Постанова

від 05.05.2015 по справі 826/5689/13-а

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

05 травня 2015 року № 826/5689/13-а

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» до треті особи:Державної податкової інспекції у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві 1. Приватне підприємство "Фірма "Володар", 2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геліос", 3. Товариство з обмеженою відповідальністю "Наладбуд Компані" провизнання дій протиправними, скасування наказу про проведення перевірки та податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" (далі - позивач, ТОВ "Маркет-Сервіс") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у Печерському районі м. Києва), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Приватне підприємство "Фірма "Володар" (далі - третя особа 1, ПП "Фірма "Володар"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Будівельна компанія "Геліос" (далі - третя особа 2, ТОВ "БК "Геліос"), Товариство з обмеженою відповідальністю "Наладбуд Компані" (далі - третя особа 3, ТОВ "Наладбуд Компані"), в якому просило суд скасувати податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208, скасувати наказ начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.10.2012 р. № 1560 та визнати неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки № 879/22-08/31405650 від 22.10.2012 р. правочинів нікчемними.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 р. адміністративний позов задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано з моменту прийняття наказ ДПІ у Печерському районі м. Києва № 1560 від 15.10.2012 р. про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ "Маркет-Сервіс"; визнано протиправними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо формування в акті про результати позапланової невиїзної перевірки ТОВ "Маркет-Сервіс" від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 висновків про нікчемність правочинів, зазначених в акті перевірки та вчинених позивачем з ПП "Фірма "Володар", з ТОВ "БК "Геліос" та з ТОВ "Наладбуд Компані"; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208.

Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 р. скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову - відмовлено.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 25.02.2015 р. справа №К/800/6699/14 касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Маркет-Сервіс" - задоволено частково. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.06.2013 р. та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 16.01.2014 р. у справі № 826/5689/13-а - скасовано. Справу № 826/5689/13-а направлено на новий судовий розгляд до Окружного адміністративного суду міста Києва.

Як встановлено судом касаційної інстанції, судами першої та апеляційної інстанції, не надано оцінку правомірності наказу на проведення податкової перевірки, яку варто надавати із урахуванням того, чи є достатнім зміст наказу для висновків про фактичну підставу для проведення відповідної перевірки.

Вищий адміністративний суд України також звернув увагу на те, що розглядаючи дану категорію справ, акт перевірки, як носій доказової інформації, не повинен розцінюватися як єдиний або виключний доказ наявності податкового правопорушення, виявленого за результатами спірної перевірки. Натомість основними доказами є первинні документи, що складені за результатами відповідних господарських операцій, показання свідків та інші належні та допустимі докази, як ті, на які є посилання в акті спірної перевірки, так і ті, що надані сторонами або витребувані судом на виконання приписів статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо офіційного з'ясування обставин справи.

З урахуванням викладеного, процедурні порушення під час призначення та/або проведення перевірки контролюючим органом не повинні сприйматися як безумовне свідчення протиправності податкових повідомлень-рішень, прийнятих за результатами відповідної перевірки.

Натомість вчинені контролюючим органом процедурні порушення підлягають оцінці з огляду на те, наскільки відповідні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки (зокрема, щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій тощо), чи призвели порушення процедури призначення та/або проведення перевірки на встановлені обставини щодо відображення тих чи інших господарських операцій в податковому обліку тощо.

Судом першої інстанції не враховано того, що предметом спору щодо обґрунтованості проведення перевірок (виїзних у разі не допуску посадових осіб контролюючого органу до такої перевірки або невиїзних чи камеральних), може бути виключно процедура призначення та/або проведення спірної перевірки. Тому суди не повинні оцінювати будь-які висновки, викладені в актах, що складаються за результатами спірних перевірок.

Ухвалюючи судові рішення по справі, суди попередніх інстанцій посилались на докази, які є обов'язковими але не вичерпними, оскільки предмет доказування у справі, що розглядається, становлять обставини, що підтверджують або спростовують реальність здійснення самих господарських операцій (виконання робіт, придбання товарів), а відтак і обґрунтованість визначення податкового кредиту та показника витрат позивача, який, між іншим, безпосередньо впливає на об'єкт оподаткування.

