Рішення

від 29.04.2015 по справі 629/5632/14-ц

ЛОЗІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 629/5632/14-ц

Номер провадження 2/629/249/15

Р I Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29.04.2015 року Лозівський міськрайонний суд Харківської області у складі: головуючого - судді Попова Олександра Григоровича, при секретарі Письменній Н.О., Гузенко Н.Л., прокурора - Іванчак А.О., розглянувши у судовому засіданні позовну заяву ОСОБА_1 міжрайонного прокурора Харківської області до Головного управління Держземагенства у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, третя особа Державна інспекція сільського господарства в Харківській області про скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації та наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок,

В С Т А Н О В И В :

Прокурор звернувся до суду із зазначеним позовом, в обґрунтування вимог якого зазначив, що ОСОБА_1 міжрайонною прокуратурою встановлено, що 26.10.2011 розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №400 ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів відведення земельних ділянок площею 128,8 га та 40,0 га, які розташовані на території Перемозької сільської ради та земельних ділянок площею 4,8665 га, 10,9160 га та 0,8840 га, які розташовані на території Катеринівської сільської ради для ведення фермерського господарства за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (ріллі). Крім того, 29.10.2012 розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №442 внесено зміни до вищевказаного розпорядження, якими слова та цифри «земельних ділянок площею 128,4 га» замінено словами та цифрами «земельної ділянки площею 128,1999 га», слова та цифри «площею 40,0 га» замінено словами та цифрами «земельних ділянок площею 10,9515 гата площею 24,4125 га». Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу), розташованих за межами населеного пункту на території Катеринівської та Перемозької сільських рад Лозівського району Харківської області зареєстровано 13.12.2012 за №946-12. Відповідно до зазначеного проекту ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення (землі запасу) відводиться в оренду земельні ділянки, площею: 0,8840 га (к.н. 6323981500:01:000:0268), 4,8665 га (к.н. 6323981500:01:000:0270), 10,9160 га (к.н. 6323981500:01:000:0269), 10,9515 га (к.н. 6323985000:01:000:0481), 24,4125 га (к.н. 6323985000:01:000:0482), 128,1999 га (к.н. 6323985000:01:000:0483). Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №289-сг від 30.04.2014 затверджено документацію із землеустрою щодо земельних ділянок площею 4,8665 га (к.н. 6323981500:01:000:0270) та 10,9160 га (к.н. 6323981500:01:000:0269). Крім того, наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №288-сг від 30.04.2014 затверджено документацію із землеустрою щодо земельних ділянок площею 10,9515 га (к.н. 6323985000:01:000:0481), 24,4125 га (к.н. 6323985000:01:000:0482) та 128,1999 га (к.н. 6323985000:01:000:0483). На виконання зазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 15.05.2014 укладено два договори оренди земельних ділянок: один - щодо земельних ділянок площею 4,8665 га (к.н. 6323981500:01:000:0270) та 10,9160 га (к.н. 6323981500:01:000:0269) для ведення фермерського господарства, та інший - щодо оренди земельних, площею 10,9515 га (к.н. 6323985000:01:000:0481), 24,4125 га (к.н. 6323985000:01:000:0482) та 128,1999 га (к.н. 6323985000:01:000:0483) також для ведення фермерського господарства. Крім того, 21.07.2014 укладено додаткові угоди до зазначених договорів. ОСОБА_2 в порушення ч.1,7 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство» при зверненні із заявою до ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо оформлення права користування земельними ділянками зазначив земельні ділянки, які не є єдиним масивом; не надано доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі; не зазначено при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, зазначені розпорядження та договори не відповідають вимогам ч. 2 ст. 124 ЗК України. Також зазначив, що повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів на території Перемозької та Катеринівської сільських рад Лозівського району Харківської власності, які за основним цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення, належить Головному управлінню Держземагентства у Харківській області. Недотримання зазначеної процедури є порушенням органами державної влади чинного законодавства під час укладення договорів оренди землі.

Таким чином, позивач просить визнати незаконним та скасувати розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №400 від 26.10.2011 та №442 від 29.10.2012, яким внесено зміни до вищевказаного розпорядження; визнати незаконним та скасувати наказ Головного управління Держземагенства у Харківській області №289-сг від 30.04.2014, №288-сг від 30.04.2014; визнати недійсними два договори оренди земельних ділянок, укладених 15.05.2014 між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2, а також додаткові угоди до них.

Прокурор під час розгляду справи позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві, та вважає, що строк позовної давності ним не пропущено, так як про порушення Закону йому стало відомо у 2014 році.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 позовні вимоги не визнали. Представник відповідача ОСОБА_3 надав письмові заперечення, в яких зазначив, що прокуратурою не враховано того факту, що на момент подачі ОСОБА_2 заяви, вказана прокурором вимога щодо ненадання ОСОБА_2 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі в ЗУ «Про фермерське господарство» була відсутня; у своїй заяві від 28.09.2011 року ОСОБА_2 чітко зазначив обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, як того вимагає ЗУ '"Про фермерське господарство", а саме про те, що на вказаних земельних ділянках планує вирощувати ранні зернові культури (озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу), круп'яні культури (гречку, просо), олійні (соняшник). Також в заяві було зазначено, що розмір земельних ділянок забезпечить належне дотримання сівозмін та використання передових технологій вирощування сільськогосподарських культур. Крім того, посилання позивача на норми Цивільного кодексу України щодо скасування правових актів індивідуальної дії та визнання недійсними правочинів є безпідставними та необґрунтованими. Так, застосовуючи статтю 21 ЦК України, позивач не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені розпорядженнями та наказами, скасування яких він вимагає. Також, ним не наведено жодної невідповідності оскаржуваних розпоряджень та наказів актам цивільного законодавства. Посилаючись у своїй позовній заяві на ст.ст. 203,215 ЦК України, позивачем не вказано, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних прокуратурою договорів оренди земельних ділянок. Наявність усіх перелічених складових є обов'язковою для визнання правочину недійсним. Більше того, вимагаючи визнання недійсними даних договорів, позивач жодним чином не досліджує їх зміст. Крім того, прокуратура в своїй позовній заяві якщо і зазначає про які-небудь порушення закону, то вони мають виключно формальний характер, що жодним чином не впливає та не зачіпляє матеріальних чи будь-яких інших інтересів як держави, так і інших осіб. Прокуратурою не надано жодних доказів щодо порушення інтересів держави, що робить даний позов безпідставним. Стосовно вимоги позивача про визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року, то з такою вимогою до ОСОБА_2 могла звернутися тільки інша сторона оскаржуваних договорів. Як на підставу звернення з позовом, зокрема, до ОСОБА_2, ОСОБА_1 прокуратура посилається на ст. 36-1 ЗУ "Про прокуратуру", при цьому не надає жодного акту перевірки відповідного органу державної влади, а саме Державної інспекції сільського господарства (Положення про Державну інспекцію сільського господарства України, затверджене Указом Президента України від 13.04.2011 №459/2011), який би підтвердив, що ОСОБА_2 чи іншими відповідачами у справі були допущені порушення чинного законодавства чи існує загроза таких порушень. Наявність або відсутність порушень, на які посилається позивач, мала б бути встановлена спеціальним органом виконавчої влади - Державною інспекцією сільського господарства, як органом, на який покладено відповідні завдання у даних правовідносинах, у встановленому законом порядку. Отже, обставини на які посилається прокуратура, як на підставу свого позову, не підкріплені належними доказами по справі, відсутні акти перевірок спеціально уповноваженого органу. Крім того, виходячи зі змісту пунктів 32-35 рішення Європейського суду з прав людини від 24.06.2003 "Стретч проти Сполученого Королівства" майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. Рішенням Європейського суду з прав людини від 24.06.2003р. «Стретч проти Об'єднаного Королівства Великобританії і Північної Ірландії" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим. Крім того, представник відповідача надав заяву про застосування строків позовної давності, в якій зазначив, що позивачем було пропущено строк позовної давності в частині вимог про скасування Розпорядження голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації №400 від 26.10.2011 року. Вказав, що до правовідносин стосовно скасування розпорядження голови ОСОБА_1 РДА №400 від 26.10.2011 року, а отже до можливості захисту прав та інтересів держави, з позовом про що звернулася прокуратура, повинен застосовуватися загальний строк позовної давності - три роки. Позивач (держава) міг та повинен був довідатись про можливе порушення своїх прав та інтересів з моменту прийняття такого рішення і навіть раніше. Вважає, що строк позовної давності (для можливості звернутися з позовом про скасування розпорядження №400) почав свій перебіг з моменту, коли оскаржуване розпорядження було прийняте 26.10.2011 року і навіть раніше. Зазначив, що строк позовної давності у три роки закінчив свій перебіг, останній день, коли можна було звернутися до суду за захистом нібито порушеного оскаржуваним розпорядженням права - 26.10.2014 року.

