Ухвала

від 28.04.2015 по справі 820/18738/14

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 квітня 2015 р.Справа № 820/18738/14 Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Перцової Т.С.

Суддів: Калитки О. М. , Жигилія С.П.

за участю секретаря судового засідання Мороз Є.В.,

представників сторін: позивача - Кисельова А.В., відповідача - Іхненко Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліз-трейд" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. по справі № 820/18738/14

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліз-трейд"

до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення,

ВСТАНОВИЛА

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліз-трейд" (далі по тексту - позивач, ТОВ «Ліз-Трейд»), звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, відповідач), в якому просив суд скасувати податкове повідомлення - рішення № 0002592203 від 17.06.2014 року про збільшення позивачеві суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 146672,50 грн., у т.ч. 117338,0 грн. - за основним платежем, та 29334,50 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року по справі № 820/18738/14 в задоволені адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліз-трейд" до Державної податкової інспекції у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Позивач, не погодившись із вказаною постановою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної постанови норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року по справі № 820/18738/14 скасувати, прийняти нову постанову, якою адміністративний позов задовольнити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначив, що податковий орган не наділений повноваженнями щодо визнання правочинів нікчемними (нереальними) у довідці про результати проведення зустрічної звірки із застосуванням наслідків їх нікчемності без відповідного рішення суду про визнання таких правочинів нереальними. У зв'язку з чим, вважає, що довідка ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів від 08.04.2014 р. № 495/04-62-22-3/36727962 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Груп Естейт ЛТД», код ЄДРПОУ 36727962, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Діалог 2007» та ТОВ «Ліз-Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» не є належним доказом безтоварності господарських операцій між позивачем та контрагентом ТОВ «Груп Естейт ЛТД». Стверджує, що зі змісту акту здачі-приймання робіт, складеного на підтвердження виконання договору № 01012012-2 від 01.01.2012 року по обслуговуванню орендних площ позивача у ТРЦ «Дафі» вбачається перелік робіт (послуг), виконаних (наданих) позивачеві контрагентом ТОВ «Естейт Груп ЛТД». З огляду на викладене, вважає, що позивачем виконано усі передбачені законом умови для формування податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом.

Представник позивача в судовому засіданні вимоги апеляційної скарги підтримав з підстав, викладених в останній, просив суд апеляційної інстанції постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015 року по справі № 820/18738/14 скасувати, прийняти нову постанову про задоволення позовних вимог.

Представник відповідача в надісланих до суду письмових запереченнях та в судовому засіданні просив суд апеляційної інстанції вимоги апеляційної скарги залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду першої інстанції - без змін. З посиланням на довідку ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів від 08.04.2014 р. № 495/04-62-22-3/36727962 «Про результати зустрічної звірки ТОВ «Груп Естейт ЛТД», код ЄДРПОУ 36727962, щодо документального підтвердження господарських відносин із платниками податків ТОВ «Діалог 2007» та ТОВ «Ліз-Трейд», їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року» стверджує про неможливість вчинення ТОВ «Груп Естейт ЛТД» господарських операцій з огляду на відсутність трудових ресурсів, складських приміщень, виробничих потужностей для здійснення будь-якого виду діяльності. Крім того, вказує на те, що документи по відносинам із вказаним контрагентом, надані позивачем до перевірки, не мають юридичної сили і доказовості первинного документу, а інших первинних документів (зокрема, звіту про виконані роботи та надані послуги, акту договірної ціни) позивачем до перевірки надано не було. Враховуючи вищенаведене, зазначив про відсутність реального характеру господарських операцій між позивачем та ТОВ «Груп Естейт ЛТД», та, як наслідок, відсутність у позивача права на формування податкового кредиту по відносинам із вказаним контрагентом.

Колегія суддів, вислухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши в межах апеляційної скарги рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступниого.

Судом першої інстанції встановлено, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Ліз-Трейд" взяте на податковий облік в ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області 21.10.2010 р. за №11111, і станом на даний час перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Київському районі м.Харкова Головного Управління Міндоходів у Харківській області.

На підставі направлення від 25.04.2014 року за №604, виданого ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області, головним державним ревізор - інспектором відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області Кусовою Тетяною Тарасівною, на підставі п.78.1.1., п.78.1. ст.78 Податкового кодексу України, згідно наказу ДПІ у Київському районі м.Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області № 550 від 25.04.2014 року проведена позапланова виїзна перевірка Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліз-Трейд", код ЄДРПОУ 37373897 з питання правильності визначення, повноти нарахування та сплати податку на додану вартість з ТОВ "ГРУП ЕСТЕЙТ ЛТД", код за ЄДРПОУ 36727962 за період з 01.01.2014р. по 31.01.2014р.

За результатами перевірки було складено акт від 30.04.2014 року № 1133/20-31-22-03-07/37373897, яким зафіксовані порушення п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за період з 01.01.2014 року по 31.01.2014 року у сумі 117338,0 грн.

17.06.2014 року, на підставі акту перевірки, ДПІ у Київському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області було винесено податкове повідомлення-рішення №0002592203 від 17.06.2014 р. про збільшення позивачеві грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 146672,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 117338,0 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29334,5 грн.

Не погодившись із вказаним податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся до суду з даним позовом про його скасування.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необґрунтованості, оскільки позивачем не доведено зв'язку між понесеними витратами щодо оплати послуг ТОВ «Груп Естейт ЛТД» та отриманням внаслідок цього конкретного економічного ефекту, не надано доказів фактичного отримання цих послуг, їх кількісних та якісних характеристик, у зв'язку з чим позивачем безпідставно сформовано податковий кредит по відносинам із вказаним контрагентом.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення слугували висновки відповідача про порушення ТОВ «Ліз-Трейд» вимог п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України.

У свою чергу, такий висновок зроблено відповідачем виходячи з твердження про безтоварність господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТОВ "Груп Естейт ЛТД", щодо якого зустрічною звіркою, результати якої оформлені довідкою ДПІ в Бабушкінському районі м. Дніпропетровська ГУ Міндоходів у Дніпропетровської області від 08.04.2014р. №495/04-62-22-3/36727962 "Про результати проведення зустрічної звірки ТОВ "Груп Естейт ЛТД", код ЄДРПОУ 36727962 щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків ТОВ "Діалог 2007" (код ЄДРПОУ 35268621)" та ТОВ "Ліз-Трейд" (код ЄДРПОУ 37373897) їх реальності та повноти відображення в обліку за січень 2014 року" не підтверджено реальність здійснення господарських відносин ТОВ "Груп Естейт ЛТД" із контрагентами-покупцями, їх вид, обсяг, якість та розрахунки в частині реалізації послуг, попередньо отриманих від ТОВ "Буд Альянс" та ТОВ "Більдінг Контакт" за період січень 2014р.

Колегія суддів зазначає, що підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як встановлено пунктом 198.1 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України ) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 статті 198 вказаного Кодексу визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В пункті 198.6 статті 198 Податкового кодексу України зазначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс) (пункт 201.7 статті 201 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 Податкового кодексу України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Із системного аналізу вказаних вище правових норм, можливо дійти до висновку, що для отримання права на формування податкового кредиту із сум ПДВ, сплачених в ціні придбаного товару (робіт, послуг), платник повинен мати податкові накладні, первинні бухгалтерські документи, видані на реально отриманий товар (роботи, послуги), призначені для використання у власній господарській діяльності.

Крім того, слід зазначити, що за змістом частини другої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" податкова звітність ґрунтується на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Відображення господарської операції у податковому обліку повинно здійснюватись відповідно до її реального економічного змісту на підставі первинних документів бухгалтерського обліку.

Таким чином, документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів для цілей ведення податкового обліку лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Приписами п.п. 2.4 п. 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88 передбачено, що первинні та зведені облікові документи повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що між ТОВ "Ліз-Трейд" (Замовник) та ТОВ "ГРУП ЕСТЕЙТ ЛТД" (Виконавець) укладено договір №01012012-2 від 01.01.2012р. по обслуговуванню орендних площ Замовника в ТРЦ "ДАФІ" м. Харків, вул. Героїв Праці, буд. 9 у термін з 01.01.2012 року по 31.12.2013р., за умовами якого Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по обслуговуванню орендних площ замовника в ТРЦ «Дафі» : м. Харків, вул. Героїв Праці, 9, у термін з 01.01.2012 року по 31.12.2013 року.

У відповідності до п.3.2 договору обов'язком виконання є здійснення таких робіт, як сухе та вологе прибирання центрального входу та території розсувних дверей, миття твердої підлоги за допомогою моп-систем і спеціалізованої хімії для миття підлоги, винос сміття до сміттєзбірника, видалення випадкових забруднень на фасадній частині об'єкт, візуальний контроль технічного стану установок і окремих технічних засобів, контроль комплектності обладнання, ступеню пошкодження та несправності за зовнішніми ознаками, перевірка цілісності монтажних проводів та кабелів, перевірка номінального значення напруги в електричних мережах джерел живлення, перевірка заповнення насосів та трубопроводів водою, перевірка працездатності насосів і датчиків рівня у ручному та дистанційному режимі, перевірка надійності заземлення насосів, перевірка, змащення підшипників насосів, контроль робочого положення вимикачів та перемикачів, світлової індикації, заміна акумуляторних батарей резервних джерел живлення, усунення несправностей автоматики, що виникли в процесі експлуатації, зовнішній огляд с5кладових частин системи, перевірка надійності кріплення складових частин, перевірка цілісності корпусів, перевірка цілісності монтажних проводів і кабелів, перевірка маркування, перевірка працездатності відеокамер та правильності налаштування, перевірка справності інфрачервоних та комбінованих, перевірка справності блоків живлення, перевірка надійності заземлення серверів, перевірка працездатності по вбудованим індикаторам, стрижка газону, аерація, вичісування, ремонт газону та інші роботи з благоустрою території, прополка, санітарна обробка дерев і кущів, внесення добрив, підсипка мармуровою крихтою, роботи з використанням матеріалів (гербіциди, стимулятори росту, добрива тощо), обробка газону від бур'янів, комплексну обслуговування міксбордеру з багаторічників, покос додаткової території, вивезення твердих побутових відходів, організація рекламних кампаній, організація промо-заходів (т.1, а.с.22-27).

Відповідно до п.4.3.1 договору замовник згідно з п.4.1 договору перераховує грошові кошти на поточний рахунок виконавця після підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Сторони не пізніше десятого числа місяця, наступного за звітним, підписують акт прийому-передачі наданих послуг за попередній місяць.

Додатковою угодою від 02.01.2014 року дію договору продовжено до 31.12.2015 року.

Виконавцем виписано позивачеві податкову накладну № 1427 від 31.01.2014 року (т.1, а.с.30).

На підтвердження виконання робіт, обумовлених договором, позивачем надано до матеріалів справи копію акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-Ян-1538 від 31.01.2014 року, у якому зазначено, що 01.11.2013 року по 30.11.2013 року було проведено такі роботи (надано послуги) по договору № ДО№01012012-2 від 01.01.2012 року з обслуговування торгівельних площ у ТРЦ «Дафі», у тому числі: утилізація та вивезення ТБВ; контроль комплектності обладнання; перевірка цілісності монтажних проводів та кабелів номінальних значень напруги в електричних мережах; перевірка справності відеоспостереження; перевірка надійності заземлювачів серверів; перевірка справності по вмонтованим індикаторам (т.1, а.с.29).

Разом з тим, слід відмітити, що вказаний акт не містить такого обов'язкового реквізиту, як обсяг господарської операції, оскільки не зазначено, виходячи з чого визначається вартість конкретного виду виконаних робіт, а зміст господарської операції (вид виконаних робіт) наведено в узагальненому вигляді.

