Ухвала

від 30.03.2015 по справі 2а-1670/4046/11

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.03.2015р. м. Київ К/9991/91010/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого судді Пилипчук Н.Г.

суддів Ланченко Л.В.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Поток»

на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011

у справі № 2а-1670/4046/11

за позовом Приватного підприємства «Фірма «Поток»

до Кременчуцької об'єднаної державної податкової інспекції у Полтавській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 24.06.2011 позов задоволено частково. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Кременчуцької ОДПІ: від 19.07.2010 № 0006412301/0/2353, від 29.10.2010 № 0006412301/1/3536, від 13.01.2011 № 0006412301/2/46, від 05.04.2011 №0006412301/3/1185 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств за основним платежем в сумі 24261,25 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 12130,62 грн.; від 19.07.2010 № 0006422301/0/2354, від 29.10.2010 № 0006422301/1/3535, від 13.01.2011 № 0006422301/2/47, від 05.04.2011 № 0006422301/3/1184 в частині визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем в сумі 18179,00 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 9089,50 грн. У задоволенні решти позову відмовлено.

Постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 скасовано постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову, відмовлено у задоволенні позову в цій частині. У решті постанову залишено без змін.

ПП «Фірма «Поток» подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані судові рішення та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову. Посилається на порушення судами норм матеріального права: п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, п. 3.1 ст. 3, п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР

Заслухавши доповідь судді-доповідача про обставини, необхідні для ухвалення судового рішення судом касаційної інстанції, дослідивши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, суд касаційної інстанції дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судами попередніх інстанцій встановлені такі обставини.

Кременчуцькою ОДПІ у Полтавській області проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2007 по 31.03.2010, за результатами якої складено акт від 09.07.2010 № 9575/23-209/34957957, про порушення:

- п.п. 7.2.1 п. 7.2, п.п. 7.4.1, п.п. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.07.2010 № 0006422301/0/2354 про визначення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в загальній сумі 32149,5 грн., в т.ч. 21433 грн. основного платежу та 10716,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій;

- п.п. 5.2.1 п. 5.2, п.п. 5.3.1 п. 5.3 ст. 5, п.п. 11.2.1 п. 11.2, п.п. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 22.05.1997 № 283/97-ВР, що слугувало підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення від 19.07.2010 № 0006412301/0/2354 про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств в загальній сумі 87691,5 грн., в т.ч. 58461 грн. основного платежу та 29230,5 грн. штрафних (фінансових) санкцій.

Зафіксовані в акті перевірки порушення вказаних норм законів податковий орган пов'язує з відсутністю у позивача права на включення до складу податкового кредиту та валових витрат відповідно податку на додану вартість та витрат за операціями з придбання у ПП «Профіт Капітал» нафтопродуктів (дизельного палива) в кількості 14694 л. в сумі 88837,8 грн., а також за операціями з придбання послуг у ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» в сумі 23013 грн.

Вказану позицію податковий орган обґрунтовує тим, що операції позивача з придбання у ПП «Профіт Капітал» нафтопродуктів мають нереальний характер, а операції щодо придбання послуг не пов'язані з господарською діяльністю позивача, з огляду на відсутність первинних документів, які б підтверджували протилежне.

За результатами адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень з метою доведення до позивача нових граничних строків сплати податкових зобов'язань податковим органом складено податкові повідомлення-рішення від 13.01.2011 № 0006412301/2/46, від 05.04.2011 №0006412301/3/1185, від 29.10.2010 № 0006422301/1/3535, від 13.01.2011 № 0006422301/2/47 та від 05.04.2011 № 0006422301/3/1184.

В обґрунтування касаційної скарги позивач вказує, що надані судам попередніх інстанцій первинні документи складені у відповідності з вимогами ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996 ХІV та підтверджують реальне здійснення операцій з придбання нафтопродуктів і послуг з користування стільниковим зв'язком.

Відмовляючи в задоволенні позову в частині вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 51299,63 грн. та з податку на додану вартість в сумі 4874 грн. відповідно, суд першої інстанції виходив з доведеності податковим органом обставин щодо нереальності господарських операцій з ПП «Профіт Капітал».

Задовольняючи позов в частині вимог про скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень про визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 36391,87 грн. та з податку на додану вартість в сумі 27268,5 грн. відповідно, суд першої інстанції виходив з того, що придбані послуги використовувались позивачем в межах господарської діяльності з огляду на укладення ПП «Фірма «Поток» договору з ОСОБА_3 про тимчасове безоплатне користування мобільними телефонами.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції в частині задоволення позову та ухвалюючи судове рішення про відмову в задоволенні позову в цій частині, суд апеляційної інстанції виходив з того, що укладення договору безоплатного користування мобільними телефонами не підтверджує факту використання придбаних послуг з користування стільниковим зв'язком в межах господарської діяльності.

Суд касаційної інстанції погоджується з вказаними висновками суду апеляційної інстанції. При цьому виходить з такого.

Для надання правової оцінки щодо формування платником податку на прибуток валових витрат, а платником податку на додану вартість - податкового кредиту з такого податку необхідно застосовувати положення ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.1994 № 334/94-ВР та п.п. 7.2, 7.4, 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 03.04.1997 № 168/97-ВР, якими регламентувався порядок визначення валових витрат та податкового кредиту на час виникнення спірних правовідносин та якого платник податків (покупець) зобов'язаний був дотримуватися.

Однак наявність законодавчо визначених обставин для формування валових витрат та податкового кредиту є обов'язковою, але не є безумовною підставою для визнання правомірності такого формування за умови, якщо реальний характер господарських операцій не підтверджено.

При дослідженні реальності здійснення операцій з придбання нафтопродуктів у ПП «Профіт Капітал» судами попередніх інстанцій встановлено відсутність первинних документів, які б підтверджували фактичне здійснення таких операцій, та відображали зміст та обсяг вчинених операцій.

Суд касаційної інстанції погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо відсутності підстав вважати операції з придбання послуг з користування стільниковим зв'язком такими, що здійснені в межах господарської діяльності позивача.

ПП «Фірма «Поток» в ході перевірки та під час розгляду справи в судах попередніх інстанцій не надано доказів здійснення дзвінків, надсилання повідомлень або використання інших послуг стільникового зв'язку ЗАТ «Київстар Дж.Ес.Ем.» в межах господарської діяльності позивача.

Враховуючи викладене, суд касаційної інстанції вважає, що суд апеляційної інстанції правильно застосував норми матеріального права до встановлених обставин щодо непідтвердження реального вчинення господарських операцій з придбання нафтопродуктів та щодо непідтвердження використання послуг з користування стільниковим зв'язком в господарській діяльності.

З огляду на викладене, касаційна скарга залишається без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Керуючись ст. ст. 220, 220 1 , 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Приватного підприємства «Фірма «Поток» залишити без задоволення, а постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2011 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, за заявою, поданою безпосередньо до Верховного Суду України в порядку, встановленому статтями 236-239 1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя Н.Г. Пилипчук

Судді Л.В. Ланченко

Ю.І. Цвіркун