Постанова

від 28.04.2015 по справі 813/5998/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 року № 876/390/15

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Гінди О.М.

суддів: Качмара В.Я., Мікули О.І.

за участі секретаря судових засідань Щерби С.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Атлант 10» до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановив:

ПП «Атлант 10» звернулось до суду з адміністративним позовом до відповідача ДПІ у Франківському районі м. Львова, яким, з урахуванням збільшення розміру позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 23.04.2009 № 0000812320/0; № 0000792320/0; № 0000802320/0; № 0000822320/0; № 0000832320/0.

В обґрунтування позовних вимог ПП «Атлант 10» посилається на безпідставність висновків податкового органу, за результатами позапланової виїзної перевірки позивача з питань правових відносин ПП Фірма «Октей» за період з 01.03.2006 по 30.09.2008, ПП «Компанія Інтерсолар» за період 01.03.2006 по 30.09.2008, ПП ПФ «Агрозембуд» за період з 01.01.2005 по 30.11.2008, оскільки кожна фінансово-господарська операція ПП «Атлант 10» з цими контрагентами мала реальний характер та підтверджується належним чином оформленими первинними документами. У податковому обліку підприємства суми ПДВ, на підставі податкових накладних, віднесено до складу податкового кредиту. Розрахунки позивача з контрагентами проведено повністю, зі сплаченого у вартості придбаного товару ПДВ позивачем сформовано податковий кредит, який відображено у податкові звітності з ПДВ за відповідний податковий (звітний) період.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.12.2009, яка залишена без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 09.04.2013, у задоволенні позову відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.08.2014 вказані вище рішення судів попередніх інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

За результатами нового судового розгляду, постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16.12.2014 адміністративний позов ПП «Атлант 10» задоволено повністю.

Із цією постановою суду першої інстанції не погодився відповідач та оскаржив її в апеляційному порядку. Просить постанову суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги вказує на те, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

У процесі апеляційного розгляду, у порядку визначеному ст. 55 КАС України допущено заміну відповідача - Державну податкову інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області її правонаступником - Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області.

Особи, які беруть участь у справі в судове засідання не прибули, а тому у відповідності до ст. 41 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд апеляційної інстанції, заслухав доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін у судовому засіданні від 24.03.2015, перевірив матеріали справи та обговорив підстави і межі апеляційної скарги, вважає, що апеляційну скаргу належить задовольнити.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що посадовими особами ДПІ у Франківському районі м. Львова проведена позапланова виїзна перевірка ПП «Атлант 10» з питань правових відносин ПП Фірма «Октей» за період з 01.03.2006 по 30.09.2008, ПП «Компанія Інтерсолар» за період 01.03.2006 по 30.09.2008, ПП ПФ «Агрозембуд» за період з 01.01.2005 по 30.11.2008, результати якої оформлені актами відповідно від 13.04.2009 № 977/23-2/33169553; від 13.04.2009 № 975/23-2/33169553; від 13.04.2009 № 976/23-2/33169553.

У висновках акта від 13.04.2009 № 977/23-2/33169553 зафіксовано наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства по правових відносинах з ПП Фірма «Октей»:

- п. 5.3.9. п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 3 квартал 2007 року на суму 603 216,00 грн, за рахунок проведення у податковому обліку ПП «Атлант - 10» взаєморозрахунків з ПП Фірма «Октей»;

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.4. п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму 482 573,00 грн, в тому числі за серпень 2007 року - 3 498,00 грн, вересень 2007 року - 479 075,00 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23.04.2009 № 0000822320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 206 432,00 грн, в тому числі основний платіж 603 216,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 603 216, 00 грн;

- від 23.04.2009 № 0000832320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 723 859,00 грн, в тому числі основний платіж 482 573,00 грн та штрафна (фінансова) санкція 241 286,50 грн.

У висновках акта від 13.04.2009 № 975/23-2/33169553 зафіксовано наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства по правових відносинах з ПП «Компанія Інтерсолар»:

- п. 1.7. ст. 1, п.п. 7.2.4. п. 7.2., п.п. 7.4.5. п. 7.4. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну вартість 284 577,00 грн, в тому числі за травень 2008 року - 157 993,00 грн, червень 2008 року - 126 584,00 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 23.04.2009 № 0000812320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 426 865, 50 грн, в тому числі за основним платежем 284 577,00 грн та за штрафними (фінансовими) санкціями 142 288,50 грн.

У висновках акта від 13.04.2009 № 976/23-2/33169553 зафіксовано наступні порушення позивачем вимог податкового законодавства по правових відносинах з ПП ПФ «Агрозембуд»:

- п. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого перевіркою встановлено заниження податку на прибуток за 4 квартал 2007 року на суму 957 980,00 грн, за рахунок проведення у податковому обліку ПП «Атлант - 10» взаєморозрахунків з ПП ПФ «Агрозембуд»;

- п. 1.7 ст. 1, п.п. 7.2.4 п. 7.2, п.п. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого встановлено заниження податку на додану вартість на загальну суму 766 384,00 грн, в тому числі за жовтень 2007 року - 280 148,00 грн, листопад 2007 року - 424 189,00 грн, грудень 2007 року - 62 047,00 грн.

На підставі цього акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення:

- від 23.04.2009 № 0000792320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток у сумі 1 915 960,00 грн, в тому числі за основним платежем - 957 980,00 грн та штрафними (фінансовими) санкціями - 957 980,00 грн;

- від 23.04.2009 № 0000802320/0, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 1 149 576,00 грн, в тому числі за основним платежем 766 384,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями 383 192,00 грн.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що позов належить задовольнити, оскільки подані позивачем документи відображають реальність господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства, а також використання придбаних товарів та послуг у власній господарській діяльності позивача, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. Також, суд першої інстанції зазначив, що позивач, як юридична особа може нести будь-яку відповідальність лише у разі самостійного порушення норм законодавства України, та не може нести відповідальність за діяння будь-яких інших осіб. Законодавством України не встановлено обов'язку для позивача здійснювати контроль за веденням господарської діяльності та зобов'язань сплати податку до бюджету контрагентами. На думку суду першої інстанції обґрунтованість позовних вимог та реальність господарських операцій позивача з контрагентами, підтверджується і висновком судово-економічної експертизи № 712 від 28.03.2011 по кримінальній справі № 144-0042 та постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.06.2012 у кримінальній справі № 1-302/11, яка набрала законної сили, про звільнення ОСОБА_2, директора ПП «Атлант 10», від кримінальної відповідальності.

Однак, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Правовідносини, що виникають у зв'язку з формуванням платником податку на прибуток валового доходу, регулюються Законом України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року N 334/94-ВР (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - далі Закон N 334/94-ВР.

Так, пунктом 5.1 Закону N 334/94-ВР визначено, що валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Пункт 5.2 Закону N 334/94-ВР містить конкретизацію ознак окремих груп витрат, що відносяться до валових витрат, а пункт 5.3 - перелік витрат, які до складу валових не належать незалежно від того, чи пов'язані вони із господарською діяльністю платника податків. Згідно з цим пунктом, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, визначені Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» від 16 липня 1999 року N 996-XIV (тут та далі в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок нарахування та сплати податку на додану вартість, а також порядок формування податкового кредиту з цього податку на час виникнення спірних правовідносин регулювався Законом України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року N 168/97-ВР (далі - Закон N 168/97-ВР).

Підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону N 168/97-ВР визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до підпункту 7.4.5 цього пункту, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Відповідно до пп. 7.2.4. п.7.2 ст.7 цього Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону, а згідно з п. 9.6 ст. 9 цього Закону свідоцтво про реєстрацію особи як платника податку на додану вартість діє до дати його анулювання.

При цьому необхідною умовою для віднесення сплачених (нарахованих) у ціні товарів сум податку на додану вартість до податкового кредиту та формування валових витрат є факт реальності придбання товарів (послуг), тобто реальність господарської операції.

Аналіз реальності господарської діяльності повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту.

З аналізу наведених вище норм Законів України «Про податок на додану вартість» та «Про оподаткування прибутку підприємств» вбачається, для формування податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибутку підприємств, проведені господарські операції повинні бути підтверджені необхідними первинними документами, які є характерними для тої чи іншої господарської операції та вказують на реальність та товарність проведення господарських операцій. Разом з тим, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

У актах перевірки зазначено про порушення позивачем вимог п. 1.7 ст. 1, пп. 7.2.4 п. 7.2, пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» та пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Як вбачається з матеріалів справи перевірки відповідачем були проведені на виконання постанов слідчих органів, винесених під час розслідування кримінальних справ щодо посадових осіб ПП Фірма «Октей», ПП ПФ «Агрозембуд» та ПП «Компанія Інтерсолар».