Представник відповідача - Головного управління Держземагенства у Харківській області в особі ОСОБА_4, позовні вимоги прокурора не визнала та надала суду свої заперечення, які в судовому засідані підтримав представник в особі ОСОБА_5, який також не визнав позовні вимоги прокурора, з письмових заперечень вбачається, що на час звернення гр-на ОСОБА_2 до ОСОБА_1 РДА щодо отримання у власність або в оренду земельної ділянки, ним дотримано вимоги ЗУ «Про фермерське господарство». Розпорядження № 400 від 26.10.2011р. прийнято уповноваженим органом - ОСОБА_1 РДА. Також, ЗУ «Про фермерське господарство» та Земельним кодексом України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки. Прокурором у позові вказано, що обставини, викладені у позовній заяві, зачіпають інтереси держави, однак ним не обґрунтовано, в чому полягає порушення інтересів держави в даному випадку або яка існує реальна загроза їх порушенню. Представник відповідача зазначає, що з часу прийняття оскаржуваного розпорядження ОСОБА_1 РДА № 400 від 26.10.2011р., пройшло понад три роки, але прокурором не заявлено клопотання про відновлення йому строку позовної давності в цій частині, як і не наведено поважних причин, з яких цей строк на оскарження ним пропущено. Крім того, передбачених законодавством підстав для відмови Головним управлінням Держземагенства у Харківській області у затвердженні проектів землеустрою та у наданні земельних ділянок ОСОБА_2 не було. Твердження прокурора щодо невідповідності розпорядженя та договорів оренди земельних ділянок вимогам ч.2 ст. 124 Земельного кодексу України є безпідставним, оскільки земельні ділянки передавались в оренду ОСОБА_2 для ведення фермерського господарства, і в силу вимог ч.2 ст. 134 Земельного кодексу України проведення земельних торгів в даному випадку законодавством не передбачається, про що прямо зазначено у ч.2 ст. 124 Земельньго кодексу України (на яку посилається прокурор). Також прокурором на підтвердження доводів, викладених у позовній заяві, не надано жодних доказів з приводу проведення перевірки компетентним органом, який здійснює контроль за дотриманням вимог земельного законодавства.

Представник відповідача ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області в особі ОСОБА_6 у судовому засіданні позовні вимоги не визнав за їх необґрунтованістю та безпідставністю.

Представник третьої особи Державної інспекції сільського господарства в Харківській області у судове засідання не з»явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Перевіривши матеріали справи, вислухавши пояснення сторін, суд вважає за необхідне в задоволенні позовних вимог відмовити, виходячи з наступного.

Судом встановлені слідуючі обставини справи та відповідні їм правовідносини:

Розпорядженням голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області №400 від 26.10.2011р. для ведення фермерського господарства ОСОБА_2 надано дозвіл на розроблення проектів землеустрою щодо відведення в оренду земельних ділянок площею 128,4 га за рахунок земель сільськогосподарського призначення державного резервного фонду (рілля) та 40,0 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Перемозької сільської ради за межами населених пунктів, земельних ділянок площею 4,8665 га, 10,9160 га та 0,8840 га за рахунок земель запасу сільськогосподарського призначення (рілля) на території Катеринівської сільської ради за межами населених пунктів (а.с.25).

Розпорядженням ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області №442 від 29.10.2012р. внесено зміни до вищевказаного розпорядження, якими слова та цифри «земельних ділянок площею 128,4 га» замінено словами та цифрами «земельної ділянки площею 128,1999 га», слова та цифри «площею 40,0 га» замінено словами та цифрами «земельних ділянок площею 10,9515 га та площею 24,4125 га» (а.с.26).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №289-сг від 30.04.2014р. затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державного резервного фрнду (рілля) для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Катеринівської та Перемозької сільських рад Лозівського району Харківської області». Надано гр. ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 15,7825 га, у тому числі: кадастровий номер 6323981500:01:000:0270, площею 4,8665 га; кадастровий номер 6323981500:01:000:0269, площею 10,9160 га, розташовані за межами населеного пункту Катеринівської сільської ради на території Лозівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Також встановлено річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки (а.с.11).

Наказом Головного управління Держземагенства у Харківській області №288-сг від 30.04.2014 затверджено «Проект землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду за рахунок земель сільськогосподарського призначення державного резервного фрнду (рілля) для ведення фермерського господарства гр. ОСОБА_2 на території Катеринівської та Перемозької сільських рад Лозівського району Харківської області». Надано гр. ОСОБА_2 в оренду земельні ділянки державної власності сільськогосподарського призначення (рілля) загальною площею 163,5639 га, у тому числі: кадастровий номер 6323985000:01:000:0483 площею 128,1999 га; кадастровий номер 6323985000:01:000:0481, площею 10,9515 га; кадастровий номер 6323985000:01:000:0482 площею 24,4125 га, розташовані за межами населеного пункту Перемозької сільської ради на території Лозівського району Харківської області, для ведення фермерського господарства, строком на 49 років. Також встановлено річну орендну плату за користування вказаними земельними ділянками в розмірі 4% від їх нормативної грошової оцінки (а.с.12).

На виконання зазначених наказів між Головним управлінням Держземагенства у Харківській області та ОСОБА_2 15.05.2014р. укладено два договори оренди земельних ділянок для ведення фермерського господарства на строк 49 років: щодо земельних ділянок площею 4,8665 га (к.н. 6323981500:01:000:0270) та 10,9160 га (к.н. 6323981500:01:000:0269), та щодо оренди земельних ділянок площею 10,9515 га (к.н. 6323985000:01:000:0481), площею 24,4125 га (к.н. 6323985000:01:000:0482) та площею 128,1999 га (к.н. 6323985000:01:000:0483). Орендну плату встановлено у грошовій формі в розмірі 4% від нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Крім того, 21.07.2014р. укладено додаткові угоди до зазначених договорів (а.с.13-24).

Приймання та передачу земельних ділянок згідно зазначених договорів оренди землі оформлено актами від 26.05.2014р. (а.с.30,31).

Прокурор просить задовольнити позовні вимоги в зв»язку з недотриманням процедури подання заяви щодо оформлення права користування земельними ділянками, а саме, що ОСОБА_2 в порушення ч.1,7 ст. 7 ЗУ «Про фермерське господарство» при зверненні із заявою до ОСОБА_1 районної державної адміністрації щодо оформлення права користування земельними ділянками зазначив земельні ділянки, які не є єдиним масивом; не надав доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі; не зазначив при цьому самі перспективи діяльності фермерського господарства. Крім того, зазначені розпорядження та договори не відповідають вимогам ч. 2 ст. 124 ЗК України. Також зазначив, що повноваження з розпорядження земельними ділянками державної власності, розташованими за межами населених пунктів на території Перемозької та Катеринівської сільських рад Лозівського району Харківської власності, які за основним цільовим призначенням відносяться до земель сільськогосподарського призначення, належить Головному управлінню Держземагентства у Харківській області. Недотримання зазначеної процедури є порушенням органами державної влади чинного законодавства під час укладення договорів оренди землі.

Відповідно до ч. 7 ст. 7.ЗУ "Про фермерське господарство" громадянам для ведення фермерського господарства земельні ділянки надаються єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями, наближеними до існуючих шляхів, електро- і радіотелефонних мереж, газо- і водопостачальних систем та інших видів інженерної інфраструктури.

Позивачем не надано доказів того, що гр-ну ОСОБА_2 надано земельні ділянки, які не є єдиним масивом з розташованими на них водними джерелами та лісовими угіддями. Крім того, ЗУ «Про фермерське господарство» та Земельним кодексом України не заборонено надавати в оренду для ведення фермерського господарства різні земельні ділянки.

На момент подачі гр-ном ОСОБА_2 заяви, вказана прокурором вимога щодо ненадання ОСОБА_2 доказів наявності сільськогосподарської техніки та інших засобів для обробітку землі в ЗУ "Про фермерське господарство» була відсутня.

У своїй заяві від 28.09.2011 року гр-н ОСОБА_2 зазначив обгрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства, як того вимагає ЗУ '"Про фермерське господарство", а саме про те, що на вказаних земельних ділянках планує вирощувати ранні зернові культури (озиму пшеницю, ячмінь, кукурудзу), круп'яні культури (гречку, просо), олійні (соняшник). Також в заяві було зазначено, що розмір земельних ділянок забезпечить належне дотримання сівозмін та використання передових технологій вирощування сільськогосподарських культур (а.с.46).

