Рішення

від 15.07.2009 по справі 15/10-09-477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

15/10-09-477

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

         "15" липня 2009 р.Справа  № 15/10-09-477

Господарський суд Одеської області у складі:

        головуючого судді                       Петрова В.С.

суддів                                           Демешина О.А.

                                                     Цісельського О.В.

при секретарі                               Стойковій М.Д.

За участю представників:

від позивача –                        Зеленюх В.Р.;

від відповідачів:

1) ТОВ „Паркінг Люкс”  –    Бімбас Ю.В.;

2) ЗАТ „Професіонал” -                Бімбас Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” та Закритого акціонерного товариства „Професіонал” про стягнення 573 721,45 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про визнання розірваними договорів фінансового лізингу, визнання обставин такими, що мають ознаки форс-мажорних, та визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів і штрафних санкцій, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” заборгованості за договорами фінансового лізингу в сумі 361614,32 грн. Позові вимоги обґрунтовані наступним.

Між ТОВ „Євро Лізинг” та ТОВ „Паркінг Люкс” був укладений договір фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р., згідно якого позивач на підставі замовлення передав, а відповідач прийняв у комплектності і кількості транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі № 449/001 від 31.10.2007 р., № 449/004 від 28.07.2008 р., № 449/005 від 28.04.2008 р.

В свою чергу відповідач зобов'язався згідно п. 5.1 договору сплачувати лізингові платежі, розмір та строк сплати яких встановлені в Плані лізингу (додаток № 3 до договору) та інших додатках.         

Так, позивач вказує, що виставив відповідачу рахунки-фактури для сплати останнім лізингових платежів. Однак, відповідач не сплатив вказані платежі, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість за період з 20.11.2008 р. по 27.01.2009 р. в сумі 194 471,30 грн.

Крім того, позивач посилається на те, що згідно п. 16.1 договору № 449 при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Так, позивачем нарахована пеня за період з 20.11.2008 р. по 20.01.2009 р., що становить 6839,42 грн.

До того ж відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України позивачем нараховані 3% річних за період з 20.11.2008 р. по 27.01.2009 р., що становить 562,10 грн., та інфляційні збитки в сумі 3 254,29 грн.

Відтак, позивач вказує, що загальна сума заборгованості відповідача перед позивачем за договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. становить 205127,11 грн.

Також позивач посилається на те, що між ним і відповідачем був укладений договір фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р., згідно якого позивач на підставі замовлення передав, а відповідач прийняв у комплектності і кількості транспортні засоби, що підтверджується актами приймання-передачі № 931/001 від 19.09.2008 р. та № 931/002 від 19.09.2008 р.

При цьому позивач зазначає, що у відповідності з п. 5.1 договору № 931 за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу відповідач повинен  сплачувати лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлені в Плані лізингу (додаток № 2 до договору).

Як вказує позивач, відповідачем не були сплачені лізингові платежі на підставі рахунку-фактури, що виставлявся позивачем. У зв'язку з цим у нього виникла заборгованість перед позивачем за період з 20.11.2008 р. по 27.01.2009 р. в сумі 147 871,06 грн. Крім того, у зв'язку з несвоєчасною сплатою вказаних платежів позивачем відповідно до п. 5.1 договору № 931 нарахована пеня за період з 24.09.2008 р. по 20.01.2009 р. в сумі 5323,54 грн.

Відповідно до ст. 625 Цивільного  кодексу України позивачем нараховано 3% річних в сумі 437,50 грн. та інфляційні збитки в розмірі 2 855,03 грн.

Відтак, сума заборгованості за договором фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р. складає 156487,13 грн.  

Таким чином, за даними позивача, сума заборгованості відповідача перед позивачем станом на 27.01.2009 р. становить 361 614,32 грн.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.02.2009 р. порушено провадження у справі № 15/10-09-477 та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

В ході розгляду справи позивач подав до суду заяву про збільшення позовних вимог від 23.03.2009 р., згідно якої позивач просив суд стягнути з відповідача борг за договорами фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р. і № 449 від 06.09.2007 р. в сумі 598526,08 грн., пеню в сумі 16586,07 грн., 3 % річних в сумі 1363,10 грн. та інфляційні в розмірі 10012,07 грн.