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ПП «Атлант 10» не надало відповідачу під час проведення позапланових перевірок первинних документів по взаємовідносинах з ПП Фірма «Октей», ПП ПФ «Агрозембуд» і ПП «Компанія Інтерсолар». А пояснення позивача про те, що ця документація була викрадена з автомобіля посадової особи підприємства, після завершення планової документальної перевірки за період фінансово-господарської діяльності позивача з 01.04.2007 по 31.03.2008, під час якої досліджено первинну документацію та результати якої оформлені актом від 01.08.2008 року № 2553/23-2/33169553, у зв'язку з чим ним подана в Шевченківський РВ ЛМУ ГУМВС України у Львівській області заява про факт викрадення 13.08.2008, спростовується наступним.

Відповідно до п. 2.1 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Згідно з п. 6.2 цього Положення первинні документи та облікові регістри, які пройшли обробку, бухгалтерські звіти і баланси до передачі їх до архіву підприємства, установи повинні зберігатися в бухгалтерії у спеціальних приміщеннях або зачинених шафах під відповідальністю осіб, уповноважених головним бухгалтером.

Відповідно до п. 6.10 Положення у разі пропажі або знищення первинних документів, облікових регістрів і звітів керівник підприємства, установи письмово повідомляє про це правоохоронні органи та наказом призначає комісію для встановлення переліку відсутніх документів та розслідування причин їх пропажі або знищення.

Однак, всупереч вимогам зазначених норм ПП «Атлант 10» не забезпечило належного зберігання первинних документів, а також документи до закінчення податкового періоду, що настає за звітним, в тому числі і на пропозицію податкового органу, не поновило, до матеріалів справи переліку відсутніх документів та результатів розслідування причин їх зникнення не надало і жодних документів, які б підтверджували задекларований податковий кредит та валові витрати до матеріалів справи не долучило.

Постановою Залізничного районного суду м. Львова від 19.06.2012, яка набрала законної сили, у зв'язку із застосуванням п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію» від 08.07.2011, ОСОБА_2 звільнено від кримінальної відповідальності та кримінальну справу за ч. 2 ст. 367 КК України закрито. (а.с. 104 т. 2). ОСОБА_2 обвинувачувався в тому, що перебуваючи на посаді директора ПП «Атлант 10» вчинив службову недбалість, що призвело до не нарахування та несплати до Державного бюджету України податку на додану вартість у сумі 1 050 961 грн., що становить тяжкі наслідки. Зокрема, ОСОБА_2 внаслідок неналежного виконання своїх обов'язків через несумлінне ставлення до них, в період з жовтня 2007 року по липень 2008 року уклав з невстановленими особами, які діяли від імені ПП «Компанія Інтерсолар» та ПП ПФ «Агрозембуд», договори купівлі-продажу, поставки, підряду, надання інших робіт та послуг, які не мали ліцензій на здійснення будівельної діяльності, дозволів та допусків для проведення робіт підвищеної небезпеки, а засновники цих підприємств заперечили свою причетність до господарської діяльності цих СПД. (а.с. 122-128 т. 2).

Крім того, ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 01.08.2013, яка залишена без змін ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 28.08.2013, ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які підозрювались у фіктивному підприємництві - створенні та придбанні юридичних осіб, зокрема ПП «Компанія Інтерсолар», ПП ПФ «Агрозембуд», ПП Фірма «Октей» з метою прикриття незаконної діяльності, що завдало великої матеріальної шкоди державі, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 2 ст. 205 КК України, звільнено від кримінальної відповідальності у зв'язку з закінченням строку давності, а кримінальне провадження закрито.

Згідно пунктів 1, 3, 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 № 12 «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» закриття кримінальної справи зі звільненням від кримінальної відповідальності можливе лише в разі вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого КК України, та за наявності визначених у законі правових підстав. При вирішенні питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності суд (суддя) під час попереднього, судового, апеляційного або касаційного розгляду справи повинен переконатися, що діяння, яке поставлено особі за провину, дійсно мало місце, що воно містить склад злочину і особа винна в його вчиненні, а також що умови та підстави її звільнення від кримінальної відповідальності передбачені КК України. Тільки після цього можна постановити (ухвалити) у визначеному КПК порядку відповідне судове рішення.

Отже, звільнення особи від кримінальної відповідальності із застосування амністії чи у зв'язку з закінченням строку давності, свідчить про вчинення особою інкримінованого їй злочину, однак держава відмовляється від застосування щодо особи, котра вчинила злочин, установлених законом обмежень певних прав і свобод шляхом закриття кримінальної справи.

Згідно ч. 4 ст. 72 КАС України вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

З огляду на зазначене вище, суд апеляційної інстанції вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не можуть бути враховані висновки податкового органу про заниження податку на прибуток та ПДВ, оскільки ОСОБА_2, як директор ПП «Атлант 10» постановою суду звільнений від кримінальної відповідальності, а кримінальну справу закрито.

Крім того, допитаний по кримінальній справі в якості свідка ОСОБА_5, прізвище якого зазначено у податкових накладних виписаних від імені ПП Фірма «Октей», пояснив, що створивши в березні 2006 року ПП Фірма «Октей» він жодною діяльністю від імені названого підприємства не займався, жодних робіт для ПП «Атлант 10», про які йде мова у податкових накладних, він не виконував, послуг не надавав, товарів не реалізовував.

У постанові від 05.03.2012 по справі № 21-421а11 Верховний Суд України дійшов висновку, що оскільки у ході розгляду справи судом встановлено, що Продавці, податкові накладні яких стали підставою для формування Покупцем податкового кредиту, зареєстровані в Реєстрі платників податку на додану вартість за зверненням невстановлених осіб від імені осіб, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств отже, виписані від їх імені податкові накладні не можна вважати належно оформленими, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Відповідно до ч. 1 ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що наявність лише наданих позивачем документів, без фактичного здійснення господарської операції, не може бути підставою для включення відповідних сум до складу податкового кредиту.

У листі Державної податкової інспекції у м. Чернігові від 18.07.2008 № 6718/7/23-520 зазначено, що ПП Фірма «Октей» в період з 01.01.2007 по 31.12.2007 звітувало про відсутність діяльності.

Як вбачається з листа Кам'янка-Бузької районної державної адміністрації Львівської області від 17.08.2009 № 2552 та акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта від 28.12.2007, листа Пустомитівської районної державної адміністрації Львівської області від 13.08.2009 № 04/11-1581 та акту державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта від 20.02.2007, листа Чопської міської ради Закарпатської області від 19.08.2009 № 03-18/509, листа ДП «Алкоінвест Україна» від 18.08.2009 № 330, листа ТзОВ «Геламко Україна» від 13.08.2009 № 346/09, листа Виконавчого комітету Трускавецької міської ради Львівської області від 11.08.2009 № 18/1252/4, листа Спеціалізованої дитячо-юнацької школи олімпійського резерву «Олімп-Л» від 25.08.2009, листа Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 10.08.2009 № 10-11-1808, господарські операції між ПП «Атлант 10» та ПП Фірма «Октей» щодо будівництва 50-ти квартирного житлового будинку по вул. Миру, 1 в м. Пустомити Львівської області та навантаження і перевезення будівельного сміття, 2 черги житлового будинку по вул. Перемоги, 28а в м. Кам'янка-Бузька Львівської області, 3 черги 75-ти квартирного житлового будинку в м. Чоп Закарпатської області щодо виконання робіт для ПП «Атлант-10» по будівництву логістичного центру на трасі Київ-Чоп в с. Копилів, складського комплексу ДП «Алкоінвест Україна» по вул. Леніна в м. Немирів Вінницької області, житлового будинку в м. Трускавець Львівської області, загальнобудівельні роботи на цьому об'єкті та вивезення будівельного сміття згідно податкової накладної від 24.09.2009 № 383, щодо виконання робіт для ПП «Атлант 10» з проведення капітального ремонту системи теплопостачання Миколаївської ЗОСШ № 2 та СШ в с. Гійче Жовківського району Львівської області, а також роботи з поточного ремонту басейну, сауни в приміщенні підвалу по вул. Кн. Ольги, 3а, згідно податкової накладної від 03.09.2007 № 319 не відбувались, а роботи (послуги) не надавались.

