Рішення

від 28.04.2015 по справі 569/14794/13-ц

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Рівненської області в складі:

головуючого судді - Ковалевича С.П.

суддів: Демянчук С.В., Собіни І.М.

секретар судового засідання - Ковальчук Л.В.

розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 до товариства з обмеженою відповідальністю «Техномеханіка», ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення коштів в порядку регресу.

Перевіривши докази та доводи апеляційної скарги, колегія суддів, -

ВСТАНОВИЛА:

Заочним рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2013 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено.

Стягнуто солідарно із ТОВ «Техномеханіка», ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 кошти в сумі 772 050 грн. 50 коп. на відшкодування в порядку регресу вартості реалізованого майна позивача в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів та 3 441,00 грн. на відшкодування судових витрат, а всього 775 491 грн. 50 коп.

Вважаючи дане рішення в частині стягнення коштів в порядку регресу з ОСОБА_1 незаконним через порушення судом норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав на нього апеляційну скаргу.

На обґрунтування скарги вказує, що був позбавлений права на змагальність сторін в судовому процесі, а також бути присутнім в судовому засіданні, подавати докази та захищати свої права та інтереси, оскільки жодних повідомлень, повісток, ухвал про призначення розгляду даної цивільної справи на адресу його проживання та реєстрації не надходило, отримав тільки заочне рішення на поштовому відділенні 18.11.2013 року.

Зазначає, 29 травня 2013 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ прийнято ухвалу, якою скасовано попередні рішення Рівненського міського суду від 09.11.2012 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 20.12.2012 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання договору поруки №39/2 від 13.04.2007 року припиненим, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

При повторному розгляді справи 23 вересня 2013 року Рівненським міським судом прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання припиненим договору поруки №39/2 від 13.04.2007 року. Позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

14 листопада 2013 року ухвалою апеляційного суду Рівненської області рішення Рівненського міського суду Рівненської області у вищевказаній справі залишено без змін.

29 січня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського міського суду від 23.09.2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14.11.2013 року залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

Таким чином, стверджує, що договір поруки №39/2 від 13.04.2007 року, укладений між поручителем ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору №39 від 13 квітня 2007 року, укладеного між Банком та ТОВ «Валмі Автомотів Рівне» (правонаступник - ТОВ «Техномеханіка») було припинено, як зазначено в рішеннях суду, з 19.08.2008 року. Отже, ОСОБА_1 не може відповідати за регресними вимогами ОСОБА_2

Посилаючись на викладені обставини, просить оскаржуване рішення в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу коштів в розмірі 772 050,50 грн. внаслідок сплати позивачем вартості реалізованого майна в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволені позову в цій частині відмовити.

Апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Матеріалами справи встановлено, що 13 квітня 2007 року між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Валмі Автомотів Рівне», в особі директора ОСОБА_3, було укладено договір відновлювальної кредитної лінії №39, відповідно до якого ТОВ «Техномеханіка», яке є правонаступником відносно всіх прав та обов'язків ТОВ «Валмі Автомотів Рівне», отримало кредит в розмірі 500 000 грн. траншами з позичкового рахунку в безготівковому порядку на поповнення обігових коштів, з відсотковою ставкою 16% річних, з терміном погашення не пізніше 12 квітня 2010 року.

В подальшому до кредитного договору вносилися зміни стосовно збільшення розміру відсоткової ставки та окремих умов Договору, зокрема, додатковими угодами №1 від 19.08.2008 року, №2 від 22.10.2008 року, №3 від 10.04.2009 року було збільшено розмір відсоткової ставки до 17%, 18% і 20% та змінено п.1.2. предмету Договору. Додатковою угодою №4 від 09.10.2009 року змінено назву Договору з договору відновлюваної кредитної лінії №39 від 13.04.2007 року на Кредитний договір №39 від 13.04.2007 року, змінено п.1.1, п.1.2, п.1.3 предмету Договору, змінено п.1.10 розміру комісійних послуг банку. Додатковою угодою №5 від 09.04.2010 року змінено п.1.6.1.3, що проценти нараховуються методом факт/факт на фактичну суму заборгованості Позичальника за Кредитом та за термін фактичного користування ним, починаючи з першого дня видачі кредиту включно та до повного погашення заборгованості за цим Договором. Згідно п.1.6 даного договору, позичальник зобов'язувався, щомісячно сплачувати відсотки. Додаткові договори укладені між ВАТ «Державний ощадний банк України» та ТОВ «Техномеханіка», в особі директора ОСОБА_3, як правонаступника боржника ТОВ «Валмі Автомотів Рівне».

Для забезпечення виконання зобов'язань по поверненню Кредиту, сплати відсотків, пені та інших платежів до вимог Банку, 13.04.2007 року між Банком та позивачем ОСОБА_2, як поручителем, укладено Іпотечний договір (майнова порука), відповідно до якого предметом іпотеки було нерухоме майно, а саме, таро-ремонтна майстерня (літ. «Н-2»), що знаходиться за адресою місто Рівне, вул. Пирогова, 8 та земельна ділянка, загальною площею 0,0390 гектарів, які належали іпотекодавцю на праві власності на підставі рішення Рівненського міського суду від 14 квітня 2006 року по справі №2-5181/20.