29.04.2009 р. ТОВ „Євро Лізинг” звернулось до суду з уточненнями позовних вимог, згідно яких позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за договорами фінансового лізингу в сумі 573,721,47 грн., у т.ч.: 546 705,70 грн. основного боргу, 16430,60 грн. пені, 1350,40 грн. 3% річних, 9 234, 77 грн. індекс інфляції.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” звернулось до суду із зустрічною позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про:

-          визнання розірваними з 01.12.2008 р. договорів фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. та № 931 від 27.08.2007 р., укладених між ТОВ „Паркінг Люкс” та ТОВ „Євро Лізинг” у зв'язку зі зміною істотних умов цих договорів та неможливістю розірвати ці договори за згодою сторін;

-          визнання такими, що мають ознаки форс-мажорних обставини, пов'язані зі зміною діючого законодавства України, які призвели до припинення основного виду діяльності ТОВ „Паркінг Люкс” –переміщення транспортних засобів на підставі рішення Одеської міської ради № 2726 від 16.04.2008 р.;

-          визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань після 01.12.2008 р.

Зустрічні позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно умов договорів фінансового лізингу № 449 та № 931 розрахунки за надані транспортні засоби здійснювались у національній валюті за курсом 4, 8407 грн/долар США. Останній платіж було здійснено у листопаді 2008 року. Заданими НБУ курс гривні до долару США (розрахункової валюти за договорами лізингу) у грудні 2008 року становив 7,7 грн/долар США. Таким чином, на момент здійснення останньої оплати курс валют змінився на 160 % (виріс на 60 %). При такому курсі валют і, відповідно, вартості транспортних засобів ТОВ «Паркінг Люкс»не укладало би договорів фінансового лізингу на таких умовах, що викладені в договорах, зокрема, щодо ціни, кількості отриманих транспортних засобів та графіку лізингових платежів.

При цьому ТОВ „Паркінг Люкс” посилається на ст. 638 ЦК України, згідно якої  договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору; істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Так, для договорів лізингу однією з істотних умов є ціна договору та строки лізингових платежів.

Виходячи з вищезазначеного ТОВ „Паркінг Люкс” вважає, що, починаючи з жовтня 2008 року, одна з істотних умов договорів фінансового лізингу (ціна) почала змінюватись, а з грудня 2008 року змінилась настільки суттєво, що позбавило ТОВ „Паркінг Люкс” можливості виконувати договори в повному обсязі. Підставою для зміни ціни сталася девальвація курсу гривні до долару США, що не могли передбачити ні ТОВ „Паркінг Люкс”, ні ТОВ „Євро Лізинг”.

Таким чином, оскільки істотні обставини у вигляді різкої зміни курсу валют, які суттєво вплинули на виконання обов'язків за договором з боку ТОВ „Паркінг Люкс”, не могли бути передбачені сторонами при укладанні договорів фінансового лізингу, ТОВ „Паркінг Люкс” вважає, що договори фінансового лізингу № 449 та № 931 мають бути визнані розірваними.

До того ж ТОВ „Паркінг Люкс” вказує, що 17 грудня 2008 року було прийнято Постанову КМУ № 1102 „Про затвердження Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках” зі змінами, внесеними Постановою КМУ від 11 лютого 2009 р. № 94 „Про внесення змін до Порядку тимчасового затримання та зберігання транспортних засобів на спеціальних майданчиках і стоянках”. Вказаними постановами було встановлено новий механізм евакуації транспортних засобів, відмінний від встановленого рішенням Одеської міської ради. Так, ТОВ „Паркінг Люкс” вказує, що його діяльність припинилась на підставі дій органів влади, що призвели до змін діючого законодавства України і які не могли бути спрогнозовані при укладанні договорів фінансового лізингу. Такі дії на підставі п. 17 договорів фінансового лізингу можуть бути визнані як форс - мажорні. Саме ця ситуація, пов'язана зі змінами норм діючого законодавства України у сукупністю з різкою девальвацією національною валюти, призвела до неможливості виконувати належним чином своїх обов'язків за договорами з боку ТОВ „Паркінг Люкс”.  

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.04.2009 р. по справі № 15/10-09-477 зустрічну позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про визнання розірваними договорів фінансового лізингу, визнання обставин такими, що мають ознаки форс-мажорних, та визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів та штрафних санкцій прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

Ухвалою в.о. голови господарського суду Одеської області від 30 квітня 2009 р. справу № 15/10-09-477 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” про стягнення 626487,32 грн. та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про визнання розірваними договорів фінансового лізингу, визнання обставин такими, що мають ознаки форс-мажорних, та визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів і штрафних санкцій передано на колегіальний розгляд у складі суддів: головуючого судді - Петрова В.С., суддів –Демешина О.А. та Семенюка Г.В.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 05.05.2009 р. справу № 15/10-09-477 було прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді –Петрова  В.С., суддів –Демешина О.А. та Семенюка Г.В. та призначено справу до розгляду в засіданні суду.

