Постанова

від 23.04.2015 по справі п/811/3918/14

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------- П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року Справа № П/811/3918/14

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Компанія Єврохім"

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду звернулося Приватне підприємство "Компанія Єврохім" (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Кіровоградській області (далі - відповідач) з вимогою визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №00004422072.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, зокрема, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки ПП "Компанія Єврохім" податковий орган неправомірно, без достатніх на те підстав, заявив про порушення позивачем приписів пункту 44.1 статті 44, статті 185, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України та не навів доказів безтоварності господарських операцій, здійснених між ПП „Компанія Єврохім" та ПП „Кроун ЛТД".

У судовому засіданні представники позивача вимоги позову підтримали у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано, зокрема, тим, що діяльність контрагента позивача - ПП "Кроун ЛТД" - не була покликана створювати реальні юридичні наслідки, а тільки пов'язана із наданням податкової вигоди третім особам. В свою чергу, на думку відповідача, це ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій позивача з ПП "Кроун ЛТД". За таких умов відповідач вважає, що ним законно та обґрунтовано винесено оскаржуване податкове повідомлення-рішення (а.с.56-58).

На підставі ухвали суду від 23 квітня 2015 року розгляд здійснено у порядку письмового провадження.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

Приватне підприємство "Компанія Єврохім" зареєстроване як юридична особа виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради 09 червня 2008 року.

05 грудня 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка ПП "Компанія Єврохім" з питань дотримання податкового законодавства по взаємовідносинах з ПП "Кроун ЛТД" за березень 2013 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 09 грудня 2013 року №35/11-23-22-07/35958616, згідно якого контролюючим органом встановлено, зокрема, порушення позивачем п.44.1, статті 44, статті 185, п.188.1 статті 188, пунктів 198.2, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України № 2255-VІ від 02.12.2010 року, в результаті чого занижено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на суму 28430,00 грн. за березень 2013 року (а.с.10-22)

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення від 20 грудня 2013 року №0000442207, яким позивачу нараховано податкове зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 35 538,00грн. (за основним платежем - 28430,00 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - 7108,00 грн.) (а.с.9).

Як вбачається матеріалів справи, оскаржене податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про заниження позивачем податку на додану вартість, в результаті безпідставного віднесення до кредиту господарських операцій з контрагентом ПП "Кроун ЛТД", які, на думку податкового органу, не мали реального характеру.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд виходить з такого.

Податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V Податкового кодексу України (підпункт 14.1.181. пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: 1) придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; 2) придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

При цьому в пункті 198.2 зазначеної статті передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів із банківського рахунку платника податку в оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" встановлені вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку.

Так, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Відповідно до підпункту 2.4 пункту 2 Положення "Про документальне забезпечення записів в бухгалтерському обліку", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України № 168/704 від 05 червня 1995 року, первинні документи (на паперових і машинозчитувальних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному вираженні), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійсненні господарської операції і складання первинного документа.

З аналізу наведених правових норм у їх системному зв'язку, суд дійшов висновку, що необхідною умовою правомірності формування податкового кредиту є фактичне здійснення господарської операції платником податків.

Суд звертає увагу, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Відсутніть чинників, з якими наведені вище норми законодавства пов'язують можливість формування платником податків податкового кредиту, зокрема, недоведеність здійснення певних операцій (нездійснення операцій), позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на формування цих податкових вигод, навіть за наявності правильно оформлених за зовнішніми ознаками та формою, але недостовірних та у зв'язку з цим юридично дефектних первинних документів.

З матеріалів справи вбачається, що 01 березня 2013 року між позивачем та його контрагентом - ПП "Кроун ЛТД" укладено договір поставки товару (хімічної продукції) №16Т/02/13 (а.с.26-27), а також договір про надання послуг №15У/01/13, предметом якого є транспортування територією України наданих Замовником вантажів (а.с. 24-25).

Для підтвердження правомірності формування податкового кредиту за вказаними господарськими операціями позивачем до суду надано, зокрема, податкові накладні від 14 березня 2013 року №10, від 19 березня 2013 року №13, від 05 березня 2013 року №5, від 29 березня 2013 року №24 (а.с.30-33); видаткові накладні (а.с.28,29), рахунки-фактури (а.с.34-37), акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) (а.с.45-46) на загальну суму 170580,00 грн. (із них ПДВ - 28430,00 грн.), витяг з банківського рахунку (а.с. 87), товарно-транспортні накладні (а.с.38-44), акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 167).

