Ухвала

від 23.04.2015 по справі 820/1216/13-а

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

cpg1251

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23.04.2015р. м. Київ К/800/41033/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого Степашка О.І.

суддів: Островича С.Е.

Федорова М.О.

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013

у справі № 820/1216/13-а

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центр-Альфа»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Центр-Альфа» (далі по тексту - позивач, ТОВ «Центр-Альфа») звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області (далі по тексту - відповідач, ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова ГУ Міндоходів у Харківській області) про скасування податкових повідомлень-рішень від 05.11.2012 №0009012204, №0009002204.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 позов задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 скасовано рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог щодо скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0009012204 та в цій частині позов залишено без розгляду. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Представники сторін в судове засідання не з'явились, про дату, час і місце судового засідання були повідомлені належним чином.

В зв'язку з цим касаційний розгляд справи проведено в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 222 Кодексу адміністративного судочинства України

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено позапланову виїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10.2011 по 30.06.2012, за результатами якої складено акт від 16.10.2012 №4527/2204/22725560.

В акті перевірки зазначено порушення позивачем вимог: пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п. 137.10 ст. 137 , п. 138.6, пп. 138.10.2, пп. 138.10.3, пп. 138.10.4 п. 138.10 ст. 138 , п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету за період з 01.10.2011 по 30.06.2012; ст. 51 , п. 119.2 ст. 119 Податкового кодексу України - не подання платником податків податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку в 4 кварталі.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 05.11.2012: №0009002204, яким позивачу визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток (з урахуванням штрафних (фінансових) санкцій) у розмірі 5442275,25 грн.; №0009012204, яким позивачу застосовано штраф у розмірі 510,00 грн.

При цьому, податковий орган виходив з того, що правочини, укладені між ТОВ «Центр-Альфа» та ТОВ «Фірма Аква Транс», ТОВ «Дельта-Принт», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Альфа-Мед 2006» порушують публічний порядок, вчинені удавано з метою приховування сплати податків третіх осіб. На думку податкового органу, проведення фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій без мети настання правових наслідків, які не мають реального товарного характеру, зокрема, відсутність за місцезнаходженням, відсутність основних фондів, трудових ресурсів, відсутність документів, які свідчать про рух товару від продавця до покупця.

Щодо податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0009012204 судом апеляційної інстанції зазначено, що 11.06.2013 позивач надав до суду апеляційної інстанції заяву про часткове відкликання позову, а саме в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0009012204 на суму 510,00 грн. та просив позовні вимоги в зазначеній частині залишити без розгляду.

Судом апеляційної інстанції дану заяву позивача було задоволено та залишено позов в зазначеній частині без розгляду.

Задовольняючи позовні вимоги в частині скасування податкового повідомлення-рішення від 05.11.2012 №0009002204, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Положеннями п. 44.1 ст. 44 Податкового кодексу України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно пп. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пункту 138.2, пункту 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 даного Кодексу, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Таким чином, обов'язковою умовою для врахування витрат для визначення об'єкта оподаткування є наявність первинних документів, що підтверджують здійснення платником податків цих витрат.

Згідно п. 138.4 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначено поняття витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім зміни капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Згідно із ст. 1 Закону України від 16.07.1999 №996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (далі по тексту - Закон №996-XIV) первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Поряд з цим, судами встановлено, що фактичне виконання договорів підтверджується належним чином оформленими договорами, видатковими та податковими накладними, актами здачі-приймання виконаних робі (надання послуг) тощо.

Отже, позивачем надані всі документи на підтвердження реальності укладених договорів та документи на підтвердження використання товару у своїй господарській діяльності.

Судами також вірно зазначено, що доводи відповідача про те, що грошові кошти, отримані від ТОВ «Фірма Аква Транс», ТОВ «Дельта-Принт», ТОВ «Дельта Універсал», ТОВ «Компанія «Форест 2010», ТОВ «Альфа-Мед-2006», як сплата за поставлені товари, є фінансовою допомогою, є безпідставними, з огляду на наступне.

Визначення фінансової допомоги наведене у пп. 14.1.257 п. 14.1 ст. 14 Податкового Кодексу України .

Зокрема, фінансова допомога це фінансова допомога, надана на безповоротній або поворотній основі. Безповоротна фінансова допомога - це: сума коштів, передана платнику податків згідно з договорами дарування, іншими подібними договорами або без укладення таких договорів; сума безнадійної заборгованості, відшкодована кредитору позичальником після списання такої безнадійної заборгованості; сума заборгованості одного платника податків перед іншим платником податків, що не стягнута після закінчення строку позовної давності; основна сума кредиту або депозиту, що надані платнику податків без встановлення строків повернення такої основної суми, за винятком кредитів, наданих під безстрокові облігації, та депозитів до запитання у банківських установах, а також сума процентів, нарахованих на таку основну суму, але не сплачених (списаних); сума процентів, умовно нарахованих на суму поворотної фінансової допомоги, що залишається неповерненою на кінець звітного періоду, у розмірі облікової ставки Національного банку України, розрахованої за кожний день фактичного використання такої поворотної фінансової допомоги.

Поворотна фінансова допомога - сума коштів, що надійшла платнику податків у користування за договором, який не передбачає нарахування процентів або надання інших видів компенсацій у вигляді плати за користування такими коштами, та є обов'язковою до повернення».

Жодне з цих визначень неможливо застосувати до грошових коштів, отриманих в межах операції продажу товарів.

Таким чином, посилання відповідача на порушення ТОВ «Центр-Альфа» пп. 135.5.4 п. 135.5 ст. 135 , п. 137.10 ст. 137 Податкового кодексу України в частині не включення вказаних грошових коштів до складу інших доходів, є безпідставним.

Що стосується доводів податкового органу про нереальність виконання господарських операцій за спірними договорами, то відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідачем не надано документальних підтверджень відсутності фактичного виконання господарських операцій за спірними договорами, узгодженості дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів, а тому, таке твердження відповідача є необґрунтованими належними засобами доказування припущеннями.

Крім того, згідно ч. 1, ч. 2 ст. 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні.

Як вбачається з матеріалів справи, на час складення податкових накладних контрагенти позивача рахувалися в Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України, були зареєстровані за адресами, вказаними на виданих податкових накладних, були зареєстровані та стояли на обліку як платники податку на додану вартість, щодо них не було внесено змін чи відомостей про відсутність за юридичною адресою або припинення юридичної особи до ЄДРПОУ.

За таких обставин покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків контрагентами, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про те, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та надано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 222, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 12.03.2013 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 11.06.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута Верховним Судом України у випадках, встановлених Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий (підпис)О.І. Степашко Судді (підпис)С.Е. Острович (підпис)М.О. Федоров