Рішення

від 09.02.2007 по справі 20/421

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

20/421

                                ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ  

                                  83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

                                                             Р І Ш Е Н Н Я   

                                                            іменем України

09.02.07 р.                                                                               Справа № 20/421                               

Суддя господарського суду Донецької області Донець О.Є.

розглянуву відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ІТМ”, м.Донецьк

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк

про стягнення 13895,62 грн.

За участю представників:

від позивача: Іванова Ю.О. –дов.

від відповідача: Кожухар Т.І. - дов.

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія ІТМ”, м.Донецьк, із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс”, м.Донецьк, про стягнення 13895,62 грн. – сум основного боргу з урахуванням індексу інфляції та пені за договором № 02/03/1пк від 02.03.05 р.

Під час вирішення спору по суті позивач конкретизував позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача 10117,53 грн. основного боргу, 1456,91 грн. – суму інфляції, 958,54 грн. – суму пені.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на вищезазначений договір із специфікацією, претензії на адресу відповідача, його відповідь, видаткові та податкові накладні, вимоги на видачу продукції зі складу, довіреності, акт звірки взаємних розрахунків, розрахунок позовних вимог.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на сплату боргу на користь позивача, пропущення ним строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, неправильний розрахунок позивачем суми інфляції.   

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

02 березня 2005 р. позивачем (Постачальник) та відповідачем (Покупець) укладено договір № 02/03/1пк, згідно із умовами якого позивач зобов'язався поставити відповідачеві продукцію відповідно до специфікації, що є невід'ємною частиною договору (п.п.1.1, 2.1, 3.1 договору).

Згідно із п.3.3 договору, розрахунки за продукцію здійснюються в строк, встановлений у специфікаціях.

Специфікацією (додаток № 1 до  договору) встановлено, що сплата продукції здійснюється протягом 20 днів з дати поставки продукції.

Відповідно до п.5.3 вищезазначеного договору, у випадку порушення строків сплати продукції Покупець сплачує Продавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми несплаченої продукції за кожен день прострочки.

Згідно із видатковими накладними № РН-207 від 08.09.05 р., № РН-209 від 09.09.05 р., № РН-228 від 05.10.05 р., позивач передав відповідачеві продукцію в асортименті на загальну суму 10117,53 грн.

У зв'язку із несплатою відповідачем зазначеної суми в обумовлений сторонами строк, позивач звернувся до суду із вимогами про стягнення з відповідача 10117,53 грн. основного боргу, 1456,91 грн. – суми інфляції, 958,54 грн. згідно із „Конкретизацією позовних вимог по справі № 20/421”.

Відповідач позову не визнав, посилаючись на сплату боргу на користь позивача, пропущення ним строку позовної давності щодо вимог про стягнення пені, неправильний розрахунок позивачем суми інфляції.

        Згідно із ст.4-2) Господарського процесуального кодексу України, правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

        Відповідно до ст.4-3) зазначеного кодексу, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

        Статтею ст.33 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

       Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

       Згідно із ст.43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

       Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно із ст.625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.258 зазначеного кодексу, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Статтею 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Згідно із п.6 ст.232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідачем надано суду копію платіжного доручення № 72 від 15.01.07 р. про перерахування позивачеві основного боргу в сумі 10117,53 грн., у зв'язку з чим провадження у справі в цій частині позову слід припинити за відсутністю предмету спору.

Розрахунок суми, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів, позивачем здійснено помилково. Дана сума за період з вересня 2005 р. по листопад 2006 р. складає 1343,72 грн. та підлягає стягненню з відповідача.

З урахуванням скороченого строку позовної давності, яку суд застосовує за клопотанням відповідача щодо вимоги про стягнення неустойки, приписів п.6 ст.232 Господарського кодексу України, хронології утворення боргу, дати звернення позивача із позовною заявою до суду, період, за який нараховується пеня, що підлягає стягненню за даним позовом, має складати з 18.12.05 р. по 26.04.06 р. (138 днів). Розмір пені, виходячи з суми боргу 10117,53 грн. та облікової ставки НБУ 9,5% за вищезазначений період складає суму 726,80 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, позов підлягає задоволенню частково. Судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.4-2, 4-3, 33, 43, 44, 49, п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85, Господарського процесуального кодексу  України, ст.ст.193, 232 Господарського кодексу України, ст.ст.232, 258, 267, 625 Цивільного кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов – задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Енергоімпекс” (83028, м.Донецьк, вул.Майська, 66, поточний рахунок 26005301750064 у філії ГУ ПІБ України Донецької області, МФО 334635, ЄДРПОУ 30962337) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія ІТМ” (83037, м.Донецьк, вул.Кірова, 95, поточний рахунок 26226566064001 в Донецькому РУ „Приватбанк” м.Донецьк, МФО 335496, ЄДРПОУ 32235596) 1343,72 грн. – суму інфляції, 726,80 грн. – суму пені, 118,24 грн. держмита, 100,41 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Провадження у справі щодо вимог про стягнення 10117,53 грн. – припинити.

У задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Видати наказ у встановленому законом порядку.

                   Вступну та резолютивну частини рішення оголошено 09.02.07 р.

                                                       Повний текст рішення підписано 09.02.07 р.

Суддя                                                                         Донець О.Є.                               

Надруковано 3 примірники:

1- позивачеві;

1 – відповідачеві;

1 – у справу