Постанова

від 15.04.2021 по справі 813/8749/14

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2021 року

м.Київ

справа № 813/8749/14

адміністративне провадження № К/9901/25767/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Пасічник С.С.,

суддів: Васильєвої І.А., Юрченко В.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року (суддя Потабенко В.А.) та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року (головуючий суддя Большакова О.О., судді: Глушко І.В., Макарик В.Я.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Свитязь" до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В:

В грудні 2014 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Свитязь" (далі - Товариство, позивач) звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - Інспекція, відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 04 вересня 2014 року №0006621504 та №0006611504.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство вказувало, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, однак відповідачем нарахування такого зобов`язання здійснювалось, виходячи з площі земельної ділянки в розмірі 0,1342 га, яка у позивача у володінні не перебувала; крім того грошове зобов`язання нараховано за період, що перевищує 1095 днів, тобто за період, в якому платник податків вважається вільним від грошового зобов`язання; також при нарахуванні штрафних санкцій контролюючий орган прийшов до помилкового висновку про неподання Товариством декларацій з земельного податку за 2011 - 2013 роки.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано прийняте Державною податковою інспекцією у Залізничному районі м.Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області податкове повідомлення-рішення №0006611504 від 04 вересня 2014 року в частині 5 679,10 грн. основного зобов`язання та 997,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій; в решті позовних відмовлено.

Приймаючи такі рішення, суди прийшли до висновку, що оскільки Товариством за 2011 - 2013 роки не подавались податкові декларації з плати за землю по земельній ділянці по вул.Левандівській 5 у м.Львові, то відповідачем правомірно застосовано до нього штрафні санкції в сумі 510,00 грн. на підставі пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу (далі - ПК України); за такої ж обставини правильним є й нарахування позивачеві грошового зобов`язання із земельного податку поза межами 1095-денного строку, що передбачено підпунктом 102.2.1 пункту 102.2 статті 102 ПК України; разом з тим, при обрахунку розміру належного до сплати Товариством земельного податку Інспекцією взято до уваги розмір земельної ділянки по вул.Левандівській 5 у м.Львові 0,1342 га, тоді як правильним є розмір 0,1119 га, у зв`язку із чим сума нарахованого земельного податку та штрафних санкцій підлягають зменшенню, а податкове повідомлення-рішення №0006611504 від 04 вересня 2014 року - частковому скасуванню.

Не погоджуючись з прийнятими судами рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на обставини, встановлені в акті перевірки, просив їх скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

При цьому зміст касаційної скарги свідчить, що відповідачем рішення судів попередніх інстанцій оскаржуються лише в частині задоволення позовних вимог (тобто визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0006611504 від 04 вересня 2014 року в частині 5 679,10 грн. основного зобов`язання та 997,00 грн. штрафних (фінансових) санкцій), а відтак відповідно до статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) саме в цій частині вони й підлягають касаційному перегляду.

Позивач в письмових поясненнях щодо касаційної скарги зазначив, що вважає рішення судів попередніх інстанцій в частині задоволення позовних вимог обґрунтованими та законними.

Крім того, у вказаних поясненнях Товариство просило скасувати судові рішення в частині відмови в задоволенні позову та прийняти нове рішення про його задоволення в повному обсязі, проте такі його пояснення не є касаційної скаргою в розумінні вимог процесуального закону а відтак не можуть бути предметом касаційного розгляду.

В подальшому справа передана до Верховного Суду як суду касаційної інстанції в адміністративних справах відповідно до підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України.

Переглянувши судові рішення та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіривши правильність застосування норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд приходить до наступного висновку.

Судами встановлено, що Товариство зареєстроване 14 вересня 1992 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа та з 14 лютого 2001 року перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м.Львова.

08 серпня 2014 року посадовими особами Інспекції проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з питань повноти нарахування земельного податку за період з 01 січня 2011 року по 20 травня 2013 року, за результатами якої складено акт №1869/1504/13815844 від 15 серпня 2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення пункту 269.1 статті 269, пункту 270.1 статті 270, пункту 271.1 статті 271, пункту 274.1 статті 274, статей 286, 287 ПК України, що виразилось у неподанні податкових декларацій з плати за земельну ділянку за адресою вул.Левандівська, 5 у м.Львові за 2011 - 2013 роки та призвело до заниження земельного податку за 2011 - 2013 роки на загальну суму 35 181,51 грн.

За наслідками проведеної перевірки та на підставі акту відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення-рішення від 04 вересня 2014 року №0006621504 та №0006611504, якими до Товариства застосовано штрафні санкції в сумі 510,00 грн. та збільшено суму грошового зобов`язання з земельного податку на суму 41 427,54 грн., в тому числі за основним платежем - 35 181,51 грн., штрафними (фінансовими) санкціями - в сумі 6 246,03 грн.

Не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, Товариство звернулось до суду з позовом у даній справі.

В частині 2 статті 19 Конституції України закріплено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ж до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та розміри здійснення плати за землю врегульовано розділом XIII ПК України й згідно із пунктом 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Об`єктами оподаткування є: земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні; земельні частки (паї), які перебувають у власності (пункт 270.1 статті 270 ПК України).

За змістом пункту 271.1 статті 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

Згідно з пунктами 285.1 та 285.2 статті 285 ПК України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік. Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв`язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Пунктами 286.1 - 286.4 статті 286 ПК України передбачено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі. Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов`язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним. У разі зміни протягом року об`єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою. У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році (пункт 287.1 статті 287 ПК України).

Податкове зобов`язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (пункт 287.3 статті 287 ПК України).

Як встановили суди, позивач згідно договору від 19 травня 2006 року придбав у ПП Гучва нежитлові будівлі по вул.Левандівській, 5 у м.Львові загальною площею 818 кв.м, передача яких покупцеві засвідчена актом приймання-передачі нежитлових будівель від 19 травня 2006 року (реєстрація майнових прав здійснена 01 червня 2006 року, про що свідчить витяг з Реєстру прав власності на нерухоме майно).

Отже, оскільки Товариство 01 червня 2006 року зареєструвало право власності на нежитлові будівлі загальною площею 818 кв.м по вул.Левандівській, 5 в м.Львові , то з цього часу воно повинно було сплачувати земельний податок за ділянку, на якій розташовані останні.

В подальшому, ухвалою Львівської міської ради від 08 липня 2010 року №3756 Товариству погоджено місцерозташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,6506 га на вул.Левандівській, 5 в м.Львові для обслуговування складських будівель, в тому числі земельну ділянку площею 0,6029 га в оренду терміном на 10 років, земельну ділянку площею 0,0477 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років (земельну ділянку позивачем зареєстровано у встановленому законом порядку 14 травня 2013 року).

Разом з тим, згідно договору купівлі-продажу нежитлових будівель від 21 травня 2013 року, укладеного між Товариством та ТОВ Компанія Дамант , останнє придбало у позивача нежитлові будівлі загальною площею 818 кв.м, які знаходяться за адресою: м.Львів, вул.Левандівська, 5.

В той же час, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, визначив, що згідно виготовленого на замовлення позивача проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок для обслуговування складських будівель за адресою: м.Львів, вул.Левандівська, 5, площа земельної ділянки під нежитловими будівлями загальною площею 818 кв.м складає 0,1119 га, що також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0025 й листом відділу Держземагентства у м.Львові Львівської області від 23 березня 2015 року №19-1323-0.2-1397/2-15, а тому при розрахунку земельного податку, що підлягав сплаті Товариством за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік (до травня) повинна була використовуватись площа 0,1119 га, а з 14 травня 2013 року до 21 травня 2013 року - в розмірі 0,6029 га, в зв`язку із чим грошове зобов`язання, нараховане згідно податкового повідомлення-рішення №0006611504 від 04 вересня 2014 року на земельну ділянку площею 0,1342 га, підлягає зменшенню в частині основного платежу в сумі 5 679,10 грн. та в частині штрафних (фінансових) санкцій в сумі 997,00 грн.

Отже, враховуючи наведені вище законодавчі приписи та встановлені у справі обставини, суди прийшли до висновку про наявність, в даному випадку, правових підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Доводи ж касаційної скарги не спростовують мотивів, покладених судами в основу оскаржуваних рішень, як і не свідчать про неправильне застосування ними норм матеріального права або ж порушення процесуальних норм, а фактично зводяться лише до переоцінки встановлених обставин справи, що, в свою чергу, не відноситься до повноважень суду касаційної інстанції.

Відповідно до частин 1 та 4 статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 327, 341, 345, 349, 350, 355 КАС України, Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Залізничної об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року та ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 25 серпня 2016 року - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття і оскарженню не підлягає.

СуддіС.С. Пасічник І.А. Васильєва В.П. Юрченко