Постанова

від 29.04.2015 по справі 826/18577/14

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

29 квітня 2015 року 08:00 № 826/18577/14

Окружний адміністративний суд м. Києва у складі судді Саніна Б.В., за участю секретаря судового засідання Дмитрієвої В.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві провизнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду м. Києва надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» (надалі - Позивач/ТОВ «Едвента ЛОУ») до Державної податкової у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (надалі - Відповідач/ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві), в якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0007462213 від 28.05.2014 р. в повному обсязі;

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №0007472213 від 28.05.2014 р. в повному обсязі;

3. Стягнути з ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві (04.107, м. Київ, вул. Багговутівська, 26) на користь ТОВ «Едвента Лоу» (04050, м. Київ, вул. М.Пимоненка, 13, корп. 5, ЄДРПОУ 34356549) суму сплаченого судового збору в розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 коп.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.12.2014 р. провадження у справі було відкрите та призначено справу до судового розгляду.

В судове засідання з'явився представник Позивача, який позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити із підстав, викладених в адміністративному позові, зокрема, зазначив про порушення Відповідачем положень Податкового кодексу України (надалі - ПК України) під час винесення 28.05.2014 р. податкових повідомлень-рішень №0007462213 та №0007472213.

В судове засідання з'явився представник Відповідача, який щодо позовних вимог заперечував в повному обсязі, просив в задоволенні позову відмовити із підстав, викладених в письмових запереченнях, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті податковим органом правомірно, оскільки Позивачем порушені норми ПК України, Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» №996-ХІV від 16.07.1999 р. (надалі - Закон №996) та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України №88 від 24.05.1995 р. (надалі - Положення №88).

Крім того, у судовому засіданні була допитана в якості свідка ОСОБА_2 (директор ТОВ «Едвента ЛОУ»), яка повідомила про порядок укладення договору, а також надала пояснення про результати виконання сторонами умов такого договору.

Відповідно до положень ст.122 КАС України справа розглядається в письмовому провадженні на підставі наявних в матеріалах справи документів.

Розглянувши наявні в матеріалах докази, заслухавши пояснення представників сторін та свідка, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Едвента ЛОУ» (код ЄДРПОУ 34356549) зареєстроване 23.05.2006 р. Шевченківською районною в м. Києві державною адміністрацією, з 24.05.2006 р. взято на податковий облік та станом на дату проведення перевірки перебувало на обліку у ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Основним видом діяльності Позивача відповідно до даних довідки з ЄДРПОУ серії АА №613719 є рекламні агентства.

Поряд із цим, у період з 22.04.2014 р. по 28.04.2014 р. на підставі направлення №1065/2213 від 22.04.2014 р. та наказу №124 від 18.04.2014 р., виданих ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, а також у зв'язку із отриманням постанови від 31.03.2014 р. слідчого СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідно до пп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України Відповідачем була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Едвента ЛОУ» по взаємовідносинам із ТОВ «Старксервіс» за період 2012-2014 рр. щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України податку на додану вартість (надалі - ПДВ), податку на прибуток та інших обов'язкових платежів, за результатами якої складений акт №1042/22-13/34356549 від 07.05.2014 р. «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Едвента ЛОУ» (код ЄДРПОУ 34356549) по взаємовідносинам із ТОВ «Старксервіс» (код ЄДРПОУ 38292311) за період 2012-2014 рр. щодо правильності нарахування та сплати до бюджету України ПДВ, податку на прибуток та інших обов'язкових платежів» (надалі - Акт перевірки №1042), в якому зазначено про виявлення наступних порушень вимог законодавства, зокрема:

ь п.138.2 ст.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 1 049 260,00 грн., у т.ч.: за ІІ кв. 2013 р. - на суму 245 176,00 грн.; за ІІІ кв. 2013 р. - на суму 323 228,00 грн.; за ІV кв. 2013 р. - на суму 480 856,00 грн.

