Постанова

від 14.11.2019 по справі 804/15542/13-а

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

14 листопада 2019 року м. Дніпросправа № 804/15542/13-а

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Ясенової Т.І. (доповідач),

суддів: Суховарова А.В., Головко О.В.,

за участю секретаря судового засідання Троянова А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Головного управління ДФС у Дніпропетровській області на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року, суддя першої інстанції Барановський Р. А., у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Днепрострой до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю Днепрострой звернулось до суду з адміністративним позовом до Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0002242201 від 25 жовтня 2013 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує на те, що відповідачем було порушено процедуру проведення документальної позапланової невиїзної перевірки, оскільки перевірку було розпочато одночасно з направленням на адресу позивача копії наказу про перевірку. Позивачем було виконано усі необхідні умови, визначені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту. Висновки податкового органу, відображені в акті перевірки, щодо неправомірності формування податкового кредиту по податку на додану вартість по взаємовідносинам із ТОВ Грант Тайм за відповідний період, ґрунтуються на вироку Ленінського районного суду міста Луганськ від 15 лютого 2013 року та мають характер припущень і є необґрунтованими.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Новомосковської об`єднаної державної Дніпропетровської області Державної податкової служби №0002242201 від 25 жовтня 2013 року.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції дійшов висновку, що акт перевірки не містить об`єктивного викладення обставин, які є підставою для нарахування грошових зобов`язань, позбавлення права на податковий кредит або зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування. Висновки податкового органу щодо порушення позивачем норм податкового законодавства по взаємовідносинам з ТОВ Гранд Тайм , фактично засновані на отриманому вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013. Проте, вказана обставина не є безумовною підставою для висновку про порушення позивачем податкового законодавства. Суд на підставі досліджених доказів дійшов висновку про доведеність реальності господарських операцій позивача з ТОВ Гранд Тайм .

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015 постанову суду першої інстанції скасовано, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність реального характеру поставки позивачу від ТОВ Грант Тайм товару, а отже і неправомірність формування позивачем сум податкового кредиту з посиланням на господарські операції із цим постачальником.

Постановою Верховного Суду від 19 березня 2019 року скасовано постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 15.04.2015, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до висновків Верховного Суду апеляційним судом при розгляді справи, не були встановлені обставини щодо дотримання відповідачем порядку призначення та проведення перевірки, правомірності підстав для її проведення. Тоді як позивач звертав увагу суду у судовому процесі на порушення відповідачем норм пункту 79.2 ст. 79 ПК України. Вищенаведені порушення апеляційним судом норм процесуального права призвели до передчасних висновків щодо суті спору. Поряд із цим поза увагою суду також залишилися доводи відповідача щодо обставин, встановлених у вироку Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013, яким слід дати оцінку при новому розгляді справи.

Вказані обставини стали підставою для скасування суду апеляційної інстанції та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Перевіряючи рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції виходить з наступного.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, які суд першої інстанції вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що відповідачем отримано вирок Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013 року, в якому ТОВ Гранд-Там визнано фіктивним підприємством. До ТОВ Днепрострой відповідачем було направлено запит з проханням надати пояснення та їх документальне підтвердження, на що, позивач, із посиланням на статтю 42 Конституції України (право на підприємницьку діяльність) посилався на незаконне втручання та перешкоджання господарській діяльності підприємства. Жодних первинних документів до відповіді надано не було. На другий запит відповідача, позивачем надано аналогічну відповідь.

У зв`язку з ненаданням документів, відповідачем видано наказ від 18.08.2013 №125 про проведення документальної позапланової виїзної перевірки, який було оскаржено позивачем до суду.

Податковим органом після з`ясування оскарження вищезазначеного наказу, було видано новий наказ № 237 від 13.09.2013 Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Днепрострой . Стверджує про правомірність проведення перевірки, доведеність податковим органом порушення позивачем податкового законодавства, що зафіксовано в акті перевірки та правомірність прийнятного податкового повідомлення- рішення.

Перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, заслухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Судом встановлено, що 13 вересня 2013 року на підставі п.п. 78.1.1 пункту 78.1 ст.78, п.79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, начальником Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Чуб Г. В. прийнято наказ № 237 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю Днепрострой по питанням взаємовідносин з ТОВ Грант Тайм за період вересень, листопад 2012 року.

За результатом проведеної перевірки контролюючим органом складено акт від 17.09.2013 року № 372/221/30602474, за висновком якого встановлено, що в порушення п.198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України позивачем завищено податковий кредит з податку на додану вартість всього на суму 394491,03 грн., в т.ч. за вересень 2012 року на суму 198560,00 грн., за листопад 2012 року на суму 195931,00 грн.

На підставі акту перевірки 25 жовтня 2013 року відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №002242201, яким позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за основним платежем у розмірі 394491,03 грн. та застосовано штрафні санкції у розмірі 197245,52 грн.

Як встановлено судом позивачем було сформовано показники податкового кредиту у податковому обліку з ПДВ за вказані податкові періоди на підставі податкових накладних, виписаних від імені ТОВ Грант Тайм з посиланням на поставку ТОВ Днепрострой товару за договором купівлі-продажу від 17.09.2012 № 4/СТ.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. (частина 1 статті 1 Податкового кодексу України)

За приписами пункту 198.2 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п.201.11 ст.201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Пунктом 44.1 статті 44 ПК встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платники податків зобов`язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов`язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності (абзац перший пункту 44.3 цієї статті).

Приписами пункту 44.6 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

Зміст наведених правових норм свідчить, що обов`язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов`язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 статті 44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Разом із тим, вказані норми застосовуються у випадках дотримання контролюючим органом норм ПК щодо проведення перевірок платника податків.

Пунктом 75.1 статті 75 ПК України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 ПК України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пункту 78.4 статті 78 ПК України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Статтею 79 ПК України визначено особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Зокрема, пунктом 79.1 статті 79 ПК України визначено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності обставин для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

За правилами пункту 79.2 статті 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

При цьому, незважаючи на проголошену пунктом 79.3 статті 79 ПК України необов`язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній має право бути присутнім, що також узгоджується із приписами підпункту 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 ПК України.

Сам вид перевірки (позапланова невиїзна), без надання платнику податків права на подання відповідних пояснень та документів, що стосуються предмету перевірки, позбавляє контролюючий орган можливості об`єктивно здійснити аналіз законності діяльності такого платника й дійти обґрунтованих висновків стосовно податкового правопорушення.

Отже, з наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Невиконання вимог пункту 79.2 статті 79 ПК України призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої, а саме - компетенції у податкового органу на прийняття акту індивідуальної дії (податкового повідомлення-рішення).

Наведене правозастосування узгоджується з висновками Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), а також Верховного Суду у постановах від 6.02.2018 (справа №802/1241/17-а), від 21.02.2018 (справа №821/371/17) від 1.08.2018 (справа №821/1667/16).

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що наказом начальника Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області Чуб Г. В. № 237 від 13.09.2013 призначено проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ Днепрострой . (том 1 а. с. 9, 230)

На підставі вказаного наказу відповідачем винесено повідомлення від 16.09.2013 про проведення вказаної перевірки з 16.09.2013. (т.1 а.с.232)

На адресу позивача 16.09.2013 рекомендованим листом з повідомленням контролюючий орган направив лист з повідомленням про дату початку та місце проведення перевірки та наказ про перевірку. (том 1 а. с. 231-233)

Відповідно до акту перевірки від 17.09.2013 перевірка проводилась з 16.09.2013 по 17.09.2013. (т.1 а.с.10)

Наказ про проведення перевірки та повідомлення про її проведення були отримані позивачем лише 20.09.2013, тобто вже після закінчення перевірки. (том 1 а. с. 233)

Таким чином, всупереч вимогам статті 79 ПКУ, контролюючим органом не було дотримано умови вручення платнику податків до початку проведення зазначеної перевірки під розписку копію наказу та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

З огляду на обставини отримання позивачем копії наказу та повідомлення про проведення перевірки вже після проведення перевірки, що позбавило його можливості реалізації свого права на ознайомлення із ними до початку здійснення контрольного заходу та подання відповідних пояснень й документів, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про проведення відповідачем перевірки без наявності на те правових підстав.

Як наслідок, акт такої перевірки з викладеними у ньому висновками, є доказом, здобутим з порушенням закону, й не має юридичної значимості, а тому прийняте на його підставі податкове повідомлення-рішення не може бути визнано правомірним.

Надаючи оцінку доводам відповідача щодо обставин, встановлених вироком Ленінського районного суду м. Луганська від 15.02.2013, на якому гуртуються висновки акту перевірки, колегія суддів зазначає, що акт перевірки містить лише витяг з описової частини вказаного вироку. При цьому, в акті перевірки не зазначено номер кримінальної справи, в якій постановлено вказаний вирок. Матеріали справи також не містять такої інформації. Вказана обставина унеможливила пошук вказаного вироку суду в Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Судом апеляційної інстанції вживалися заходи щодо витребування копії вказаного вироку.

Проте, відповідно до інформації Сватівського районного суду Луганської області, наданої на запит суду апеляційної інстанції, згідно розпорядження Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 02.09.2014 Про визначення територіальної підсудності справ територіальну підсудність Ленінського районного суду м. Луганська визначено Сватівському районному суду Луганської області. Судом повідомлено, що судова справа стосовно ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 з Ленінського районного суду м. Луганська не передавалася, тому надати копію вироку від 15 лютого 2013 року стосовно вищезазначених осіб суд не має можливості.

На вимогу суду апеляційної інстанції відповідачем не надано копію вказаного вироку.

Відповідно до пояснень представника відповідача в судовому засіданні, ним вживалися заходи щодо отримання копії цього вироку, на який є посилання в акті перевірки, проте безрезультатно.

Враховуючи встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування податкового повідомлення-рішення й задоволення позовних вимог.

Враховуючи, що судом першої інстанції неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову з наведених підстав.

Керуючись статтями 241-245, 250, 315, 317, 321,322, 327, 329 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Дніпропетровській області задовольнити частково.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24 листопада 2014 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Новомосковської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Дніпропетровській області № 0002242201 від 25 жовтня 2013 року.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий - суддя Т.І. Ясенова

суддя А.В. Суховаров

суддя О.В. Головко