОВ «Грант Тайм» за період вересень, листопад 2012 року, результати якої оформлено актом №372/221/30602474 від 17 вересня 2013 року.

Податковий орган у вступній частині акту перевірки вказує, що до перевірки не було надано первинних документів.

Також відповідач зазначає в акті перевірки, враховуючи вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 15 лютого 2013 року, що правочини між ТОВ «Днепрострой» та ТОВ «Грант Тайм» за період вересень, листопад 2012 року не спричинили реального настання правових наслідків.

Висновками акту встановлено, що в порушення п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 394491,03 грн., в т.ч. за вересень 2012 року на суму 198560,00 грн., за листопад 2012 року на суму 195931,00 грн.

25 жовтня 2013 року на підставі акта перевірки №372/221/30602474 від 17 вересня 2013 року відповідачем по відношенню до платника податків прийнято податкове повідомлення-рішення №002242201 з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг), яким визначено суму грошового зобов'язання за основним платежем у розмірі 394491,03 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 197245,52 грн.

Згідно пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний надати посадовим (службовим) особам контролюючих органів у повному обсязі всі документи, що належать або пов'язані з предметом перевірки. Такий обов'язок виникає у платника податків після початку перевірки.

У відповідності до пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Колегія суддів враховує ту обставину, що доказів надання до перевірки та у період до прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення будь-яких первинних документів, що належать або пов'язані з її предметом, матеріали справи не містять, що у відповідності до пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України дає підстави вважати, що такі документи були відсутні у позивача по справі на час складення такої звітності.

У відповідності до частини 3 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, які визнаються сторонами, можуть не доказуватися перед судом, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що представником позивача у судовому засіданні обставина прийняття 15 лютого 2013 року Ленінським районним судом м. Луганська вироку не заперечувалась.

Щодо долучених до матеріалів справи копій первинних документів по взаємовідносинам із ТОВ «Грант Тайм», суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Стаття 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» встановлює, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 1.1. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 р. N 88 (далі по тексту – Положення), вказане Положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (надалі - підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (надалі - установи).

У відповідності до пункту 2.4 вказаного Положення первинні документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Із системного аналізу вищезазначених правових норм, вбачається, що показники витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, які є підставою для формування податкового обліку платника податків, а також належними та допустимими доказами на підтвердження податкової звітності в суді.

Із матеріалів справи вбачається, що між позивачем (покупець) та ТОВ «Грант Тайм» (постачальник) було укладено договір купівлі-продажу №4/СТ від 17 вересня 2012 року, згідно умов якого постачальник постачає продукцію на умовах та по цінам згідно специфікацій до договору, а покупець зобов'язується прийняти та своєчасно оплатити товар згідно з умовами договору.

Також на підтвердження здійснення господарських операцій позивачем надано копії видаткових накладних. (а.с.125-134)

Досліджуючи вищевказані видаткові накладні на предмет їх відповідності вимогам ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», пункту 2.4 Положення, колегія суддів звертає увагу на те, що вони не містять відомостей щодо посади і прізвища особи, яка отримала товар, дані про цю особу, які дають змогу її ідентифікувати, відсутні.

Крім того, згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов'язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами Податкового кодексу України.

Необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Згідно умов договору купівлі-продажу №4/СТ від 17 вересня 2012 року покупець здійснює оплату за товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника протягом 180 днів з дня отримання пакета документів, що оговорені даним договором, які підтверджуються поставку товару покупцю.

Колегія суддів звертає увагу на те, що матеріали справи не містять належних доказів здійснення розрахунків між позивачем та ТОВ «Грант Тайм» в межах вищевказаних договірних відносин.

Також згідно пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну.

У відповідності до пункту 201.10 вказаної статті податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Судом встановлено, що матеріали справи не містять копій податкових накладних, наданих позивачу ТОВ «Грант Тайм» в межах виконання угоди з постачання товарно-матеріальних цінностей.

Відповідно до пункту 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пункт 198.6 ст.198 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

З огляду на зазначені недоліки наданих первинних документів у розумінні ч.1 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та ненадання платником податків необхідної документації на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій, виходячи із сукупності даних обставин, колегія суддів вважає, що сформовані платником податків показники податкового обліку в порушення пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України не підтверджено документально.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує, що в силу пункту 44.6 статті 46 Податкового кодексу України існують підстави вважати, що документи, які підтверджують показники, відображені позивачем у податковій звітності, були відсутні у нього на час складення такої звітності.

З огляду на викладені обставини справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість та правомірність прийнятого суб'єктом владних повноважень по відношенню до платника податків у спірних правовідносинах податкового повідомлення-рішення №0002242201 від 25 жовтня 2013 року, виходячи з чого підстави для задоволення вимог адміністративного позову відсутні.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи були порушені норми матеріального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи і тому вимоги апеляційної скарги відповідача підлягають задоволенню, а постанова Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а– скасуванню.

Керуючись ч.3 ст. ст. 160, 195, 196, 198, 202, 205, 207 КАС України, суд, -

           ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Новомосковської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області – задовольнити.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року у справі №804/15542/13-а – скасувати.

У задоволенні позову – відмовити.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, а в разі складання рішення в повному обсязі відповідно до ст. 160 зазначеного кодексу – з дня складання рішення в повному обсязі.

Повний текст виготовлено – 20 квітня 2015 року.

Головуючий:                                                                      В.В. Мельник

          Суддя:                                                                      О.В. Юхименко

          Суддя:                                                                      Л.М. Нагорна