Рішення

від 27.04.2015 по справі 916/2384/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"27" квітня 2015 р.Справа № 916/2384/14

За позовом : Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан"

до відповідача: Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса"

про стягнення

Головуючий - Погребна К.Ф.

Судді - Панченко О.Л.

Гуляк Г.І.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: Ігнатенко Ю.Г. - довіреність;

Горбешко О.М. - довіреність;

Від відповідача: Бороденко М.С. - довіреність;

Від третьої особи: Калмакан О.П. - наказ;

В судовому засіданні 27.04.2015р. приймали участь представники :

Від позивача: Ігнатенко Ю.Г. - довіреність;

Горбешко О.М. - довіреність;

Від відповідача: Бороденко М.С. - довіреність;

Від третьої особи: Калмакан О.П. - наказ;

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервосан" звернулося до господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" про стягнення 50000,00грн., обгрунтовуючи вимоги договором цесії №1 від 18.02.2014 року, укладеним між позивачем та третьою особою та договором поставки №157 від 12.09.2013р., укладеного між відповідачем та третьою особою.

01.08.14. позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив стягнути з відповідача борг в сумі 64267,37грн., обгрунтовуючи вимоги договором цесії №1 від 18.02.2014р., укладеного між позивачем та третьою особою та договором поставки №43 від 26.03.2014р., укладеного між позивачем та відповідачем (а.с.22).

Рішенням господарського суду Одеської області від 01 вересня 2014 року позов задоволено частково, стягнуто із Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" 14267,37грн. - боргу, 405,59грн. - витрат, пов'язаних із сплатою судового збору.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2014р. по справі №916/2384/14 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.12.2014р. касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕРВОСАН" задоволено повністю. Рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2014р. та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. у справі №916/2384/14 скасовано, а справу передано на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

Згідно з автоматизованим розподілом справ, в порядку ст. 2-1 Господарського процесуального кодексу України, справу № 916/2384/14 передано на розгляд судді Погребній К.Ф., яка своєю ухвалою від 22.12.2014р. прийняла відповідну справу до свого провадження.

Заявами від 03.02.2015р. (вх..№3037/15) та від 20.02.2015р. (вх№2-940/15) позивач зменшив суму заявлених вимог та в остаточній редакції позовних вимог просить стягнути з відповідача заборгованість у загальної сумі 50000грн., що складається з сум заборгованості за Договором №1 від 18.02.2014р. про відступлення права вимоги за договором поставки №157 від 12.09.2013р. у розмірі 13726,92 грн. та за заборгованості за договором поставки №43 від 26.03.2014р. у розмірі 36273,08 грн.

Судом заява про зменшення розміру позовних вимог прийнята до розгляду, оскільки дана заява відповідає вимогам ст.22 ГПК України.

Відповідно до ч. 4 ст.22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення у справі, зокрема зменшити розмір позовних вимог.

Як визначено в п.3.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 18.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві.

Під зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти зміну (у бік зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, в тому числі ціна позову.

Згідно з ч.3 ст.55 ГПК України ціну позову вказує позивач.

Отже, позивач зменшив позовні вимоги, просить стягнути з відповідача загальну суму заборгованості у розмірі 50000грн., тому має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.02.2015р. за клопотання позивача строк розгляду справи було продовжено на п'ятнадцять днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.03.2015р. справу №916/2384/14 призначено до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області.

Згідно автоматизованої системи документообігу суду та розпорядженням керівника апарату суду №280 від 04.03.2015р., справу №916/2384/14 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Панченко О.Л., суддя Гуляк Г.І.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.03.2015р. справу №916/2384/14 прийнято до колегіального розгляду у складі трьох суддів господарського суду Одеської області: головуючий суддя Погребна К.Ф., суддя Панченко О.Л., суддя Гуляк Г.І.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, викладені в остаточній редакції у заяві від 20.02.2015р. (вх№2-940/15).

Представник відповідача у засіданні суду заперечує, з підстав, викладених у наданих суду письмових поясненнях, просить суд у задоволені позову відмовити, посилаючись на те, що йому не було відомо про укладення договору цесії №1 від 18.02.2014року на час перерахування третій особі 50000,00грн.

В процесі розгляду справи учасниками процесу були надані додаткові докази, які оглянуті судом та залучені до матеріалів справи.

У судовому засіданні 26.03.2015р. та 14.04.2015р. оголошувалась перерва відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.04.2015р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши в відкритому судовому засіданні матеріали справи, надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив:

12.09.2013р. між відповідачем Приватним підприємством "Олімпія-Сервіс" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" було укладено договір поставки №157, згідно якого ТОВ "Морсервіс-Одеса" зобов'язалось поставити товар ПП "Олімпія-Сервіс", а ПП "Олімпія-Сервіс" зобов'язалось прийняти товар та оплатити його вартість.

Станом на 18.02.2014р. у відповідача Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" перед третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса" була заборгованість по оплаті за отримані товари в сумі 78726,92грн., про що свідчить акт звірки взаємних розрахунків, що також не заперечувалось представниками сторін та третьої особи при розгляді справи.

18.02.2014 року між позивачем, Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервосан", та третьою особою, Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса", було укладено договір №1 про уступку права вимоги, згідно якого остання передала позивачу право вимоги за договором поставки №157 від 12.09.13р., який був укладений між Приватним підприємством "Олімпія-Сервіс" та третьою особою Товариством з обмеженою відповідальністю "Морсервіс-Одеса".

За зазначеним договором позивач одержав право вимоги від відповідача оплати грошових коштів за договором №157 від 12.09.13. замість третьої особи в розмірі 78726,92грн.

26.03.2014. між ТОВ "Сервосан" та ПП "Олімпія-Сервіс" був укладений договір №43 від 26.03.2014 року, згідно якого позивач зобов'язався постачати товари відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуваннями і цінами, зазначеними в товаросупровідній документації на кожну партію товару.

На виконання умов договору №43 від 26.03.2014р. позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 272667,37грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №РН-0000143 від 27.03.14., №РН-0000166 від 03.04.14., №РН-0000184 від 08.04.14., №РН-0000191 від 09.04.14., №РН-0000237 від 15.04.14., №РН-0000328 від 30.04.14., №РН-0000468 від 26.05.14., №РН-0000476 від 27.05.14., №РН-0000497 від 30.05.14., №РН-0000501 від 30.05.14., №РН-0000533 від 04.06.14., №РН-0000551 від 05.05.14., підписані представниками сторін та скріплені печатками підприємств, що не заперечується представниками сторін.

В свою чергу, відповідач на виконання умов договору №43 перерахував позивачу не повну оплату, а саме 236394,29 грн., про що свідчать виписки з банку та платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи.

На виконання умов договору поставки №157 від 12.09.13р. ПП "Олімпія Сервіс" після підписання акту звірки взаєморозрахунків з третьою особою, перерахував третій особі 50000,00грн. за платіжним дорученням №291 від 29.03.2014 року, посилаючись на те, що йому не було відомо про договір про відступлення права вимоги №1, укладений між третьою особою з позивачем.

Рішенням господарського суду Одеської області від 01.09.2014р., залишеним без змін постановою Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014р. позов задоволено частково. Стягнуто з із ПП "Олімпія-Сервіс" на користь ТОВ "Сервосан" 14267,37 грн. боргу, 405,59 грн. - витрат пов'язаних із сплатою судового збору. В задоволенні позову у частині стягнення 50000 грн. відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України рішення господарського суду Одеської області від 01.09.2014 та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21.10.2014 скасовано, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Одеської області.

З урахуванням заяв позивача про зменшення суми позову в порядку ст.22 ГПК України від 03.02.2015р. (вх.№3037/15) та від 20.02.2015р. (вх№2-940/15), судом розглядаються позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості у загальної сумі 50000грн., що складається з сум заборгованості за Договором №1 від 18.02.2014р. про відступлення права вимоги за договором поставки №157 від 12.09.2013р. у розмірі 13726,92 грн. та за заборгованості за договором поставки №43 від 26.03.2014р. у розмірі 36273,08 грн.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надані пояснення представників сторін, надавши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків :

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст.514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

На підставі Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. укладеного між ТОВ «Морсервіс-Одеса» (Цедент) та ТОВ «Сервосан» (Цесіонарій), за яким ТОВ «Морсервіс-Одеса» відступив, а ТОВ «Сервосан» набув право вимоги за договором поставки №157 від 12.09.2013р., укладеними Цедентом в якості постачальника з Приватним підприємством «Олімпія Сервіс».

Згідно із п.1 ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на той факт, що за договором поставки №137 від 12.09.2013р. не визначалося будь-яких заборон щодо заміни кредитора та таке право не обмежується законом, укладення Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. цілком правомірно.

При цьому правові наслідки за вказаним договором мали наступити за умови виконання деяких зобов'язань, зокрема: передання документів, які засвідчують права, що передаються (ст.517 ЦКУ та п.2.1 Договору №1) та повідомлення Боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (п.2 ст.516 та п.2.2 Договору №1).

Відповідно до частини першої статті 111-12 ГПК України, вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції і є обов'язковими для господарського суду під час нового розгляду справи.

Скасовуючи рішення судів у даній справі із направленням справи на новий розгляд, Вищий господарський суд України у своїй постанові зазначив, що судами не досліджено та не встановлено наявність боргу відповідача перед позивачем за договором №1 від 18.02.2014р., хоча, відповідно до п. 2.1 вказаного договору Цедент зобов'язаний передати Цесіонарію документи, що підтверджують право вимоги за договором №157 від 12.09.2013р.. Висновок судів про те, що таки не був не ґрунтується на належних доказах. Судами не досліджено належним чином лист відповідача до третьої особи від 30.04.2014 №1/30 (арк.33), в якому вказується про помилковість зарахування коштів на рахунок ТОВ "Морсервіс-Одеса". Не досліджено лист ТОВ "Морсервіс-Одеса" від 18.02.2014, яким останній повідомив відповідача про підписання ним договору від 18.02.2014.

Під час нового розгляду справи судом встановлено, що на підтвердження розміру зобов'язань перед новим Кредитором, після підписання Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р., з метою документального узгодження суми боргу, що переуступається на користь ТОВ «Сервосан», між ТОВ «Морсервіс-Одеса», що відступив право вимоги за вищенаведеним на користь позивача, та ПП «Олімпія Сервіс» (боржником) була проведена звірка взаємних розрахунків за вже поставленим товаром станом на 18.02.2014р., тобто на день підписання договору

Внаслідок чого було складено Акт звірки взаємних розрахунків від 18.02.2014р., що підтверджував наявність заборгованості у ПП «Олімпія Сервіс» на суму 78 726,92 грн.

Отже, наявність боргу відповідача перед позивачем за договором №1 від 18.02.2014р. підтверджується Актом звірки взаємних розрахунків від 18.02.2014р. на загальну суму 78 726,92 грн.

Відносно повідомлення відповідача про відступлення права вимоги за договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р., то як вбачається з матеріалів справи, про таке свідчить напис про ознайомлення з договором, що був здійснений особисто Директором ПП «Олімпія Сервіс» - Яценко М.А. на оригіналі Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. та засвідчений його підписом та печаткою підприємства.

За позицією відповідача, відсутність дати здійснення наведеного вище напису про ознайомлення свідчить про невчасне повідомлення про відступлення права вимоги та відповідно не настання для ПП «Олімпія Сервіс» ризику несприятливих наслідків виконання зобов'язань за Договором поставки №137 від 12.09.2013р. на користь первісного кредитора.

Проте, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що з Договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. він був ознайомлений в інший ніж 18.02.20014р. день, а саме - 29.04.2014р. після здійснення оплати на користь ТОВ «Морсервіс-Одеса» у розмірі 50000,00грн. платіжним дорученням №291 від 29.04.2014р. як такі, що суперечать матеріалам справи.

За переконанням колегії суддів, доводи відповідача спрямовані на уникнення відповідальності за неналежне виконання своїх зобов'язань, що проявилося у помилковому перерахуванні останнім за платіжним дорученням від 29.04.2014р. №291 коштів у сумі 50000грн. на користь ТОВ «Морсервіс-Одеса» - первісному кредитору.

Не зазначення відповідачем на договорі дати ознайомлення з договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р., навпаки свідчить про те, що таке ознайомлення відбувалося в день підписання договору, а саме - 18.02.2014р., так само, як і складання 18.02.2014р. акту звірки взаємних розрахунків між відповідачем та первісним кредитором ТОВ «Морсервіс-Одеса» станом на 18.02.2014р.

Враховуючи помилкову сплату відповідачем грошових коштів у сумі 50000 грн. первісному кредитору, що відбулося 29.04.2014р., тобто через декілька місяців після відступлення права вимоги, посилання відповідача на те, що дата ознайомлення не була проставлена, оскільки ТОВ "Морсервіс-Одеса" наполягав на його візуванні минулою датою не заслуговують уваги з огляду на усвідомлення ПП «Олімпія Сервіс» правових наслідків такої невірної сплати зважаючи на вже відомий йому факт укладання договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. На думку суду саме відповідач був заінтересований у тому, щоб зазначити на договорі фактичну дату з його ознайомленням, яка за його ствердженням є 29.04.2014р., оскільки на той час вже перерахував суму заборгованості у розмірі 50000,00грн. платіжним дорученням №291 від 29.04.2014р. на користь ТОВ «Морсервіс-Одеса».

Крім того, дослідивши зміст листа відповідача до третьої особи від 30.04.2014р. №1/30 (арк.33), в якому вказується про помилковість зарахування коштів на рахунок ТОВ "Морсервіс-Одеса", суд дійшов висновку про те, що даний лист також не є належним доказом необізнаності відповідача про існування договору №1 від 18.02.2014р.

Так, з доданого відповідачем платіжного доручення вбачається №291 від 29.04.2014р. (арк.32), що розрахунок проведено 29.04.2014р. і за договором поставки №137 від 12.09.2013р. (а не №157 від 12.09.2013р. як вказано у п.1.1 договору від 18.02.2014), і наступного ж дня, відповідач надіслав третій особі вищевказаний лист. При цьому, відповідач не вказав коли та в який спосіб йому стало відомо про наявність договору уступки права вимоги від 18.02.2014р., що спростовує доводи відповідача стосовно повідомлення про заміну кредитора у інший день, ніж в день підписання договору №1 від 18.02.2014р.

Судом також досліджено та прийнято до уваги лист ТОВ "Морсервіс-Одеса" від 18.02.2014, яким останній повідомив відповідача про підписання ним договору від 18.02.2014р. відступлення права вимоги позивачу (арк.135-136), що свідчить про виконання ТОВ "Морсервіс-Одеса" приписів п.2 ст.516 ЦК України та на виконання п.п.2.2 п.2 Договору відступлення права вимоги щодо повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні.

Також, про те, що відповідачу на час нібито помилкового перерахування на користь первісного кредитора - ТОВ «Морсервіс-Одеса» коштів у сумі 50000грн. за платіжним дорученням від 29.04.2014р. №291, вже було відомо про існування Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р., свідчить той факт, що відповідачем у березні місяці 2014р. частково погашено заборгованість за договором поставки від 12.09.2013р. №137 на користь нового кредитора (позивача) у загальній сумі 65000 грн.

Стосовно посилань відповідача на те, що здійсненні ПП «Олімпія Сервіс» перерахування за платіжними дорученнями №158 від 25.03.2014р. на суму 50000грн. та №174 від 28.03.2014р. на суму 15000 грн. були оплатою заборгованості, що виникла на підставі Договору №43 від 26.03.2014р., спростовується наступним.

Інші договірні правовідносини, ніж за договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р., між позивачем та відповідачем виникли внаслідок укладання договору на поставку товарів від 26.03.2015р. №43.

За вказаним договором, постачальник (ТОВ «Сервосан») зобов'язався поставити, а Покупець ПП («Олімпія Сервіс») - прийняти і оплатити Товар в кількості, за найменуваннями та цінами, вказаними в товаросупровідній документації на кожну партію Товару.

Умови оплати за цим договором встановлені сторонами підпунктом 2.2 п.2 договору на умовах відстрочки платежу.

Отже, враховуючи умови Договору №43 щодо відстрочки платежу, на час укладання наведеного договору та до Поставки Товару, у відповідача ще не виникло зобов'язання зі сплати коштів ТОВ «Сервосан» за договором від 26.03.2014р. №43.

Зазначені обставини не спростовані відповідачем, а також суду не надано будь яких доказів на підтвердження поставки товару саме в день підписання договору №43 від 26.03.2014р. на суму 50000грн, або 28.03.2014р. на суму 15000 грн.

Більш того, за матеріалами справи перша поставка товару за договором від 26.03.2014р. №43 була здійсненна позивачем 27.03.2014р. за видатковою накладною №РН-0000143 на суму 33263,46грн.

Зважаючи на вищезазначене, судова колегія дійшла висновку, що перерахування коштів у розмірі 50000грн. платіжним дорученням №291 від 29.04.2014 року на розрахунковий рахунок ТОВ "Морсервіс-Одеса" не може вважатися належним виконанням боржника свого обов'язку відповідно до ч.2 ст.516 ЦК України, поряд з цим перерахування відповідачем на користь позивача грошових коштів у сумі 65000грн, а саме: платіжними дорученнями №158 від 25.03.2014р. на суму 50000грн. та №174 від 28.03.2014р. на суму 15000 грн. - є частковою сплатою боргу відповідачем на виконання умов Договору відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р.

Таким чином, враховуючи часткову сплату відповідачем грошових зобов'язань за Договором відступлення права вимоги №1 від 18.02.2014р. у сумі 65000грн, до стягнення підлягає сума заявлена позивачем у справі у розмірі 13726,92грн.

Стосовно стягнення з відповідача заборгованості у сумі 36273,08грн. за договором поставки №43 від 26.03.2014р., суд зазначає наступне.

На виконання умов договору поставки №43 від 26.03.2014р. ТОВ «Сервосан» зобов'язувався поставити ПП «Олімпія Сервіс» - товар, а останній повинен був оплатити його на умовах відстрочки платежу.

За вказаним договором позивачем було протягом періоду з 27.03.2014р. по 05.06.2014р. поставлено Товару на суму 272667,37грн., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: №РН-0000143 від 27.03.14., №РН-0000166 від 03.04.14., №РН-0000184 від 08.04.14., №РН-0000191 від 09.04.14., №РН-0000237 від 15.04.14., №РН-0000328 від 30.04.14., №РН-0000468 від 26.05.14., №РН-0000476 від 27.05.14., №РН-0000497 від 30.05.14., №РН-0000501 від 30.05.14., №РН-0000533 від 04.06.14., №РН-0000551 від 05.06.14., які знаходяться в матеріалах справи на аркуші справи (54-59) і не заперечується представниками сторін.

Відповідач на виконання умов договору №43 платіжними дорученнями з 08.04.2014р. по 08.12.2014р. перерахував позивачу 236394,29грн., про що свідчать виписки з банку та платіжні доручення, які знаходяться в матеріалах справи і теж не оспорюються сторонами.

Таким чином у відповідача залишилася заборгованість за наведеним договором у сумі 36273,08 грн.

Статтею 11 ЦК України встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із частиною 1 статті 175 ГК України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку. Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За договором купівлі-продажу одна сторона (продавець), передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і оплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Проте, відповідач взяті на себе зобов'язання за договором поставки №43 від 26.03.2014р. не виконав належним чином, оскільки не сплатив позивачу вартість отриманого товару в повному обсязі, а саме, на загальну суму 36273,08грн. станом на час розгляду справи.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором поставки №43 від 26.03.2014р. станом на час розгляду справи в суді становить 36273,08грн., що в повній мірі відповідає заявленій до стягнення суми позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Отже, враховуючи вищевикладене, позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 36273,08грн. є обґрунтованими та підтвердженими доказами, наявними у матеріалах справи.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Рішення прийнято на підставі наданих сторонами доказів, оскільки згідно із ст.33, 38 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона: повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; самостійно визначити і надати суду ті докази на підтвердження своїх доводів, які вважає необхідними, належними і достатніми. Докази витребовуються судом у ході розгляду справи лише у разі подання відповідного клопотання - на суд не покладено обов'язку вказувати стороні, які докази вона повинна подати на підтвердження свої вимог чи заперечень, або проводити розшук тих чи інших доказів з власної ініціативи.

При цьому суд приймає до уваги строк розгляду справи, достатність часу у будь-якої із сторін для надання доказів на підтвердження власних доводів, для спростування обставин чи доводів протилежної сторони та для подання суду клопотання про витребування таких доказів у інших осіб.

За при приписами ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" про стягнення 50000,00грн. - задовольнити.

2. Стягнути із Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" (65029, м. Одеса, вул. Новосельського, буд. 1, код ЄДРПОУ 36849459) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервосан" (67641, Одеська область, Біляївський район, с. Троїцьке, вул. Нова, буд. 27, код ЄДРПОУ 38225329) заборгованість у сумі 50000(п'ятдесят тисяч),00грн., а саме: за Договором №1 від 18.02.2014р. про відступлення права вимоги у розмірі 13726(тринадцять тисяч сімсот двадцять шість),92 грн. та заборгованість за договором поставки №43 від 26.03.2014р. у розмірі 36273(тридцять шість тисяч двісті сімдесят три),08 грн.; та судовий збір у розмірі 1827(одна тисяча вісімсот двадцять сім)грн.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати згідно ст. 116 ГПК України.

Повне рішення складено 30 квітня 2015 р.

Головуючий К.Ф. Погребна

Суддя О.Л. Панченко

Суддя Г.І. Гуляк