Рішення

від 11.08.2009 по справі 9/43

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/43

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

11.08.09 р.                                                                                     Справа № 9/43                               

Господарський суд Донецької області у складі судді Марченко О.А.

присекретарі судового засідання Гутевич С.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, м. Донецьк

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислового центру альтернативних технологій „ТехЕкоРесурси”, м. Донецьк

про стягнення 154 105 грн. 06 коп.

за участю представників сторін:

від позивача: Гусаченко І.А. – юрисконсульт (за довіреністю №6 від 01.12.2008р.);

від відповідача: не з`явився.

СУТЬ СПОРУ:

          Позивач, Закрите акціонерне товариство „Донецьксталь” – металургійний завод”, м.Донецьк звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислового центру альтернативних технологій „ТехЕкоРесурси”, м.Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 154 105 грн. 06 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 112 167грн.00коп., пені в розмірі 23 601грн.17коп., інфляційних витрат в розмірі 15 386грн.75коп. та 3% річних в розмірі 2 950грн.14коп.

          В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на договір №9363дс від 12.01.2006р., додаткову угоду №71 від 07.08.2008р. до договору, платіжні доручення №29631 від 09.10.2008р., №29824 від 10.10.2008р., №30376 від 16.10.2008р., №32796 від 17.11.2008р., претензію №17/17-587юр від 29.04.2009р.

Відповідач, який належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи ухвалами господарського суду від 22.06.2009р., 13.07.2009р., 04.08.2009р. заявлені вимоги не оспорив, відзив на позов не представив, в судові засідання не з'явився, тому згідно ст. 75 Господарського процесуального Кодексу України, справу розглянуто за наявними матеріалами.

11.08.2009р. позивачем надана заява б/н та дати, відповідно з якою останній відмовляється від частини позовних вимог щодо стягнення інфляційних витрат в розмірі 15 386грн.75коп. та 3% річних в розмірі 2 950грн.14коп.

Суд розглядає зменшені позовні вимоги відповідно до заяви б/н та дати.

Розгляд справи судом відкладався на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Перед початком розгляду справи по суті представника позивача було ознайомлено з правами та обов'язками відповідно до ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд встановив:

12.01.2006р. між Закритим акціонерним товариством „Донецьксталь” – металургійний завод”, м. Донецьк та Товариством з обмеженою відповідальністю Науково-промислового центру альтернативних технологій „ТехЕкоРесурси”, м. Донецьк укладений договір №9363дс, відповідно з яким продавець (відповідач) зобов`язується передати, а покупець (позивач) зобов`язується прийняти та оплатити згідно умов даного договору обладнання та продукцію виробничо-технічного призначення, надалі – товар. Номенклатура, кількість, ціна, строк та умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах, які є невід`ємною частиною даного договору (п.1.1 договору).

Як встановлено судом, за своєю правовою природою між сторонами укладено договір поставки.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Таким чином, між сторонами виникли господарські правовідносини щодо поставки товару за договором №9363дс від 12.01.2006р.

Згідно додаткової угоди №71 від 07.08.2009р. до договору №9363дс від 12.01.2006р. сторони дійшли згоди про те, що відповідач повинен поставити товар на загальну суму 224 334грн.00коп.

Пунктом 3.1 договору та п.2 додаткової угоди встановлено, що покупець здійснює оплату товару шляхом прямого перерахування грошових коштів на рахунок продавця на підставі рахунку в наступному порядку:

-          50% від вартості партії товару перераховується у формі передоплати;

-          50% від вартості партії товару перераховується протягом 10-ти днів від дати поставки товару.

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок продавця.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору та додаткової угоди позивач здійснив 50% передоплату продукції на суму в розмірі 112 167грн.00коп., що підтверджується платіжними дорученнями №29631 від 09.10.2008р., №29824 від 10.10.2008р., №30376 від 16.10.2008р., №32796 від 17.11.2008р., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як вбачається з зазначених платіжних доручень, призначенням платежу є оплата за товар згідно договору №9363дс від 12.01.2006р.

З наведеного вбачається, що позивач добросовісно виконав свої зобов`язання за договором, здійснивши 50% передоплату за належний до поставки товар.

Відповідно до п.4.1 договору, умови поставки товару обумовлюються сторонами у додаткових угодах. Вантажоодержувачем товару є покупець, якщо інше не обумовлене у додаткових угодах.

В свою чергу, додатковою угодою №71 від 07.08.2008р. до договору встановлено, що поставка товару здійснюється на умовах СРТ склад одержувача (ІНКОТЕРМС 2000) протягом 45 днів від дати 50% передоплати. Датою поставки товару вважається дата відмітки про його отримання, вказана у накладній.

За приписом ч.1 ст530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, відповідач повинен був поставити оплачену продукцію в строк до 01.01.2009р.

За твердженням позивача, всупереч вимогам договору та закону, у встановлений строк відповідач не здійснив поставку оплаченої продукції, на підставі чого 04.06.2009р. позивачем на адресу відповідача була направлена претензія №17/17-587юр від 29.04.2009р. з відмовою від поставки продукції та з вимогою про повернення суми передоплати, сплати пені, 3% річних та інфляційних витрат (докази направлення претензії наявні в матеріалах справи). Однак дана претензія залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

За твердженням позивача, незважаючи на попередню оплату товару, відповідач до теперішнього часу не здійснив поставку товару, обумовленого договором. Відповідних доказів того, що відповідач поставив вищевказану продукцію позивачу, незважаючи на оплату останнім 50% його вартості, суду не надано.

За приписом ч.2 ст.693 Цивільного кодексу України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

В розумінні зазначеної норми, в разі невиконання продавцем своїх договірних зобов`язань, у покупця виникає можливість пред`явлення до продавця альтернативних вимог – або передати обумовлені договором товари, за які вже була здійснена попередня оплата, або вимагати повернення сплаченої за товар суми. Право вибору при цьому належить покупцеві.

Згідно вимог ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.

В свою чергу, згідно ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 174 Господарського кодексу України передбачає, що господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав належним чином, здійснивши 50% передоплату за належний до поставки товар, що підтверджується матеріалами справи. Відповідач всупереч вимогам договору та закону своїх зобов`язань щодо своєчасної поставки оплаченого товару не виконав, у зв`язку з чим за ним утворилась заборгованість в розмірі 112 167грн.00коп.

Відповідно до ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, на які вона посилається в обґрунтування своїх вимог або заперечень.

Оскільки відповідачем не представлено суду доказів перерахування на рахунок позивача передоплати за договором №9363дс від 12.01.2006р. в розмірі 112 167грн.00коп., суд робить висновок, що дана сума не перерахована до теперішнього часу.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, м.Донецьк в частині стягнення заборгованості в розмірі 112 167грн.00коп. є обґрунтованими, доведеними належними чином та такими, що підлягають задоволенню.

На ряду з зазначеним, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 23 601грн.17коп.

Згідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом (ст.611 ЦК України).

Отже, порушення боржником прийнятих на себе зобов'язань тягне за собою відповідні правові наслідки, які полягають у можливості застосування кредитором до боржника встановлених законом або договором мір відповідальності.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Аналогічно, п.1 ст.230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Пунктом 7.3 договору передбачено, що в разі порушення строків поставки товару продавець сплачує покупцеві пеню в розмірі 0,1% від вартості не поставленого в строк товару за кожен день прострочення.

Договір в цій частині підписаний сторонами без заперечень, у судовому порядку недійсним не визнаний.

На підставі вищезазначеного пункту договору позивачем нарахована пеня в розмірі 23 601грн.17коп. за період прострочення з 02.01.2009р. по 09.06.2009р.

Перевіривши арифметичний розрахунок позивача, суд вважає, що зазначені ним суми не суперечить вимогам чинного законодавства, а відтак, враховуючи несвоєчасну поставку товару, позовні вимоги в частині стягнення пені в розмірі 23 601грн.17коп. підлягають задоволенню.

Також позивач заявляв про стягнення з відповідача інфляційних витрат в розмірі 15 386грн.75коп. та 3% річних в розмірі 2 950грн.14коп. Одночасно, як було зазначено вище, відповідно до заяви б/н та дати позивач відмовився від стягнення вказаних сум.

В порядку ст.78 Господарського процесуального кодексу України судом перевірено повноваження представника позивача, який підписав заяву про відмову від позову, на вчинення відповідних дій.

Відповідно до п.4 ст.80 Господарського процесуального Кодексу України відмова позивача від позову та прийняття відмови господарським судом є підставою для припинення провадження у справі.

З огляду на викладене, у зв'язку з відмовою позивача від частини позовних вимог та прийняттям такої відмови господарським судом, враховуючи той факт, що дана заява не суперечить законові та не порушує чиїх-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, суд на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України припиняє провадження у справі №9/43 в частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 15 386грн.75коп. та 3% річних в розмірі 2 950грн.14коп.

Судові витрати по сплаті державного мита та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу підлягають розподілу між сторонами в порядку, встановленому ст.49 Господарського процесуального кодексу України.

На підставі вищенаведеного, керуючись ст.ст.509, 525, 526, 530, 549, 610, 611, 612, 625, 693, 712 Цивільного кодексу України, ст.174, 193, 230 Господарського кодексу України, ст.ст.4-2, 4-3, 22, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

                                                  ВИРІШИВ:

Позов Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод”, м. Донецьк до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислового центру альтернативних технологій „ТехЕкоРесурси”, м. Донецьк про стягнення заборгованості в розмірі 154 105 грн. 06 коп., яка складається з суми основного боргу в розмірі 112 167грн.00коп. та пені в розмірі 23 601грн.17коп. – задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Науково-промислового центру альтернативних технологій „ТехЕкоРесурси” (за адресою: проспект Ілліча, 109-а, м. Донецьк, 83059; р/р 26009198025111 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 23110961) на користь Закритого акціонерного товариства „Донецьксталь” – металургійний завод” (за адресою: вул. Челюскінців, 174, м. Донецьк, 83055; р/р 198028081 в ДФ ВАТ „Кредитпромбанк”, МФО 335593, код ЄДРПОУ 30939178) суму основного боргу в розмірі 112 167грн.00коп., пеню в розмірі 23 601грн.17коп., витрати по сплаті державного мита в розмірі 1 357грн.68коп. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 275грн.32коп.

Видати наказ після набуття рішенням законної сили.

В частині стягнення інфляційних витрат в розмірі 15 386грн.75коп. та 3% річних в розмірі 2 950грн.14коп. – припинити провадження по справі у зв`язку з відмовою позивача.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

У судовому засіданні 11.08.2009р. оголошено повний текст рішення.

Суддя                                                               Марченко О.А.