Згідно вищезазначених договорів товаром, який придбавався позивачем та перевозився на його замовлення, була хімічна продукція, зокрема, розчин соди каустичної, кислота азотна, які входять до Переліку особливо небезпечних хімічних речовин, виготовлення та реалізація яких підлягає ліцензуванню, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 1998 року №1287.

Суд наголошує, що підпунктом 2.2.1 Договору №15У/01/13 обов'язок щодо своєчасного та повного оформлення документів на перевезення вантажу покладається на замовника - ТОВ „Єврохім" (а.с. 24).

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про перевезення небезпечних вантажів» від 6 квітня 2000 року № 1644-III, перевізник небезпечних вантажів зобов'язаний, зокрема: приймати небезпечні вантажі до перевезення, якщо вантаж і документи на нього відповідають встановленим вимогам; забезпечувати перевезення небезпечних вантажів у встановленому порядку визначеними транспортними засобами; у разі дорожнього перевезення розробити та погодити з відповідними підрозділами Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, маршрути і режими перевезення небезпечних вантажів; забезпечити своєчасний огляд транспортних засобів у підрозділах відповідних підрозділів Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху, та отримання відповідного свідоцтва про допуск до перевезення небезпечного вантажу; під час перевезення не відхилятися від узгодженого маршруту, додержуватися безпечних умов руху та постійно контролювати стан транспортного засобу і вантажу; перевозити у встановлений строк небезпечний вантаж та передавати його одержувачу; забезпечувати належне зберігання небезпечного вантажу; у відповідних випадках здійснювати заходи фізичного захисту і охороняти небезпечний вантаж; забезпечувати проведення спеціального навчання, підвищення кваліфікації осіб, які здійснюють перевезення небезпечних вантажів, та їх медичного огляду; в разі дорожнього перевезення забезпечувати одержання водіями свідоцтв про допуск до перевезення небезпечних вантажів встановленого зразка після навчання та складання відповідних іспитів в відповідних підрозділах Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху; надавати в установленому порядку необхідну інформацію про перевезення небезпечних вантажів іншим суб'єктам перевезення та органам, зазначеним у статтях 10, 15 і 16 цього Закону, в разі дорожнього перевезення - відповідним підрозділам Міністерства внутрішніх справ України, що забезпечують безпеку дорожнього руху; здійснювати в установленому порядку обов'язкове страхування відповідальності суб'єктів перевезення небезпечних вантажів на випадок настання негативних наслідків під час перевезення таких вантажів.

Пунктом 9.2 Правил дорожнього перевезення небезпечних вантажів, затверджених наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 липня.2004 року № 822 (зареєстровані у Міністерстві юстиції України 20.08.2004 за №1040/9639) встановлено, що товаротранспортний(-ні) документ(-ти) на небезпечні вантажі повинен (повинні) містити таку інформацію щодо кожної небезпечної речовини, матеріалу чи виробу, що пред'являється до перевезення: номер ООН, перед яким проставляються літери UN; відповідне відвантажувальне найменування, визначене відповідно до розділу 3.1.2 додатка A до ДОПНВ і в разі необхідності доповнене технічною, хімічною або біологічною назвою; для речовин і виробів 1-го класу небезпеки: номер підкласу і буква групи сумісності та, якщо речовина чи виріб має додаткові види небезпеки, - номери зразків знаків небезпеки, вказаних для небезпечного вантажу в переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol. I), що вказують на ці види небезпеки. Для речовин і виробів інших класів небезпеки: номери зразків знаків небезпеки, вказані для небезпечного вантажу в переліку небезпечних вантажів, наведеному в таблиці А глави 3.2 додатка А ДОПНВ (ECE/TRANS/175 (Vol. I); група упаковки речовини чи виробу, якщо така визначена, перед якою можуть бути літери ГУ; кількість та опис упаковок; загальна кількість небезпечних вантажів (об'єм, маса брутто чи маса нетто залежно від конкретного випадку); найменування та адреса відправника вантажу; найменування та адреса вантажоодержувача(-чів); декларація, яка є необхідною відповідно до положень будь-якого міжнародного договору України.

Проте, надані позивачем копії товарно-транспортних накладних не містять більшості вищезазначених обов'язкових реквізитів, які мали бути зазначені при перевезенні небезпечних вантажів.

Суд зазначає, що відсутність у товарно-транспортних накладних інформації, яка обов'язково мала бути зазначена, згідно вимог законодавства, свідчить про відсутність наміру між контрагентами щодо настання реальних наслідків при укладанні правочинів, адже без зазначення такої інформації транспортування небезпечних вантажів неможливе.

На вимогу суду позивачем також не надано доказів того, що ним або його контрагентом було узгоджено з органами МВС України маршрут дорожнього перевезення небезпечного вантажу та отримано відповідний дозвіл, не надано свідоцтв про допущення транспортних засобів для перевезення небезпечного вантажу, свідоцтв про підготовку водіїв транспортного засобу, що перевозять небезпечні вантажі, експедиторських свідоцтв про отримання вантажу або інших транспортно-експедиторських документів, передбачених законодавством, паспортів на ємності, у яких перевозилась хімічна продукція, документів про придатність ємностей до завантаження та інших супровідних документів, які визначені законодавством обов'язковими при перевезенні небезпечного вантажу.

Крім того, з наявних у матеріалах справи товарно-транспортних накладних вбачається, що перевезення придбаного позивачем товару здійснювалося автомобілем марки RENAULT (державний номер АІ3346КМ).

Проте, згідно інформації, наданої на вимогу суду Управлінням Державної автомобільної інспекції ГУ МВС у Київській області, автомобіль марки RENAULT (державний номер АІ3346КМ) в числі зареєстрованих не значиться (а.с.154).

Вищенаведене, зважаючи на нормативно встановлені вимоги до первинної документації, яка підтверджує факт надання транспортно-експедиційних послуг та здійснення поставки товарів, свідчить про відсутність руху товарів та послуг за вказаними договорами.

Принагідно суд зазначає, що у паспортах на придбану позивачем продукцію також зазначено автомобіль „РЕНО" з державним номерним знаком АІ3346КМ, а відтак -у контексті встановлення обставин здійснених позивачем господарських операцій - такі документи суд оцінює критично (а.с.125,126).

На підтвердження оплати товарів за договорами із ПП "Кроун ЛТД" позивачем надано банківську виписку по рахунку (а.с.87), з якої вбачається, що оплата за договором здійснена лише на суму 15090,00 грн. При цьому, будь-яких інших доказів оплати усієї суми за спірними договорами, так само як і доказів наявності кредиторської заборгованості перед ПП „Кроун ЛТД", позивачем не надано. Так, наявний у матеріалах справи Акт звірки взаємних розрахунків станом на 20 квітня 2015 року між ПП "Компанія Єврохім" та ПП "Кроун ЛТД" судом не береться до уваги як належний доказ, оскільки у вказаний документ не підписаний уповноваженою особою ПП „Кроун ЛТД" та не засвідчений печаткою вказаного підприємтва (а.с.167).

Щодо господарських операцій з поставки, то з огляду на відсутність належних доказів реальності отриманих транспортно-експедиційних послуг, у суду також відсутні підстави вважати, що така поставка відбулася фактично, оскільки презюмувалося транспортування тих самих вантажів та тими ж особами, що ніби-то надавали позивачу послуги з транспортно-експедиційного обслуговування.

Суд зауважує при цьому, що факт подальшої поставки позивачем хімічної продукції третім особам не доводить реальності виконання зобов'язань з поставок саме ПП „Кроун ЛТД" (а.с. 88-111).

За таких умов, дослідивши та оцінивши відповідно до положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, виходячи з положень частини першої статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України (щодо предмету доказування), суд приходить до висновку про недоведеність виконання спірних операцій контрагентом позивача - ПП "Кроун ЛТД" та, відповідно, до висновку про відсутність у позивача підстав для формування спірних сум податкових вигод.

Відтак, спірним податковим повідомленням-рішенням ПП "Компанія Єврохім" правомірно донараховано податкові зобов'язання з податку на додану вартість та штрафні санкції на підставі пункту 123.1 статті 123 Податкового кодексу України.

Виходячи із положень статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, у сув'язі з приписами частин другої, третьої статті Закону України „Про судовий збір", із позивача підлягає стягненню сума судового збору у розмірі 1644,30 грн (1827,00 грн - 182.70 грн (а.с.2)),на користь Державного бюджету України.

Керуючись статтями 86, 94, 159-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Стягнути з Приватного підприємства "Компанія Єврохім" (код ЄДРПОУ 35958616) судовий збір у розмірі 1644,30 грн (одна тисяча шістсот сорок чотири гривні, тридцять копійок) на користь Державного бюджету України.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук