Рішення

від 01.02.2007 по справі 10/383

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/383

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

01.02.07 р.                                                                               Справа № 10/383                               

Господарський суд Донецької області у складі:        головуючого судді -   Приходько І.В.;

при секретарі судового засідання – Черняк Л. А.;

за участю представники сторін:

                           від позивача –   Логунова Т.І. -  довіреність;

                           від відповідача – Финогенов В.А. – довіреність;

розглянув у відкритому судовому засіданні суду справу  

за позовом    Донецького  комунального  автотранспортного  підприємства   052801 м.Донецьк,   

до  Комунального  підприємства  «ЖЕК № 2 Ленінського  району м.Донецька»  м.Донецьк,

про   стягнення  заборгованості  у  сумі  3 042,07  грн., -

В С Т А Н О В И В :

           До господарського суду звернувся позивач,  Донецьке  комунальне  автотранспортне  підприємство  052801 м.Донецьк,   з  позовом  до  відповідача,  Комунального  підприємства  «ЖЕК № 2 Ленінського  району м.Донецька»  м.Донецьк, про  стягнення  заборгованості  у  сумі  10 242,07  грн.  по  договору  б/н  від 01.01.2006 р.  за  вивіз  сміття.  

           В  обґрунтування  своїх  позовних вимог позивач посилається на договір б/н  від 01.01.2006 р.,  Акти  виконання об'ємів,  розрахунок  заборгованості,  невиконання  відповідачем  зобов'язань   за  договором.

          Представник  відповідача  у   відзиві  на  позовну  заяву  № 633  від  20.11.2006 р.  та  в  судових  засіданнях  позовні  вимоги  не  визнав. Вважає,  що  заборгованість,  яку  вимагає  сплатити  позивач,  склалась  в  результаті  завищення  позивачем  норм  по  вивезенню  сміття,  фактично збільшення  норм  накопичення  сміття  стало  наслідком  діяльності    інших  юридичних  осіб - орендарів   і  ніяким  чином  не  стосується  діяльності  ЖЕКа.

         Крім  того,  вважає,  що  позивачем   частково  не  була  врахована  сума,  яка  сплачувала ЖЕКом  за  заявлений  період,  у  підтвердження  своїх  доводів  надав  до  суду  копії  платіжних  доручень.

          У  судовому  засідання  01.02.2007 р. (звукозапис процесу диск 5153156 RD 24663)   у  зв'язку   з  проведенням  сторонами перевірки  взаємних  розрахунків та  врахуванням  сплати  за  платіжними  дорученнями № 31  від  21.11.2006 р.,  № 27 від 27.10.2006 р.,  № 1980  від 24.10.2006 р., позивач підтримав  позовні  вимоги  у  сумі 3 042,07  грн.

         Зменшені  позовні  вимоги  прийняті  судом  у  порядку  передбаченому  ст.22  Господарського  процесуального  кодексу України.  

          Таким  чином,  судом  розглядаються  позовні  вимоги  щодо стягнення  заборгованості  за  договором  б/н  від 01.01.2006 р. за  період  з  липня  по  вересень  2006 р. у  сумі  3 042,07  грн.,  підтримані    позивачем  у  судовому  засіданні  01.02.2007 р.

         Представник  відповідача  зменшені  позовні  вимоги  не  визнав  з  причин  викладених  у  попередніх  відзивах.

          Відповідно  до  положень  ст.69 Господарського  процесуального  кодексу  України  розгляд  справи  було  продовжено  на 1 місяць.

          Розглянув  матеріали справи, додатково представлені  документи,  заслухав  пояснення сторін, оцінив  докази за своїм внутрішнім  переконанням,  суд  вважає, що  позов  підлягає задоволенню  з  наступних  підстав.

         Судом  встановлено,  що  між    позивачем ( підрядчиком)  та  відповідачем (замовник)   був  укладений  договір  на  вивіз твердих  побутових  відходів б/н  від 01.01.2006 р.

         За  умовами  вказаного  договору,  позивач  прийняв  на  себе  зобов'язання    з   надання  послуг   по  вивезенню  твердих  побутових  відходів.

         Порядок  розрахунків  сторони  передбачили  у  Розділі 4  договору.

         Термін  дії  встановили  до  31.12.2006 р.

         Обґрунтовуючи  позовні  вимоги,  позивач  посилається  на  ті  обставини,   що  відповідач  протягом  третього  кварталу,  а  саме  з  липня  по  серпень  2006 р.,  не в  повному  обсязі  здійснював оплату  наданих  послуг,  у зв'язку  з  чим  утворилась  заборгованість  у  розмірі  3 042,07  грн..

         Приймаючи  рішення,  суд  виходить  з  наступного.

         Відповідно  до  ст.12  Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарським  судам  підвідомчі  справи  у  спорах,  які  виникають при  укладанні,  зміні,  розірванні і  виконанні господарських договорів.

         Як  убачається  з  умов  договору б/н  від 01.01.2006 р.,  сторони  домовились  вчинити  певні  дії,   підрядчик  (позивач)  виконати  послуги по вивезенню  сміття,   замовник (відповідач) сплатити вказані  послуги.

    Положеннями  ст.638  Цивільного  кодексу  України  визначено,  що  договір  є  укладеним,  якщо  сторони  в  належній  формі  досягли  згоди  з  усіх  істотних  умов  договору.

     Відповідно  до  ст.181  Господарського   кодексу  України,   господарський  договір  за  загальними  правилами  викладається  у  формі  єдиного  документа,  підписаного  сторонами  та  скріпленого  печатками.

     Дослідив  представлений  договір б/н  від 01.01.2006 р.,  суд  встановив,  що  сторони  досягли  згоди  при  його  укладанні  з  усіх  істотних  умов,  підписали  угоду,  яку  скріпили  печатками.  

      Статтею  173 Господарського  кодексу  України  визначено,  що господарським  визначається  зобов'язання,  що  виникає  між  суб'єктом   господарювання  та  іншим  учасником   відносин  у  сфері  господарювання з  підстав,  передбачених  господарським  кодексом,  в  силу  якого  один  суб'єкт  (зобов'язана   сторона, у тому  числі  боржник)  зобов'язаний   вчинити  певну  дію  господарського  чи  управлінсько-господарського  характеру  на  користь   іншого  суб'єкта  (виконати  роботи, передати  майно, сплатити  гроші,  надати  інформацію тощо),  або  утриматись  від  певних  дій, а інший  суб'єкт  (управлена  сторона, у тому  числі  кредитор)  має  право  вимагати  від  зобов'язаної   сторони  виконання  її  обов'язку.

     Як  передбачено  у  статті 174  Господарського  кодексу  України,  підставами  виникнення  господарських  зобов'язань   є,   у  тому  числі,   господарські договори  та  інші  угоди,  передбачені  законом.

      Таким чином,  за  умовами  договору  б/н  від 01.01.2006 р.  у  сторін виникли  певні  зобов'язання   при  його виконанні.

      Відповідно  до  умов  договору (п.п.41, 4.2, 5.1),  сторони  домовились,  що  вивіз сміття  здійснюється   погодинному  графіку та по затвердженій схемі, норма накопичення  сміття  населення  на  місяць  складає  606,571 куб.м,  на  прибиральну  територію -  асфальтове  покриття – 0,012 кв.м, не асфальтове – 0,02  кв.м.

      Таким чином, загальний об'єм   накопичення  сміття  складає  641,905 куб.м, тариф 13 грн./куб м, оплата за місяць послуг 8 344,76 грн.

      Відповідно  до  пункту 5.3. сторони  передбачили,  що  оплата  за  вивід  ТБО  здійснюється  до 5  числа  наступного  за  звітним  місяцем,  що  підтверджується  в  установленому  порядку  об'ємом   та  графіком вивезення.

      Статтею  193  Господарського  кодексу  України  встановлено,  що  кожна  сторона  повинна  вжити усіх  заходів,  необхідних  для  належного  виконання  нею  зобов'язання,  враховуючи  інтереси  другої  сторони.

      У пункті 4.3. договору сторони  передбачили, що у випадку виникнення  розбіжностей  відносно  об'ємів  накопичення  сміття, вказаних у п.4.2.,  сторони здійснюють  контрольний  замір,  який оформлюють у  двосторонньому   акті. Як  свідчать  надані  до  суду  акти   за  заявлений  період  сторони  встановили  об'єм   накопичення сміття  

у  липні  2006 р.: 19,4 куб.м,    284 куб.м,   300  куб.м;  

у серпні 2006 р.:  з 01-10   число  – 290 куб.м,   з 11-20  число  -  237 куб.м,  з 21-31  число  – 314 куб.м;  

за вересень  2006 р.: з 01-10 – 373 куб.м,  11- 20. -326 куб.м,  21-31 – 377 куб.м;

      Таким  чином,  відповідно  до  наданого  розрахунку  позивачем  було  виконано  робіт  по  вивезенню  ТБО  на  суму 36 742,07  грн. Проти  нарахування  вказаної  суми  не  заперечував відповідач,  що  підтверджується  у  його  відзиві   № 633  від  20.11.2006 р.

      В  той   же  час,  відповідач  посилається  на  завищені норми  ТБО позивачем,  та  можливість  утворення   вказаних об'ємів  сміття   від  діяльності  орендних  підприємств,  у  підтвердження  свої  доводів  надав до  суду   перелік  підприємств,  які   орендують   нежитлові  приміщення,  що  розташовані  на  території  що  обслуговує  ЖЕК № 2.      

      Однак,  вказані  заперечення  суд  вважає  юридично  неспроможними  з  наступних  підстав.

По-перше:  у  пункті   4.3.  угоди  сторони   передбачили  складання  актів,  для  встановлення  фактичних  об'ємів   сміття,  вказаний  пункт  договору  не  змінювався,  в  установленому  порядку  недійсним  визнаний  не  був.

По-друге: як  убачається  з  актів,  наданих  до  суду,  вони  містять  підписи  представників  сторін  та   печатки  підприємств.

По -трете: як  убачається  з  пояснень  наданих  представником  відповідача  в  судових  засіданнях (звукозапис  процесу диск  5153156 RD 24663)   фактично  він  не  оспорює  об'ємів   накопичення  ТБО, а  лише  посилається,  що  перевищення  об'ємів   сміття  утворилась  в  наслідку  діяльності  інших  підприємств.

      Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  про  правильне  нарахування  послуг  позивачем  вартості  наданих  послуг  на  суму 36 742,07  грн.

      Положеннями  частини першої статті  193  Господарського  кодексу  України  визначено,  що суб'єкти   господарювання  та  інші учасники  господарських  відносин  повинні виконувати  господарські  зобов'язання   належним  чином  відповідно  до  закону,  інших  правових  актів,  договору.

      У  частині  сьомій  вказаної статті  визначено,  що  одностороння  відмова  від виконання  зобов'язань,  крім  випадків,  передбачених  законом  не  допускається

      Як  убачається  з  наданих  до  суду  копій  платіжних  доручень, копій  банківських  виписок, розрахунків  сторін  та  Акту  звірки, відповідачем  за  період  з  липня  по вересень  2006 р.  було  сплачено  33 700  грн.

       Таким  чином,  несплачена  сума  отриманих  послуг  складає 3 042,07  грн.

    Враховуючи  викладене,  суд  приходить  до  висновку,  що  зменшені позовні  вимоги  від  01.02.2006 р.  обґрунтовані  належним  чином  і  підлягають  задоволенню.        

       При  розподілі  судових  витрат,  суд  враховує  наступне.

    Судом  встановлено,  що  зменшення  позовних вимог,  позивач  здійснив  на  підставі  того,  що  врахував  сплату  заборгованості  за  надані  послуги,  яка  відбулась  на  підставі  платіжних  доручень  №  1980  від  24.10.2006 р.  на  суму 5 000  грн.,  № 27 від 27.10.2006 р.  на суму 1 100  грн.,    № 31  від 21.11.2006 р.  на  суму 1 100  грн.

    Позивач  наполягає  на  повному  відшкодування  держмита  та  інформаційно-технічного  забезпечення  процесу,  підставою  для  цього  позивач  вважає  прострочку   відповідачем   строків  оплати  послуг.      

    Дослідив  надані  до суду  платіжні  доручення,  суд  встановив,  що  сума оплачена за платіжним дорученням  № 27  надійшли   до  позивача  31.10.2006 р.,  а  сума  оплачена за  платіжним  дорученням  № 31 -  у листопаді  2006 р.

       В  той  же  час, судом  встановлено,  що  сума  сплачена   відповідачем   за  платіжними  дорученнями  № 1980  у  розмірі  5000  грн.  надійшла  до  позивача  24.10.2006 р.

     Позовну  заяву  позивач   надав  до  суду  31.10.2006 р.,  про  що  свідчить  штамп  канцелярії  суду  за  №  02-38/12869.

     Таким  чином,  суд  вважає,  що  при подачі  позовної  заяви,  позивач   мав  змогу  і  повинен був  врахувати   оплачену  суму  у  розмірі  5 000  грн.  за  платіжним дорученням  № 1980  від  24.10.2006 р.     

     Враховуючи  викладене,  судові   витрати   підлягають   віднесенню  у  порядку  передбаченому  ст.49  Господарського  процесуального  кодексу  України.

     Керуючись ст.ст. 11, 181,  638 Цивільного  кодексу  України, ст.ст.173,  193 Господарського  кодексу  України,  керуючись ст.ст. 12, 22,  33,  43,   49,  69,  82,  84,  85   Господарського  процесуального  кодексу  України,  господарський  суд, -

В И Р І Ш И В :

         Задовольнити  позовні  вимоги  Донецького  комунального  автотранспортного  підприємства  052801 м.Донецьк,   заявлені   до  Комунального  підприємства  «ЖЕК № 2 Ленінського  району м.Донецька»  м.Донецьк, про  стягнення  заборгованості  у  сумі  3 042,07  грн..  по  договору  б/н  від 01.01.2006 р.  за  вивіз  сміття.  

        Стягнути   з  Комунального  підприємства  «ЖЕК № 2 Ленінського  району м.Донецька»  (83016, м. Донецьк, вул. Аравійська, 4-а, ЄДРПОУ 30962036) на  користь  Донецького  комунального  автотранспортного  підприємства  052801 (83023, м. Донецьк, вул. Лобутенко, 14, ЄДРПОУ 05448886) заборгованість у  сумі  3 042,07  грн.  по  договору  б/н  від 01.01.2006 р.  за  вивіз  сміття.

        Стягнути   з  Комунального  підприємства  «ЖЕК № 2 Ленінського  району м.Донецька»  (83016, м. Донецьк, вул. Аравійська, 4-а, ЄДРПОУ 30962036) на  користь  Донецького  комунального  автотранспортного  підприємства  052801 (83023, м. Донецьк, вул. Лобутенко, 14, ЄДРПОУ 05448886) витрати по сплаті державного мита у сумі  52,42грн. та витрати по сплаті   інформаційно-технічних послуг по забезпеченню судового процесу в сумі 60,39 грн.

        В  судовому  засіданні  за  згодою  сторін  оголошено вступну  та  резолютивну  частину  рішення. Повний  текст рішення підписано  08.02.2007р.

Суддя                                                                         Приходько І.В.                               

тел.: 305-75-46

Надруковано 3 прим.:

1 прим. – позивачу;

1 прим. –відповідачу;

1 прим. – у справу.