Постанова

від 28.04.2015 по справі 805/794/15-а

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2015 р. Справа № 805/794/15-а

приміщення суду за адресою: 84112, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 2

Донецький окружний адміністративний суд в складі судді Аканова О.О., розглянувши у приміщенні суду за адресою: 84112, Донецька область, місто Слов'янськ, вулиця Добровольського, 2, у порядку письмового провадження справу за позовом публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2014 №0000323710, -

В С Т А Н О В И В :

ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» звернулось до суду з адміністративним позовом до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2014 №0000323710.

В обґрунтування позовних вимог, позивач зазначає, що відповідачем проведено камеральну перевірку з податку на додану вартість за вересень 2014року, за наслідками якої складено акт з висновками якого вони не згодні, а тому надали заперечення до акту від 19.11.2014 року.

За наслідками розгляду заперечень до акту встановлено порушення вимог: п.198.6. ст.198. п. 200.1 п.20.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 на суму ПДВ 3739811грн., що підлягає зменшенню; п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 на суму ПДВ 3739811грн., яка підлягає зменшенню.

На підставі встановлених порушень прийнято податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.12.2014 № 0000323710.

З вказаним ППР позивач не згоден, оскільки вважає, що податкові зобов'язання та податковий кредит сформовані строго у відповідності до діючого податкового законодавства України. Також, зазначає, що факт отримання товарів та послуг від постачальників підтверджується первинними документами.

Таким чином, вважає що позивачем сформовано податковий кредит у серпні 2014 на підставі отриманих податкових накладних, додатку № 8 до податкової декларації та первинних документів, підтверджуючих факт постачання товарів та послуг для здійснення господарської діяльності, або їх передплати, з дотриманням вимог статей 198, 201 Податкового кодексу України.

Крім того, законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язання іншої юридичної особи.

А тому, просили суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління Міндоходів-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.12.2014 №0000323710.

Сторони до суду не з'явились, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені належним чином. Крім того, на адресу суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у письмовому провадженні. Крім того, відповідач надав заперечення проти позову в яких просив суд відмовити у задоволенні позову позивачу.

З урахуванням вищенаведеного, суд вважає за можливим розглянути справу в письмовому провадженні.

За приписами ч. 1 статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, суд встановив.

ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191075, що підтверджується витягом з державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців серія АГ №194313.

ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100336635.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності з податку на додану вартість ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод», щодо від'ємного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту та суми бюджетного відшкодування за вересень 2014, за наслідками якої складений відповідний акт перевірки від 19.11.2014 №1327/28-10-37-10/00191075.

Актом перевірки встановлено порушення вимог : п.198.6. ст.198. п. 200.1 п.20.3 ст. 200 Податкового кодексу України від 02.12.2010 в результаті чого завищено податковий кредит та від'ємне значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту за серпень 2014 на суму ПДВ 3739811грн.; п.п.14.1.8 п.14.1 ст.14, п.200.4 ст.200 Податкового кодексу України від 02.12.2010, що призвело до завищення суми бюджетного відшкодування за вересень 2014 на суму ПДВ 3739811грн., яка підлягає зменшенню.

За наслідками розгляду заперечень позивача на вказаний акт перевірки висновки не змінені.

На підставі акта перевірки від 19.11.2014 №1327/28-10-37-10/00191075 та з урахуванням результатів розгляду заперечень відповідачем прийнято спірне податкове повідомлення - рішення від 12.12.2014 № 0000323710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3739811 грн. і застосовано штрафні санкції 1869905,5 грн.

Із акта перевірки від 19.11.2014 №1327/28-10-37-10/00191075 та результатів розгляду заперечень вбачається, що до висновку щодо завищення бюджетного відшкодування відповідач дійшов на підставі наступного.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за серпень 2014 року ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 36678846 грн. по податковим накладним отриманих від ПАТ «Донецькоблгаз» (ЄДРПОУ 03361075) за поставку природного газу.

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПАТ «Донецькоблгаз» за серпень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за серпень 2014 ПАТ «Донецькоблгаз» до СДПІ з ОВП у м.Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за серпень 2014 року ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 68100,2грн. по податковим накладним отриманим від КП «Компанія «Вода Донбасу» (ЄДРПОУ 00191678) за послуги з водопостачання та водовідведення.

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань КП «Компанія «Вода Донбасу» за липень та серпень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень та серпень 2014 КП «Компанія «Вода Донбасу» до СДПІ з ОВП у м. Донецьку МГУМД не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відповідно до додатку №5 до податкової декларації з податку на додану вартість та реєстру отриманих-виданих податкових накладних за серпень 2014 року ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» включено до складу податкового кредиту суму ПДВ в розмірі 3864,35 грн. по податковим накладним отриманих від ЯВУВКГ Ясинуватський міськводоканал (ЄДРПОУ 05524340) за водопостачання та водовідведення.

Але, згідно даних АС «Податковий блок» сума податкових зобов'язань ПРАТ «Брикет» за липень 2014 становить 0,0 грн., оскільки податкову декларацію з ПДВ за липень 2014 ЯВУВКГ Ясинуватський міськводоканал до Ясинуватської ОДПІ ГУМ у Д/о не надано та не задекларовано свої податкові зобов'язання.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України.

В той же час, згідно п.п. 14.1.178 п. 14.1 ст. 17 ПК України, податок на додану вартість - непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу.

Відповідно до п. 185.1 ст. 185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів та послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України встановлено, що базою оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

Згідно п. 187.1 ст. 187 ПК України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше:

а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку;

б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковим кредитом є сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно розділу V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає, зокрема, у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Пунктом 198.2 статті 198 ПК України передбачено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Суд зазначає, дата отримання платником податку товарів чи послуг підтверджується податковою накладною.

Згідно пункту 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК України встановлено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно з п. 201.7 ст. 201 ПК України податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс).

При цьому, відповідно до пункту 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Положеннями пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів (послуг), на вимогу їх покупця, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Із системного аналізу положень цих норм законодавства України вбачається, що право на формування податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наступних умов: наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник податку на додану вартість); фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної, яка має усі обов'язкові реквізити.

Крім цього, відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Отже, виникнення права платника податку на податковий кредит є наслідком фактичного проведення господарської операції, яка є об'єктом оподаткування податком на додану вартість, за наявності первинних документів.

Згідно п. 200.1 ст. 200 ПК України, сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 200.2 ст. 200 ПК України, при позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені цим розділом.

Згідно п. 200.3 ст. 200 ПК України, при від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу), а в разі відсутності податкового боргу - зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду.

Відповідно до розділу 5 Наказу Міністерства доходів і зборів України від 13.11.2013 № 678 "Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість" зазначено, що платники, які заповнили рядок 22 декларації 0110 та відповідно до статті 200 розділу V Кодексу мають право на бюджетне відшкодування податку на додану вартість, здійснюють розрахунок бюджетного відшкодування та подають до декларації 0110 (Д3) (додаток 3).

Значення рядка 3 (Д3) (додаток 3) переноситься до рядка 23 декларації 0110 за поточний звітний (податковий) період. Залежно від обраного платником напряму повернення суми бюджетного відшкодування (на рахунок цього платника у банку або у зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних податкових періодів) така сума вказується або в рядку 23.1, або у рядку 23.2, або частково розподіляється у рядках 23.1 та 23.2 податкової декларації 0110.

При цьому платники податку, які мають право на отримання бюджетного відшкодування та прийняли рішення про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок у банку (заповнено рядок 23.1 декларації 0110), подають до декларації 0110 (Д4) (додаток 4).

Залишок від'ємного значення (для декларації 0110 - після бюджетного відшкодування) включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (відображається у рядку 24 декларації поточного звітного (податкового) періоду та переноситься до рядка 21.2 декларації наступного звітного (податкового) періоду).

Отже, від'ємне значення суми ПДВ виникає у разі, коли податковий кредит платника більший за податкове зобов'язання, тобто платник податку придбав більше робіт/товарів/послуг ніж продав протягом звітного (податкового) періоду.

Крім того, засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні врегульовані Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV).

Підпунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту (абзац другий вищевказаної правової норми).

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону № 996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Господарські операції, як зазначено в пункті 5 статті 9 цього Закону, повинні бути відображені в облікових регістрах у тому звітному періоді, в якому вони були здійснені.

Відповідно до статті 11 Закону, на основі даних бухгалтерського обліку підприємства зобов'язані складати фінансову звітність.

Згідно частини 1 статті 3 Закону № 996-ХІV метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Визначення терміну "первинний документ" наведено у статті 1 Закону №996-ХІV: первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Частиною 2 статті 9 даного Закону встановлено, що первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

З положень чинного податкового законодавства випливає, що умовою виникнення у платника права на включення до податкового кредиту сум податку на додану вартість сплачених в ціні товару (послуги) та віднесення сум до витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, є реальне здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг) з метою використання їх у господарській діяльності, а також оформлення зазначених операцій необхідними документами первинного обліку, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Крім того, як відомості, що містяться у податкових накладних, так і дані первинних документів, що складаються при здійсненні господарської операції та подаються платником до контролюючого органу, мають відповідати установленим вимогам та містить достовірну інформацію про обставини, з якими законодавство пов'язує реалізацію права платника на податкову вигоду.

Щодо постачання ПАТ «Донецькоблгаз» газу природного ПАТ «АКХЗ» в серпні 2014 року по договору № 2608-14Пр/664/14ЄЕ від 20.08.2014 року, суд зазначає наступне.

ПАТ «Донецькоблгаз» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 03361075, та є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100340549.

20.08.2014 між ПАТ «Донецькоблгаз» (Постачальник) в особі першого заступника голови правління ОСОБА_1 та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Споживач) в особі генерального директора ОСОБА_2 укладено договір на постачання природного газу за регульованим тарифом №2608-14Пр/664/14ЄЕ (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 договору Постачальник постачає природний газ Споживачу, а Споживач оплачує Постачальнику вартість газу і наданих послуг у розмірах, порядку та строках встановлених договором та додатками до нього.

Відповідно до п. 2.3 договору Постачальник забезпечує постачання газу в пункти призначення в обсягах, підтверджених Оператором, де передає газ Споживачу.

Відповідно до п.2.6. договору послуги з постачання газу підтверджуються підписаним Сторонами актом приймання - передачі газу, що оформлюється за даними вузлів обліку. Відповідно до ст.2.9. договору акти приймання - передачі газу є підставою для остаточних розрахунків Споживача з Постачальником.

Згідно ст. 4.6. договору оплата вартості послуг з постачання газу здійснюється Споживачем шляхом передплати до 25-го числа місяця що передує місяцю постачання.

Також, укладено додаткові угоди до Договору.

Першою подією яка призвела до виникнення права позивача на податковий кредит у серпні 2014 року є передплата за договором постачання природного газу, здійснена 27.08.2014 року на загальну суму 22007076,00 грн. в т.ч. ПДВ 3667846,00грн.

Факт передплати за постачання природного газу за регульованим тарифом №2608-14Пр/664/14ЄЕ, здійсненої 27.08.2014 року на загальну суму 22007076,00грн. в т.ч. ПДВ 3667846,00 грн. підтверджується випискою ПАТ «Перший Український Міжнародний Банк» за 27.08.2014 року (додається);

На суму передплати Постачальником виписано податкову накладну № 55 від 27.08.2014 року на суму 22007076,00 (у т.ч. ПДВ 3667846,00 грн.). ПДВ включено ПАТ «АКХЗ» до складу податкового кредиту у декларації з ПДВ у серпні 2014 року. (додається)

31.08.2014 р. Постачальником був наданий акт б/н від 31.08.2014 р. на суму 25021366,33 грн. у т.ч. ПДВ 4170227,72 грн. (додається)

На залишок суми по акту б/н від 31.08.2014 р. в розмірі 3014290,33 грн. ( у т.ч. ПДВ 502381,72 грн.) Постачальником виписано податкову накладну № 84 від 31.08.2014 року, яка не зареєстрована у ЄРПН, як передбачено ПКУ.(додається)

Позивач скориставшись своїм правом, наданим п. 201.10 ст.201 ПКУ, ПАТ «АКХЗ» протягом передбачених законодавством 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний податковий період, у якому надано незареєстровану у ЄРПН податкову накладну, додало до податкової декларації за жовтень 2014 року скаргу на постачальника ( №1 у р.1 додатку 8) та включило ПДВ у сумі 502381,72 грн. до податкового кредиту Декларації за жовтень 2014 року. (додається)

Суму залишку по акту в розмірі 3014290,33 (у т.ч. ПДВ 502381,72 грн.) було сплачено 09.09.2014 року у складі загальної суми платежу 17018652,03 грн., що підтверджується випискою банку від 09.09.2014 року (додається) та листом від 10.09.2014 року № 03-3/09/1409/1-5541 на зміну призначення платежу (додається)

Природний газ в розмірі 3979,392 тис. м. куб., поставлений ПАТ «Донецькоблгаз» в серпні місяці 2014 року на ПАТ «АКХЗ» було використано у виробничої діяльності ПАТ «АКХЗ», що підтверджується Балансом природного газу за серпень 2014 року. (додається)

Щодо постачання КП «Вода Донбасу» води питної ПАТ «АКХЗ» в липні 2014 року по договору №0089-1/9/14Є від 30.12.2013 року, суд зазначає наступне.

КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191678, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, також КП «Компанія «Вода Донбасу» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062320.

30.12.2013 року між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Споживач) укладено договір на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення №0089-1/9/14Э (далі - Договір).(додається)

Відповідно до п. 1.1 якого Виробник постачає питну воду до водопровідного вводу Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 1.2 якого виробник приймає та очищає стоковою воду Споживача, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 2.1 якого Виробник подає питну воду Споживачу на підставі п.2.2 Договору. Розрахунок-заявка складається Споживачем на споживання води і підлягає узгодження з Виробником.

Відповідно до п.2.7. договору кількість поданої води оформлюється двостороннім актом.

Відповідно до п. 3.8 договору кількість прийнятих Виробником від Споживача стічних вод оформлюється двостороннім актом.

Відповідно до п.5.10. договору передбачена попередня оплата за надані послуги, та згідно п. 5.11 кінцевий розрахунок здійснюється по факту підписання акту не пізніше 3- днів з моменту його оформлення.

Також, укладено додаткову угоду до Договору.

09.07.2014 року Споживачем сплачено передплату у сумі 164974,58 грн. ( у т.ч. ПДВ 27495,76 грн.), що підтверджується випискою ПАТ «Перший український міжнародний банк» за 09.07.2014 року. (додається)

Виробником виписано податкову накладну № 56/01 від 09.07.2014 року на суму 164974,58 грн. (у т.ч. ПДВ 27495,76 грн.).(додається). ПДВ у сумі 27495,76грн. Споживачем включено до суми податкового кредиту у Декларації з ПДВ у липні 2014 (додається).

17.07.2014 Споживачем сплачено передплату у сумі 164974,58 грн. ( у т.ч. ПДВ 27495,76грн), що підтверджується випискою ПАТ «Перший український міжнародний банк» за 17.07.2014 року. (додається)

Виробником виписано податкову накладну № 101/01 від 17.07.2014р. на суму 164 974,58 грн. (у т.ч. ПДВ 27 495,76 грн.). (додається). ПДВ у сумі 27 495,76грн. Споживачем включено до складу податкового кредиту у Декларації з ПДВ у липні 2014р.

31.07.2014року Виробником був наданий акт реалізації № 07.14 від 31.07.2014р. на суму 424 141,69 грн., у т.ч. ПДВ 70 690,29 грн. (додається)

Враховуючи зроблену ПАТ «АКХЗ» передплату в розмірі 329 949,16 грн. залишок несплаченої суми по акту № 07.14 від 31.07.2014 року складав 94 192,53 грн. На залишок суми по акту 94 192,52 грн.( у т.ч. ПДВ 15 698,76грн) податкову накладну Виробником не надано.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим п.201.10 ст.201 ПКУ, ПАТ «АКХЗ» протягом передбачених 60 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний період, у якому не надано податкову накладну, додало до податкової декларації за серпень 2014р. скаргу на постачальника ( № 3 у р.1 додатку № 8) та включило ПДВ у сумі 15 698,76 грн. до податкового кредиту Декларації за серпень 2014р. (додається)

Суму залишку по акту 94 192,52 (у т.ч. ПДВ 15 698,76 грн.) було сплачено 06.08.2014р., що підтверджується виписка банка від 06.08.2014р. (додається).

Отримана питна вода була використана в господарській діяльності для потреб підприємства, що підтверджується технічним звітом про витрати питної води за липень 2014р. (додається).

Щодо постачання КП «Вода Донбасу» води технічної ПАТ «АКХЗ» в серпні 2014 року по договору № 9 від 11.12.2012 року, суд зазначає наступне.

КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191678, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, також КП «Компанія «Вода Донбасу» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062320.

11.12.2012 року між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Споживач) укладено договір на послуги водопостачання №9 (далі - Договір).(додається)

Відповідно до п. 1.1 якого Виробник із закріплених водних об'єктів проводить забір технічної води і передає її Споживачу в об'ємах передбачених п.2.3 Договору, а Споживач сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 4.12 договору № 9 кількість поданої води оформлюється двостороннім актом з означенням місяця, в якому здійснена поставка води, номеру договору, показань засобів обліку.

На виконання умов договору 29.08.2014 року сторонами було складено акт б/н від 29.08.2014 року, відповідно до якого КП «Компанія «Вода Донбасу» в серпні місяці 2014 року було поставлено на ПАТ «АКХЗ» відповідно до договору № 9 від 11.12.2012 року 138 600 м. куб. технічної води на загальну суму 314 344,80грн., у т.ч. ПДВ 52 390,80 грн. (додається).

КП «Компанія «Вода Донбасу» виписано податкову накладну № 17/01 від 29.08.2014. на суму 314 344,80 грн. (у т.ч. ПДВ 52 390,80 грн.) (додається) . ПДВ у сумі 52 390,80грн. покупцем включено до складу податкового кредиту у Декларації з ПДВ у серпні 2014р.(додається)

Суму по акту 314 344,80 (у т.ч. ПДВ 52390,80 грн.) було сплачено 01.09.2014року., що підтверджується випискою банку від 01.09.2014р. (додається)

Отримана технічна вода була використана в господарській діяльності для потреб підприємства, що підтверджується технічним звітом про витрати технічної води за серпень 2014р. (додається).

Щодо договору 0089-1/9/14 Э від 30.12.2013 року між КП «Вода Донбасу» та ПАТ «АКХЗ», суд зазначає наступне.

КП «Компанія «Вода Донбасу» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 00191678, що підтверджується свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи, також КП «Компанія «Вода Донбасу» є платником податку на додану вартість згідно свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість №100062320.

30.12.2013 року між КП «Компанія «Вода Донбасу» (Виробник) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Споживач) укладено договір на послуги з централізованого водопостачання і водовідведення №0089-1/9/14Э (далі - Договір). (додається)

Відповідно до п. 2.4. вищевказаного договору № 0089-1/9/14 Э від 30.12.2013 року послуги по опломбування приладів обліку води здійснюються Виробником платно на умовах передплати.

07.07.2014 покупцем було сплачену передплату за опломбування приладу обліку у сумі 63,85 грн.,у т.ч. ПДВ 10,64 грн., що підтверджується випискою банку від 07.07.2014р. (додається).

КП «Компанія «Вода Донбасу» податкову накладну не надано.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим п.201.10 ст.201 ПКУ, ПАТ АКХЗ протягом передбачених 60 календарних днів,що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний період,у якому не надано податкову накладну, додало до податкової декларації за серпень 2014р. скаргу на постачальника (№2 у р.1 додатку №8) та включило ПДВ у сумі 10,64 грн. до податкового кредиту Декларації за серпень 2014р.

Роботи по опломбуванню приладу обліку проведені не були.

Станом на 01.04.2015р. на підприємстві ПАТ АКХЗ врахована дебіторська заборгованість у сумі 63,85 грн., що підтверджується витягом з Відомості «Аналітичного обліку по рахунку 2280100000 короткострокові аванси, видані по операційній діяльності» за березень 2015 р.(витяг додається).

Щодо надання послуг КП «Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» з питного водопостачання та водовідведення для ПАТ «АКХЗ» по договору №1/21/13Э від 02.01.2013 року, суд зазначає наступне.

КП «Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» зареєстроване у якості юридичної особи, ідентифікаційний код 05524340, також КП «Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» є платником податку на додану вартість, що зазначено у акті відповідача від 19.11.2014 року.

02.01.2013 року між КП «Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (Підприємство) та ПАТ «Авдіївський коксохімічний завод» (Абонент) укладено договір на послуги з питного водопостачання і водовідведення №1/21/13Э (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 якого Підприємство постачає питну воду до водопровідного вводу Абоненту, а Абонент сплачує за отримані послуги.

Відповідно до п. 1.2 якого Підприємство приймає та очищає стоковою воду Абоненту, а Абонент сплачує за отримані послуги.

Підприємством був наданий акт № 1615 від 31.07.2014 на суму 23186,10грн., у т.ч. ПДВ 3864,35 грн.

Постачальником податкову накладну не надано.