Як вірно зазначено судом першої інстанції, акт виконаних робіт, який на думку суду, не розкриває змісту наданих послуг, позаяк не містить деталізованої інформації про фактично надані послуги, їх обсяг, строки виконання, осіб, які надавали послуги.

Крім того, в акті не зазначено посад, прізвищ, ініціалів осіб, якими підписано акт.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає даний акт здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-Ян-1538 від 31.01.2014 року таким, що не відповідає вимогам ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не є належним підтвердженням реальності господарських операцій між позивачем та ТОВ «Груп Естейт ЛТД».

Слід відмітити, що місцем складання акту зазначено: б-р Зоряний, 1-а, що є юридичною адресою ТОВ «Груп Естейт ЛТД», однак, позивачем не надано доказів відрядження працівників позивача до м. Дніпропетровськ, де знаходиться вказане підприємство.

При цьому, за змістом акту та договору, місцем надання робіт є ТРЦ «Дафі» у м. Харкові, доказів наявності у ТОВ «Груп Естейт ЛТД» філій у м. Харкові або відрядження його працівників до м. Харків позивачем не надано, що ставить під сумнів доцільність замовлення позивачем послуг з поточного обслуговування приміщень, а також реальність здійснення відповідних господарських операцій.

З приводу посилань позивача на те, що ТОВ «Груп Естейт ЛТД» здійснювало роботи з вивезення твердих побутових відходів із залученням послуг компанії ТОВ «Екотек», колегія суддів зазначає наступне.

На підтвердження виконання вказаних робіт позивачем надано до матеріалів справи копію договору № ТБО-13/03 від 27.12.2012 року, та талонів на вивезення твердих побутових відходів (т.1, а.с.100-105).

Разом з тим, ані у договорі, ані у талонах не вказано адреси території, з якої вивозились відходи, що унеможливлює співвіднесення наданих документів із договором про обслуговування торгівельних площ, укладеним між ТОВ «Ліз-Трейд» та ТОВ «Груп Естейт ЛТД».

Слід зауважити, що окремі види робіт, зазначені в акті №ОУ-Ян-1538 від 31.01.2014 року як такі, що виконані ТОВ «Груп Естейт ЛТД», потребують наявності дозвільних документів та відповідної кваліфікації персоналу (перевірка цілісності монтажних проводів та кабелів номінальних значень напруги в електричних мережах; перевірка справності відеоспостереження; перевірка надійності заземлювачів серверів).

Колегія суддів констатує, що позивачем на вимогу суду апеляційної інстанції не надано доказів наявності у ТОВ «Груп Естейт ЛТД» документів, які б свідчили про наявність у вказаного виконавця відповідних ресурсів та компетенції щодо виконання вищевказаних видів робіт.

Крім того, позивачем на пропозицію суду апеляційної інстанції не надано доказів пропуску працівників ТОВ «Груп Естейт ЛТД» на територію приміщень ТОВ «Ліз-Трейд» та проведення для них відповідного інструктажу.

Колегія суддів, не заперечуючи тієї обставини, що такі докази не є первинними документами бухгалтерського обліку, зауважує, що з урахуванням всіх обставин у справі, відсутність таких документів ставить під сумнів реальність надання позивачеві послуг (виконання робіт) контрагентом ТОВ «Груп Естейт ЛТД» .

Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає, що господарські відносини між ТОВ «Ліз-Трейд» та вищевказаним контрагентом не підтверджені документально належним чином.

Крім того, позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не надано документів, що дали б змогу чітко відстежити результат замовлених робіт (послуг), а залучена до матеріалів справи копія акту здачі-приймання робіт має загальний характер та не містить відомостей про конкретні результати наданих послуг.

Так, результатом перевірки цілісності монтажних проводів та кабелів, перевірки справності відео спостереження, перевірки надійності заземлювачів серверів мали б бути висновки про справність або несправність перевіреного обладнання, у випадку виявлення несправностей - дані щодо їх усунення тощо, однак, таких даних суду позивачем не наведено ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до положень підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу.

Мета отримання доходу, як кваліфікуюча ознака господарської діяльності, кореспондує з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку (які є формою здійснення господарської діяльності), то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатися вчиненою в межах господарської діяльності платника податків. І лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Відповідно до положень підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Згідно з положеннями абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 р. за № 168/704, господарські операції -це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Таким чином, лише господарські операції, здійснені за наявності розумних економічних причин (ділової мети) є такими, що вчинені в межах господарської діяльності.

Отже, зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов'язкову спрямованість будь-якої операції платника податків на отримання позитивного економічного ефекту. Із загального розуміння характеру економічної діяльності можна дійти висновку, що економічний ефект - це приріст (збереження) активів платника податків та/або їх вартості, а так само створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Таким чином, з визначеного у Податковому кодексі України поняття ділової мети випливає, що обов'язково повинен мати місце намір платника податків отримати відповідний економічний ефект, тобто господарська операція (за умови досягнення поставлених завдань) має передбачати можливість приросту або збереження активів чи їх вартості.

Якщо ж та чи інша операція не зумовлена розумними економічними причинами (позбавлена ділової мети), то такі операції не є вчиненими в межах господарської діяльності, а відтак, первинні документи, складені з метою відображення таких господарських операцій, не є підставою для податкового обліку.

Згідно з ч. 1 ст. 11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

При цьому, в силу приписів ч. 4 ст. 11 КАС України суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи.

Згідно з ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Між тим, як встановлено частиною 1 статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

У свою чергу, у відповідності до ст.72 КАС України, підставами для звільнення від доказування певних обставин є лише встановлення цих обставин судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили; визнання судом цих обставин загальновідомими; визнання цих обставин сторонами, якщо проти цього не заперечують сторони і в суду не виникає сумніву щодо достовірності цих обставин та добровільності їх визнання.

Якщо особа, яка бере участь у справі, не може самостійно надати докази, то вона повинна зазначити причини, через які ці докази не можуть бути надані, та повідомити, де вони знаходяться чи можуть знаходитися (ч.3 ст.72 КАС України).

При цьому, якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів (ч.6 ст.72 КАС України).

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів, не спростовуючи наявності у відповідача як суб'єкта владних повноважень обов'язку доведення правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності, вказує на те, що позивач не звільнений від доказування обставин, які покладено ним в основу позовних вимог.

В даному випадку такими обставинами є саме реальність господарських операцій між ТОВ «Ліз-Трейд» та ТОВ «Груп Естейт ЛТД», яка в силу приписів п.44.1 ст.44 ПК України, ст.ст.1, 2, 3, 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» повинна бути підтверджена виключно належним чином оформленими первинними документами, у тому числі й тими, що підтверджують зв'язок вчинених господарських операцій із господарською діяльністю платника податків.

Колегія суддів зазначає, що позивачем ані до суду першої, ані до суду апеляційної інстанції не було надано документів на підтвердження наявності розумних економічних причин для укладення між ТОВ «Ліз-Трейд» та його контрагентом - ТОВ «Груп Естейт ЛТД» договору на обслуговування торгівельних площ.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку, що матеріалами справи не підтверджується реальність та фактичність здійснення господарської операції між позивачем та ТОВ «Груп Естейт ЛТД» з виконання робіт по обслуговуванню торгівельних площ, а також не підтверджено зв'язку цих послуг із господарською діяльністю позивача.

А відтак, вірними є висновки відповідача про відсутність права у позивача на формування податкового кредиту за наслідками вищевказаних господарських операцій, у зв'язку з чим позовні вимоги про скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення про збільшення позивачеві грошового зобов'язання в розмірі 146672,50 грн., у т.ч. за основним платежем - 117338,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 29334,50 грн., є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справа та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст. 198, ст.200, п.1 ч.1 ст.205, ст.ст.206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ліз-трейд" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 10.02.2015р. по справі № 820/18738/14 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Перцова Т.С. Судді (підпис) (підпис) Калитка О.М. Жигилій С.П. Повний текст ухвали виготовлений та підписаний 30.04.2015 р.