Ухвала

від 25.08.2016 по справі 813/8749/14

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

cpg1251

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 серпня 2016 року Справа № 876/5297/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі :

головуючого судді Большакової О.О.,

суддів Глушка І.В., Макарика В.Я.,

з участю секретаря судового засідання Малетич М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь» до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень за апеляційними скаргами Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь» на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року,

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Свитязь» (далі - ТОВ «Свитязь») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Залізничному районі м. Львова Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області (далі - ДПІ у Залізничному районі м. Львова) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень № 0006621504 та № 0006611504 від 04 вереня 2014 року, прийнятих за наслідками проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Свитязь» з питань повноти нарахування земельного податку за період з 01.01.2011 року по 20.05.2013 року, оформленої актом № 1869/1504/13815844 від 15.08.2014 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення № 0006611504 від 04.09.2014 року в частині 5679 гривень 10 коп. основного зобов'язання та 997 гривень штрафних (фінансових) санкцій. В решті позовних відмовлено. Стягнуто з ТОВ «Свитязь» до Державного бюджету України 1402 грн. 13 коп. недоплаченого при подачі позову до суду судового збору.

Із таким судовим рішенням не погодилося ТОВ «Свитязь» та подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просило скасувати постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Апелянт, зокрема, зазначив, що висновки податкового органу про порушення позивачем п. 269 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України не ґрунтуються на нормах чинного законодавства. Так, зазначає, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру. Однак, відповідач при розрахунку земельного податку такими даними не володів. Нарахування земельного податку здійснювалось ДПІ в Залізничному районі м. Львова виходячи з площі земельної ділянки 1,342 га, якою позивач ніколи не володів. Суд безпідставно сам вирахував належне до сплати зобов'язаня, підміняючи тим самим податковий орган. Саме нарахування земельного податку проведено за період, що є більший 1095 днів, тобто за період, в якому платник податків вважається вільним від грошового зобов'язання. Податкові повідомлення-рішення, на думку позивача, необхідно було скасувати повністю. Твердження відповідача про те, що ТОВ «Свитязь» не подало до контролюючого органу декларацію з земельного податку за період 2011-2013 року спростовується копіями податкових декларацій, наданих відповідачу та долучених до матеріалів справи. Незрозумілим є обчислення основного зобов'язання земельного податку та штрафних (фінансових) санкцій. В зв'язку з наведеним вважає спірні податкові повідомлення-рішення протиправними та просить їх скасувати в повному обсязі.

ДПІ у Залізничному районі м. Львова в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та невідповідність висновків фактичним обставинам справи, також просиь скасувати постанову та відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Відповідач в апеляційній скарзі зазначив, що перевіркою було встановлено, що ТОВ «Свитязь» придбало нежитлові будівлі загальною площею 818,0 кв. м., які знаходяться за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5. Згідно витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно зареєстрованого в Обласному комунальному підприємстві Львівської обласної ради «Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки» від 01.06.2006 року № 10813512. Згідно витягу з технічної документації загальна площа земельної ділянки під нежитловими будівлями становить 0,1342 га. Пунктом 287.6 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно. Підставою для нарахування земельного податку позивачу були дані державного земельного кадастру, відповідно до п. 286.1 ст. 286 Податкового кодексу України. Так, у листі від 14.10.2013 року № 40/6/255 відділу Держземагентства у місті Львові зазначено, що 14.05.2013 року зареєстрована земельна ділянка площею 0,6029 га за ТОВ «Свитязь», кадастровий № 4610136300:06:021:0025, адреса: м. Львів, вул. Левандівська, 5 для обслуговування складських будівель. Грошова оцінка земельної ділянки для земель комерційного використання у 2013 році становить 13094385,10 грн. (відповідно нормативна грошова оцінка 1 кв. м. становить 2171,90 грн.) та визначена відповідно до ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712. Станом на 08.08.2014 року ТзОВ «Свитязь» не подано до ДПІ у Залізничному районі м. Львова податкової декларації з плати за земельну ділянку по вул. Левандівська, 5, за 2011-2013 роки та, відповідно, не сплатило земельного податку. Що стосується визначення грошового зобов'язання поза межами 1095 днів, то орган доходів і зборів має на це право, оскільки відповідні декларації за 2011-2013 роки із зазначенням цієї земельної ділянки подані не були.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, заперечення на апеляційну скаргу, суд дійшов висновку, що апеляційні скарги необхідно зилишити без задоволення з таких підстав.

Судом встановлено, що ТОВ «Свитязь» зареєстроване 14.09.1992 року виконавчим комітетом Львівської міської ради як юридична особа та з 14.02.2001 року за № 1785 перебуває на обліку в ДПІ у Залізничному районі м. Львова.

Відповідачем проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Свитязь» з питань повноти нарахування земельного податку за період з 01.01.2011 року по 20.05.2011 року, за результатами якої складено акт № 1869/1504/13815844 від 15.08.2014 року.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем п. 269 ст. 269, п. 270.1 ст. 270, п. 271.1, ст. 271, п. 274.1 ст. 274, ст.ст. 286, 287 Податкового кодексу України, що призвело до заниження земельного податку за 2011-2013 роки на загальну суму 35181,51 грн.

4 вересня 2014 року ДПІ у Залізничному районі міста Львова прийнято податкові повідомлення-рішення № 0006621504 про донарахування ТОВ «Світязь» плати за землю юридичних осіб в сумі 510 грн. за штрафними санкціями та № 0006611504, яким збільшено суму грошового зобов'язання з земельного податку на суму 41427,54 грн., в тому числі за основним платежем 35181,51 грн., штрафними (фінансовими) санкціями в сумі 6246,03 грн.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновком суду першої інстанції про часткове задовлення позову з наступних підстав.

Пунктом 269.1 ст. 269 Податкового кодексу України встановлено, що платниками податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Базою оподаткування є:

- нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом;

- площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (п.п. 271.1.1, 271.1.2 п. 271.1 ст. 271 Податкового кодексу України).

Згідно п. 285.1 ст. 285 Податкового кодексу України базовим податковим (звітним) періодом для плати за землю є календарний рік.

Базовий податковий (звітний) рік починається 1 січня і закінчується 31 грудня того ж року (для новостворених підприємств та організацій, а також у зв'язку із набуттям права власності та/або користування на нові земельні ділянки може бути меншим 12 місяців).

Порядок обчислення плати за землю врегульовано ст. 286 Податкового кодексу України.

Так, відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.

Платник плати за землю має право подавати щомісяця звітну податкову декларацію, що звільняє його від обов'язку подання податкової декларації не пізніше 20 лютого поточного року, протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

За нововідведені земельні ділянки або за новоукладеними договорами оренди землі платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за звітним.

У разі зміни протягом року об'єкта та/або бази оподаткування платник плати за землю подає податкову декларацію протягом 20 календарних днів місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися такі зміни.

Згідно п. 54.1 ст. 54 Податкового кодексу України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця (п. 287.3 ст. 287).

Відповідно до п. 287.6 ст. 287 Податкового кодексу України при переході права власності на будівлю, споруду (їх частину) податок за земельні ділянки, на яких розташовані такі будівлі, споруди (їх частини), з урахуванням прибудинкової території сплачується на загальних підставах з дати державної реєстрації права власності на нерухоме майно.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач згідно договору від 19 травня 2006 року придбав у ПП «Гучва» нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. кв. Підписанням акту приймання-передачі нежитлових будівель від 19.05.2006 року було засвідчено факт передачі майна покупцю, а витяги з Реєстру прав власності на нерухоме майно від 01.06.2006 року свідчать про належну реєстрацію ТзОВ «Свитязь» своїх майнових прав.

Таким чином, оскільки ТОВ «Свитязь» зареєструвало право власності на нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. кв. 01.06.2006 року, набувши таким чином право власності, підприємство з цього часу повинно було сплачувати земельний податок за ділянку, на якій розташовані такі будівлі (з урахуванням прибудинкової території).

Щодо твердження апелянта про нарахування земельного податку поза межами передбачених ст. 102 Податкового кодексу України 1095 днів, суд зазначає наступне.

Згідно п. 102.1 ст. 102 Податкового кодексу України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня, що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас, згідно п.п. 102.2.1 п. 102.2 ст. 102 Податкового кодексу України грошове зобов'язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті, якщо податкову декларацію за період, протягом якого виникло податкове зобов'язання, не було подано.

Відповідно до п. 120.1 ст. 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Крім того, згідно п. 54.3.3 ст. 53 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено матеріалами справи, що ТзОВ «Свитязь» в 2011-2013 роках подавало до ДПІ в Залізничному районі м. Львова декларації, в яких самостійно визначало розмір грошового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної чи комунальної власності, які знаходяться по вул. Городоцькій, 174 в м. Львові (а.с. 18-38).

Пр цьому позивач не декларував податкові зобов'язання зі сплати земельного податку за земельну ділянку, на якій розташовані придбані ТОВ «Свитязь» нежитлові будівлі по вул. Левандівській, 5 в м. Львові загальною площею 818 м. (з урахуванням прибудинкової території).

Отже, оскільки вищевказані декларації в 2011-2013 роках подані не були, ДПІ в Залізничному районі м. Львова мало право на нарахування земельного податку за земельну ділянку по вул. Левандівській, 5 в м. Львові без дотримання строку давності.

Що стосується збільшення грошового зобов'язання з земельного податку на суму основного платежу 35181,51 грн., та штрафних (фінансових) санкцій в сумі 6246,03 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 54.3.1 ст. 54 ПК України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію.

Згідно п. 286.1 ст.286 ПК України підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Судом встановлено, що позивач користувався земельною ділянкою під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові з 2006 року.

Ухвалою Львівської міської ради від 08.07.2010 року № 3756 ТзОВ «Свитязь» було погоджено місце розташування земельних ділянок та надано дозвіл на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок загальною площею 0,6506 га на вул. Левандівській, 5 в м. Львові для обслуговування складських будівель, в т.ч. земельну ділянку площею 0,6029 га в оренду терміном на 10 років, земельну ділянку площею 0,0477 га у межах червоних ліній з обмеженнями без права капітального будівництва в оренду терміном на 5 років.

Тобто, земельна ділянка, яка перебувала в користуванні позивача збільшилась до 0,6029 га.

Згідно проекту землеустрою щодо відведення земельних ділянок в оренду ТзОВ «Свитязь» для обслуговування складських будівель за адресою м. Львів, вул. Левандівська, 5, виготовленого на замовлення позивача площа земельної ділянки під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові складає 0,1119 га.

Зазначений розмір площі земельної ділянки під нежитловими будівлями загальною площею 818 м. по вул. Левандівській, 5 в м. Львові (0,1119 га) також підтверджується кадастровим планом земельної ділянки з кадастровим номером 4610136300:06:021:0025, листом відділу Держземагентства у м. Львові Львівської області від 23.03.2015 року № 19-1323-0.2-1397/2-15.

Таким чином, при розрахунку земельного податку, що підлягав сплаті ТзОВ «Свитязь» за 2011 рік, 2012 рік, 2013 рік (до травня) повинна була використовуватись площа 0,1119 га.

Суд також вважає за необхідне зазначити, що збільшений розмір земельної ділянки в 0,6029 га позивачем було зареєстровано в належному порядку 14.05.2013 року (згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 14.05.2013 року, виданого відділом Держземагентства у м. Львові № НВ-4600206812013, кадастровий номер 4610136300:06:021:0025.

Тобто, з 14.05.2013 року при обчисленні розміру земельного податку мала вже братись площа земельної ділянки в 0,6029 га.

Згідно наявного в матеріалах справи договору купівлі-продажу нежитлових будівель, укладеного між ТзОВ «Свитязь» та ТзОВ «Компанія «Дамант» 21.05.2013 року, ТзОВ «Свитязь» продало, а ТзОВ «Компанія «Дамант» придбало нежитлові будівлі загальною площею 818 м. кв., які знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Левандівська, 5.

Відповідно до п. 287.1 ст. 287 Податкового кодексу України власники землі та землекористувачі сплачують плату за землю з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

У разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою плата за землю сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Отже, земельний податок за травень 2013 року належало нарахувати за 20 днів, в тому числі за 13 днів, виходячи з розміру земельної ділянки 0,1119 га та за 7 днів, виходячи з розміру земельної ділянки 0,6029 га.

Різниця за основним зобов'язанням, нарахованим згідно податкового повідомлення-рішення від 04.09.2014 року № 0006611504 та належним згідно встановленого судом першої інстанції розміру земельної ділянки становить 5679,10 грн.

Слід зазначити, що позивач навів аналогічний розрахунок у додаткових поясненнях, що містяться в матеріалах справи (а.с. 192-197).

Тобто, вказане податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню в частині основного зобов'язання на суму 5679,10 грн. та штрафних (фінансових) санкцій, нарахованих на розмір такого зобов'язання, на суму 997 грн. (за 2011 рік штрафні (фінансові) санкції становлять згідно нового розрахунку 1215,18 грн., за 2012 рік - 2886,05 грн., за 2013 рік - 1147,81 грн.).

Також при визначенні земельного податку судом першої інстанції було враховано вимоги пункту 274.1 ст. 274 Податкового кодексу України, яким передбачено, що ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки за винятком земельних ділянок, зазначених у статтях 272, 273, 276 і 278 цього Кодексу.

Відповідно до ухвали Львівської міської ради від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» (із змінами та доповненнями, внесеними ухвалою Львівської міської ради від 28.01.2010 року № 3173), нормативна грошова оцінка земель м. Львова введена в дію з 31.12.2010 року. Разом з тим, п. 2.8 ухвали Львівської міської ради від 31.03.2011 року № 369 зазначено, що платники орендної плати та земельного податку здійснюють сплату орендної плати та земельного податку за період прийняття цієї ухвали до часу введення в дію відкоригованої грошової оцінки земель м. Львова з пільгою в розмірі 60% від суми нарахованих платежів, що зараховується до міського бюджету м. Львова.

Згідно п.п. 1.1 та п.п. 1.2 п. 1 ухвали Львівської міської ради від 22.03.2012 року № 1372 «Про внесення змін до ухвали міської ради від 16.02.2012 року № 1224» сплата орендної плати за землю та земельного податку з 01.01.2012 року по 01.04.2012 року здійснюється з врахуванням вимог норм ухвали міської ради від 16.12.2010 року № 37 «Про порядок застосування відкоригованої нормативної грошової оцінки земель м. Львова» - із застосуванням пільги в розмірі 30%, з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року - із застосуванням пільги в розмірі 60% від суми нарахованих платежів, що зараховується до міського бюджету м. Львова.

Згідно п. 1.1 ухвали Львівської міської ради від 27.12.2012 року № 2029 «Про нарахування та сплату орендної плати за землю і земельного податку до міського бюджету м. Львова у 2013 році» платники орендної плати за землю та земельного податку здійснюють сплату орендної плати та земельного податку у 2013 році на підставі діючої грошової оцінки земель м. Львова, затвердженої ухвалою міської ради від 18.06.2009 року № 2712 «Про затвердження нормативної грошової оцінки земель м. Львова» (зі змінами та доповненнями), з пільгою у розмірі 60 відсотків від суми нарахованих платежів, що зараховуються до міського бюджету м. Львова.

Доводи апелянта про безпідставне скасування судом податкового повідомлення-рішення в частині та необхідність скасування його в цілому, колегія суддів відхиляє, так як наслідком встановлення судом невідповідності частини рішення суб'єкта владних повноважень вимогам чинного законодавства є визнання такого акта частково протиправним, при умові, що цю частину може бути ідентифіковано (виокремлено, названо) та що без неї оспорюваний акт в іншій частині (частинах) не втрачає свою цілісність, значення. Зокрема, частково протиправним можна визнати якусь частину, пункт, речення рішення або рішення в частині нарахування певної суми окремого виду податку чи збору, накладення штрафних (фінансових) санкцій в певній сумі. Оскільки в даному випадку можливо визначити розмір земельного податку, виходячи з площі земельної ділянки, якою позивач реально володіє, а також виокремити розмір податку, що був протиправно донарахований відповідачем, жодних підстав для скасування податкового повідомлення-рішення в цілому немає.

Доводи апеляційних скарг не спростовують висновків, що викладені в оскаржуваній постанові Львівського окружного адміністративнго суду.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судова колегія дійшла до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення не вбачається.

Керуючись ч. 3 ст. 160, 195, 196, 198, 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, 254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

апеляційні скарги Державної податкової інспекції у Залізничному районі м.Львова Головного управління Державної фіскальної служби України та Товариства з обмеженою відповідальністю «Свитязь» залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 23 квітня 2015 року у справі № 813/8749/14 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя О.О. Большакова

Судді І.В. Глушко

В.Я. Макарик

Повний текст виготовлено 30 серпня 2016 року.