Крім того, на забезпечення виконання зобов'язань по поверненню кредиту, сплати відсотків, пені та інших платежів до вимог Банку укладені договори поруки №39/1 від 13.04.2007 року та №39/2 від 13.04.2007 року, Поручителями за якими були фізичні особи: ОСОБА_3 (договір поруки №39/1 від 13.04.2007р.) та ОСОБА_1 (договір поруки №39/2 від 13.04.2007р.).

Внаслідок неналежного виконання зобов'язання позичальником за період з 13.04.2010р. по 12.04.2011р. виникла заборгованість по кредиту в розмірі 718629,37 грн.

В рахунок забезпечення виконання зобов'язання по кредиту звернено стягнення на предмет іпотеки та 23.02.2010 року проведено прилюдні торги по реалізації нерухомого майна, що є предметом іпотеки. Ціна продажу предмету іпотеки становила 772 050, 50 грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з тим, що зобов'язання за кредитним договором виконані за рахунок примусової реалізації майна, то в позивача виникли підстави для застосування регресної вимоги до відповідача. Відповідачі, як безпосередній боржник, та фінансові поручителі за боргом, мають обов'язок солідарно відшкодувати витрати позивача, що погасив за рахунок свого майна борг.

Проте з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися повністю не може виходячи з наступного.

Нормами ч. 1 ст. 559 ЦК України встановлено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Як вбачається з матеріалів в справи, під час дії договору відновлюваної кредитної лінії №39 від 13.04.2007 року до нього вносились зміни щодо збільшення розміру відсоткової ставки за користування кредитом та окремих умов договору.

Таких додаткових угод до договору поруки №39/2 від 13.04.2007 року не укладалось і поручителю ОСОБА_1 не було відмово про збільшення процентних ставок по Кредиту, які були збільшені Банком.

Пунктом 4.4. спірного Договору поруки №39/2 від 13.04.2007 року визначено, що порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, згідно ч.1 ст. 559 ЦК України та п. 4.4. Договору поруки №39/2 від 13.04.2007 року, порука по кредитному договору №39 від 13.04.2007 року є припиненою з моменту укладення першої додаткової угоди від 19.08.2008 року про підвищення процентної ставки з 16 на 17 %.

Суд першої інстанції на зазначене уваги не звернув та ухвалив рішення про солідарне стягнення коштів з усіх відповідачів на користь позивача на відшкодування в порядку регресу вартості реалізованого майна позивача в рахунок погашення кредитного боргу відповідачів, чим допустив порушення вимог ст.559 ЦК України.

Вказані обставини підтверджені рішенням Рівненського міського суду від 23 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» про визнання припиненим договору поруки №39/2 від 13.04.2007 рокута ухвалою апеляційного суду Рівненської області від 14 листопада 2013 року у цій же справі. Позовні вимоги задоволено повному обсязі, договір поруки №39/2 від 13.04.2007 року, укладений між поручителем ОСОБА_1 та ПАТ «Державний ощадний банк України» в особі філії Рівненського обласного управління АТ «Ощадбанк» на забезпечення виконання зобов'язання по кредитному договору №39 від 13 квітня 2007 року, укладеного між Банком та ТОВ «Валмі Автомотів Рівне» (правонаступник - ТОВ «Техномеханіка») було припинено, як зазначено в рішеннях суду, з 19.08.2008 року.

29 січня 2014 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ рішення Рівненського міського суду від 23.09.2013 року та ухвалу апеляційного суду Рівненської області від 14.11.2013 року залишено без змін, а касаційну скаргу відповідача без задоволення.

З припиненням договору поруки ОСОБА_1 немає підстав для покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником зобов'язань по кредитному договору, а отже немає підстав для стягнення з нього коштів на відшкодування в порядку регресувартості реалізованого майна в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів.

Порушення судом норм матеріального права, а саме, ст. 559 ЦК України, у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України є підставою для скасування рішення суду в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 в порядку регресу коштів в розмірі 772 050,50 грн. внаслідок сплати позивачем вартості реалізованого майна в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів з ухваленням в цій частині нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 05 листопада 2013 року в частині солідарного стягнення коштів в порядку регресу внаслідок сплати позивачем вартості реалізованого майна в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів з ОСОБА_1 скасувати.

У задоволенні позову в частині солідарного стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 коштів в сумі 772 050 грн. 50 коп. на відшкодування в порядку регресу вартості реалізованого майна позивача в рахунок погашеного кредитного боргу відповідачів відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Рішення суду набирає законної сили з моменту його проголошення.

Сторони по справі мають право оскаржити рішення апеляційного суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: С.П. Ковалевич

Судді: С.В. Демянчук

І.М. Собіна