Рішення

від 30.04.2015 по справі 2о-136/10

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 2о-136/10 Провадження № 22-ц/773/676/15 Головуючий у 1 інстанції: Плахтій І.Б. Категорія: 81 Доповідач: Веремчук Л. М.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 квітня 2015 року місто Луцьк

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Волинської області в складі:

головуючого - судді Веремчук Л.М.

суддів - Овсієнка А.А., Лівандовської-Кочури Т. В.,

при секретарі Черняк О.В.,

представники заявника ОСОБА_1, ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за заявою ОСОБА_3 про визнання особи недієздатною та встановлення опіки за апеляційною скаргою особи яка не брала участь у розгляді справи - Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2010 року,-

В С Т А Н О В И Л А :

06 квітня 2010 року ОСОБА_3 звернулася до суду із заявою про визнання недієздатним сина ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, зазначивши, що він є інвалідом ІІ групи, хворіє на психічне захворювання, внаслідок чого не здатний усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Перебуває на обліку у психіатричній лікарні з 11 червня 2007 року. Просила визнати сина недієздатним з 11 червня 2007 року.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2010 року позов задоволено частково.

Визнано ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, недієздатним з 12 липня 2007 року.

Призначено ОСОБА_3 опікуном над недієздатним сином ОСОБА_4.

Не погоджуючись із даним рішенням суду особа, яка не брала участь у розгляді справи ТзОВ «ОТП Факторинг України», подало апеляційну скаргу, в якій просить вказане рішення скасувати та залишити заяву без розгляду. Посилається на не, що вирішуючи питання про визнання недієздатним ОСОБА_4 суд першої інстанції вийшов за межі ч.1 ст. 40 ЦК України.

Заслухавши осіб, які беруть участь у справі, дослідивши матеріали цивільної справи, колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Місцевим судом встановлено, і це відповідає дослідженим в судовому засіданні доказам, що згідно свідоцтва про народження ОСОБА_4 серії НОМЕР_1 (а.с.9) його матір'ю є ОСОБА_3.

З копії пенсійного посвідчення серії НОМЕР_2 та довідки МСЕК вбачається, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, є інвалідом ІІ групи від загального захворювання.

З акту амбулаторної судово-психіатричної експертизи №240 від 01 червня 2010 року вбачається, що ОСОБА_4 страждає на тяжкий психічний розлад у вигляді параноїчної шизофренії, а тому не може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Потребує постійного нагляду та піклування. (а.с. 17)

16 липня 2010 року начальником управління охорони здоров'я Луцької міської рада у справі було внесено подання про призначення ОСОБА_3 опікуном над її сином ОСОБА_4

Задовольняючи заяву ОСОБА_3 місцевий суд прийшов до висновку, що ОСОБА_4 слід визнати недієздатним, оскільки останній внаслідок психологічного захворювання не розуміє значення своїх дій і не може керувати ними. Крім того, заявницю ОСОБА_3, як матір, призначив опікуном над її недієздатним сином.

Відповідно до ч. 1 ст. 39 ЦК України фізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з ч. 3 ст. 237 ЦПК України заява про визнання фізичної особи недієздатною може бути подана членами її сім'ї, близькими родичами, незалежно від їх спільного проживання, органом опіки та піклування, психіатричним закладом.

На підставі наведеного можливо зробити висновок, що особу можливо визнати недієздатною за рішенням суду за заявою, в тому числі члена її сім'ї або близьким родичем.

Враховуючи, що відповідна заява була подана матір'ю ОСОБА_4, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо наявності у заявника вказаних прав.

Враховуючи наведені обставини, висновки суду першої інстанції щодо визнання ОСОБА_4 недієздатною особою, колегія суддів вважає правильними.

Згідно до ч. 1 ст. 241 ЦПК України суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи (у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна.

Відповідно до ст. 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров'я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов'язки.

Згідно з ст. 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Відповідно до ст. 63 ЦК України опікуна або піклувальника призначає орган опіки та піклування, крім випадків, встановлених статтею 60 цього Кодексу. Опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов'язки опікуна чи піклувальника. При призначенні опікуна для малолітньої особи та при призначенні піклувальника для неповнолітньої особи враховується бажання підопічного. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок про те, що опікуном особи, яка визнана судом недієздатною, може бути переважно людина, яка перебуває з нею у сімейних або родинних відносинах, та яка має повну цивільну дієздатність.

Матеріали справи свідчать, що заявник є матір'ю ОСОБА_4

Враховуючи наведені обставини колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції в частині визнання заявника опікуном ОСОБА_4

Разом з тим, що стосується визнання особи недієздатною з 12 червня 2007 року, судом першої інстанції зроблено передчасний висновок.

ОСОБА_3 звернулась в суд із заявою про визнання сина ОСОБА_4 недієздатним 06 квітня 2010 року в порядку окремого провадження.

В заяві вона вказує, що в період його хвороби її сином було вчинено ряд цивільно-правових угод, які потребують визнання їх нікчемними на підставі ст. 40 ЦК України. А тому просила визнати ОСОБА_4 недієздатним з 12 червня 2007 року. При цьому заявниця не зазначає які угоди укладені її сином та хто являється відповідачем у даній справі. Тобто заявниця вказує, що існує спір про право.

Місцевий суд не звернув на це уваги і постановив рішення про визнання ОСОБА_4 недієздатним з 12 червня 2007 року не в порядку позовного провадження, чим порушив вимоги ст. 40 ЦК України.

Крім того, визнаючи ОСОБА_4 недієздатним з 12 червня 2007 року місцевий суд в основу рішення поклав висновок судово-психіатричної експертизи Волинської обласної психіатричної лікарні №1 (акт №240, вих№273 від 01 червня 2010 року, а.с.17).

В даному акті не міститься висновку про недієздатність ОСОБА_4 з 12 червня 2007 року, як про це вказує місцевий суд.

11 жовтня 2007 року між ОСОБА_4 та Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» правонаступником усіх прав та обов'язків якого є Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» укладено Кредитний договір №ML-A00/298/2007, за яким Банк надав ОСОБА_4 кредит в сумі 60 594,00 (шістдесят тисяч п'ятсот дев'яносто чотири, 00) дол. США, а останній зобов'язувався в порядку, передбаченому умовами кредитного договору, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитними коштами.

З метою забезпечення виконання зобов'язань по кредитному договору, між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_4 було укладено Договір іпотеки №PML-A00/298/2007, посвідчений 11 жовтня 2007 року нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Масловою М.В. за реєстровим №2952, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно, а саме: квартира, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності.

10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» у відповідності до ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України було укладено договір купівлі-продажу кредитного портфелю.

10 грудня 2010 року між Публічним акціонерним товариством «ОТП Банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» було укладено договір відступлення прав за Договором застави.

Згідно з умовами вищевказаних договорів Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» у відповідності ст.ст. 512, 514, 1077 - 1079, 1082, 1084 Цивільного кодексу України відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за вищезазначеними договорами іпотеки. Таким чином, ТОВ «ОТП Факторинг Україна» має належно зареєстровані у встановленому законом порядку права та вимоги на предмет іпотеки, а саме: квартири АДРЕСА_1.

В провадженні Луцького міськрайонного суду знаходиться цивільна справа №161/11056/14-ц за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на майно.

18 лютого 2015 року ОСОБА_4 в особі ОСОБА_3 подано зустрічну позовну заяву про визнання недійсним Кредитного договору №ML-A00/298/2007 від 11 жовтня 2007 року та Договору іпотеки №PML-A00/298/2007 від 11 жовтня 2007 року.

Фактично між сторонами виник спір про право звернення на майно, яке перебуває в іпотеці ТОВ «ОТП Факторинг Україна», а саме - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та належить ОСОБА_4 на праві власності.

Виходячи з наведеного, з урахуванням вимог ст. 303 ЦПК України, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції помилково вказано дату з якої особа визнається недієздатною, тому рішення місцевого суду слід змінити виключивши з абзацу 2 резолютивної частини рішення момент з якого особа ОСОБА_4 визнається недієздатнмим.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу особи яка не брала участь у розгляді справи Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг України» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2010 року в даній справі змінити.

Виключити з абзацу 2 резолютивної частини рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 02 вересня 2010 слова «з 12 липня 2007 року».

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня його проголошення.

Головуючий:

Судді: