Постанова

від 23.04.2015 по справі 813/8749/14

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 квітня 2015 року № 813/8749/14

Львівський окружний адміністративний суд

в складі головуючої cудді - Потабенко В.А.,

за участю секретаря судового засідання - Петрика Р.І.,

за участю представників сторін:

позивача - Тибінки В.Я., Черниша А.В., згідно довіреності,

відповідача - Лехів Н.О., Боднар Л.Б, згідно довіреності,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в :

товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь» (далі - ТзОВ «Свитязь», позивач) звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова ГУ ДФС у Львівській області, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.09.2014 року № 0006621504 та № 0006611504, прийнятих за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТзОВ «Свитязь» з питань повноти нарахування земельного податку за період з 01.01.2011 року по 20.05.2013 року, оформленої актом № 1869/1504/13815844 від 15.08.2014 року.

Обґрунтовуючи свої позовні вимоги, позивач покликається на те, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 269 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, зазначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Однак, відповідач при розрахунку земельного податку, який ТзОВ «Свитязь» нібито мав сплатити, покликається на лист відділу Держземагентства у м. Львові. Також нарахування земельного податку здійснювалось ДПІ в Залізничному районі м. Львова виходячи з площі земельної ділянки 1,342 га, якою позивач ніколи не володів. Само нарахування земельного податку проведено за період, що є більший 1095 днів, тобто за період, в якому платників податків вважається вільним від грошового зобов'язання. Твердження ревізорів про те, що ТзОВ «Свитязь» не подав до контролюючого органу декларацію з земельного податку за період 2011-2013 року спростовується копіями податкових декларацій, наданих відповідачу та долучених до матеріалів справи. Не зрозумілими є і обчислення основного зобов'язання земельного податку та штрафних (фінансових) санкцій. В зв'язку з наведеним вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги підтримав повністю, з підстав викладених у позовній заяві та додаткових пояснення до позову, поданих суду 13.02.2015 року, 02.03.2015 року, 30.03.2015 року та 22.04.2015 року, просив позов задовольнити.

Представники відповідача в судовому засіданні проти задоволення позовних вимог заперечили. Свою позицію виклали у письмових запереченнях, які подані до суду 25.02.2015 року та додаткових поясненнях від 19.03.2015 року, суть яких зводиться до наступного. В процесі проведення перевірки встановлено, що ТзОВ «Свитязь» придбало нежитлові будівлі загальною площею 818,0 кв. м., які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5, згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.06.2006 року №10813512. Згідно витягу з технічної документації загальна площа земельної ділянки під нежитловими будівлями становить 0,1342 га. Пунктом 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для нарахування земельного податку позивачу були дані державного земельного кадастру, відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України. Так, у листі від 14.10.2013 року №40/6/255 Відділу Держземагентства у місті Львові зазначено, що 14.05.2013 року зареєстрована земельна ділянка площею 0,6029 га за ТзОВ «Свитязь» (код ЄДРПОУ 13815844), кадастровий 4610136300:06:021:0025, адреса: м. Львів, вул. Левандівська, 5, для обслуговування складських будівель. Грошова оцінка земельної ділянки для земель комерційного використання у 2013 році становить 13094385,10 грн. (відповідно нормативна грошова оцінка 1 кв. м. становить 2171,90 грн.) та визначена відповідно до ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712. Станом на 08.08.2014 року ТзОВ «Свитязь» не подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкової декларації з плати за земельну ділянку по вул. Левандівська, 5, за 2011-2013 роки та, відповідно, не сплатило земельного податку. Що стосується визначення грошового зобов'язання поза межами 1095 днів, то орган доходів і зборів має на це право, оскільки відповідна декларація подана не була. Враховуючи вищевикладене, відповідач просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог ТзОВ «Свитязь» в повному обсязі.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступних підстав.

ТзОВ «Свитязь», код ЄДРПОУ 13815844, адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 174, зареєстроване 14.09.1992 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа та з 14.02.2001 року за № 1785 перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТзОВ «Свитязь» з питань повноти нарахування земельного податку за період з 01.01.2011 року по 20.05.2011 року, за результатами якої склала акт № 1869/1504/13815844 від 15.08.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення п. 269 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за 2011-2013 роки на загальну суму 35181,51 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акта органом доходів і зборів прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 04.09.2014 року № 0006621504 та № 0006611504, якими застосовано до ТзОВ «Свитязь» штрафні санкції в сумі 510,00 грн. та збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на суму 41427,54 грн., в тому числі за основним платежем 35181,51 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6246,03 грн.

Не погоджуючись з даними податковими повідомленнями - рішеннями, ТзОВ «Свитязь» оскаржило їх в адміністративному порядку.

За результатами розгляду скарг і Головне управління ДФС у Львівській області і Державна фіскальна служба України залишили податкові повідомлення - рішення без змін, а скарги - без задоволення.

Використавши процедуру адміністративного оскарження спірних податкових повідомлень - рішень, позивач звернувся з метою врегулювання даного спору до суду.

Суд при вирішенні даної адміністративної справи виходив з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного між ТзОВ «Свитязь» та ПП «Гучва», останнє 19.05.2006 року продало, а позивач придбав нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. кв. Підписанням акта приймання-передачі нежитлових будівель від 19.05.2006 року було засвідчено факт передачі майна покупцю, а витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.06.2006 року свідчать про належну реєстрацію ТзОВ «Свитязь» своїх майнових прав.

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України, при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Таким чином, оскільки «Свитязь» зареєструвало прав власності на нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. кв. 01.06.2006 року, саме з того часу воно повинно було сплачувати земельний податок за ділянку, на які розташовані такі будівлі (з урахуванням прибудинкової території).

Щодо твердження представника позивача про нарахування земельного податку поза межами передбачених ст. 102 Податкового кодексу України 1095 днів, суд зазначає наступне.

Пунктом 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.п. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Згідно п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю врегульовано ст. 286 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 286.2 ст. 286 цього кодексу платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287).

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас, згідно п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

З аналізу наведеного беззаперечно випливає, що власники земельних ділянок та землекористувачі зобов'язані подавати контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію з плати за землю на поточний рік, в якій самостійно визначати розмір податку для сплати в бюджет, та сплачувати такий податок в строки та порядку, передбаченими ст. 287 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Крім того, згідно п. 54.3.3 ст. 53 ПК України, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом з матеріалів справи встановлено, що ТзОВ «Свитязь» має в користуванні ще земельні ділянки площею 1,2543 га та 0,0251 га по вул. Городоцькій, 174 в м. Львові. Вказаними земельними ділянками позивач користується на підставі відповідних договорів від 16.12.2004 року та від 25.04.2008 року, укладених з Львівською міською радою.

Відповідно, ТзОВ «Свитязь» в 2011-2013 роках подавало до ДПІ в Залізничному районі м. Львова декларації, в яких самостійно визначало розмір грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, які знаходяться по вул. Городоцькій, 174 в м. Львові (а.с. 18-38).

Доказів того, що подавались декларації з земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані придбані ТзОВ «Свитязь» нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. (з урахуванням прибудинкової території), в матеріалах справи немає.

Таким чином, оскільки вищевказані декларації в 2011-2013 роках подані не були, ДПІ в Залізничному районі м. Львова мало право на нарахування земельного податку без дотримання строку давності.

Звідси, твердження представника позивача про нарахування земельного податку поза межами передбачених ст. 102 Податкового кодексу України 1095 днів, є безпідставним.

Так само судом не береться до уваги твердження представника ТзОВ «Свитязь» про те, що факт землекористування по вул. Левандівській, 5 в м. Львові не доведений.

Крім того, у суду відсутні правові підстави для визнання протиправним та скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року № 0006621504, яким до позивача застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 510 грн. за неподання декларацій з плати за землю по вул. Левандівській, 5 в 2011, 2012, 2013 роках (170 * 3 = 510).

Відтак, в цій частині позовних вимог слід відмовити.

Що стосується збільшення грошового зобов'язання з земельного податку на суму основного платежу 35181,51 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6246,03 грн., суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 54.3.1 ст. 54 ПК, контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно п. 286.1 ст.286 Податкового кодексу України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом вже встановлено, що позивач користувався земельною ділянкою під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові з 2006 року.

Ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року № 3756 ТзОВ «Свитязь» було погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,6506 га на вул. Левандівській, 5 в м. Львові для обслуговування складських будівель, в т.ч. земельну ділянку площею 0,6029 га в оренду терміном на 10 років, земельну ділянку площею 0,0477 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років.

Тобто, земельна ділянка, яка перебувала в користуванні позивача збільшилась до 0,6029 га.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТзОВ «Свитязь» для обслуговування складських будівель за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5, виготовленого на замовлення позивача ФОП ОСОБА_5, площа земельної ділянки під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові складає 0,1119 га.

Зазначений розмір площі земельної ділянки під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові (0,1119 га) також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки загальною площею 0,6029 га з кадастровим номером 4610136300:06:021:0025, листом відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 23.03.2015 року № 19-1323-0.2-1397/2-15, листом ФОП ОСОБА_5 від 22.04.2015 року № 166 та не заперечується самим позивачем (а.с. 192-197).

Таким чином, при розрахунку земельного податку, що підлягав сплаті ТзОВ «Свитязь» за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік (січень, лютий березень, квітень, 1-13 число травня), повинна була використовуватись площа 0,1119 га.

Натомість, як випливає з акта перевірки, додатків до нього та пояснень представників відповідача, була використана площа 0,1342 га, що не відповідає фактичному землекористуванню позивача та призвело до завищення нарахованого земельного податку та, відповідно, застосованих штрафних (фінансових) санкцій.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що збільшений розмір земельної ділянки в 0,6029 га позивачем було зареєстровано в належному порядку 14.05.2013 року (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.05.2013 року, виданого відділом Держземагентства у м. Львові № НВ-4600206812013, кадастровий номер 4610136300:06:021:0025.

Тобто, з 14.05.2013 року при обчисленні розміру земельного податку мала вже братись площа земельної ділянки в 0,6029 га.

Згідно наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного між ТзОВ «Свитязь» та ТзОВ «Компанія «Дамант» 21.05.2013 року, ТзОВ «Свитязь» продало, а ТзОВ «Компанія «Дамант» придбало нежитлові будівлі загальною площею 818 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 5.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України, власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Звідси, земельний податок за травень 2013 року належало нарахувати за 20 днів, в тому числі за 13 днів, виходячи з розміру земельної ділянки 0,1119 га та за 7 днів, виходячи з розміру земельної ділянки 0,6029 га.

Представниками відповідача на вимогу суду було складено розрахунок грошового зобов'язання з земельного податку, який підлягав би сплаті ТзОВ «Свитязь» за 2011-2013 роки, виходячи з розмірів земельної ділянки по вул. Левандівській, 5 в м. Львові до 14.05.2013 року 0,1119 га., а не 0,1342 га., та виходячи з розмірів земельної ділянки по вул. Левандівській, 5 в м. Львові до 21.05.2013 року 0,6029 га. Відповідно до даного розрахунку сума належного до сплати земельного податку мала би становити: в 2011 році - 13366,98 грн., в 2012 році - 11544,21 грн., в 2013 році 4591,22 грн., разом 29502,41 грн.

Різниця з основним зобов'язанням, нарахованим згідно податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року № 0006611504, становить 5679,10 грн.

Тобто, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині основного зобов'язання на суму 5679,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на розмір такого зобов'язання, на суму 997,00 грн. (тобто, за 2011 рік штрафні (фінансові) санкції становлять згідно нового розрахунку 1215,18 грн., за 2012 рік - 2886,05 грн., за 2013 рік - 1147,81 грн.).

Щодо твердження представника позивача про те, що обчислюючи суму грошового зобов'язання з земельного податку, ревізорами не було використано дані державного земельного кадастру, а листи відділу Держземагентства у м. Львові, то таке не відповідає дійсності, оскільки сторінка 3 акта перевірки містить вказівку на витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.05.2013 року, виданого відділом Держземагентства у м. Львові № НВ-4600206812013, кадастровий номер 4610136300:06:021:0025. Крім того, копія листа відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 14.10.2013 року № 40/6/255, яким відповідач керувався, обчислюючи належний до сплати ТзОВ «Свитязь» земельний податок, долучена до матеріалів справи.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що приймаючи спірне податкове повідомлення-рішення № 0006611504 від 04.09.2014 року, ДПІ в Залізничному районі м. Львова врахувала наступне.

Пунктом 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» (із змінами та доповненнями, внесеними ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 року № 3173), нормативна грошова оцінка земель м. Львова введена в дію з 31.12.2010 року. Разом з тим, п. 2.8 ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011 року № 369 зазначено, що платники орендної плати та земельного податку здійснюють сплату орендної плати та земельного податку за період прийняття цієї ухвали до часу введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м. Львова з пільгою в розмірі 60% від суми нарахованих платежів, що зараховується до міського бюджету м. Львова.

Згідно п.п. 1.1. та п.п. 1.2 п.1 ухвали Львівської міської ради від 22.03.2012 року № 1372 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 року №1224» сплата орендної плати за землю та земельного податку з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року здійснюється з врахуванням вимог норм ухвали міської ради від 16.12.2010 року №37 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова» - із застосуванням пільги в розмірі 30%, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року - із застосуванням пільги в розмірі 60% від суми нарахованих платежів, що зараховується до міського бюджету м. Львова.

Згідно п. 1.1 ухвали Львівської міської ради від 27.12. 2012 року № 2029 «Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до міського бюджету м. Львова у 2013 році» платники орендної плати за землю та земельного податку здійснюють сплату орендної плати та земельного податку у 2013 році на підставі діючої грошової оцінки земель м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» (зі змінами та доповненнями), з пільгою у розмірі 60 відсотків від суми нарахованих платежів, що зараховуються до міського бюджету м. Львова.

Судом не беруться до уваги покликання позивача на ненадіслання відповідачем разом з податковими повідомленнями-рішеннями розрахунку штрафних (фінансових) санкцій, оскільки таке порушення носить формальний характер і не може бути підставою для скасування податкового повідомлення-рішення № 0006611504 від 04.09.2014 року в цілому.

Згідно зі статтею 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Положення ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачає, що суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтю 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За наслідком розгляду справи суд частково погоджується з висновками контролюючого органу про порушення ТзОВ «Свитязь» п. 269 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України, звідси, вважає вірним скасувати прийняте ДПІ у Залізничному районі м. Львова спірне податкове повідомлення-рішення № 0006611504 від 04.09.2014 року в частині основного зобов'язання на суму 5679,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на розмір такого зобов'язання, на суму 997,00 грн., а спірне податкове повідомлення-рішення від 04.09.2014 року № 0006621504 -залишити в силі.

Відповідно до ст. 94 КАС України, з позивача в дохід Державного бюджету України слід стягнути суму недоплаченого при подачі позову до суду судового збору в розмірі 1402,13 грн., пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-71, 86, 94, 158-163, 167 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення № 0006611504 від 04.09.2014 року в частині 5679 (п'ять тисяч шістсот сімдесят дев'ять) гривень 10 коп. основного зобов'язання та 997 (дев'ятсот дев'яносто сім) гривень рівно штрафних (фінансових) санкцій.

В решті позовних відмовити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь», код ЄДРПОУ 13815844, адреса: м. Львів, вул. Городоцька, 174, до Державного бюджету України 1402 (одну тисячу чотириста дві) гривні 13 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Постанова може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст.ст. 186, 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом 10 десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови виготовлений 28.04.2015 року.

Суддя Потабенко В.А.