Як задовольнивши позов (суд першої інстанції), так і відмовляючи у задоволенні позовних вимог (суд апеляційної інстанції), суди обмежилися лише дослідженням обставин встановлених актом податкової перевірки та матеріалами кримінальних справ порушених відносно посадових осіб контрагентів позивача.

При цьому слід наголосити, що в умовах дії такого принципу адміністративного судочинства, як офіційне з'ясування усіх обставин справи, суди не повинні обмежуватися заявленими сторонами доводами та поданими ними доказами, а мають здійснювати активну роль у встановленні об'єктивної істини, вживаючи усіх можливих заходів для перевірки та встановлення усіх фактичних даних зі спору та сприяючи сторонам у поданні та витребуванні необхідних для цього доказів.

Суд касаційної інстанції зазначає, що платник податків, який придбав товар (послугу) в особи, що порушує вимоги податкового законодавства, не повинен притягуватися до відповідальності в тому випадку, якщо він здійснював реальну господарську операцію та не знав про певні порушення правил ведення господарської діяльності та оподаткування своїм контрагентом. Такі висновки не можуть ґрунтуватися на припущеннях, а мусять ґрунтуватися лише на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону.

Крім того, суд касаційної інстанції також звернув увагу на те, що поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а сам платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентами податкових зобов'язань. А відтак платник не може зазнавати негативних наслідків (зокрема, у вигляді позбавлення його права на податковий кредит) внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу.

Однак у разі якщо податковий орган доведе узгодженість дій між платником та його контрагентом, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Відповідні обставини попередніми судовими інстанціями не досліджувалися взагалі.

Під час нового розгляду справи судам необхідно врахувати викладене, витребувати докази на підтвердження реальності господарських операцій між позивачем та його контрагентами, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду та вирішення спору по суті і, залежно від встановленого, правильно визначити норми матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Державною податковою інспекцію у Печерському районі м. Києва на підставі незаконного наказу проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача, за результатами якої складено акт від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 та винесено податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 р. № 0011592208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 29 930,00 грн. та податкове повідомлення-рішення від 02.11.2012 р. № 0011602208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 190,00 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити їх в повному обсязі з огляду на те, що у відповідача були відсутні обставини для проведення перевірки, а тому винесений наказ про проведення перевірки є протиправний, відповідно і сама перевірка проведена протиправно. Взаємовідносини позивача з його контрагентами є реальними, що підтверджується належним чином оформленими первинними документами.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без його участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Згідно наданих письмових заперечень проти позову заперечує та просить відмовити у його задоволенні. Вважає проведену перевірку проведеною відповідно до вимог чинного законодавства, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення правомірними. Позивачем безпідставно було віднесено до складу валових витрат та податкового кредиту суми по взаємовідносинам з його контрагентами.

Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, про час, дату та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином, докази чого містяться в матеріалах справи. Заяви про розгляд справи без їх участі або клопотання про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Заперечень або пояснень по суті заявлених позовних вимог суду не надано.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, встановив,

Державною податковою інспекцією у Печерському районі м. Києва ДПС проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маркет-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р.

Перевіркою встановлено порушення:

1. пп. 5.1, пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», в результаті чого занижено податок на прибуток на суму 16 744,00 грн., а саме по періодам: 2009 р. - 4 551,00 грн., 1 квартал 2010 р. - 2 432,00 грн., півріччя 2010 р. - 10 110,00 грн., 9 місяців 2010 р. - 12 193,00 грн.;

2. пп.7.4.1, пп. 7.4.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 13 394,97 грн., у тому числі: травень 2009 р. - 3 416,29 грн., липень 2009 р. - 224,30 грн., січень 2010 р. - 1 201,29 грн., березень 2010 р. - 743,87 грн., квітень 2010 р. - 5 711,39 грн., травень 2010 р. - 431,12 грн., серпень 2010 р. - 1 666,67 грн.