Крім того, позивач не надав доказів на підтвердження виконання ПП Фірма «Октей» робіт щодо розробки проектно-технічної документації, згідно податкової накладної від 17.09.2007 № 371. Так як документів, які б конкретизували суть інформаційно-маркетингових та транспортно-експедиційних послуг та їх використання у власній господарській діяльності не надано, отже, оформлення поданих позивачем документів не відповідає вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність», оскільки у них не розкрито змісту господарської операції.

Як вбачається з Акта державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта від 28.12.2007, весь обсяг робіт щодо будівництва багатоквартирного будинку по вул. Перемоги, 28а в м. Кам'янка-Бузька Львівської області виконав генеральний підрядник КВП «Мистецтво», якому і був наданий дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт.

Також, згідно з Актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого об'єкта від 20.02.2007, будівництво 50-ти квартирного житлового будинку по вул. Миру, 1 в м. Пустомити Львівської області здійснено генеральним підрядником КВП «Мистецтво», якому і був наданий дозвіл на проведення будівельно-монтажних робіт, субпідрядники до виконання робіт не залучались.

Тобто будівництво зазначених вище житлових будинків здійснювалось безпосередньо КВП «Мистецтво» без залучення субпідрядних організацій.

Крім того, всупереч наказу Державного комітету статистики України та Державного комітету України з будівництва та архітектури від 21.06.2002 № 237/5 «Про затвердження типових форм первинних документів з обліку в будівництві», чинний на момент існування спірних правовідносин, якими були затверджені типові форми первинних облікових документів у будівництві № КБ-2в «Акт приймання виконаних підрядних робіт» та № КБ-3 «Довідка про вартість виконаних підрядних робіт», які запроваджено для їх застосування з 1 липня 2002 року, в довідці про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року та в акті приймання виконаних підрядних робіт № 913 за вересень 2007 року, які оформлялись у зв'язку із проведенням будівництва житлового будинку по вул. Петефі м. Чоп Закарпатської області, не зазначено, що субпідрядником будівництва виступало ПП Фірма «Октей», тому зазначені документи, обов'язковість оформлення яких при проведенні будівельних робіт визначена законодавством, не підтверджують факт виконання робіт ПП Фірма «Октей».

Крім того, як зазначено в листі Чопської міської ради Закарпатської області від 19.08.2009 № 03-18/509, дозвіл на ведення робіт з будівництва багатоквартирного житлового будинку в м. Чоп Закарпатської області ПП «Атлант-10» та ПП Фірма «Октей» не надавався.

Також, з врахуванням зазначеного вище наказу, суд апеляційної інстанції вважає, що подані позивачем довідки про вартість виконаних підрядних робіт за вересень-жовтень 2007 року та акти приймання виконаних підрядних робіт № 919 за вересень 2007 року, № 1016 за жовтень 2007 року, які оформлялись у зв'язку із проведенням будівництва логістичного центру на трасі Київ-Чоп в с. Копилів; довідка про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року та акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року № 1, які оформлялись у зв'язку із проведенням капітального ремонту системи теплопостачання Миколаївської ЗОСШ № 2; акт приймання виконаних підрядних робіт за вересень 2007 року № 1, який оформлявся у зв'язку із проведенням капітального ремонту системи теплопостачання середньої школи в с. Гійче Жовківського району Львівської області; акт приймання виконаних підрядних робіт № 906 за вересень 2007 року, який оформлявся у зв'язку із проведенням капітального ремонту системи опалення ДЮСШ «Енергія» не підтверджують факт виконання робіт ПП Фірма «Октей» для ПП «Атлант 10».

Крім цього, згідно листа Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації від 10.08.2009 №10-11-1808, будь-які роботи в установах освіти Миколаївської та Жовківської районних державних адміністрацій Львівської області ПП Фірма «Октей» та ПП «Атлант 10» не проводились.

Також в листі ТзОВ «Геламко Україна» від 13.08.2009 № 346/09 зазначено, що за період будівництва логістичного центру ТзОВ «Геламко Україна» в с. Копилів ПП Фірма «Октей» та ПП «Атлант 10» до виконання будь-яких робіт не залучались.

