Постанова

від 29.12.2015 по справі 916/2384/14

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 грудня 2015 року Справа № 916/2384/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Іванової Л.Б. - головуючого, Гольцової Л.А., Козир Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві касаційну скаргу Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" на постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року у справі Господарського суду Одеської області за позовом ТОВ "Сервосан" до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс", третя особа - ТОВ "Морсервіс-Одеса", про стягнення суми,

УСТАНОВИВ:

У червні 2014 року ТОВ "Сервосан" (далі - позивач) звернулось до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" (далі - відповідач) з позовом про стягнення 50000 гривень.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за договором поставки № 157 від 12 вересня 2013 року, право вимоги за яким перейшло до позивача у зв'язку з укладенням договору цесії №1 від 18 лютого 2014 року.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Постановою Вищого господарського суду України від 9 грудня 2014 року касаційну скаргу ТОВ "Сервосан" задоволено частково.

Рішення Господарського суду Одеської області від 1 вересня 2014 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 21 жовтня 2014 року скасовано.

Справу направлено на новий розгляд до Господарського суду Одеської області.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 27 квітня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Сервосан" до Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" про стягнення 50000 гривень задоволено.

З Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" на користь ТОВ "Сервосан" стягнуто борг у сумі 50000 гривень, а саме: за договором № 1 від 18 лютого 2014 року про відступлення права вимоги у розмірі 13726 гривень 92 коп. та борг за договором поставки № 43 від 26 березня 2014 року у розмірі 36273 гривні 08 коп.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року апеляційну скаргу Приватного підприємства "Олімпія-Сервіс" залишено без задоволення, рішення Господарського суду Одеської області від 27 квітня 2015 року залишено без змін.

У касаційній скарзі Приватне підприємство "Олімпія-Сервіс" просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 27 квітня 2015 року та постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року, прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю.

Посилається на порушення судами норм ст. ст. 32, 34, 36, 43 Господарського процесуального кодексу України.

Вказує, що судами помилково не надано оцінки факту відсутності належного повідомлення боржника про існування договору № 1 від 18 лютого 2014 року, що є обов'язковою вимоги процедури цесії у відповідності до вимог ч. ч. 1, 2 ст. 516 Цивільного кодексу України.

Представники сторін та третьої особи у судове засідання не з'явились.

Враховуючи, що про час та місце розгляду касаційної скарги сторони та третя особа повідомлені належним чином, суд вважає за можливе розглянути справу за їх відсутності.

Обговоривши доводи касаційної скарги та вивчивши матеріали справи, суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 12 вересня 2013 року між Приватним підприємством "Олімпія Сервіс" (покупець) та ТОВ "Морсервіс-Одеса" (постачальник) укладено договір поставки, за умовами якого постачальник зобов'язався поставити товар покупцю, а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість.

Будь-яких інших договорів поставки сторонами не укладалось, що не заперечується жодним з учасників судового процесу.

Станом на 18 лютого 2014 року у відповідача перед ТОВ "Морсервіс-Одеса" існував борг з оплати отриманого товару в сумі 78726 гривень 92 коп., про що свідчать первинні бухгалтерські документи, що містяться в матеріалах справи,

та відповідним актом звірки взаємних розрахунків.

18 лютого 2014 року між ТОВ "Сервосан" та ТОВ "Морсервіс-Одеса" укладено договір № 1 про уступку права вимоги, згідно якого ТОВ "Морсервіс-Одеса" передало ТОВ "Сервосан" право вимоги за договором поставки від 12 вересня 2013 року, укладеним між Приватним підприємством "Олімпія Сервіс" та ТОВ "Морсервіс-Одеса".

За вказаним договором ТОВ "Сервосан" одержало право вимоги від відповідача оплати грошових коштів в розмірі 78726 гривень 92 коп. за договором поставки від 12 вересня 2013 року замість ТОВ "Морсервіс-Одеса".

26 березня 2014 року між ТОВ "Сервосан" та Приватним підприємством "Олімпія Сервіс" укладено договір № 43, згідно якого позивач зобов'язався постачати товари відповідачу, а відповідач - прийняти та оплатити товар у кількості, за найменуванням і цінами, зазначеними в товаросупровідній документації на кожну партію товару.

На виконання умов вказаного договору ТОВ "Сервосан" поставило Приватному підприємству "Олімпія Сервіс" товар на загальну суму 272667 гривень 37 коп., що підтверджується видатковими накладними, зокрема: № РН-0000143 від 27 березня 2014 року, № РН-0000166 від 3 квітня 2014 року, № РН-0000184 від 8 квітня 2014 року, №РН-0000191 від 9 квітня 2014 року, № РН-0000237 від 15 квітня 2014 року, № РН-0000328 від 30 квітня 2014 року, № РН-0000468 від 26 травня 2014 року, № РН-0000476 від 27 травня 2014 року, № РН-0000497 від 30 травня 2014 року, № РН-0000501 від 30 травня 2014 року, № РН-0000533 від 4 червня 2014 року, № РН-0000551 від 5 травня 2014 року, підписаними представниками сторін та скріпленими печатками підприємств.

На виконання умов договору відповідач перерахував позивачу лише 236394 гривень 29 коп., що підтверджується виписками з банку та платіжними дорученнями.

Після підписання з ТОВ "Морсервіс-Одеса" акту звірки взаєморозрахунків платіжним дорученням № 291 від 29 березня 2014 року Приватне підприємство "Олімпія Сервіс" перерахувало третій особі 50000 гривень, посилаючись на те, що йому не було відомо про договір відступлення права вимоги № 1, укладений між ТОВ "Морсервіс-Одеса" з ТОВ "Сервосан".

Відповідно до вимог ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно ст. 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Судами встановлено, що на підставі договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року ТОВ "Сервосан" набуло право вимоги за договором поставки від 12 вересня 2013 року.

За ч. 1 ст. 516 Цивільного кодексу України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

З огляду на те, що, як встановлено судами, договором поставки від 12 вересня 2013 року не визначалося будь-яких заборон щодо заміни кредитора та таке право не обмежується законом, суди попередніх інстанцій дійшли обгрунтованого висновку про правомірність укладення договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року.

При цьому правові наслідки за вказаним договором мали наступити за умови виконання зобов'язань, зокрема: передання документів, які засвідчують права, що передаються (ст. 517 Цивільного кодексу України та п. 2.1 договору № 1) та повідомлення боржника про заміну кредитора у зобов'язанні (п. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України та п. 2.2 договору № 1).

Під час нового розгляду судами встановлено, що на підтвердження розміру зобов'язань перед новим кредитором, після підписання договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року, з метою документального узгодження суми боргу, що переуступається на користь позивача між ТОВ "Морсервіс-Одеса", що відступило право вимоги на користь позивача, та Приватним підприємством "Олімпія Сервіс" (боржником) проведено звірку взаємних розрахунків за вже поставленим товаром станом на 18 лютого 2014 року, тобто, на день підписання договору уступки права вимоги № 1, за наслідками якої складено акт, за яким борг відповідача становить 78726 гривень 92 коп., що також підтверджується вказаними первинними бухгалтерськими документами.

Судами відхилено доводи відповідача щодо того, що йому не було відомо про відступлення права вимоги за договором № 1 від 18 лютого 2014 року з огляду на те, що такі доводи спростовуються написом про ознайомлення з цим договором, здійсненим директором Приватного підприємства "Олімпія Сервіс" п. Яценко М.А. на оригіналі договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року, який засвідчений печаткою підприємства.

Також встановлено, що листом від 18 лютого 2014 року ТОВ "Морсервіс-Одеса" повідомило відповідача про підписання ним договору від 18 лютого 2014 року відступлення права вимоги ТОВ "Сервосан", що свідчить про виконання третьою особою приписів п. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України та п. п. 2.2 п. 2 договору відступлення права вимоги щодо повідомлення боржника про зміну кредитора у зобов'язанні.

Крім того, про те, що відповідачу на час нібито помилкового перерахування на користь первісного кредитора - ТОВ "Морсервіс-Одеса" коштів у сумі 50000 гривень за платіжним дорученням № 291 від 29 квітня 2014 року вже було відомо про існування договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року свідчить і той факт, що Приватне підприємство "Олімпія Сервіс" у березні місяці 2014 року частково погасило борг за договором поставки від 12 вересня 2013 року на користь нового кредитора (позивача) у загальній сумі 65000 гривень.

Суди попередніх інстанцій не прийняли як належний доказ необізнаності відповідача про відступлення права вимоги лист Приватного підприємства "Олімпія Сервіс" № 1/30 від 30 квітня 2014 року, в якому останній зазначив про помилковість перерахування коштів на рахунок ТОВ "Морсервіс-Одеса", з огляду на те, що з платіжного доручення № 291 від 29 квітня 2014 року вбачається, що розрахунок проведено 29 квітня 2014 року за договором поставки від 19 березня 2013 року.

При цьому, заперечуючи щодо обізнаності про укладення договору уступки права вимоги, Приватне підприємство "Олімпія Сервіс" не вказало, коли та в який спосіб йому стало відомо про наявність договору уступки права вимоги від 18 лютого 2014 року, що спростовує доводи останнього стосовно повідомлення про заміну кредитора у інший день, ніж день підписання договору № 1 від 18 лютого 2014 року.

Наведеним спростовуються доводи заявника касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій норм ст. 516 Цивільного кодексу України у зв'язку з ненаданням належної правової оцінки фактам відсутності належного повідомлення боржника про відступлення права вимоги.

Також судами попередніх інстанцій мотивовано відхилено посилання Приватного підприємства "Олімпія Сервіс" на те, що грошові кошти, перераховані за платіжним дорученням № 158 від 26 березня 2014 року на суму 50000 гривень та № 174 від 28 березня 2014 року на суму 15000 гривень, були оплатою боргу, що виник на підставі договору № 43 від 26 березня 2014 року з огляду на наступне.

Так, крім правовідносин з договору про відступлення права вимоги, правовідносини між позивачем та відповідачем виникли також на підставі договору на поставку товарів № 43, укладеного сторонами 26 березня 2015 року, за яким ТОВ "Сервосан" (постачальник) зобов'язався поставити, а Приватне підприємство "Олімпія Сервіс" (покупець) - прийняти і оплатити товар в кількості, за найменуваннями та цінами, вказаними в товаросупровідній документації на кожну партію товару.

Умови оплати за цим договором встановлені сторонами пп. 2.2 п. 2 договору на умовах відстрочки платежу.

Таким чином, враховуючи умови укладеного сторонами договору поставки № 43 щодо відстрочки платежу, на час укладання наведеного договору та до поставки товару у Приватного підприємства "Олімпія Сервіс" ще не виникло зобов'язання зі сплати коштів ТОВ "Сервосан" за цим договором на умовах передоплати.

Вказані обставини відповідачем не спростовані та останнім не надано судам будь-яких доказів на підтвердження поставки товару саме в день підписання договору № 43, тобто, 26 березня 2014 року, на суму 50000 гривень або 28 березня 2014 року на суму 15000 гривень.

Крім того, судами встановлено, що перша поставка товару за договором від 26 березня 2014 року здійсненна ТОВ "Сервосан" 27 березня 2014 року за видатковою накладною № РН-0000143 на суму 33263 гривень 46 коп.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи викладене, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли висновку про те, що вказані обставини у сукупності свідчать про те, що перерахування коштів за платіжним дорученням № 291 від 29 квітня 2014 року у розмірі 50000 гривень на розрахунковий рахунок ТОВ "Морсервіс-Одеса" не може вважатися належним виконанням боржником свого обов'язку у відповідності до вимог ч. 2 ст. 516 Цивільного кодексу України; сплата Приватним підприємством "Олімпія Сервіс" на користь позивача грошових коштів у сумі 65000 гривень, а саме: платіжними дорученнями № 158 від 26 березня 2014 року на суму 50000 гривень та № 174 від 28 березня 2014 року на суму 15000 гривень, свідчить про часткову погашення боргу на виконання умов договору відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року, та не може вважатись передоплатою за договором № 43 від 26 березня 2014 року, оскільки, вбачається, що за договором поставки від 13 вересня 2013 року відповідачу поставлено товар на суму 549726 гривень 92 коп. та виписано податкові накладні саме на цю суму, а сплачено 471000 гривень та за договором поставки № 43 від 26 березня 2014 року всього поставлено товар на суму 272667 гривень 31 коп. та виписано податкових накладних саме на цю суму, при цьому сплачено кошти у розмірі 236394 гривень 29 коп.

З огляду на викладене, суд касаційної інстанції погоджується з висновками місцевого та апеляційного господарських судів про те, що у Приватного підприємства "Олімпія Сервіс" утворився перед ТОВ "Сервосан" борг за договором про відступлення права вимоги № 1 від 18 лютого 2014 року, що виник за договором поставки від 13 вересня 2013 року в сумі 13726 гривень 92 коп., а також борг за договором поставки № 43 від 26 березня 2013 року в сумі 36273 гривень 08 коп., у зв'язку з чим суди попередніх інстанцій підставно задовольнили позовні вимоги у повному обсязі.

Доводи заявника касаційної скарги, які зводяться до необхідності переоцінки доказів у справі, їх додаткової перевірки, не можуть бути прийняті до уваги судом касаційної інстанції з огляду на встановлені ст. ст. 111-5, 111-7 Господарського процесуального кодексу України межі повноважень суду.

За таких обставин законні та обгрунтовані рішення та постанова судів першої та апеляційної інстанції прийняті за наслідками повного встановлення усіх істотних обставин справи, надання їм у сукупності належної правової оцінки та вірного застосування норм ст. ст. 512, 514, 516 Цивільного кодексу України, що регулюють спірні правовідносини, а тому зміні чи скасуванню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 111-5, 111-7- 111-9, 111-11Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Одеського апеляційного господарського суду від 13 жовтня 2015 року - без зміни.

Головуючий Л. Іванова

Судді Л. Гольцова

Т. Козир