Рішення

від 15.04.2015 по справі 127/16529/14-ц

ВІННИЦЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 127/16529/14-ц

Провадження № 2/127/136/15

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15.04.2015 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого судді Короля О.П.,

секретаря Чінарової Ю.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вінниці цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» про стягнення заборгованості, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримки трудової книжки та зміни формулювання причин звільнення та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» до ОСОБА_1 про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» про стягнення заборгованості по заробітній платі, моральної шкоди, середнього заробітку за час затримки трудової книжки та зміни формулювання причин звільнення.

Позов мотивований тим, що наказом Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» від 01.08.2013 року позивач був призначений директором Вінницької філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» із заробітною платою 5000 грн. на місяць.

Наказом № 7 від 20 січня 2014 року за невиконання плану будівельно-монтажних робіт ОСОБА_1 було позбавлено 30 % заробітної плати і на підставі цього не виплачено 1500 грн. заробітної плати за грудень 2013 року.

Розмір заробітної плати позивача 5000 грн. на місяць підтверджується наказом №7 від 20 січня 2014 року, згідно з яким його було позбавлено 30 % плати за грудень 2013 року, і ОСОБА_1 виплачено 1084, 05 грн. та 2415,95 грн., а разом 3500 грн.

06.06.2014 року позивач звернувся до відповідача з заявою про звільнення за власним бажанням за станом здоров'я, однак відповіді на заяву не отримав.

Проте, 16.07.2014 року відповідач ознайомив та вручив йому наказ №39 від 18.06.2014 року, згідно з яким ОСОБА_1 звільнений з роботи за п.3, п.4 ст. 40 КЗпП України.

За весь період трудових відносин відповідач не виплатив ОСОБА_1 заробітну плату в розмірі 38846 грн.

Позивач також просив стягнути з відповідача моральну шкоду в розмірі 20000 грн., змінити формулювання причини звільнення на «звільнений за власним бажанням ст. 38 КЗпП України», стягнути середню заробітну плату за час затримки трудової книжки в сумі 5000 грн., стягнути середню заробітну плату за час існування неправильного формулювання причин звільнення та 16000 грн. за оренду автомобіля.

До початку розгляду справи по суті відповідач подав зустрічний позов, відповідно до якого ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» просить стягнути з ОСОБА_1 кошти, отримані на відрядження у розмірі 10699, 69 грн. Позов мотивований тим, що згідно з наказами президента Об'єднання відповідача ОСОБА_1 тричі було направлено у відрядження у Тиврівську дільницю для організації виконання робіт з будівництва газопроводу. Для виконання цього завдання йому було виплачено аванс на відрядження на загальну суму 10699,69 грн., що підтверджується відомостями на виплату грошей. Але ОСОБА_1 за витрату грошей не відзвітував, отримані гроші підприємству не повернув. Таким чином, ОСОБА_2 повинен повернути Об'єднанню отримані на відрядження гроші в розмірі 10699,69 грн.

Представник позивача-відповідача ОСОБА_1 в судовому засіданні первісний позов підтримав, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві, зустрічний позов не визнав у повному обсязі. В судових дебатах уточнив позовні вимоги і просив стягнути з відповідача 35000 грн. за час існування неправильного формулювання причин звільнення.

Представик відповідача-позивача ТОВ ««Об»єднання Транс-Континенталь» первісний позов не визнав, зустрічний позов підтримав.

Допитані в судовому засіданні свідки дали такі показання.

Свідок ОСОБА_3 дав показання про те, що в ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» він працював заступником директора з охорони праці та отримував заробітну плату у розмірі 4000 грн. 24.03.2014 року він звільнився. ОСОБА_1 написав пізніше заяву про звільнення за станом здоров'я, проте його звільнили за прогули. Декілька місяців на підприємстві виплачували повну заробітну плату, потім почали знімати частину зарплати. ОСОБА_1 отримував заробітну плату 5000 грн., роботу він не прогулював. Зі слів ОСОБА_3 заробітну плату він отримував в м. Вінниці згідно з відомістю. У відомості №1 за жовтень 2013 року стоїть його (свідка) підпис, він розписувався за заробітну плату.

Згідно з показаннями свідка ОСОБА_4 в ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» він працював водієм, возив ОСОБА_1 на автомобілі марки Volkswagen Passat , власником якого був ОСОБА_1 Разом із ОСОБА_1 вони їздили у відрядження, в інтересах фірми укладали договори. Автомобіль використовувався як службовий, хоча належав ОСОБА_1 Автомобіль використовувався на підставі договору про оренду автомобіля, ОСОБА_4 сам набирав текст договору. Заробітна плата у нього (ОСОБА_4В.) була мінімальна 1147 грн. і видавалась по відомостях, які надходили з Криму. Про розмір заробітної плати ОСОБА_1 свідку відомо зі слів самого позивача - 5000 грн., у відомостях розмір його (ОСОБА_1М.) заробітної плати він не бачив. Свідок ОСОБА_4 підтвердив свій підпис у відомості по заробітній платі за листопад 2013 р.

Свідок ОСОБА_5 дав показання про те, що він працював на посаді першого заступника генерального директора філії «Поділля Транс-Континенталь». Займався будівництвом газопроводів у Вінницькій області, виробничими питаннями та матеріально-технічним забезпеченням. Генеральним директором в філії «Об'єднання Транс-Континенталь» - «Поділля Транс-Континенталь» був ОСОБА_1, його заробітна плата як і в ОСОБА_5 складала 5000 грн. Гроші на заробітну плату отримували по відомостях, які передавались автобусом з м. Сімферополя. ОСОБА_5 розписався за заробітну плату у наступних відомостях: №1 за жовтень 2013 року, № 3 за листопад 2013 року, №6 за грудень 2013 року. За грудень 2013 року ОСОБА_1 та ОСОБА_5 частково було позбавлено заробітної плати. Наказу про відрядження в Тиврівський район не було, відрядження не оплачувались. ОСОБА_1 роботу не прогулював. ОСОБА_1 їздив у відрядження з водієм на власному автомобілі марки Volkswagen Passat за укладеним договором оренди.

ОСОБА_6 Русланівна дала показання про те, що в ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» вона працювала 2 місяці, потім звільнилась. ОСОБА_1 працював постійно без прогулів, про розмір його заробітної плати свідку невідомо.

Свідок ОСОБА_7 дала показання про те. вона працювала бухгалтером філії «Поділля Транс-Континенталь» в період з 14.01.2014 р. по 18.03.2014 р. Всі кошти по заробітній платі розподілялись в головному офісі в Криму, передавались відомості і гроші готівкою, потім відомості повертались в головний офіс. Відомість №3 за листопад 2013 року свідок не бачила за весь час роботи в філії. Копію відомості про отримання коштів перед звільненням ОСОБА_7 залишила ОСОБА_1, цю копію позивач і надав в матеріали справи. За період січень-березень 2014 року заробітну плату у філії не видавали. Поняття відрядження на підприємтсві не було, була специфіка роботи в районах Вінницької області. Свідок як бухгалтер підтвердила, що 372 рахунок - це рахунок по відрядженнях, а 661 рахунок - це рахунок по заробітній платі.

Заслухавши пояснення представників сторін, показання свідків, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази в їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення первісного позову та задоволення зустрічного позову з таких підстав.

Щодо стягнення заборгованості по заробітній платі.

Відповідно до п. 6 наказу Президента Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Транс-Континенталь» ОСОБА_8 від 01.08.2013 року позивач був призначений генеральним директором створеної в м. Вінниці філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Об»єднання Трансконтиненталь» - «Поділля Транс-Континенталь». В цьому наказі відсутні відомості про встановлення розміру його заробітної плати.

Цей же наказ містить п'ять попередніх до призначення позивача генеральним директором пунктів про створення філії, розроблення та затвердження положення про філію, проведення її державної реєстрації, реєстрації філії в Державній податковій інспекції та Пенсійному фонді України, розроблення та затвердження структури та штатного розкладу філії. Відповідно у серпні-вересні 2013 р. структура та штатний розпис філії не були розроблені та затверджені.

