Ухвала

від 16.04.2015 по справі 0870/8013/12

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2015 року м. Київ К/800/23428/14

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді-доповідача Рибченка А.О.

суддів: Карася О.В.

Олендера І.Я.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія»

на постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року

у справі № 0870/8013/12

за позовом Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія»

до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Приватне підприємство «Госпрозрахункове бюро «Енергія» (далі - ПП «ГРБ «Енергія»; позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Хортицькому районі м. Запоріжжя Головного управління Міндоходів у Запорізькій області (далі - ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області; відповідач), в якому просило: визнати протиправними та скасувати накази № 449 від 05 липня 2012 року та № 467 від 11 липня 2012 року; визнати протиправними дії контролюючого органу щодо проведення перевірки ПП «ГРБ «Енергія» на підставі наказів № 449 від 05 липня 2012 року та № 467 від 11 липня 2012 року; визнати протиправним та скасувати акт перевірки № 299/2200/19269348 від 20 липня 2012 року в повному обсязі; визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000302310 від 07 серпня 2012 року в повному обсязі.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302310 від 07 серпня 2012 року. В задоволенні інших позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ПП «ГРБ «Енергія» сплачений судовий збір у розмірі 544,41 грн.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року апеляційну скаргу ДПІ у Хортицькому районі м. Запоріжжя ГУ Міндоходів у Запорізькій області задоволено. Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року скасовано. Адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0000302310 від 07 серпня 2012 року в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 6 833,00 грн. за основним платежем та 1 708,25 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням у справі, позивач оскаржив його в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України.

В поданій касаційній скарзі, з посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ставиться питання про скасування постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року та залишення в силі постанови Запорізького окружного адміністративного суду від 10 жовтня 2012 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи в межах доводів касаційної скарги відповідно до статті 220 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційну скаргу слід відхилити, виходячи з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ПП «ГРБ «Енергія» з питань достовірності вчинених правочинів та дотримання вимог податкового законодавства з питань оподаткування податком на додану вартість при взаємовідносинах з постачальниками: Приватним підприємством «Грандпродукт» за березень 2009 року, Приватним підприємством «Габарит-ГРУП» за серпень 2010 року, Приватним підприємством «ОсКомфі» за грудень 2010 року, за результатами якої складено акт № 299/2200/19269348 від 20 липня 2012 року.

Перевіркою, зокрема, встановлено порушення позивачем підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4, підпункту 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР «Про податок на додану вартість» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 168/97-ВР) у зв'язку з неправомірним віднесенням до складу податкового кредиту сум податку на додану вартість на підставі податкових накладних, виписаних на його адресу ПП «ОсКомфі» в грудні 2010 року за нікчемним правочином.

На підставі зазначеного акту перевірки та з огляду на виявлене порушення контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000302310 від 07 серпня 2012 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 45 900,00 грн. (36 720,00 грн. - основний платіж, 9 180,00 грн. - штрафні (фінансові) санкції).

Пунктом 1.7 статті 1 Закону № 168/97-ВР визначено, що податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону № 168/97-ВР не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Статтею 1 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі - Закон № 996-XIV) визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому варто враховувати, що обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість податкового кредиту первинною документацією покладено на платника-покупця товарів (робіт, послуг), оскільки саме він виступає суб'єктом, який обчислює кінцеву суму податку, що підлягає сплаті до бюджету.

Водночас надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо контролюючий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

В розглядуваній ситуації доводи податкового органу, підтримані судом апеляційної інстанції, про недостовірність представлених позивачем первинних документів та невідповідність даних податкового обліку підприємства фактичному змісту господарських правовідносин ґрунтуються на постанові Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 14 вересня 2012 року у справі № 0818/5673/2012, якою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 визнано винними у вчиненні злочину, передбаченого частиною 2 статті 205 Кримінального кодексу України, та звільнено від кримінальної відповідальності на підставі пункту «а» статті 1 Закону України від 08 липня 2011 року № 3680-VI «Про амністію у 2011 році».

Зазначеною постановою, зокрема, встановлено, що названі особи використовуючи печатку та реквізити підконтрольного їм ПП «ОсКомфі» в період з 01 липня 2010 року по 01 травня 2011 року незаконно сформували податковий кредит для ПП «ГРБ «Енергія» на суму податку на додану вартість у розмірі 36 720,00 грн.

Наведені обставини достеменно підтверджують відсутність фактичного виконання господарських операцій з придбання позивачем товарно-матеріальних цінностей у контрагента та, відповідно, обумовлюють правомірність прийнятого контролюючим органом оскаржуваного акту індивідуальної дії в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 36 720,00 грн. за основним платежем та 9 180,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями.

Враховуючи викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року такою, що прийнята з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а тому суд касаційної інстанції не знаходить підстав, які могли б призвести до її зміни чи скасування.

Керуючись статтями 220, 220-1, 223, 224, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Госпрозрахункове бюро «Енергія» відхилити, а постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 13 листопада 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, встановленими главою 3 розділу IV Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Рибченко А.О.

Судді Карась О.В.

Олендер І.Я.