ь п.198.6 ст.198 та п.200.1 ст.200 ПК України, що призвело до заниження ПДВ на загальну суму 1 174 123,00 грн., в т.ч.: за травень 2013 р. - на суму 133 503,00 грн.; за червень 2013 р. - на суму 124 578,00 грн.; за липень 2013 р. - на суму 113 769,00 грн.; за серпень 2013 р. - на суму 113 236,00 грн.; за вересень 2013 р. - на суму 113 236,00 грн.; за жовтень 2013 р. - на суму 128 721,00 грн.; за листопад 2013 р. - на суму 188 721,00 грн.; за грудень 2013 р. - на суму 188 721,00 грн.; за січень 2014 р. - на суму 69 638,00 грн.

Поряд із цим, не погоджуючись із викладеними вище висновками податкового органу ТОВ «Едвента ЛОУ» звернулось до Відповідача із запереченнями, за результатами розгляду якого рішенням ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №51410/10/26-59-22-13 від 27.05.2014 р. «Про результати розгляду заперечення до Акту перевірки №1042» залишене без задоволення подане Позивачем заперечення, а висновки Акту перевірки №1042 - без змін.

Згідно із зазначеним, на підставі Акту перевірки №1042 ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві були прийняті 28.05.2014 р. податкові повідомлення-рішення, а саме:

ь №0007462213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: ПДВ на загальну суму 1 761 187,00 грн. (з яких 1 174 123,00 грн. - за основним платежем та 587 064,00 грн. - за штрафними санкціями);

ь №0007472213, яким Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток підприємств на загальну суму 1 573 890,00 грн. (з яких 1 049 260,00 грн. - за основним платежем та 524 630,00 грн. - за штрафними санкціями).

Разом із тим, за результатами адміністративного оскарження, рішеннями ГУ Міндоходів у м. Києві №6971/10/26-15-10-06-15 від 01.08.2014 р. «Про результати розгляду первинної скарги» та ДФС України №4667/6/99-99-10-01-15 від 08.10.2014 р. «Про результати розгляду скарг» були залишені без змін прийняті ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкові повідомлення-рішення №0007462213 та №0007472213 від 28.05.2014 р., а скарги Позивача - без задоволення.

В той же час, вважаючи, що Відповідачем були порушені права та охоронювані законом інтереси ТОВ «Едвента ЛОУ» під час прийняття 28.05.2014 р. оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, Позивач оскаржив їх у судовому порядку.

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи усіх форм дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 ПК України (в редакції, чинній на момент виникнення правовідносин) господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Водночас, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період Позивач здійснював господарські операції із ТОВ «Старксервіс» на підставі укладеного між ними договору №0705АЛ від 07.05.2013 р. про надання послуг (надалі - Договір №0705АЛ), згідно із яким ТОВ «Старксервіс» (Виконавець) в період дії цього Договору бере на себе зобов'язання надавати ТОВ «Едвента ЛОУ» (Замовник) послуги з проведення рекламних компаній Замовника та/або клієнта Замовника, відповідно до погоджених і затверджених сторонами Додатків до цього Договору, а Замовник зобов'язується прийняти та оплатити надані Виконавцем послуги, на умовах визначених цим Договором та Додатками до нього, зокрема, Додатками №1-№10 (том І, а.с.69-87).

На підтвердження виконання вимог укладеного Договору №0705АЛ суду надані підписані сторонами акти прийому-передачі рекламного відео матеріалу, згідно із якими Замовник передав, а Виконавець прийняв, опісля повернув Замовникові, рекламний відео матеріал (том І, а.с.68, 88).

Крім того, в матеріалах справи наявні узгоджені сторонами медіа-плани проведення рекламної компанії на відео-бордах України (том І, а.с.89-97).

Поряд із цим, на підтвердження розміщення Виконавцем відео ролика «Рекламні послуги «ТОВ «Едвента ЛОУ» на відео-бордах України Позивачем надані суму акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) за травень-грудень 2013 р. та січень 2014 р. (том І, а.с.98-106).

Між тим, з огляду на наявні в матеріалах справи документи встановлено, що розрахунки ТОВ «Едвента ЛОУ» із ТОВ «Старксервіс» проведено у безготівковій формі, про що свідчать надані до суду платіжні доручення (том І, а.с.130-53).

В той же час, відповідно до положень п.201.1 ст.201 ПК України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну. Згідно з п.201.7 ст.201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). При цьому, у п.201.10 ст.201 ПК України зазначено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Так, при проведенні податковим органом аналізу податкової звітності ТОВ «Едвента ЛОУ» встановлено відображення Позивачем у реєстрах отриманих та виданих податкових накладних суму ПДВ розміром 1 174 123,00 грн. та включення її до складу податкового кредиту у період травень-грудень 2013 р. та січень 2014 р. на підставі податкових накладних, отриманих від ТОВ «Старксервіс» (том І, а.с.107-129).

Поряд із цим, відповідно до пп.14.1.181 п.14.1 ст.14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з р.V цього Кодексу.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до ст.186 цього Кодексу; ввезення товарів (супутніх послуг) на митну територію України в митному режимі імпорту або реімпорту (далі - імпорт); вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту (далі - експорт); з метою оподаткування цим податком до експорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг), які перебувають у вільному обігу на території України, до митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України; з метою оподаткування цим податком до імпорту також прирівнюється постачання товарів (супутніх послуг) з-під митного режиму магазину безмитної торгівлі, митного складу або спеціальної митної зони, створених згідно з положеннями глав 35-37 Митного кодексу України, для їх подальшого вільного обігу на території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

В пп.«б» п.187.1 ст.187 ПК України визначено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема: дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Разом із тим, відповідно до п.188.1 ст.188 ПК України база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів, крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому, згідно із пп.«а» п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 ст.198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В абз.2 п.198.3 ст.198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до п.198.6 ст.198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу.

Разом із тим, як вбачається з Акту перевірки №1042, перевіркою визначення ТОВ «Едвента ЛОУ» податкового кредиту з ПДВ за період травень-грудень 2013 р. та січень 2014 р. за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Старксервіс» Відповідачем встановлено його завищення на загальну суму 1 174 123,00 грн., що призвело до заниження суми ПДВ на 1 174 123,00 грн.

Крім того, в ході аналізу податкової звітності з податку на прибуток податковим органом встановлено, що також не заперечується представником Позивача, що ТОВ «Едвента ЛОУ» включено до складу витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, та відображено в деклараціях з податку на прибуток підприємств відповідних періодів, витрати на загальну суму 5 522 420,00 грн., понесені від ТОВ «Старксервіс».

В свою чергу, відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Крім того, згідно із пп.14.1.228 п.14.1 ст.14 ПК України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу.

Положенням п.138.1 ст.138 ПК України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з п.п.138.4, 138.6 - 138.9, пп.пп.138.10.2 - 138.10.4 п.138.10, п.138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з п.138.5, пп.пп.138.10.5, 138.10.6 п.138.10, п.п.138.11, 138.12 цієї статті, п.140.1 ст.140 і ст.141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у п.138.3 цієї статті та у ст.139 цього Кодексу.

Згідно із абз.1 п.138.2 ст.138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених р.II цього Кодексу.

Пунктом 138.8 ст.138 ПК України встановлено, що собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг складається з витрат, прямо пов'язаних з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг, а саме: прямих матеріальних витрат; прямих витрат на оплату праці; амортизації виробничих основних засобів та нематеріальних активів, безпосередньо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; загальновиробничі витрати, які відносяться на собівартість виготовлених та реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку; вартості придбаних послуг, прямо пов'язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг; інших прямих витрат, у тому числі витрат з придбання електричної енергії (включаючи реактивну).

В пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, у перевіряємий період Позивачем задекларовано витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за господарськими взаємовідносинами із ТОВ «Старксервіс» на загальну суму 5 522 420,00 грн. Однак, перевіркою повноти визначення витрат Відповідачем встановлено їх завищення на загальну суму 5 522 420,00 грн., що призвело до заниження податку на прибуток на 1 049 260,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.44.1 ст.44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні регулюються Законом №996. Цей Закон поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб'єктів господарської діяльності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством (ч.1 ст.2 Закону №996).

Згідно зі ст.1 Закону №996 господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку (ч.2 ст.3 Закону №996).

Згідно із ч.1 ст.9 Закону №996 підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Відповідно до ст.1 Закону №996 первинний документ це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, п.1.1 р.1 Положення №88 передбачено, що дане положення встановлює порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності, установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету.

Відповідно до п.1.2 Положення №88 господарські операції відображаються у бухгалтерському обліку методом їх суцільного і безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог цього Положення.

Пунктом 2.1 р.2 Положення №88 встановлено порядок створення, прийняття і відображення у бухгалтерському обліку, а також зберігання первинних документів, облікових регістрів, бухгалтерської звітності підприємствами, їх об'єднаннями та госпрозрахунковими організаціями (крім банків) незалежно від форм власності (підприємства), установ та організацій, основна діяльність яких фінансується за рахунок коштів бюджету (установи), первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо (п.2.2 р.2 Положення №88).

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами. Документи, які не мають статус первинних, самі по собі не можуть підтверджувати реальність здійснення господарської операції та, відповідно, податковий кредит. При цьому, неодмінною характерною рисою господарської діяльності в рамках податкових відносин є її направлення на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах.

Як наслідок, суд дійшов висновку, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, акти тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавство.

Водночас, як зазначив Вищий адміністративний суд України в листі №742/11/13-11 від 02.06.2011 р., з метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Поряд із цим, суд також звертає увагу на інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 р., зі змісту якого вбачається, що задля вжиття належних заходів із метою встановлення обставин реальності здійснення спірної господарської операції суди повинні витребувати у платника податків ті докази, які не надані учасниками справи, але які, на думку суду, можуть підтвердити або спростувати доводи податкового органу щодо наявності порушень з боку платника податків. Відповідні дії можуть бути вчинені судом на підставі п.1 ч.2 ст.110, ст.114 КАС України.

У разі ненадходження витребуваних додаткових доказів у строк, установлений судом, спір може бути розв'язано на підставі наявних у справі доказів. Якщо позивач без поважних причин ухиляється від надання доказів на вимогу суду, а наявних у справі матеріалів недостатньо для спростування підтверджених належними доказами висновків контролюючого органу, покладених в основу ухваленого ним спірного рішення, у позові платника податків може бути відмовлено.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції.

Окрему увагу слід звернути на припис інформаційного листа Вищого адміністративного суду України №1936/11/13-11 від 01.11.2011 стосовно наступного: «судам апеляційної інстанції при вирішенні питання про прийняття доказів, які не досліджувалися судом першої інстанції, варто враховувати приписи ч.2 ст.195 КАС України. Згідно з наведеною нормою, суд апеляційної інстанції може дослідити докази, які не досліджувалися у суді першої інстанції, з власної ініціативи або за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо визнає обґрунтованим ненадання їх до суду першої інстанції або необґрунтованим відхилення їх судом першої інстанції.

Отже, у разі дослідження судом апеляційної інстанції доказів, які не досліджувалися в суді першої інстанції, апеляційний суд повинен зазначити у своєму рішенні поважні причини, з яких такі докази не могли бути надані до суду першої інстанції . Наведене стосується також і доказів, які були витребувані судом першої інстанції, але не були надані позивачем або відповідачем».

Згідно із зазначеним, ухвалою від 01.12.2014 р. судом витребовувались від Позивача документи по справі, які мають засвідчувати мету здійснення господарських операцій та зв'язок між фактом придання у ТОВ «Старксервіс» рекламних послуг із господарською діяльністю ТОВ «Едвента ЛОУ», зокрема: документи, які, на думку Позивача, мають значення для вирішення справи по суті та підтверджують реальність господарських операцій.

При цьому, суд звертає увагу, що оцінка господарських операцій судом під час розгляду справ, що виникають з податкових відносин, змісту господарських операцій може здійснюватися і окремо від застосування положень про цивільні правочини чи господарські зобов'язання.

Презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Отже, якщо цивільні правочини є сферою приватного права й можуть розглядатися лише з урахуванням норм Цивільного та Господарського кодексів, то господарські зобов'язання підприємства повинні оцінюватися, передусім, з огляду на норми податкового законодавства. При цьому дотримання норм цивільного чи господарського права не означає автоматично реальності вчинення господарської операції. Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Судом встановлено, що за результатами перевірки Позивача були виявлені порушення податкового законодавства, на підставі чого прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення. При цьому, суд звертає увагу, що наслідки порушення податкового законодавства можуть (і повинні) застосовуватися незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності.