За результатами перевірки складено акт від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650 та винесено податкові повідомлення-рішення:

- від 22.11.2012 р. № 0011592208, яким позивачу визначено грошове зобов'язання з податку на прибуток на загальну суму 20 930,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 16 744,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 4 186,00 грн.;

- від 02.11.2012 р. № 0011602208, яким позивачу визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 12 193,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 9 754,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 2 439,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, Державною податковою службою України прийнято рішення від 22.03.2013 р. № 4480/6/10-248, яким податкові повідомлення - рішення від 02.11.2012 р. № 0011592208, № 0011602208 та рішення, прийняте за результатами розгляду первинної скарги без змін, а скаргу - без задоволення.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Щодо позовних вимог в частині скасування наказу начальника ДПІ у Печерському районі м. Києва від 15.10.2012 р. № 1560, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Відповідно до пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з обставин, визначених цим Кодексом.

Документальною виїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться за місцезнаходженням платника податків чи місцем розташування об'єкта права власності, стосовно якого проводиться така перевірка.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України документальна позапланова перевірка здійснюється за наслідками перевірок інших платників податків або отримання податкової інформації виявлено факти, що свідчать про порушення платником податків податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов'язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків податкового, валютного та іншого законодавства протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту.

Відповідно п. 78.4 ст. 78 Податкового кодексу України про проведення документальної позапланової перевірки керівник контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом.

Відповідно до п.79.2 ст.79 Податкового кодексу України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказу, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Як визначено аналізованими законодавчими приписами, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Встановлені Главою 8 розділу ІІ Податкового кодексу України правила щодо призначення та проведення перевірок є законодавчими гарантіями дотримання прав платників податків під час контролю за дотриманням вимог податкового та іншого законодавства. Відповідні гарантії спрямовані на забезпечення нормального перебігу господарської діяльності платників податків, а так само на надання можливості платникові податків висловити свою незгоду із неправомірним, на його думку, проведенням контрольних заходів щодо такого платника.

Недотримання встановлених статтями 75-81 Податкового кодексу України приписів порушує відповідні гарантії захисту прав та інтересів платника податків, а отже, є порушенням суб'єктивних прав останнього в адміністративних правовідносинах.

Отже, для початку невиїзної документальної позапланової перевірки достатньо самого факту направлення платнику податків копії наказу про призначення перевірки та повідомлення про її вручення. При цьому факт отримання відповідних документів платником податку не впливає на виникнення у контролюючого органу компетенції на фактичне проведення перевірки.

Таким чином, оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Як вбачається з матеріалів справи, на підставі службового посвідчення серія КВ № 106992, виданого 20.04.2012 р. на підставі пп. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України, податкової інформації, отриманої листом від ДПС у м. Києві 25.01.2012 р. № 343/7/26-3115 та відповідно до наказу № 1560 від 15.10.2012 р. проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Маркет-Сервіс» з питань дотримання вимог податкового законодавства при взаємовідносинах з ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

Згідно інформації, викладеній в акті перевірки від 22.10.2012 р. № 879/22-08/31405650, ТОВ «Маркет-Сервіс» проінформовано про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки повідомленням від 15.10.2012 р. № 524/22-08, разом з копією наказу на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки від 15.10.2012 р. № 1560, які направлено ТОВ «Маркет-Сервіс» від 15.10.2012 р. рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Однак, доказів направлення та отримання позивачем вказаних документів суду не надано.

Втім, враховуючи вищенаведене та норми чинного законодавства, суд вважає, що оцінку процедурним порушенням, які вчинені контролюючим органом при призначення та/або проведенні перевірки, суд може надати під час розгляду питання щодо правомірності податкових повідомлень-рішень, прийнятих контролюючим органом за результатами відповідної перевірки.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо правомірності наказу ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 15.10.2012 р. № 1560, суд виходить із оцінки змісту останнього.

Так, як вбачається із змісту оскаржуваного наказу, підставою для проведення перевірки стала податкова інформація, отримана листом від ДПС у м. Києві від 25.01.2012 р. № 343/7/26-3115 щодо проведення документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Маркет-Сервіс», що відповідає пп. 78.1.1 п. 78.1 ст. 78 Податкового кодексу України.

Отже, зміст наказу є достатнім для висновків про фактичну підставу для проведення відповідної перевірки, а тому позовні вимоги в частині скасування останнього є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині скасування податкових повідомлень-рішень від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208, суд приходить до наступних висновків.

Статтею 67 Конституції України передбачено обов'язок сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Порядок та підстави формування платником податку податкового кредиту регламентується приписами п. 7.4, п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», чинного на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно з підпунктом 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Так, відповідно до підпункту 7.2.3 пункту 7.2 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг).

У свою чергу, згідно з підпунктом 7.5.1 пункту 7.5 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається:

дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

В силу ж п.п. 7.2.6. п.7.2. ст.7 Закону, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Аналогічні висновки з питань визначення правомірності формування валових витрат, можна зробити також з положень п. 5.1., 5.2.1., 5.3.9. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», чинного на момент виникнення спірних правовідносин, відповідно до яких правові наслідки у вигляді виникнення у платника податків права на формування валових витрат виникають лише у разі реального вчинення операцій.

Так, пунктом 5.1 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Відповідно до п.п.5.3.9. п.5.3. ст.5 цього ж Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Також обов'язковою передумовою для формування валових витрат з наведених норм, за виключенням обмежень, установлених пунктами 5.3.-5.7. ст.5 Закону «Про оподаткування прибутку підприємств», є фактичне подальше використання таких витрат у власній господарській діяльності позивача та документальне підтвердження належності таких витрат до складу валових витрат.

Відповідно до п.п. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» датою збільшення валових витрат виробництва (обігу) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківських рахунків платника податку на оплату товарів (робіт, послуг), а в разі їх придбання за готівку - день їх видачі з каси платника податку; або дата оприбуткування платником податку товарів, а для робіт (послуг) - дата фактичного отримання платником податку результатів робіт (послуг).

Виходячи із системного аналізу норм Закону України «Про податок на додану вартість» та Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за номером 168/704, господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеною у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Суд зазначає, що наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» зареєстровано Печерською районною в м. Києві державною адміністрацією. Взято на облік у ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Києві. На час здійснення перевірки позивач був зареєстрований платником податку на додану вартість. Основним видом діяльності є посередництво в торгівлі товарами широкого асортименту.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом перевірки податкового органу стали фінансово-господарські взаємовідносини позивача з ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 по 30.06.2012.

1. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ПП «Фірма Володар» (підрядник) укладено договір підряду № 1/10 від 26.08.2010 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: Альтацентр, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити роботи, платіжне доручення.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду акт приймання виконаних підрядних робіт, податкову накладну.

2.1. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 13.07.2009 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним Договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: пр. Науки, 35, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання робіт позивачем надано суду податкову накладну, акт приймання виконаних робіт, платіжне доручення.

2.2. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено договір підряду № 1/10 від 19.01.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Глушкова, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду: податкову накладну, акти приймання виконаних робіт, платіжне доручення.

2.3. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» (підрядник) укладено догорів № 1/10 від 01.03.2010 р., відповідно до якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: пр. Радянської України, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

2.4. Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 3/10 від 18.03.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Гонгадзе, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

2.5. Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 2/10 від 18.03.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Григоренко, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

2.6. Між ТОВ «Маркет - Сервіс» (замовник) та ТОВ «Будівельна компанія «Геліос» укладено договір підряду № 4/10 від 19.04.2010 р., відповідно до умов якого підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Героїв-Дніпра, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкову накладну, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

3.1. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та ТОВ «Наладбуд Компані» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 12.05.2009 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: м. Київ, Печерська площа, 1, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

3.2. Між ТОВ «Маркет-Сервіс» (замовник) та «Наладбуд Компані» (підрядник) укладено договір підряду № 1/09 від 12.05.2009 р., відповідно до умов якого, підрядник зобов'язується, у встановлений даним договором термін, виконати ремонтно-будівельні роботи на об'єкті за адресою: вул. Чорнобильська, 16/80, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконані роботи.

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано суду податкові накладні, акт виконаних робіт, платіжне доручення.