ОСОБА_1М було допущено до роботи 01 жовтня 2013 року, з цього ж часу ведуться табелі обліку робочого часу працівників філії. Згідно з штатним розписом його заробітна плата склала : з 01.10.2013 р. - 1147 грн., з 01.12.2013 р. - 1218 грн. Розмір заробітної плати був доведений при прийнятті на роботу, зі штатним розписом позивач був ознайомлений як керівник філії.

Запис в трудовій книжці ОСОБА_1 за №41 від 01.08.2013 р. про його прийняття за наказом №31/1 від 01.08.2013 р. на роботу на посаду генерального директора філії «Поділля Транс-Континенталь» суд не вважає за належний доказ, тому що наказ від 01.08.2013 р., який наданий позивачем, не місить №41, і в цій же трудовій книжці є запис №40 від 01.11.2013 р. про звільнення ОСОБА_1 з попереднього місця роботи товариства з обмеженою відповідальністю «НТА» (м. Крижопіль). На переконання суду ОСОБА_1 не міг працювати одночасно за основним місцем роботи в ТОВ «НТА» м. Крижопіль Вінницької області та філії «Поділля Транс-Континенталь» м. Вінниця в період серпня-вересня 2013 р.

З наданих письмових доказів : штатних розписів, відомостей на виплату грошей, починаючи з жовтня 2013 р., наказів про відрядження для вирішення виробничих питань в Тиврівську дільницю Вінницької області для організації виробництва робіт з прокладки міжселищного газопроводу, наказом про призначення першим заступником генерального директора ОСОБА_5, який є фахівцем-виробничником, достеменно встановлено, що філія почала працювати на чолі з генеральним директором ОСОБА_1 з 01.10.2013 р., а відтак позовні вимоги про стягнення заробітної плати за серпень-вересень 2013 року є необґрунтованими.

Щодо заробітної плати ОСОБА_1 в розмірі 5000 грн. суд не може вважати це твердження доведеним показаннями свідків, тому що грошові вимоги доводяться письмовими доказами, а не показаннями свідків.

Нарахування заробітної плати згідно з планом рахунків, затверджених положеннями бухгалтерського обліку відображається на субрахунку №661 (розрахунки з заробітної плати) і потім вказується у відомості на виплату грошей (наприклад, відомість № 11 за грудень 2013 р.). Субрахунок № 372 - це розрахунки з підзвітними особами за отримані кошти на відрядження. Отримання таких коштів за цим рахунком передбачає надання авансового звіту. Згідно з відомістю на виплату грошей за грудень 2013 року за субрахунком № 372 ОСОБА_1 отримав гроші у розмірі 2415,95 грн. на відрядження.

Відповідно за даними бухгалтерського обліку заробітна плата у розмірі 5000,00 грн. ОСОБА_1 за період його роботи в філії «Поділля Транс-Континенталь» не нараховувалась та не виплачувалась.

Згідно з наказом № 7 від 20.01.2014 року за невиконання плану будівельно-монтажних робіт ОСОБА_1 було позбавлено 30 % заробітної плати. Але з матеріалів справи та пояснень представника відповідача встановлено, що ОСОБА_1 отримав заробітну плату в розмірі 1084,05 грн. за вирахуванням податку і внесків до Пенсійного фонду України, що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2013 р. Тобто, наказ №7 від 20.01.2014 р. про утримання 30 % заробітної плати не був виконаний.

За січень 2014 року ОСОБА_1 отримав 653,63 грн., що підтверджується розрахунково-платіжною відомістю за січень 2014 р. у зв»язку з наказом ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» №1 від 31.01.2014 р. про позбавлення 40% заробітної плати за систематичне порушення вимог президента об'єднання про надання планів робіт та звітів про їх виконання, про що складено акт від 14.01.2014 р.

На переконання суду позбавлення ОСОБА_1 виплати 40 % заробітної плати за січень 2014 р. є незаконним, тому що положеннями ст. 147 КЗпП України такого виду дисциплінарного стягнення не передбачено. А відтак ОСОБА_1 належить виплатити заробітну плату за січень 2014 р. в повному обсязі за штатним розписом.

Щодо не виплати заробітної плати за лютий-червень 2014 року, на думку відповідача, вини підприємства в цьому немає, оскільки в цей період не було роботи в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 та його заступник ОСОБА_5 не змогли належним чином її організувати. Плани робіт та звіти не складались, тобто не виконувався наказ ТОВ «Об»єднання Транс-Континенталь №1 від 31.01.2014 року, ці особи дезорганізували роботу. Робітники, згідно з поясненнями представника відповідача, працювали в жовтні та листопаді 2013 р. і звільнилися через відсутність роботи. Згідно з ч. 1 ст. 113 КЗпП України час простою не з вини працівника оплачується з розрахунку не нижче від двох третин тарифної ставки встановленого працівникові розряду (окладу). Згідно з ч. 3 ст. 113 КЗпП України час простою з вини працівника не оплачується. Таким чином, вини об'єднання у відсутності у ОСОБА_1 заробітної плати за період лютий-червень 2014 року немає, оскільки це сталося саме з його вини.

З таким запереченням представника відповідача суд не погоджується, тому що за період лютий-червень 2014 р. час простою в філії «Поділля Транс-Континенталь» не доведено письмовими доказами (наказами, розпорядженнями про вивільнення працівників) чи листуванням між керівництвом філії та об»єднання, в якому б йшлося про простій.

Згідно з штатним розписом заробітна плата ОСОБА_1 склала: з 01.10.2013 р. - 1147 грн., з 01.12.2013 р. - 1218 грн.

Суд визначив заборгованість по заробітній платі за таким розрахунком.

За жовтень 2013 р. заборгованість по заробітній платі складає 370, 59 грн., виходячи з того, що за відомістю на виплату грошей №1 за жовтень 2013 р. по субрахунку 372 (відрядження) ОСОБА_1 виплачено 5000 грн.. з них на відрядження 4223, 59 грн., різницю 5000 - 4223,59 = 776,41 грн. віднесено на заробітну плату, яка в жовтні 2013 р. встановлена 1147 грн., відповідно недоплата складає 1147 - 776, 41 = 370, 59 грн.

За листопад 2013 р. заробітна плата в розмірі 1147 грн. за утримання податку з доходу фізичних осіб та внесків до Пенсійного фонду України виплачена в повному обсязі 939,85 грн. (платіжна відомість №3 за листопад 2013 р. та розрахунково-платіжна відомість за листопад 2013 р. ).

За грудень 2013 р. заробітна плата відповідно до відомості на виплату грошей №11 та розрахунково-платіжною відомістю за грудень 2013 р. виплачена в розмірі 1084, 05 грн. з нарахованих 1218 грн. з утриманням податку з доходу фізичних осіб та внесків до Пенсійного фонду на суму 133,95 грн.

За січень 2014 р. заробітна плата відповідно до відомості на виплату грошей №23 за розрахунково-платіжної відомості за січень 2014 р. виплачена в розмірі 653,63 грн. з нарахованої 1218 грн. з утриманням податку з доходу фізичних осіб та внесків до Пенсійного фонду на суму 128,62 грн. та штрафу (40 %) 435,75 грн., але оскільки утримання 40 % заробітної плати за наказом №1 від 31.01.2014 р. суд визнав незаконним заборгованість по заробітній платі за січень 2014 р. складає 1218 грн. - 653,63 грн. = 564, 37 грн.

За лютий 2014 р. заборгованість по заробітній платі склала 1218 грн.

За березень 2014 р. заборгованість по заробітній платі склала 1218 грн.

За квітень 2014 р. відповідно до табеля обліку робочого часу відпрацьовано 16 годин. решта робочих днів - прогули.

За травень 2014 р. відповідно до табеля обліку робочого часу відпрацьовано 16 годин, решта робочих днів - прогули.

Відповідно до п. 2 Постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. №100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (з внесеними змінами) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов»язана відповідна виплата. Якщо протягом останніх двох календарних місяців працівник не працював, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за попередні два місяці. Відповідно до п.3 цього порядку усі виплати включаються в розрахунок середньої заробітної плати у тому розмірі, в якому вони нараховані, без виключення сум відрахування на податки, стягнення аліментів. тощо. Згідно з п. 8 Порядку середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин).

Як вказано вище в квітні та травні 2013 р. позивач працював по 16 годин, і тому базовими місяцями є лютий і березень 2013 р.

Відтак, в лютому 2014 р. робочих днів - 20, в березні 2014 р. робочих днів - 20, разом 40 днів.

1218 грн. (заробітна плата) х 2 міс. = 2436 грн.

2436 грн. : 40 днів = 60, 90 грн. - середньоденна заробітна плата.

60, 9 грн. : 8 год. = 7,61 грн. середньогодинна заробітна плата.

Відповідно за квітень 2014 р. заборгованість по заробітній платі складає 16 годин х 7, 61 грн. = 121, 76 грн., за травень заборгованість по заробітній платі складає 16 годин х 7, 61 грн. = 121, 76 грн.

За червень 2014 р. за відсутності табеля обліку робочого часу презюмується, що позивач відпрацював 11 робочих днів, відповідно заборгованість по заробітній платі складає 11 днів х 60,9 грн. = 669, 90 грн.

А всього заборгованість по заробітній платі складає : 370, 59 грн. + 564, 37 грн. + 1218 грн. + 1218 грн. + 121,76 грн. + 121,76 грн. + 669,90 грн. = 4418,33 грн.

Щодо зміни формулювання причини звільнення.

Згідно з наказом № 39 від 18.06.2014 року генерального директора філії «Поділля Транс-Континенталь» ОСОБА_1 звільнено за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст.40 КЗпП України); за прогул (в тому числі за відсутність на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин (п.4 ст. 40 КЗпП України).

Як на підставу видачі наказу вказано табелі обліку робочого часу за квітень-червень 2014 р. В цих табелях зафіксовано конкретні дати прогулу позивача.

З пояснень представника відповідача систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку полягало в тому, що ОСОБА_1 свою роботу не планував, не звітував, та не виконував накази керівництва об»єднання, не звітував за відрядження, на роботу не ходив. Також в присутності виконуючого обов'язки директора департаменту з економіки ОСОБА_9 та начальника БМУ ОСОБА_10 президент об»єднання вимагав від ОСОБА_1 письмових пояснень щодо порушень трудової дисципліни, але він відмовився їх надавати .

Проте, на переконання суду, звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених трудовим договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку здійснено без дотримання положень п. 3 ст. 40 КзпП України, оскільки така умова як застосування раніше до ОСОБА_1 заходів дисциплінарного чи громадського стягнення відсутня. Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення : 1)догана; 2)звільнення.

Але за порушення трудової дисципліни до ОСОБА_1 такий вид стягнення як догана за період його роботи в філії не застосовувався.

Відтак в цій частині формулювання причин звільнення є незаконним і така причина звільнення підлягає виключенню з наказу №39 від 18.06.2014 р. із зобов»язанням відповідача видати трудову книжку без запису причини звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених трудовим договором та правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. 3 ст.40 КЗпП України).

Звільнення ж позивача за прогули (п.4 ст. 40 КЗпП України) суд визнав цілком обґрунтованим, тому що відповідно до табелів обліку робочого часу він відпрацював за ці місяці по 16 год., решту робочого часу був відсутній на роботі без поважних причин..

Табель обліку робочого часу за червень 2014 р. представник відповідача не надав, тому перевірити його доводи про відсутність ОСОБА_1 на роботі і в червні 2014 р. не вбачається за можливе.

Відповідно до ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.

Президент ТОВ «Транс-Континенталь» не мав можливості документально оформити відмову ОСОБА_1 від надання такого пояснення у зв»язку з перебуванням на робочому місці в м. Сімферополі та врешті-решт за відсутності на роботі керівника філії ОСОБА_1

Проте представник позивача за час судового розгляду так і не навів поважності причин відсутності на роботі ОСОБА_1 в квітні-травні 2014 р.

Позивач просить змінити формулювання причини звільнення на «звільнений за власним бажанням, стаття 38 КЗпП України», проте в заяві від 06.06.2014 р. просить звільнити його за станом здоров»я. Відповідно неможливо дійти висновку про його волевиявлення на розірвання трудового договору за власним бажанням.

Щодо затримки видачі трудової книжки.

Особою, яка відповідала за видачу трудової книжки, був заступник директора філії «Поділля Транс-Континенталь» ОСОБА_3 Трудова книжка зберігалася в філії в м. Вінниці, за її видачею в день звільнення та наступні дні впродовж до 17 липня 2014 р. ОСОБА_1 не звертався.

Доказів про те, що неправильне формулювання причини звільнення позивача за п. 3 ст. 40 КЗпП України перешкоджало його працевлаштуванню, суду не подано.

Відтак суд вважає недоведеними позовні вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки трудової книжки - 5000 грн. та стягнення середньої заробітної плати за час існування неправильного формулювання причин звільнення - 35000 грн.

Щодо моральної шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_1 зазначає, про те, що невиплатою заробітної плати та незаконним звільненням йому було спричинено моральну шкоду, оскільки він не має засобів для існування, що призводить до моральних страждань та порушення звичного життя, незаконне звільнення викликає відчуття несправедливості.

В цій частині суд вважає позов недоведеним, оскільки судом визначено значно менший розмір заборгованості по заробітній платі, ніж заявлено в позовних вимогах. Крім того представником позивача не заперечувалась та обставина, що ОСОБА_1 отримує пенсію, яка значно перевищує визначену йому штатним розписом заробітну плату в філії «Поділля Транс-Континеталь».

Щодо оренди автомобіля.

Відповідачем в цій справі є юридична особа ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь». Товариство не укладало з ОСОБА_1 договір оренди автомобіля Volkswagen Passat , реєстраційний номер НОМЕР_1, власником якого був ОСОБА_1 Наданий позивачем договір №1 від 01.08.2013 р. укладено між орендодавцем ОСОБА_1 як фізичною особою та орендарем філією «Поділля Транс-Континенталь» в особі першого заступника філії ОСОБА_5 Вказана особа, яка підписала договір зі сторони філії, не мала повноважень (довіреності), визначених юридичною особою - ТОВ «Об»єднання Транс-Континенталь» на укладення такого договору. До того ж ОСОБА_5 був прийнятий на роботу першого заступника генерального директора лише 01.10.2013 року за наказом №42 від 01.10.2013 р., тобто через два місяця після укладання договору оренди автомобіля.

Якщо, навіть припустити легітимність цього договору, то ОСОБА_5 не може діяти на підставі Статуту. Філія «Поділля Транс-Континенталь» діє на підставі Положення. Згідно з пунктами 6.3. та 6.4. Положення від імені філії діє генеральний директор в межах повноважень, передбачених в дорученні. Представництво філії іншими посадовими особами Положенням не передбачено. Також, до договору не надано документ, що підтверджує право власності орендодавця ОСОБА_1 на автомобіль, відсутні подорожні листи службового легкового автомобіля, посвідчення на відрядження. Відсутня оцінка вартості автомобіля для укладення договору оренди, проведена незалежним оцінювачем. За правилами ведення бухгалтерського обліку при оренді автомобіля обов'язково оформляються подорожні листи службового легкового автомобіля, де вказуються показники спідометра, кілометраж, витрати палива, мета використання автомобіля, здаються авансові звіти з придбання паливно-мастильних матеріалів, запасних частин, складаються акти на списання матеріальних цінностей. Такі документи в філії не складались.

Також в лютому 2014 року ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» придбало для філії автомобіль «GEELY», в м. Вінницю з АР Крим було доставлено 6 вантажно-пасажирських автомобілів «Газель» для виробничих поїздок, а тому потреби у використанні особистих автомобілів працівників філії не було.

Щодо зустрічного позову ТОВ «Об»єднання Транс-Континенталь» до ОСОБА_1 про стягнення коштів.

Згідно з наказом президента Об'єднання №45-к від 04.10.2013 року ОСОБА_1 було направлено у відрядження з 07 жовтня 2013 р. по 25 жовтня 2013 р. у Тиврівську дільницю для організації виконання робіт з будівництва газопроводу (добові витрати з розрахунку 222,29 грн. на одну людину за добу). Для виконання цього завдання йому було виплачено аванс на відрядження в сумі 4223,59 грн., що підтверджується відомістю на виплату грошей №1 за жовтень 2013 року. ОСОБА_1 за витрату грошей не відзвітував, не витрачені гроші не повернув.

Згідно з підпунктом «б» п. 170.9.2 Податкового кодексу України звіт про витрачання грошових коштів, наданих під звіт надається за формою, встановленою центральним органом державної податкової служби до закінчення 5-го банківського дня, що настає за днем, у якому платник податків завершує виконання окремої цивільно-правової дії за дорученням та за рахунок особи, яка надала грошові кошти під звіт. Згідно з п. 164.2.11 ПК України не повернуті або повернуті після закінчення 5-денного строку підзвітні грошові кошти обкладаються податком на доходи фізичних осіб за ставкою 15%. Відповідно до п. 170.9.1. Податкового кодексу України база оподаткування у такому разі визначається з урахуванням підвищувального коефіцієнта 1,17, який розраховується по формулі, приведеній у п.164.5 Податкового кодексу України.

Відповідно не повернуті грошові кошти у сумі 4223,59 грн. є доходом ОСОБА_1, з якого він мав сплатити у бюджет податок на доходи фізичних осіб у сумі 633,53 грн. (4223,59 х15%).

У разі виявлення при перевірці ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» державною податковою службою того факту, що ця сума не була вказана у звіті за формою №1ДФ з ознакою доходу 118, така сума підлягає стягненню з підприємства.

Згідно з наказом Об»єднання №50-к від 01.11.2013 року ОСОБА_1 було направлено у відрядження з 04 листопада 2013 р. по 21 листопада 2013 р. в Тиврівську дільницю для організації виконання робіт з будівництва газопроводу (добові витрати з розрахунку 225,56 грн. на одну людину на добу). Для виконання цього завдання йому було виплачено аванс на відрядження в сумі 4060,15 грн., що підтверджується платіжною відомістю №3 за листопад 2013 року. ОСОБА_1 за витрату грошей не відзвітував, не витрачені кошти не повернув.

Згідно з наказом Об»єднання №56/1 від 29.11.2013 року ОСОБА_1 було направлено у відрядження з 02 грудня 2013 р. по 13 грудня 2013 р. в Тиврівську дільницю для організації виконання робіт з будівництва газопроводу (добові витрати з розрахунку 241, 59 грн. на одну людину за добу). Для виконання цього завдання йому було виплачено аванс на відрядження в сумі 2415,95 грн., що підтверджується платіжною відомістю №6 за грудень 2013 року. ОСОБА_1 за витрату грошей не відзвітував, не витрачені кошти не повернув.

Всього ОСОБА_1 повинен повернути ТОВ «Об'єднання Транс-Континенталь» 10492,54 грн. отриманих на відрядження.

Так, представник об»єднання не може надати посвідчення про відрядження за вище перерахованими наказами, тому ОСОБА_1 такі посвідчення до головного офісу ТОВ «Транс-Континенталь» в м. Сімферополі не повернув.

Питання судових витрат суд вирішує відповідно до ст. 88 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 24, 40 п. 3. 40 п. 4. 149, 233, 235 ч. ч. 3, 4, 237-1 КЗпП України, п. 164.2.11. п. 164.5., п. 170.9.1., підпунктом «б» п. 170.9.2 Податкового кодексу України, ст. ст. 4, 10, 11, 60, 88, 212-215 ЦПК України.

ВИРІШИВ:

Первісний позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Трансконтиненталь» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі в розмірі 4418, 33 грн.

Визнати незаконною причину звільнення ОСОБА_1 вказану в наказі №39 від 18.06.2014 р. за систематичне невиконання без поважних причин обов»язків, покладених на нього трудовий договором і правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. З ст. 40 КЗпП України) і в цій частині формулювання причини звільнення виключити.

Зобов'язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Трансконтиненталь» видати ОСОБА_1 трудову книжку без запису причини звільнення за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором, і правилами внутрішнього трудового розпорядку (п. З ст. 40 КЗпП України).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Трансконтиненталь» судовий збір в дохід держави в розмірі 243, 60 грн.

Зустрічний позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Об'єднання Трансконтиненталь» кошти в розмірі 10492,54 грн. та у відшкодування витрат зі сплати судового збору 243,60 грн.

В задоволенні решти позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня проголошення.

Суддя: