Ухвала

від 14.04.2015 по справі 8269/12/2070

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"14" квітня 2015 р. м. Київ К/800/51952/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого судді: Сіроша М.В.,

суддів: Голубєвої Г.К.,

Юрченко В.П.

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватної фірми «Зодіак Плюс» (далі - Фірма) на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року у справі за адміністративним позовом Фірми до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ),

про скасування податкових повідомлень-рішень та акту перевірки, -

В С Т А Н О В И Л А :

У липні 2012 року Фірма звернулася до суду з адміністративним позовом про скасування акту перевірки ДПІ № 370/2302/33675641 від 27.01.2012 року та податкових повідомлень-рішень ДПІ № 0000132302, №0000142302 від 24.02.2012 року.

На обґрунтування позову зазначила, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення та акт ДПІ є безпідставними, оскільки вони не підтверджуються чинним законодавством та спростовуються наявними у Фірми первинними документами.

Фірма не може бути притягнута до відповідальності за результати діяльності інших суб'єктів підприємницької діяльності, оскільки не впливає на діяльність будь-якого суб'єкта господарювання, на його відносини з іншими суб'єктами підприємницької діяльності, а також на його звітність перед податковими органами.

4 червня 2013 року постановою Харківського окружного адміністративного суду, залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року, у задоволенні позову відмовлено.

Мотивуючи рішення, суди попередніх інстанції зазначили, що доводи Фірми не підтверджені належними доказами, надані первинні документи складені з порушенням вимог чинного законодавства України та не підтверджують належне виконання господарських операцій із контрагентами.

Фірма звернулася із касаційною скаргою про скасування постанови Харківського окружного адміністративного суду та ухвали Харківського апеляційного адміністративного суду і ухвалення нової постанови про задоволення позову, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 24.01.2012 року ДПІ була здійснена позапланова невиїзна документальна перевірка Фірми за господарськими операціями з ТОВ «Будівництво пан Україна» за період з 1.06.2011 року до 30.09.2011 року, за наслідками якої 27.01.2012 року був складений акт перевірки, у якому зазначено, що Фірмою у порушення пп.138.1.1, п. 138.1, пп. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138, ст. 139, п. 152.1 ст. 152, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, ст. 198 , п. 200.1, п. 200.2 ст. 200 Податкового кодексу України завищений податковий кредит з податку на додану вартість, у розмірі 46 645,00 грн., а також завищені витрати з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 53 641,00 грн.

24 лютого 2012 року ДПІ прийняла податкові повідомлення-рішення: № 0000142302 щодо збільшення Фірмі грошового зобов'язання з податку на додану вартість, у розмірі 69 967,50 грн.; № 0000132302 щодо збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств, у розмірі 53 641,00 грн.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що між Фірмою та контрагентом були укладені договори субпідряду №3/05/11ПР та №03/05/11 від 3.05.2011 року, №04/05/11 від 4.05.2011 року, №25/05/11 від 25.05.2011 року, №1/06/11/Рок від 1.06.2011 року.

На підтвердження виконання зазначених договорів Фірмою були надані договори щодо виконання будівельних робіт, акти здачі-приймання виконаних будівельних робіт, податкові накладні, платіжні доручення, договори про відступлення права вимоги та угоди про залік зустрічної однорідної вимоги.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат - витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку; витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу , та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу , протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу ).

При дослідженні виконання господарських операцій та правомірності формування Фірмою податкового кредиту та валових витрат, суди попередніх інстанцій встановили, що договори субпідряду №3/05/11 та №3/05/11ПР від 3.05.2011 року були укладені раніше, ніж договори підряду №1 від 27.05.2011 року із Покотилівською селищною Радою та №2 від 25.05.2011 року із Васищевською селищною Радою відповідно до яких у Фірми були замовлені послуги з виконання будівельних (ремонтних) робіт.

Причини невідповідності дат укладання договорів підряду та субпідряду хронологічному порядку Фірма не навела, інших належних доказів використання таких робіт у власній господарській діяльності щодо залучення до виконання робіт Контрагентом на замовлення інших осіб не надала.

Відповідно до наданих до матеріалів адміністративної справи договорів підряду, вартість робіт визначена в актах виконаних робіт.

Згідно з договором підряду №1 від 3.05.2011 року вартість робіт була узгоджена у розмірі 67 485,00 грн., згідно акту прийому-передачі до договору субпідряду №1/06/11/Рок від 1.06.2011 року загальна вартість робіт склала 6 800,00 грн. з урахуванням податку на додану вартість.

В акті прийому передачі до договору субпідряду №1/06/11/Рок від 1.06.2011 року не визначено які саме роботи виконувались, з яких матеріалів, а також у актах виконаних будівельних робіт, за всіма договорами підряду, відсутні дати їх підписання.

Враховуючи зазначене, судами попередніх інстанцій зроблено висновок про те, що Фірмою не підтверджено належними первинними документами правомірність формування витрат та податкового кредиту при здійсненні господарських операцій з ТОВ «Будівництво пан Україна».

Колегія суддів вважає такий висновок судів попередніх інстанцій передчасним.

Обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову незалежно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи, як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами ст. 7 , ч. 4 та 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, не приймаючи надані Фірмою документи на підтвердження позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій для всебічного дослідження питання правомірності формування податкового кредиту повинні шляхом витребування необхідних доказів вказати, що саме Фірмі слід надати для вирішення справи по суті.

Згідно з ст. 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

При прийнятті постанови суд вирішує, зокрема, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження (ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України ).

Відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій, не надали оцінки тому, що відповідно до умов додаткової угоди від 3.05.2011 року №1 визначено набрання сили договору субпідряду від 3.05.2011 року № 3/05/11ПР укладеного із контрагентом з 25.05.2011 року.

Крім того, факт відсутності дат в актах виконаних робіт Фірма пояснює технічною помилкою при їх підписанні та зазначає, що акти виконаних робіт фактично були підписані на дату, що відповідає запису в журналі реєстрації актів виконаних робіт, однак зазначене твердження не перевірене на предмет доведення належними, допустимими доказами.

Також, як доказ, на підтвердження належного виконання господарських зобов'язань із контрагентом та розрахунків із замовниками робіт, Фірма зазначає угоди переводу заборгованості, акти звірки, які укладались із ФО-П ОСОБА_2, однак судами попередніх інстанції оцінка таким документам не надавалась.

При новому розгляді адміністративної справи суду першої інстанції слід врахувати викладене і при оцінці доводів сторін правильно застосувати норми матеріального права, надати належну оцінку наявним у справі доказам на предмет встановлення реального виконання господарських операцій, а у разі їх недостатності запропонувати сторонам надати додаткові докази, з урахуванням вимог Кодексу адміністративного судочинства України щодо допустимості доказів (стаття 70) та обов'язку доказування (стаття 71).

Відповідно до п. 2 ст. 217 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Колегія суддів прийшла до висновку, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, адміністративна справа направленню до суду першої інстанції для нового розгляду.

Керуючись ст., ст. 221, 223, 227, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, -

У Х В А Л И Л А :

Касаційну скаргу Приватної фірми «Зодіак Плюс» задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 4 червня 2013 року та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 16 вересня 2013 року скасувати, адміністративну справу направити до Харківського окружного адміністративного суду на новий розгляд.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді: Сірош М.В.

Голубєва Г.К.

Юрченко В.П.