Як вбачається з пояснень позивача, на об'єктах робіт тимчасові споруди для розміщення персоналу та обладнання підрядників позивачем не розміщувалися, інші контрагенти для здійснення спірних робіт не залучались, робочі документи щодо передання певних площадок для виконання робіт позивачу та надалі контрагентам позивача не складались як не передбачені чинним законодавством та договірними умовами з підрядниками, з огляду на що відповідні докази не можливо надати.

Первинні документи за взаємовідносинами позивача із замовниками робіт у позивача відсутні, оскільки останній сам є замовником підрядних робіт, а не їх виконавцем.

Як встановлено судом, позивачем декларувалися податкові зобов'язання за спірними правовідносинами.

На підтвердження оренди нежитлових приміщень позивачем надано суду договори оренди та суборенди нежитлових приміщень (а.с. 197-246 Том 1).

Натомість висновки відповідача щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства зроблені з огляду на наступне.

ПП «Фірма «Володар» - згідно даних бази АІС «Податки» керівником та засновником підприємства є ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_3). (Громадянка Російської Федерації).

Згідно архівних даних бази АІС ПДС гр. ОСОБА_3, який укладав договір та підписував податкові накладні, акти здачі-прийняття робіт для ТОВ «Маркет-сервіс» як директор ПП «Фірма «Володар» немає ніякого відношення до даного підприємства.

Відповідно до інформації, вказаної в АІС «Податки» стан платника ПП «Фірма «Володар» - направлено повідомлення про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно до р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби кількісний склад працівників ПП «Фірма «Володар» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Так, відповідно до податкової звітності, поданої до органів державної податкової служби ПП Фірма «Володар» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВІГМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 10.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ПП «Фірма «Володар» та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

До перевірки надано ГВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва протокол допиту свідка гр. ОСОБА_4 та пояснення гр. ОСОБА_1.

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 встановлено, що ПП «Фірма «Володар», а також ряд інших суб'єктів господарювання їй відомі, так як були створені та використовувались на протязі 2010-2011 рр. без мети ведення фінансово-господарської діяльності, а з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг від вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

З Пояснень гр. ОСОБА_1 вбачається, що ПП «Фірма «Володар» зареєстровано на її ім'я за винагороду. До фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «Володар» вона не має ніякого відношення. Договори, рахунки-фактури, податкові накладні, податкові декларації та будь-які інші документи, що відносяться до діяльності даного підприємства вона не підписувала та в органи державної служби не подавала. Де знаходяться документи фінансово-господарської діяльності ПП «Фірма «Володар» їй не відомо. Жодних товарів (послуг, робіт) від імені ПП «Фірма «Володар» на інші підприємства не постачала та не надавала.

ТОВ «Наладбуд Компані» згідно інформації, вказаної в АІС «Податки» стан платника ТОВ «Наладбуд Компані» - до ЄДР внесено запис про підтвердження відомостей.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «Наладбуд Компані» за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «Наладбуд Компані» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 19.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «Наладбуд Компані» та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України.

З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 встановлено, що ТОВ «Наладбуд Компані», а також ряд інших суб'єктів господарювання використовувалися з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг від вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише по документам, але фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

ТОВ «БК «Геліос» - згідно інформації вказаної в АІС «Податки» стан платника ТОВ «БК «Геліос» - до ЄДР внесено запис про відсутність за місцезнаходженням.

Відповідно р.01 податкового розрахунку комунального податку, поданого до органів державної податкової служби, кількісний склад працівників ТОВ «БК «Геліос» (код ЄДРПОУ 34161560) за базовий податковий (звітний) період складає 1 особа.

Відповідно до податкової звітності поданої до органів державної податкової служби ТОВ «БК «Геліос» не мало основних засобів, не декларувало амортизаційних відрахувань та відповідно додаток К1 до декларації з податку на прибуток підприємств до податкової інспекції не подавало.

В провадженні СВПМ ДПІ у Шевченківському районі м. Києва знаходиться кримінальна справа від 19.01.2012р. №80-0263, порушена за фактом фіктивного підприємництва відносно ТОВ «БК «Геліос» (код ЄДРПОУ 34161560) та ряду інших підприємств за ознаками злочину, передбаченого ч.2 ст. 205 КК України. З протоколу допиту свідка гр. ОСОБА_4 вбачається, що ТОВ «БК «Геліос», а також ряд інших суб'єктів господарювання були створені з метою надання послуг по конвертації безготівкових грошових коштів в готівку різним суб'єктам підприємницької діяльності. Поставка товарів та надання послуг вищеназваних фіктивних підприємств на адресу клієнтів оформлювались лише документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались.

З наведеного вище вбачається, що ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» були створені з метою конвертації грошових коштів, яка полягала в наступному. Діючі підприємства, яким потрібна була готівка, замовляли послуги або придбання товарів у перелічених вище фіктивних підприємств. В подальшому ці кошти перераховувались з рахунків фіктивних підприємств на підприємства, які мали надлишок необлікованої готівки. Вказані операції оформлювались лише по документам, а фактично товар не поставлявся та послуги не надавались. Не облікована готівка передавалась кур'єрами клієнтам.

З урахуванням вищевикладеного, податковим органом зароблено висновок про безпідставність віднесення позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту сум, сплачених за взаємовідносинами з ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані».

Однак, суд не приймає до уваги цей факт, оскільки відповідно до п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» при кваліфікації правочину за статтею 228 ЦК України має враховуватися вина, яка виражається в намірі порушити публічний порядок сторонами правочину або однією зі сторін. Доказом вини може бути вирок суду, постановлений у кримінальній справі, щодо знищення, пошкодження майна чи незаконного заволодіння ним тощо.

В процесі розгляду справи, зазначені факти встановлено не було, доказів про винесення вироку у справі відповідачем не надано.

Відповідно до визначення частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю у цьому Кодексі розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Підпункт 14.1.36 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України визначає господарську діяльність як - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що операції позивача з ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» за період з 01.01.2009 р. по 30.06.2012 р. здійснені в межах господарської діяльності, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

Суд також враховує вимоги статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців», яка встановлює: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні. Третя особа не може посилатися на них у спорі у разі, якщо вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними; якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, не були до нього внесені, вони не можуть бути використані в спорі з третьою особою, крім випадків, коли третя особа знала або могла знати ці відомості.

Так, на момент здійснення спірних господарських операцій ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» були зареєстровані як юридичні особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Мали статус платників податку на додану вартість.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не було враховано первинні документи позивача.

Висновки про сумнівність господарських операцій між позивачем та ПП «Фірма-Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» податковим органом були зроблені не у зв'язку з непідтвердженням товарності цих операцій, відсутністю чи неправильним складанням первинних документів або неналежним їх відображенням у бухгалтерському чи податковому обліку, а лише на підставі порушених кримінальних справ за фактом фіктивного підприємництва вказаних підприємств та пояснень їх директорів. Доказів судового розгляду вказаних кримінальних справ суду не надано, як і доказів про винесення вироку у даних справах.

Суд звертає увагу, що для висновків щодо нікчемності правочинів між ТОВ «Маркет-Сервіс» та ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» необхідно встановити наявність у платника податку при вчиненні таких зобов'язань мети, суперечної інтересам держави та суспільства. Про наявність такої мети у платника податку не можуть свідчити лише факти певних порушень правил ведення господарської діяльності чи оподаткування будь-ким з постачальників товару у ланцюгу постачання.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит та віднесення сум, понесених витрат, до складу валових витрат товариства не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями.

Аналогічна правова позиція була висловлена також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Судом також враховуються рішення Європейського суду з прав людини у справах Інтерсплав проти України (2007 рік, заява № 803/02), «Булвес»АД проти Болгарії (2009 рік, заява № 3991/03) і Бізнес Супорт Центр проти Болгарії (2010 рік, заява № 6689/03), які відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» підлягають застосуванню судами як джерела права, у яких визначено, що платника податку не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування; при цьому платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками , якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати.

При цьому, в акті перевірки відповідачем не наведено жодного доказу того, що укладені між позивачем і ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» угоди суперечать актам цивільного законодавства чи свідчать про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання цих угод або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету тощо.

Аналіз наявних в матеріалах справи доказів, дає суду дійти висновку, що податковим органом не доведено узгодженості дій між платником та його контрагентами, які свідчать про здійснення операцій без наміру створити відповідні цим операціям правові наслідки з метою отримати податкову вигоду, або, що платник податку діяв без належної обачності й обережності і йому мало бути відомо про порушення, які допускав його контрагент, або що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з наданням податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, то право платника на податковий кредит не можна вважати законним.

Судом встановлено, що податковий кредит був сформований позивачем на підставі належним чином оформлених податкових накладних, отриманих від ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані», що не заперечується податковим органом.

Викладене свідчить, що позивач, придбані у ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані» послуги, використав у подальших оподатковуваних операціях в межах своєї основної господарської діяльності.

Отже, враховуючи вищенаведене та перевіривши всі фактичні обставини справи, суд не знаходить порушень чинного законодавства щодо оформлення первинних документів у фінансово - господарських взаємовідносинах між позивачем та ПП «Фірма Володар», ТОВ «БК «Геліос», ТОВ «Наладбуд Компані», а тому вважає, що формування ТОВ «Маркет-Сервіс» податкового кредиту з податку на додану вартість та валових витрат є правомірним, а дії Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва ДПС щодо нарахування позивачу сум з податку на додану вартість та податку на прибуток - протиправними.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України визначено, у разі, якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу сплачує штрафні санкції.

Оскільки, суд визнав неправомірним нарахування позивачу сум з податку на додану вартість, то нарахування штрафних санкцій є також неправомірним.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208 прийнято обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому позовні вимоги ТОВ «Маркет-Сервіс» про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208 підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог в частині визнання неправомірними дії ДПІ у Печерському районі м. Києва щодо визнання в акті перевірки № 879/22-08/31405650 від 22.10.2012 р. правочинів нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України предметом розгляду по суті в порядку адміністративного судочинства є не будь-які рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень, а лише ті, що породжують права та обов'язки учасників спірних відносин.

В свою чергу, висновки, викладені в акті податкової перевірки, не є предметом оскарження в адміністративному суді, оскільки не є обов'язковими ані для платника податків, ані для керівника контролюючого органу. Останній оцінює викладені в акті перевірки доводи і в разі наявності податкових порушень приймає податкове повідомлення-рішення, яке і визначає грошові зобов'язання платникові податків.

Натомість висновки, викладені в акті перевірки, є лише відображенням фактичних дій податкових інспекторів-ревізорів та їх особистої думки, а тому не створюють жодних правових наслідків. Відповідно, акти перевірки не порушують права платників податків безвідносно до змісту таких актів, в зв'язку з чим відсутні підстави для задоволення позовів щодо протиправності актів перевірки, а так само дій щодо включення до актів перевірки будь-яких даних (незалежно від того, яким чином сформульовані відповідні позовні вимоги).

Відповідна правова позиція висловлена в постанові Верховного Суду України від 10 вересня 2013 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Державної фінансової інспекції у Волинській області, головного контролера-ревізора відділу інспектування у сфері матеріального виробництва та послуг Інспекції ОСОБА_6 про визнання дій протиправними та зобов'язати вчинити дії. Зазначена правова позиція є обов'язковою для врахування у практиці адміністративних судів України згідно з частиною першою статті 244 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Враховуючи викладене, позовні вимоги в частині визнання протиправними дій відповідача щодо формування в акті № 879/22-08/31405650 від 22.10.2012 р. висновків про нікчемність правочинів вчинених позивачем із зазначеними у вказаному акті контрагентами суперечить вимогам чинного законодавства, а тому задоволенню не підлягають.

Зважаючи на викладене вище, суд приходить до висновків, що позовні вимоги позивача є частково обґрунтованими, а тому підлягають задоволенню частково.

Відповідно до частини 3 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Керуючись вимогами ст.ст. 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 02.11.2012 р. № 0011592208 та № 0011602208.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Судові витрати в сумі 250,94 грн. присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркет-Сервіс» за рахунок Державного бюджету України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її проголошення особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О.Іщук