Крім того, суд вважає доцільним зазначити, що до загальновизнаних у світі дієвих механізмів, завдяки яким здійснюється аналіз господарських угод, виявлення та класифікація протиправних схем та методик незаконного ухилення від сплати податків, відносяться спеціальні судові доктрини.

Щодо правочинів між Позивачем та його контрагентами доречним є застосування доктрини «ділова мета».

Сутність доктрини ділової мети полягає в тому, що передбачені податковим законодавством податкові вигоди поширюються лише на операції, що мають розумну економічну причину.

Вказана доктрина закріплена у пп.14.1.231 п.14.1 ст.14 ПК України, згідно якого розумна економічна причина (ділова мета) - це причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків мав намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Положення ділової мети та розумного змісту господарської операції широко застосовуються в судовій практиці на підставі судових узагальнень.

Верховний Суд України, скасовуючи рішення судів у справах про відшкодування ПДВ, неодноразово зазначав, що в справах не встановлено наміру одержати економічний ефект у результаті підприємницької або іншої економічної діяльності.

Зокрема, вперше доктрину «ділова мета» в Україні використано Верховним Судом України у постанові його Судової палати в адміністративних справах від 12.02.2008 р. у справі №08/28 за позовом ТОВ «Метпромсервіс» до ДПІ у Шевченківському районі м. Запоріжжя про визнання недійсним податкового повідомлення-рішення, в якій зазначено про те, що задовольняючи позов, суди виходили тільки з наявності у позивача податкових накладних продавців, проте, не взяли до уваги того, що позивач протягом тривалого часу набував через посередників сировину у осіб, які систематично не сплачували податки, діяльність яких мала ознаки фіктивного підприємства, за юридичною адресою не знаходилися, не звітували про свою діяльність або подавали податкові декларації про відсутність такої, зареєстровані власники та посадові особи яких не визнають своєї причетності до їхньої діяльності, а також, що позивач, продавці та їхні постачальники працювали в одному сегменті ринку, у якому існують налагоджені стабільні зв'язки й часники якого обізнані стосовно один одного.

В той же час, на виконання вимог ухвали суду Позивачем були надані документи, які, на його думку, в повному обсязі посвідчують реальність господарських операцій між ТОВ «Едвента ЛОУ» та його контрагентом ТОВ «Старксервіс», з огляду на які судом встановлено наступне.

Як вбачається зі змісту укладеного між ТОВ «Едвента ЛОУ» та ТОВ «Старксервіс» Договору №0705АЛ, розміщення рекламних матеріалів Замовника здійснюється відповідно до затверджених сторонами медіа-планів, які містять адресну програму, вартість проведення рекламної компанії, її термін, опис рекламного сюжету, а також інші умови, за якими сторони досягли згоди. При цьому, адресна програма містить, зокрема: місце розташування рекламоносіїв, їх тип і кількість об'єктів трансляції.

В свою чергу, Закон України «Про рекламу» №270/96-ВР від 03.07.1996 р. (у редакції, чинній на момент виникнення правовідносин/надалі - Закон №270/96) визначає засади рекламної діяльності в Україні, регулює відносини, що виникають у процесі виробництва, розповсюдження та споживання реклами.

Відповідно до ст.16 Закону №270/96 розміщення зовнішньої реклами у населених пунктах проводиться на підставі дозволів, що надаються виконавчими органами сільських, селищних, міських рад, а поза межами населених пунктів - на підставі дозволів, що надаються обласними державними адміністраціями, а на території Автономної Республіки Крим - Радою міністрів Автономної Республіки Крим, в порядку, встановленому цими органами на підставі типових правил, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Розміщення зовнішньої реклами у межах смуги відведення автомобільних доріг проводиться відповідно до цього Закону за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері дорожнього господарства та управління автомобільними дорогами, або їх власниками та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері безпеки дорожнього руху. Зовнішня реклама на територіях, будинках та спорудах розміщується за згодою їх власників або уповноважених ними органів (осіб).

При цьому, згідно зі ст.1 Закону №270/96 зовнішня реклама - реклама, що розміщується на спеціальних тимчасових і стаціонарних конструкціях, розташованих на відкритій місцевості, а також на зовнішніх поверхнях будинків, споруд, на елементах вуличного обладнання, над проїжджою частиною вулиць і доріг.

Разом із тим, з огляду на наявні в матеріалах справи Додатки №1-№10 до Договору №0705АЛ судом встановлено, що видом рекламоносія, який використовувався для розміщення рекламних матеріалів ТОВ «Едвента ЛОУ», є відео-борди України, що розташовані по всій території України (м. Київ, м. Донецьк, м. Одеса, м. Харків) за багатьма адресами місцезнаходження, зокрема: готелів, вокзалів, торгівельних центів, станцій метрополітенів, вулиць та площ.

Проте, на підтвердження наявності у Позивача прав на розміщення свого рекламного ролика на відповідних відео-бордах у зазначений в Додатках до Договору №0705АЛ період суду не надано жодного дозволу або згоди контролюючого органу та власників готелів, торгівельних центрів, як і не надано будь-якого документально підтверджуючого доказу укладення договорів оренди або інших договорів безпосередньо із власниками таких відео-бордів, які б підтверджували право їх використання для розміщення реклами. Також в матеріалах справи відсутні докази прийому-передачі вказаних та обов'язкових для розміщення дозвільних документів від Позивача до ТОВ «Старксервіс».

Поряд із цим, у розділі 6 Договору №0705АЛ сторонами визначено та погоджено порядок проведення розрахунків та оплати рекламних послуг, згідно із якими вартість послуг Виконавця з проведення рекламної компанії вказується в медіа-планах, Додатках і визначається виходячи з кількості і типу рекламоносіїв, хронометражу рекламного матеріалу, терміну і періодичності його трансляції. Оплата здійснюється на підставі виставлених Виконавцем рахунків.

Однак, у зв'язку із ненаданням Позивачем жодного передбаченого Договором №0705АЛ рахунку Виконавця, а також підтверджуючих доказів фактичного розміщення ТОВ «Старксервіс» рекламного ролика Позивача на відео-бордах у тій кількості та типах, що вказано у медіа-планах, суд був позбавлений можливості встановити дійсний порядок визначення Виконавцем вартості наданих послуг.

При цьому, суд приймає до уваги посилання представника Відповідача на отримані матеріали щодо контрагентів Позивача (постанова від 31.03.2014 р. слідчого СУФР ГУ Міндоходів у м. Києві про призначення позапланової документальної перевірки; акт ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві №1066/26-55-22-08/38292311 від 03.04.2014 р. «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Старксервіс»; протокол від 22.03.2014 р. допиту свідка ОСОБА_3 (директор ТОВ «Старксервіс»)), якими встановлено відсутність підприємства за податковою адресою, непричетність до ведення фінансово-господарської діяльності директора контрагента, відсутність виробничих потужностей, складських приміщень, автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності.

Таким чином, у зв'язку із отриманою інформацією та відсутністю належного документального підтвердження фактичного здійснення Позивачем спірних господарських операцій податковий орган прийшов до висновку про необґрунтованість сформованих ТОВ "Союз АСВ" даних податкового обліку за перевіряємий період, що свідчить про заниження задекларованого останнім сум ПДВ у розмірі 514 796,00 грн. та податку на прибуток у розмірі 489 057,00 грн.

В свою чергу, суд акцентує увагу, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах. Отже, якщо певна господарська операція не відбулася, визначення податкового кредиту є безпідставним і ПДВ не підлягає відшкодуванню з бюджету, незважаючи на наявність у Позивача податкових накладних, а також доказів сплати Постачальнику вартості товару з ПДВ.

Аналогічна позиція викладена у постанові Вищого адміністративного суду України від 19.02.2014 р. №К/800/12613.

Крім тогоу, як зазначено у постанові Верховного Суду України від 08.09.2009 р. у справі №21-737во09, про необґрунтованість податкової вигоди може свідчити відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, виробничих активів, складських приміщень та транспортних засобів.

Слід також зазначити, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість витрат (у тому числі і по сплаті ПДВ) первинними документами покладається на платника, позаяк саме він виступає суб'єктом, що використовує включену постачальником до ціни товару суму ПДВ при обчисленні суми податку, яка підлягає перерахуванню до бюджету, а також зменшує об'єкт оподаткування податку на прибуток за фактом понесення витрат.

Водночас, судом приймається до уваги наданий Відповідачем акт №555 від 28.04.2014 р. про ненадання ТОВ «Едвента ЛОУ» до перевірки витребуваних податковим органом документів у запиті «Про надання документів» у встановлений термін, який було вручено безпосередньо директору ТОВ «Едвента ЛОУ».

Натомість, суд критично ставиться до посилань представника Позивача та свідка ОСОБА_2 на те, що сама собою наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце, оскільки наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована встановленими судом обставинами, в той час, як надані Позивачем документи та диск із записом рекламного ролика не посвідчують реальність існування господарських відносин між ТОВ «Едвента ЛОУ» та ТОВ «Старксервіс».

Між тим, суд акцентує увагу, що у відповідності до правової позиції Вищого адміністративного суду України, яка викладена у його листі №742/11/13-11 від 02.06.2011р., податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. За відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Проте, в межах даного спору судом не встановлено реальність здійснення спірних господарських операцій між Позивачем та його контрагентом ТОВ «Старксервіс», оскільки суду не надано жодних належних первинних та бухгалтерських документів, а також жодних пояснень щодо відсутності таких обов'язкових документів, які б посвідчували фактичне надання Виконавцем рекламних послуг, як і не надано належних доказів використання ТОВ «Едвента ЛОУ» отриманих послуг у власній господарській діяльності.

Більше того, судом приймається до уваги наявний в матеріалах справи вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 24.09.2013 р. у справі №761/22932/13-к, що набрав законної сили 30.10.2013 р., яким встановлено здійснення реєстрації ТОВ «Старксервіс» в органах державної влади з метою прикриття незаконної діяльності невстановленими слідством особами, без наміру зайняття підприємницькою діяльністю. При цьому, встановлено факт перерахування грошових коштів на рахунок ТОВ «Старксервіс» від підприємств реального сектору економіки протягом 2012-2013 рр., як оплата за начебто виконані роботи (послуги), хоча підприємницьку діяльність фактично не здійснювали.

Відповідно до ст.72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

З огляду на викладене, оскільки наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що спірні господарські операції з надання рекламних послуг фактично не мали реального характеру, факти надання відповідних послуг оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеним Договором №0705АЛ за перевіряємий період, не підтверджуються з урахування реального часу здійснення операцій наявністю господарської мети, не встановлено мету їх подальшого використання в своїй господарській діяльності, а Позивачем, в свою чергу, не надано жодних пояснень щодо відсутності обов'язкових належних чином складених первинних документів, які б посвідчували дійсність господарських взаємовідносин між ТОВ «Едвента ЛОУ» та ТОВ «Старксервіс».

Відповідно до зазначеного, суд приходить до висновку про відсутність сукупності умов, обставин та підстав, які пов'язують виникнення у Позивача права включення спірної суми ПДВ розміром 1 174 123,00 грн. до складу податкового кредиту за період травень-грудень 2013 р. та січень 2014 р., що призвело до заниження ТОВ «Едвента ЛОУ» ПДВ на 1 174 123,00 грн., а також спірну суму витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, у розмірі 5 522 420,00 грн. що, в свою чергу, призвело до заниження податку на прибуток на 1 049 260,00 грн.

Поряд із цим, відповідно до п.123.1 ст.123 ПК України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених пп.54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п.54.3 ст.54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування - тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Водночас, суд вважає за належне зазначити, у листі Вищого адміністративного суду України від 24.11.2011 р. №2198/11/13-11 вказано про те, що в розумінні п.123.1 ст.123 ПК України штрафні (фінансові) санкції в розмірі 50% застосовуються не за сам факт повторного виявлення будь-яких порушень, а за повторне вчинення протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України.

В той же час, з огляду на оскаржувані податкові повідомлення-рішення №0007462213 та №0007472213 від 28.05.2014 р. судом встановлено, що Позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з ПДВ на загальну суму 1 761 187,00 грн. (з яких 1 174 123,00 грн. - за основним платежем та 587 064,00 грн. - за штрафними санкціями) та з податку на прибуток на загальну суму 1 573 890,00 грн. (з яких 1 049 260,00 грн. - за основним платежем та 524 630,00 грн. - за штрафними санкціями), що свідчить про застосування ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві суми штрафних санкцій розміром 50%.