Посилання прокурора на порушення вимог ч.2 ст.124 ЗК України в даному випадку є таким, що не відповідає вимогам ч.2 ст.134 ЗК України, згідно якої не підлягають продажу на конкурентних засадах (земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності або права на них у разі передачі громадянам земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Крім того, прокурор, посилаючись в позові на статтю 21 ЦК України, не вказує на те, чиї саме та які саме цивільні права або інтереси були порушені розпорядженнями та наказами, скасування яких він вимагає, а посилаючись на ст.ст. 203,215 ЦК України, не зазначає, яким саме актам цивільного законодавства суперечить зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок від 15.05.2014 року та в чому саме виражаються таки суперечності, чиї саме та які інтереси держави і суспільства, його моральні засади, порушує зміст оскаржуваних договорів оренди земельних ділянок.

Відповідно до ст. 21 ЗУ «Про місцеві державні адміністрації», місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Ст. 17 Земельного Кодексу України передбачено, що до повноважень місцевих державнимх адміністрацій у галузі земельних відносин належить розпорядження землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

Згідно ч.2 ст.16 ЗУ "Про оренду землі" укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України , або за результатами аукціону.

Відповідно до ч.1 ст.124 Земельного Кодексу України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки. Частиною третьою цієї ж статті передбачено, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеним частинами другою, третьою статті 134 цього Кодексу, здійснюється в порядку, встановленому статтею 123 цього Кодексу.

Пунктом 12 Перехідних положень Земельного кодексу України, чинного на момент винесення розпорядження ОСОБА_1 районною державною адміністрацією Харківської області № 400 від 26.10.2011р., передбачено, що до розмежування земель державної та комунальної власності, повноваження щодо розпорядження землями (крім земель, переданих у приватну власність та земель, зазначених в абз. 2 та 4 цього пункту) в межах населених пунктів здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради з урахуванням вимог аб. 3 цього пункту, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади.

Таким чином, твердження прокурора, що повноваження з розпорядження земельними ділянками в даному випадку належить Головному управлінню Держземагентства у Харківській області, є безпідставним.

Крім того, відповідно до ч.1 ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов»язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Законом України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до Конвенції.

Згідно із статтею 1 Першого протоколу Конвенції кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Виходячи зі змісту рішення Європейського суду з прав людини "Стретч проти Сполученого Королівства" від 24.06.2003 року, майном у значенні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вважається законне та обґрунтоване очікування набути майно або майнове право за договором, укладеним з органом публічної влади. У рішенні Європейський суд з прав людини зазначив: «наявність порушень з боку органу публічної влади при укладенні договору щодо майна не може бути підставою для позбавлення цього майна іншої особи, яка жодних порушень не вчинила».

У цій справі Європейський суд з прав людини дійшов висновку, що оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення ст. 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого особа отримала майно від держави та подальше позбавлення її цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

Згідно ст. ст. 10, 60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відсутність підстав для скасування оспорюваних рішень, та про відповідність зазначених договорів вимогам ст.203 ЦК України, ст.ст.14-15 Закону України "Про оренду землі", що є підставою для відмові у позові, тим паче згідно ст.3 Конституції України, права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідачами у справі подано до суду заперечення, якими вони позов не визнають та просять застосувати до спірних правовідносин наслідки спливу позовної давності.

У відповідності до положень ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. За вимогами частини 3-5 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, а сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

В судовому засідані із пояснень представника позивача прокурора Іванчак А.О. судом було з'ясовано, що про обставини порушення прав йому стало відомо лише в 2014 році, тобто срок позовної давності позивачем не пропущено, хоча інші учасники процесу вважали, що строк позовної давності пропущено. В свою чергу суд зазначає, що визнавши строк позовної давності не пропущеним та з метою не допущення перешкод особі у доступі до правосуддя, суд розглядав справу по суті.

Відповідно до вимог ст.88 ЦПК України судові витрати віднести за рахунок держави.

Керуючись ст.ст.10, 11, 60, 209, 212, 214, 215 та 218 ЦПК України, ст.ст.8 та 203 ЦК України, ч.2 ст.16 Закону України "Про оренду землі", ч.7 ст.7 Закону України "Про фермерське господарство", ст.ст.122 та 124 Земельного Кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 міжрайонного прокурора Харківської області до Головного управління Держземагенства у Харківській області, ОСОБА_1 районної державної адміністрації Харківської області, ОСОБА_2, третя особа Державна інспекція сільського господарства в Харківській області про скасування розпоряджень голови ОСОБА_1 районної державної адміністрації та наказів Головного управління Держземагенства у Харківській області, визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Харківської області через Лозівський міськрайонний суд Харківської області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: О.Г. Попов