У листі ДП «Алкоінвест Україна» від 18.08.2009 № 330 зазначено, що жодних робіт, пов'язаних із складським комплексом, що розташований по вул. Леніна в м. Немирів Вінницької області, ПП Фірма «Октей» та ПП «Атлант-10» не здійснювали, що вказує на недостовірність даних, які значаться в довідці про вартість виконаних робіт за вересень 2007 року та в акті приймання виконаних підрядних робіт № 920 за вересень 2007 року, отже ці документи не підтверджують факт виконання робіт.

На виконання договору від 27.11.2006 № 131, ПП «Атлант-10», згідно податкової накладної від 03.09.2007 № 906 та видаткової накладної від 03.09.2007 № 901, поставив продукції ТзОВ «Галицький Промисловий Альянс» на загальну суму 164426 грн, яка попередньо була придбання у ПП Фірма «Октей», як про це стверджує позивач.

Цим Договором передбачено, що поставка товарної продукції здійснюється постачальником на умовах самовивозу зі складу постачальника. Поставка продукції підтверджується товарно-транспортною накладною, на підставі якої сторони складають акти прийому-передачі продукції. Однак, позивач документів, які б свідчили про факт поставки товарів не надав, хоча їх обов'язковість була визначена безпосередньо позивачем при підписанні умов договору як необхідний доказовий атрибут, що підтверджує факт поставки.

Суд апеляційної інстанції вважає, що здійснення поставки товарів на будь-яких умовах поставки не звільняє учасників господарської операції від складання первинних документів, які б засвідчували цей факт.

Також, між ПП «Атлант-10» та ТзОВ «Ореол-плюс» був укладений договір від 17.08.2007 № 2/о, за умовами якого позивач бере на себе зобов'язання надавати послуги з обслуговування торгового центру «ТКС» Мегамаркет за адресою: вул. Суховоля, 54а м. Трускавець Львівської області, а саме обслуговування фасаду торгового центру, обслуговування фонтану, озеленення території, обслуговування резервуару з запасом води, обслуговування системи охолодження.

Згідно акта здачі-прийняття робіт від 28.09.2007 № 905, ПП «Атлант 10» виконано роботи по обслуговуванню на загальну суму 101010 грн., однак, цей акт не містить інформації щодо конкретних послуг, які були надані ПП «Атлант 10» на виконання договору, отже, не є доказом вчинення конкретної господарської операції за наслідками якої у платника виникають податкові наслідки.

Також, суд апеляційної інстанції вважає, помилковим висновок суду першої інстанції про те, що висновком № 712 від 28.03.2011 судово-економічної експертизи по кримінальній справі № 144-0042 підтверджується обґрунтованість позовних вимог позивача, оскільки цей висновок не носить жодної доказової інформації, так як експертом на всі поставлені перед ним питання було надано висновок про можливість ним встановлення наявності чи відсутності порушень податкового законодавства.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування.

Отже, висновок експертизи в рамках кримінальної справи не може спростовувати чи підтверджувати ті чи інші обставини, які мають бути підтвердженні первинними документами.

Суд апеляційної інстанції, дослідив надані сторонами докази в їх сукупності та взаємному зв'язку, а саме матеріали податкових перевірок, наявні в матеріалах справи бухгалтерські і податкові документи, матеріали, зібрані слідчими органами і надані податковими органами за місцем реєстрації контрагентів позивача, листи органів державної влади і місцевого самоврядування та суб'єктів господарювання, з якими у ПП «Атлант 10» були договірні відносини, вважає обґрунтованими доводи відповідача, про те, що господарські операції між ПП «Атлант 10» та ПП Фірма «Октей», ПП ПФ «Агрозембуд» і ПП «Компанія Інтерсолар» фактично не проводились, відсутні факти реального отримання позивачем робіт і послуг від зазначених підприємств, що в свою чергу позбавляє ПП «Атлант-10» права на включення відповідних сум до складу податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат з податку на прибуток підприємств.

З огляду на те, що постанова суду першої інстанції прийнята з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи та порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про її скасування та прийняття нової постанови про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 41, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 212, 254 КАС України, суд -

постановив:

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області - задовольнити.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 грудня 2014 року у справі № 813/5998/14 - скасувати та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні адміністративного позову Приватному підприємству «Атлант 10».

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову протягом двадцяти днів, з моменту набрання нею законної сили, може бути подана касаційна скарга безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий: О.М. Гінда

Судді: В.Я. Качмар

О.І. Мікула