Поряд із цим, суд не отримав від податкового органу будь-яких обґрунтувань щодо повторності вчинення ТОВ «Едвента ЛОУ» протиправних діянь за обставин, передбачених п.п.54.3.1, 54.3.2, 54.3.5, 54.3.6 ПК України, як наслідок, суд приходить до висновку щодо неправомірності застосування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 50% та вважає за необхідне скасувати податкові повідомлення-рішення від 28.05.2014 р. в частині застосування штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 25%, що складають суми грошових зобов'язань за штрафними (фінансовими) санкціями, зокрема: за податковим повідомленням-рішенням №0007462213 - у розмірі 293 532,00 грн.; за податковим повідомленням-рішенням №0007472213 - у розмірі 262 315,00 грн.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною1 ст.6 КАС України гарантовано, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Таким чином, завданням адміністративного судочинства є захист саме порушених прав, свобод та інтересів фізичної особи.

Частиною 1 ст.11 КАС України, визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У ч.1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС України зазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З огляду на вищевказане суд, дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача.

Відповідно до положень ч.3 ст.94 КАС України встановлено, що якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Водночас, згідно із ч.3 ст.4 Закону України «Про судовий збір» під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Поряд із цим, суд звертає увагу на постанову Пленуму Вищого адміністративного суду України від 23.01.2015 р. №2 «Про практику застосування адміністративними судами положень Закону України від 8 липня 2011 року №3674-VI «Про судовий збір», в якій вказано, що якщо відповідач звільнений від сплати судового збору, то й відповідно судовий збір з нього не стягується. Тобто в разі задоволення адміністративного позову повністю судовий збір з відповідача, звільненого від сплати судового збору, не стягується, а у разі часткового задоволення позову у справі, в якій відповідач звільнений від сплати судового збору, судовий збір стягується лише з позивача пропорційно до відхиленої частини вимоги з урахуванням попередньої сплати 10 відсотків розміру ставки судового збору.

При цьому, п.21 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що від сплати судового збору звільняються органи доходів і зборів, - у справах, пов'язаних з питаннями, що стосуються повноважень цих органів. Отже Відповідач звільнений від сплати судового збору.

Разом із тим, як вбачається з матеріалів справи, під час подання адміністративного позову, що має майновий характер, Позивач сплатив судовий збір за позовні вимоги майнового характеру суму у розмірі 487,20 грн., що становить 10% розміру ставки судового збору за позовну вимогу майнового характеру. Дана сума підтверджується платіжним дорученням №907 від 12.11.2014 р.

Таким чином, оскільки суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог Позивача, враховуючи попередню сплату 10% розміру ставки судового збору, відповідно до ст.94 КАС України та Закону України «Про судовий збір», судовий збір підлягає відшкодуванню Позивачу частково в розмірі 72,00 грн., решта суми (3 000,00 грн.) - повинна бути стягнута з Позивача.

Керуючись положеннями ст.ст. 2, 17, 71, 86, 158-163, 167, 254 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» до Державної податкової у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0007462213 від 28.05.2014 р. у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 293 532 (двісті дев'яносто три тисячі п'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп.

3. Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві податкове повідомлення-рішення №0007472213 від 28.05.2014 р. у частині застосування до Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» суми штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 262 315 (двісті шістдесят дві тисячі триста п'ятнадцять) грн. 00 коп.

4. В іншій частині задоволення позовних вимог відмовити.

5. Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» понесені судові витри в розмірі 72 (сімдесят дві) грн. 00 коп. із видатків Державного бюджету України.

6. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Едвента ЛОУ» (адреса: 04050, м. Київ, вул. М. Пимоненка, 13, корп. 5, код ЄДРПОУ 34356549) решту суми судового збору у розмірі 3 000 (три тисячі) грн. 00 коп. на розрахунковий рахунок №31218206784007 до ГУ ДКСУ у місті Києві, код 38004897, МФО 820019, код класифікації доходів бюджету 22030001, призначення платежу: «Судовий збір за розгляд Окружним адміністративним судом м. Києва адміністративної справи №826/18577/14».

Контроль за виконанням даного пункту покласти на Державну податкову інспекцію у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Постанова набирає законної сили відповідно до ст.254 КАС України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст.185-187 КАС України.

Суддя Б. В. Санін