Ухвала

від 16.09.2011 по справі 2а-6286/10/1770

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65 тел.(0412) 48-16-02

УХВАЛА

іменем України

"16" вересня 2011 р. Справа № 2а-6286/10/1770

номер рядка статистичного звіту 8.2.3

Колегія суддів Житомирського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді Франовської К.С.

суддів: Зарудяної Л.О.

ОСОБА_1,

розглянувши в письмовому провадженні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2011 р. у справі № 2а-6286/10/1770 за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс" до Державної податкової інспекції у м.Рівне про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення ,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2010 року ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірма "Рівнеукртранс", звернулось в суд з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівне (далі- ДПІ у м.Рівне ) про визнання нечинним та скасування податкового повідомлення-рішення № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за лютий 2010 року на суму 8 854,00 грн., березень 2010 року на суму 10 594,00 грн.

На обгрунтування позову позивач зазначав, що податковий кредит звітних періодів сформований ним на підставі належним чином оформлених податкових накладних, податок на додану вартість сплачено постачальникам в ціні товару, поставлене пальне використано в господарській діяльності підприємства.

Зазначає, що невизнання податкової звітності юридичної особи по ланцюгу постачання, чи відсутність такої особи за місцезнаходженням не можуть слугувати підставою для зменшення податкового кредиту платника податків.

Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2011 року позов задоволено. Податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м. Рівне № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року про зменшення суми бюджетного відшкодування - визнано нечинним .

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 податкова інспекція в м. Рівне порушує питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у позові з підстав її невідповідності нормам матеріального та процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що головним державним податковим ревізором-інспектором відділу перевірок ризикових операцій, інспектором податкової служби І рангу управління податкового контролю юридичних осіб ДПІ у м. Рівне ОСОБА_4 проведено позапланову документальна невиїзну перевірку податкової декларації з ПДВ ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю фірми "Рівнеукртранс" з питань правомірності нарахування бюджетного відшкодування по декларації з ПДВ за лютий та березень 2010 року.

За результатами перевірки складено акт від 15.12.2010 року № 2054/23-300/25318045 (а.с.7-9).

Згідно розділу 4 "Висновок", на порушення пункту 1.8. статті 1, підпункту 7.4.1 пункту 7.4. статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97-ВР від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями, ТзОВ фірмою "Рівнеукртранс" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування в сумі 8854,00 грн. за лютий 2010 року та в сумі 10594,00 грн. за березень 2010 року.

На підставі акту перевірки від 15.12.2010 року № 2054/23-300/25318045 ДПІ у м. Рівне прийнято податкове повідомлення-рішення № 001032344/0/23-318 від 24.12.2010 року, яким для ТзОВ фірма "Рівнеукртранс" зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість по декларації за лютий 2010 року на 8854,00 грн., за березень 2010 року на 10594,00 грн., усього на 19448,00 грн.

Відповідно до ст.2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних та юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку у тому числі органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 19 Конституції України передбачається обов'язок органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування -сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

При вирішенні даного спору суд обгрунтовано виходив з того, що питання нарахування, сплати податку на додану вартість, формування податкових зобов'язань та податкового кредиту, порядку бюджетного відшкодування на час виникнення спірних правовідносин визначалися нормами Закону України "Про податок на додану вартість" № 168/97 від 03.04.1997 року, із змінами та доповненнями (далі по тексту судової постанови Закон № 168/97).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції керувався тим, що у випадку підтвердження податкового кредиту належним чином оформленими податковими накладними, оплати податку на додану вартість продавцю в ціні товару, дійсної поставки продавцем товарів (робіт, послуг), які підлягають до використання покупцем в господарській діяльності, невизнання органом державної податкової служби податкової звітності постачальників по ланцюгу чи їх відсутність за місцезнаходженням не може бути підставою для зменшення бюджетного відшкодування з ПДВ платнику податків - покупцю, оскільки не ґрунтується на законі.

Такий висновок суду грунтується на чинному законодавстві та відповідає обставинам справи.

Відповідно до п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97, об'єкти оподаткування, визначені статтею 3 цього Закону, за винятком операцій, звільнених від оподаткування, та операцій, до яких застосовується нульова ставка згідно з цим Законом, оподатковуються за ставкою 20 відсотків. Податок становить 20 відсотків бази оподаткування, визначеної статтею 4 цього Закону, та додається до ціни товарів (робіт, послуг), в складі якої і сплачується покупцями (п.п.6.1.1. п. 6.1 ст. 6 Закону № 168/97).

Відповідно до п. 1.7 ст. 1, абз. 1 пп. 7.4.1 п. 7.4, пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 вказаного Закону (станом на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит -сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим законом; податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97, не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Таким чином, законодавцем чітко визначено, що належним чином оформлена податкова накладна є достатньою підставою для включення сум податку на додану вартість до складу податкового кредиту по даті здійснення хоча б однієї із першій подій (перерахування коштів в оплату товарів або отримання податкової накладної).

Суд першої інстанції вірно виходив з того, що Закон України «Про податок на додану вартість» (в редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин) не ставить в залежність отримання бюджетного відшкодування платником податку від фактичної сплати контрагентами податку до бюджету.

Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для нього. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо він виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування.

Частиною другою ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів правомірності прийняття податкового повідомлення - рішення.

Доводи апеляційної скарги зазначених висновків суду не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанцій при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Таким чином ухвалене у справі судове рішення першої інстанцій є законним і обґрунтованими, а зазначена позиція скаржника є помилковою. Відповідно судове рішення першої інстанції скасуванню не підлягає, як таке, що винесено за вичерпних юридичних висновків при правильному застосуванні норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 197,198,200,205,206 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Рівне залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від "05" квітня 2011 р. - без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя К.С. Франовська

судді: Л.О. Зарудяна

ОСОБА_1

Роздруковано та надіслано:

1- в справу

2 - позивачу ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю "Рівнеукртранс" вул.Д.Галицького, 19, офіс 410,м.Рівне,33027

3- відповідачу ОСОБА_3 податкова інспекція у м.Рівне вул. Відінська, 8,м.Рівне,33023