Позивач скориставшись своїм правом, наданим п.201.10 ст.201 ПКУ, ПАТ АКХЗ протягом передбачених 60 календарних днів,що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний період,у якому не надано податкову накладну, додало до податкової декларації за серпень 2014р. скаргу на постачальника( №7 у р.1 додатку №8) та включило ПДВ у сумі 3864,35 грн. до податкового кредиту Декларації за серпень 2014р.

Суму по акту 23 186,10 (у т.ч. ПДВ 3 864,35 грн.) було сплачено 08.08.2014р., що підтверджується випискою банку від 08.08.2014р. (додається).

Отримана питна вода була використана в господарській діяльності для потреб підприємства, що підтверджується технічним звітом про витрати питної води за липень 2014р. (додається).

Крім того, суд враховує позицію позивача, що всі висновки про неправомірне формування ПАТ «АКХЗ» податкового кредиту обґрунтовуються податковим органом відсутністю даних АС «Податковий блок» сум податкових зобов'язань ПАТ «Донецькоблгаз», КП «Компанія «Вода Донбасу», КП «Ясинуватське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», оскільки податкові декларації з ПДВ вищевказаними особами не надавались, але суд зазначає, що у відношенні контрагентів в оскаржуваний період діяли форс-мажорні обставини, що підтверджуються сертифікатами №4896/05-4 від 17.11.2014року, № 2059/05-4 від 30.07.2014 року.

Суд зазначає, що податковий орган не ставив під сумнів достовірність первинних документів чи їх відповідність вимогам чинного законодавства, зокрема, відсутність у них обов'язкових реквізитів, передбачених частиною 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», також, відповідність виписаних контрагентами позивача податкових накладних вимогам, встановленим пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, стосовно порядку оформлення та підстав їх видачі, відповідачем в акті перевірки не зазначається.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що законодавцем визначено єдину підставу виникнення права у платника податку на отримання податкового кредиту, пов'язану з отриманням таким платником податкової накладної, оформленої належним чином із зазначенням усіх обов'язкових реквізитів, визначених Податковим кодексом України, та видану суб'єктом підприємницької діяльності, зареєстрованим платником податку на додану вартість.

Враховуючи положення Закону України «Про бухгалтерський обліку та фінансову звітність в Україні», а також приведені норми податкового законодавства, суд зазначає, що податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Відтак, позивач наданими доказами підтвердив реальність господарських операцій згідно вищевикладених договорів та первинних документів.

Отже, в даному випадку, обставини справи та зібрані у ній докази у їх сукупності свідчать про те, що господарські операції позивача з його контрагентами мали товарний (реальний) характер, вчинені в межах та з метою господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Крім того, судом було встановлено, що податковим органом не надано належних доказів на підтвердження того, що контрагенти позивача не мали адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по господарських операціях на час їх виконання, відсутності фактичних дій, спрямованих на виконання взятих зобов'язань чи відсутність можливостей залучення до виконання зобов'язань третіх осіб.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що порушення податкового законодавства контрагентами платника податків не може бути підставою для обмеження права покупця на податковий кредит за умови реальності господарської операції.

У податковому праві визначається критерій добросовісності платника, який передбачає законність дій платника у сфері податкових правовідносин (у тому числі і щодо формування даних податкового обліку), доки це не спростовано у порядку, встановленому Податковим кодексом України.

Судом було встановлено, що позивач наданими доказами підтвердив реальність здійснення господарських операцій по взаємовідносинам із своїми контрагентами.

Крім іншого, суд звертає увагу відповідача, що невиконання контрагентами позивача власних податкових зобов'язань перед бюджетом, тягне відповідну відповідальність саме для них і не може вважатися підставою для відповідальності позивача.

Так, як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 "Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби" - якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.12.2014 №0000323710, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у сумі 3739811 грн. і застосовано штрафні санкції 1869905,5 грн.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст. 9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Спірне рішення прийнято без урахування усіх вищенаведених обставин, які мали значення для його прийняття, а тому підлягає визнанню протиправним та скасуванню.

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, та такими, що мають достатні підстави для задоволення.

Згідно платіжного доручення № 4500003111 від 25.02.2015 позивачем сплачено 487,20 грн. судового збору.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 11, 17, 69-72, 86, 87, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» до міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.12.2014 №0000323710 - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення міжрегіонального головного управління ДФС-Центральний офіс з обслуговування великих платників від 12.12.2014 № 0000323710.

Стягнути з Державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» 487,20 грн. судових витрат.

Апеляційна скарга на постанову суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Аканов О.О.