Розпорядженням голови господарського суду Одеської області від 01.06.2009 р. № 218-р було здійснено заміну судді господарського суду Одеської області Семенюка Г.В. на суддю господарського суду Одеської області Цісельського О.В. у складі колегії суддів при колегіальному розгляді справи № 15/10-09-477. У зв'язку з цим ухвалою господарського суду Одеської області від 04.06.2009 р. справу № 15/10-09-477 прийнято до провадження колегії суддів у складі: головуючого судді Петрова В.С., суддів –Демешина О.А. і Цісельського О.В та справу призначено до розгляду в засіданні суду.

Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” було подано до суду  клопотання про залучення до участі у справі в якості співвідповідача ЗАТ „Професіонал”, оскільки в забезпечення виконання зобов'язань за договором фінансового лізингу № 499 від 06.09.2007 р. між ТОВ „Євро Лізинг” та ЗАТ „Професіонал” був укладений договір поруки № 449/П/1 від 06.09.2007 р., згідно якого ЗАТ „Професіонал” зобов'язалось перед ТОВ „Євро Лізинг” в другу чергу відповісти за виконання ТОВ „Паркінг Люкс” фінансових зобов'язань за договором фінансового лізингу № 499 від 06.09.2007 р. Також згідно зазначеного клопотання позивач просив суд стягнути заборгованість за договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. в розмірі 323297,02 грн. (308 231,36 грн. основного боргу, 9 282,07 грн. пені, 762,90 грн. 3% річних, 5020,69 грн. індексу інфляції)    солідарно з ТОВ „Паркінг Люкс” та ЗАТ „Професіонал”.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 02.07.2009 р. до участі у справі № 15/10-09-477 в якості другого відповідача було залучено Закрите акціонерне товариство „Професіонал”.   

В засіданні суду позивач уточнив, що сума заборгованості за договором фінансового лізингу № 931 від 06.09.2007 р., яка підлягає стягненню з ТОВ „Паркінг Люкс”, складає 250 424,43 грн. , у т.ч.: 238 474,32 грн. основного боргу,  7148,53 грн. пені, 587,50 грн. 3% річних, 4214,08 грн. індексу інфляції.

Відповідачі за первісним позовом відзив на позов не надали, проте представник відповідачів в засіданні суду заперечував проти задоволення позовних вимог ТОВ „Євро Лізинг”.

Відповідач за зустрічним позовом –ТОВ „Євро Лізинг” надав відзив на зустрічну позовну заяву (а.с. 148-149 т. 2), згідно якого ТОВ „Євро Лізинг” вважає, що зустрічний позов не обґрунтований, тому просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову ТОВ „Пар кінг Люкс”.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши та дослідивши матеріали справи, господарський суд встановив наступне.

06 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” був укладений договір фінансового лізингу № 449, відповідно до умов якого ТОВ „Євро Лізинг” (лізингодавець) передає ТОВ „Паркінг Люкс” (лізингоодержувачу), а ТОВ „Паркінг Люкс” отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

П. 4.5 вказаного договору визначено, що після надання ТЗ лізингоодержувачу на дату надання сторони підписують акт приймання-передачі ТЗ.  

Як з'ясовано судом, на підставі замовлень № 449/001 від 06.09.2007 р., № 449/004 від 09.04.2008 р., № 449/005 від 09.04.2008 р. позивачем були передані ТОВ „Паркінг Люкс”, а товариством були прийняті  наступні транспортні засоби:

-          МAN 12.180, шасі №  WMAN05ZZ67Y191815, реєстраційний № АА4614ТС, що підтверджується актом приймання-передачі № 449/001 від 31.10.2007 р.,

-TGL 12.180 4X2 BB з краном маніпулятором, шасі № WMAN05ZZ78Y219767, реєстраційний № АА8841НМ, що підтверджується актом приймання-передачі № 449/004 від 28.07.2008 р.,

-TGL 12.180 4X2 BB з краном маніпулятором, шасі № WMAN052268Y219906, реєстраційний № АА8842НМ, що підтверджується актом приймання-передачі № 449/005 від 28.04.2008 р.

Відповідно до п. 5.1 договору № 449 за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу сплачуються лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлені в Плані лізингу.(додаток 3 до договору) та інших додатках.

Також згідно п. 3 ч. 2 ст. 11 Закону України "Про фінансовий лізинг" від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР лізингоодержувач зобов'язаний своєчасно сплачувати лізингові платежі. Частиною 1 ст. 16 цього ж Закону передбачено, що сплата лізингових платежів здійснюється в порядку, встановленому договором.

Так, Додатком № 3 до вказаного договору лізингу (Планом лізингу № 449/001 від 06.09.2007 р., Змінами до Плану лізингу № 449/001 від 30.10.2007 р., Планом лізингу № 449/005 від 09.04.2008 р., Планом лізингу № 449/004 від 09.04.2008 р.) сторони узгодили графік лізингових платежів, згідно якого лізингові платежі сплачуються відповідачем 20 числа кожного місяця.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна умов договору не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

У відповідності з п. 7.16 договору № 449 лізингоодержувач зобов'язаний вчасно та у повному обсязі сплачувати лізингодавцю всі необхідні лізингові платежі, а також платежі за послуги, надані лізингодавцем, штрафні санкції відповідно до положень договору та інші платежі, які пов'язані з використанням ТЗ і не входить до складу щомісячних лізингових платежів.

Як з'ясовано судом, позивачем були виставлені відповідачу –ТОВ „Паркінг Люкс”,  рахунки-фактури для сплати останнім лізингових платежів за період з 20.11.2008 р. по 20.03.2009 р., що вбачається з матеріалів справи. Згідно довідки про стан взаєморозрахунків станом на 28.04.2009 р. сума за вказаними рахунками-фактурами, що підлягала сплаті відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс”, склала 322 239,20 грн. Між тим, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс”, відповідач лише частково сплатив вказану суму, зокрема, 14 008,36 грн. Таким чином, сума основного боргу ТОВ „Паркінг Люкс” за договором фінансового лізингу № 449 від  06.09.2007 р. складає 308 231,36 грн. При цьому слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідачем –ТОВ „Паркінг Люкс” не оспорювалась.   

Крім того, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс” своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 449 від  06.09.2007 р. щодо сплати лізингових платежів позивачем застосовані до відповідача - ТОВ „Паркінг Люкс” штрафні санкції.

Ст. 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом  (ст. 611 ЦК України).

Діючим законодавством передбачена відповідальність боржника за порушення зобов'язання. Так, частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. В силу ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штраф, пеня).         

Згідно положень ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Як передбачено п. 16.1 договору № 449 від 06.09.2007 року, при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Враховуючи те, що відповідачем не були належним чином виконані зобов'язання за вказаним договором № 449 щодо сплати лізингових платежів, на думку суду, позивачем правомірно нараховано відповідачу –ТОВ „Паркінг Люкс” пеню. Так, за період з 20.11.2008 р. по 20.01.2009 р. згідно розрахунку до позовної заяви (а.с. 89 т. 1) сума пені склала 6839,42 грн. на суму основного боргу, що становила на момент звернення позивача до суду з даним позовом. У зв'язку з заявленням позивачем вимог про стягнення з ТОВ „Паркінг Люкс” заборгованості за лютий-березень 2009 року відповідно позивачем нараховано пеню на цю заборгованість: з 20.02.3009 р. по 20.03.2009 р. згідно розрахунку до уточнень позовних вимог (а.с. 94 т. 2) розмір пені визначено 2442,65 грн. Отже, взагалі позивачем за договором № 449 нараховано 9 282,07 грн. пені.

До того ж ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України визначено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.    

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Слід зазначити, що договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. інший розмір процентів не встановлений.

Оскільки відповідач – ТОВ „Паркінг Люкс” прийняті на себе зобов'язання щодо сплати лізингових платежів у визначений умовами договору № 449 термін не виконав належним чином, в результаті чого прострочив виконання зобов'язання, що не оспорюється відповідачем, суд вважає цілком правомірним нарахування відповідачем згідно вищенаведених положень Цивільного кодексу України 3% річних та інфляційних збитків. Адже інфляційні збитки є наслідком інфляційних процесів в економіці, а тому вони є складовою частиною основного боргу. Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів.

Так, згідно наданих позивачем розрахунків до позовної заяви (а.с. 89 т. 1) та уточнень позовних вимог (а.с. 94 т. 2) сума нарахованих позивачем 3% річних по договору № 449 від 06.09.2007 року складає 762,90 грн., у т.ч. за період з 20.11.2008 р. по 20.01.2009 р. –562,10 грн., за період з 20.02.3009 р. по 20.03.2009 р. –200,80 грн. Крім того, індекс інфляції за вказані періоди прострочення відповідачем –ТОВ „Паркінг Люкс”  виконання своїх зобов'язань за вказаним договором складає 5020,69 грн., що вбачається з розрахунку інфляції, наведеного у позовній заяві та уточнень позовних вимог від 28.04.2009 р.   

Таким чином, загальна сума заборгованості ТОВ „Паркінг Люкс” перед позивачем за договором фінансового лізингу № 449 складає 323 297, 04 грн. (308 231,36 грн. основного боргу + 9 282,07 грн. пені + 762,90 грн. 3% річних + 5020,69 грн. індексу інфляції).

Разом з тим, як встановлено судом в ході розгляду справи, 06 вересня 2007 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (лзингоодержувач) та Закритим акціонерним товариством „Професіонал” (поручитель) був укладений договір поруки № 449/П/1, відповідно до умов якого ЗАТ „Професіонал” зобов'язалось перед позивачем в другу чергу відповісти за виконання ТОВ „Паркінг Люкс” всіх його фінансових зобов'язань перед позивачем за договором фінансового лізингу № 499 від 06.09.2007 р. При цьому за умовами договору під фінансовими зобов'язаннями розуміються грошові зобов'язання лізингоодержувача по вказаному договору лізингу у вигляді виплати лізингодавцю лізингових платежів, інших сум, передбачених договором лізингу, а також виплати пені, збитків, та інших штрафних санкцій обумовлених договором. Під другою чергою розуміється, що до даного поручителя вимога щодо виконання невиконаних лізингоодержувачем фінансових зобов'язань по договору лізингу буде пред'явлена у другу чергу, тобто у випадку невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р.

П. 1.2 договору № 449/П/1 передбачено, що поручитель відповідає перед лізингодавцем у тому ж обсязі, що лізингоодержувач.

Відповідальність поручителя та лізингоодержувача є солідарною (п. 1.3 договору поруки).

Причини невиконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань по договору лізингу ніяким чином не можуть вплинути на виконання поручителем зобов'язань по даному договору (п. 1.4 договору поруки)

Згідно п. 2.2 вказаного договору поруки у випадку невиконання лізингоодержувачем (ТОВ „Паркінг Люкс”) своїх зобов'язань по договору лізингу, лізингодавець (позивач) має право пред'явити свої вимоги безпосередньо до поручителя, які є обов'язковими до виконання впродовж 5 днів з моменту пред'явлення такої вимоги.                 

Також в п. 2.3 цього ж договору обумовлено, що поручитель зобов'язаний виконати свої зобов'язання на користь лізингодавця у строк, визначений п. 2.2 даного договору, шляхом перерахування суми, вказаної у вимозі лізингодавця, на банківський рахунок лізингодавця.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач звернувся до відповідача –ЗАТ „Професіонал” з листом-вимогою за вих. № 6657 від 08.04.2009 р. щодо сплати боргу та штрафних санкцій за договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. протягом п'яти днів з дня отримання даної вимоги.

Так, вказаний лист позивача з вимогою про сплату заборгованості був отриманий ЗАТ „Професіонал” 22.04.2009 р., про що свідчить наявна в матеріалах справи копія поштового повідомлення за № 01736212 (а.с. 88 т.2).

Як з'ясовано судом, пред'явлені позивачем вимоги не були задоволені ЗАТ „Професіонал”, також в порушення умов договору поруки № 449/П/1 ЗАТ „Професіонал” не було сплачено заборгованість ТОВ „Паркінг Люкс” за договором фінансового лізингу № 499 від 06.09.2007 р.

Відповідно до положень ст. 553 Цивільного кодексу України поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно ст. 554 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищенаведене, на думку суду, вимоги позивача щодо стягнення солідарно з відповідачів зазначеної вище заборгованості за договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р., яка становить 323 297, 04 грн., є цілком обґрунтованими.

Крім того, як з'ясовано судом, 27 серпня 2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” та Товариством з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” був укладений договір фінансового лізингу № 931, відповідно до умов якого ТОВ „Євро Лізинг” (лізингодавець) передає ТОВ „Паркінг Люкс” (лізингоодержувачу), а ТОВ „Паркінг Люкс” отримує від лізингодавця в платне користування на умовах фінансового лізингу транспортні засоби (ТЗ) у відповідності з замовленням на ТЗ.

Умови цього договору є аналогічними умовам договору фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р.

Як з'ясовано судом, на підставі замовлень № 931/001 від 27.08.2008 р., № 931/004 від 27.08.2008 р., позивачем були передані ТОВ „Паркінг Люкс”, а останнім були прийняті  наступні транспортні засоби:

-          МAN TGL 12.180 4X2 BB з краном маніпулятором, шасі № WMAN05ZZ48Y219774, реєстраційний № АА9863НР, що підтверджується актом приймання-передачі № 931/001 від 19.09.2008 р.,

-TGL 12.180 4X2 BB з краном маніпулятором, шасі № WMAN05ZZ28Y219806, реєстраційний № АА9864НР, що підтверджується актом приймання-передачі № 931/002 від 19.09.2008 р.

Відповідно до п. 5.1 договору № 931 за переданий у лізинг ТЗ в період з дати надання до завершення строку лізингу ТОВ „Паркінг Люкс” зобов'язалось сплачувати лізингові платежі, розмір та строки сплати яких встановлені в Плані лізингу.(додаток 3 до договору) та інших додатках.

Так, Додатком № 3 до вказаного договору лізингу (Планом лізингу № 931/001 від 27.08.2008 р., Змінами до Плану лізингу № 931/001 від 19.09.2008 р., Планом лізингу № 931/002 від 27.08.2008 р., Планом лізингу № 931/002 від 19.09.2008 р.) сторони узгодили графік лізингових платежів, згідно якого лізингові платежі сплачуються відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс”  20 числа кожного місяця.

Як з'ясовано судом, позивачем були виставлені відповідачу –ТОВ „Паркінг Люкс”,  рахунки-фактури для сплати останнім лізингових платежів за період з 20.11.2008 р. по 20.03.2009 р., що вбачається з матеріалів справи. Згідно довідки про стан взаєморозрахунків станом на 28.04.2009 р. (а.с. 111 т. 2) сума за вказаними рахунками-фактурами, що підлягала сплаті відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс”, склала 238 474,32 грн. Між тим, як з'ясовано судом та не спростовано відповідачем - ТОВ „Паркінг Люкс”, відповідач не сплатив вказану суму, у зв'язку з чим у ТОВ „Паркінг Люкс” виникла заборгованість за договором фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р. в розмірі  238 474,32 грн. При цьому слід зазначити, що вказану суму заборгованості відповідачем –ТОВ „Паркінг Люкс” не оспорювалась. Більш того, у зустрічному позові ТОВ „Паркінг Люкс” зазначає, що лізингові платежі за укладеними з позивачем договорами фінансового лізингу сплачувались ним тільки до 01.12.2009 р.   

Такою відмовою від виконанням своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р. щодо сплати лізингових платежів відповідач –ТОВ „Паркінг Люкс” порушило умови договору, що є недопустимим згідно ст. 525 Цивільного кодексу України. В свою чергу порушення однією зі сторін зобов'язання тягне за собою відповідні правові наслідки, про що зазначалось вище.   

Зокрема, згідно п. 16.1 договору № 931 від 27.08.2008 року при порушенні лізингоодержувачем зобов'язань по сплаті лізингових платежів, передбачених Планом лізингу, та/або інших платежів, передбачених цим договором, лізингоодержувачем - ТОВ „Паркінг Люкс” сплачується пеня в розмірі 0,1% від простроченої суми за кожен день прострочки.

Так, за період з 20.11.2008 р. по 20.01.2009 р. згідно розрахунку до позовної заяви (а.с. 90 т. 1) сума пені склала 5323,54 грн. на суму основного боргу, що становила на момент звернення позивача до суду з даним позовом. У зв'язку з заявленням позивачем вимог про стягнення з ТОВ „Паркінг Люкс” заборгованості за лютий-березень 2009 року відповідно пеня, нарахована на цю заборгованість, складає 1824,99 грн. за період з 20.02.3009 р. по 20.03.2009 р. згідно розрахунку до уточнень позовних вимог (а.с. 93 т. 2). Відтак, вся сума пені за договором № 931 становить 7 148,53 грн. пені.

Крім того, у зв'язку з простроченням ТОВ„Паркінг Люкс” платежу відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховуються 3% річних, що складають згідно наданих позивачем розрахунків до позовної заяви (а.с. 90 т. 1) та уточнень позовних вимог (а.с. 93 т. 2) 587,50 грн., у т.ч. за період з 20.11.2008 р. по 20.01.2009 р. –437,50 грн., за період з 20.02.3009 р. по 20.03.2009 р. –150,00 грн.

До того ж, враховуючи те, що інфляційні процеси призводять до знецінення грошових коштів, у зв'язку з чим ст. 625 Цивільного кодексу України передбачено право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції, суд вважає цілком обґрунтованим і нарахування позивачем інфляційних збитків. Так, інфляційні за вказані вище періоди прострочення відповідачем –ТОВ „Паркінг Люкс” виконання своїх зобов'язань за договором № 931 складають 4214,08 грн., що вбачається з розрахунку інфляції, наведеного у позовній заяві та уточнень позовних вимог від 28.04.2009 р.   

Таким чином, сума заборгованості ТОВ „Паркінг Люкс” за договором фінансового лізингу № 931 складає 250 424, 43 грн. (238 474,32 грн. основного боргу + 7148,53 грн. пені + 587,50 грн. 3% річних + 4214,08 грн. індексу інфляції).

Щодо зустрічного позову ТОВ „Паркінг Люкс” суд зазначає наступне.  

Як вже зазначалось вище, між ТОВ „Євро Лізинг” та ТОВ„Паркінг Люкс” виникли правовідносини за договорами фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. та № 931 від 27.08.2008 р., згідно яких ТОВ „Паркінг Люкс” отримало у лізинг транспортні засоби MAN TGL 12.180 в кількості 5 одиниць. При цьому, як встановлено судом, згідно вказаних договорів ТОВ „Паркінг Люкс” здійснювало лізингові платежі до 01.12.2008 р. Неможливість подальшого виконання зобов'язань щодо здійснення лізингових платежів обґрунтована тим, що у грудні 2008 року сталася девальвація курсу гривні до долару США, внаслідок чого змінилась істотна умова спірних договорів фінансового лізингу –ціна, що не могли передбачити сторони. З цих підстав ТОВ „Паркінг Люкс” просить суд визнати вказані договори № 449 та № 931 розірваними, оскільки за згодою сторін їх неможливо розірвати.

Між тим такі доводи ТОВ „Паркінг Люкс”, на думку суду, є необґрунтованими з огляду на наступне.     

Відповідно до ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом.

Відповідно до ст. 191 Господарського кодексу України договір оренди може бути розірваний за згодою сторін. На вимогу однієї із сторін договір оренди може бути достроково розірваний з підстав, передбачених Цивільним кодексом України для розірвання договору найму, в порядку, встановленому статтею 188 цього Кодексу.

Згідно ст. 188 Господарського кодексу України розірвання господарських договорів допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Сторона договору, яка вважає за необхідне розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі, якщо сторони не досягли згоди щодо розірвання договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Також ч. 2 статті 651 Цивільного кодексу України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до ст. 784 Цивільного кодексу України наймач має право вимагати розірвання договору найму, якщо:

1) наймодавець передав у користування річ, якість якої не відповідає умовам договору та призначенню речі;

2) наймодавець не виконує свого обов'язку щодо проведення капітального ремонту речі.

Виходячи з вищевикладеного, підставою для розірвання спірних договорів за рішенням суду на вимогу лізингоодержувача є істотне порушення лізингодавцем умов договорів фінансового лізингу. Між тим такі порушення умов договору з боку лізингодавця судом не встановлені, не зазначені вони і ТОВ „Паркінг Люкс”. Інших випадків, за якими договір може бути розірвано за рішенням суду законом не передбачено. При цьому слід зазначити, що ТОВ „Паркінг Люкс” не було вчинено жодних дій, направлених на розірвання спірних договорів, як це передбачено ст. 188 Господарського кодексу України.    

Отже, враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для визнання спірних договорів фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. та № 931 від 27.08.2008 р.  розірваними.    

Посилання ТОВ „Паркінг Люкс” на неможливість виконання своїх зобов'язань за вказаними договорами у зв'язку зі зміною ціни договору, що не могло бути передбачено сторонами, судом спростовуються наступним.

Як зазначено в п. 5.8 вказаних договорів, оплата вартості послуг лізингодавця здійснюється в українських гривнях. Кожний наступний лізинговий платіж здійснюється у наступному порядку:

-          сума, яка відшкодовує при кожному платежі частину вартості ТЗ, сплачується у сумі, зазначеній у Плані лізингу;

- комісія лізингодавця за наданий у лізинг ТЗ кожен місяць розраховується за наступною формулою:

КЛПМ = КЛПЛ + (ЛППЛ * КоефКВ - ЛППЛ), де

КЛПМ –комісія лізингодавця за поточний місяць;

КЛПЛ –комісія лізингодавця за відповідний місяць згідно Плану лізингу;

ЛППЛ –лізинговий платіж за відповідний місяць згідно Плану лізингу;

КоефКВ –коефіцієнт зміни курсу валюти, який розраховується наступним чином: офіційний курс валюти, зазначеної у Плані лізингу, за даними НБУ на момент виставлення рахунку лізингодавцем/курс валюти, зазначений у плані лізингу.

Отже, включення сторонами у формулі розрахунку лізингового платежу курсу валют свідчить про допущення сторонами такого факту як зміна курсу валют, зокрема курсу гривні відносно долару США  

Разом з тим п. 5.7 договорів лізингу передбачено право лізингодавця змінити розмір лізингового платежу пропорційно або на одну й ту ж суму, якщо ціни, тарифи, платежу, податки, нормативи страхування ТЗ, що входять до складу лізингового платежу і пов'язані з виконанням даного договору, змінюються внаслідок дій органів державної влади, тобто з незалежних від лізингодавця причин. Розмір лізингового платежу, належного до сплати за цим договором коригується лізингодавцем на дату, коли такі зміни набули чинності.

Слід зазначити, що з такими умовами ТОВ „Паркінг Люкс” погодилось при укладенні спірних договорів фінансового лізингу. Свобода договору є одним  з принципів підприємницької діяльності.      

До того ж ТОВ „Паркінг Люкс” не надало жодного доказу в обґрунтування своїх доводів щодо проведення переговорів з ТОВ  „Євро Лізинг” з приводу виниклої ситуації стосовно зміни курсу валют.

За таких обставин, посилання ТОВ „Паркінг Люкс” на різку зміну курсу гривні до долару США як на фактор, що вплинув на виконання обов'язків за спірними договорами, суд вважає безпідставними. При цьому суд зазначає, що вказані обставини не звільняють ТОВ „Паркінг Люкс” від виконання покладених на нього зобов'язань щодо сплати лізингових платежів. У зв'язку з цим нарахування ТОВ „Євро Лізинг” лізингових платежів та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань ТОВ „Паркінг Люкс” після 01.12.2008 р., на думку суду, є цілком обґрунтованим. Адже, за приписами ч. 1 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.  

Таким чином, суд вважає безпідставними і зустрічні позовні вимоги ТОВ „Паркінг Люкс” про визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів та штрафних санкцій за порушення договірних зобов'язань після 01.12.2008 р.

Зустрічні позовні вимоги ТОВ „Паркінг Люкс” про визнання такими, що мають ознаки форс-мажорних, обставин, пов'язаних зі зміною діючого законодавства України, які призвели до припинення основного виду діяльності ТОВ „Паркінг Люкс” – переміщення транспортних засобів на підставі рішення Одеської міської ради № 2726 від 16.04.2008 р. задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Відповідно до п. 17.1 договорів фінансового лізингу до форс-мажорних обставин належать: обставини непереборної сили або події надзвичайного характеру, такі як війна, пожежа, повінь, землетрус, заборонні заходи вищих законодавчих та/або виконавчих органів державної влади, що виникли після укладання цього договору, та які сторони не могли передбачити або запобігти їм прийнятними заходами, якщо ці обставини вплинули на виконання ними своїх зобов'язань за даним договором. В цьому випадку термін виконання зобов'язань за цим договором змінюється за взаємною згодою, про що сторони укладають додаткову угоду до цього договору.

Отже, сторонами в договорах фінансового лізингу чітко визначено перелік обставин, які носять характер форс-мажорних.

При цьому п. 17.2 цих договорів визначено, що у разі виникнення зазначених у п. 17.1 договору обставин, протягом п'яти календарних днів письмово сповіщають одна одну про наявність даних обставин, підтверджуючи це відповідними офіційними документами. Якщо сторони без поважних причин не сповістили у зазначений строк про виникнення форс-мажорних обставин, то вони у подальшому не мають права вимагати зміни строків виконання умов цього договору.

Виходячи з викладеного, ТОВ „Паркінг Люкс” при наявності, на його думку, форс-мажорних обставин, які вплинули на неможливість виконання ним обов'язків за договорами фінансового лізингу, мало сповістити про це ТОВ „Євро Лізинг”. Доказів такого сповіщення в матеріалах справи відсутні.                      

Більш того, заявляючи зустрічні вимоги до ТОВ „Євро Лізинг” про визнання обставин форс-мажорними ТОВ „Паркінг Люкс” мало обґрунтувати такий спосіб захисту порушеного права з боку ТОВ „Євро Лізинг”.

Так, відповідно до ст. 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;  відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Однак, ТОВ „Паркінг Люкс” не навело жодного порушення  ТОВ „Євро Лізинг” прав ТОВ „Паркінг Люкс”.  

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 32 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення, для господарського суду не є обов'язковим.

Приймаючи до уваги усе вищенаведене та оцінюючи надані докази в сукупності, господарський суд Одеської області вважає, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” є обґрунтованими та такими, що відповідають фактичними обставинам справи, у зв'язку з чим підлягають задоволенню, а зустрічні позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” є необґрунтованими, тому задоволенню не підлягають.   

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача –ТОВ  „Паркінг Люкс” згідно ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст.  44-49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1.          Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” та Закритого акціонерного товариства „Професіонал” про стягнення 573 721,47 грн. задовольнити.

2.          СТЯГНУТИ солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 32; код ЄДРПОУ 34221410) та Закритого акціонерного товариства „Професіонал” (67550, Одеська обл., Комінтернівський район, Григорівка, вул. Заводська, 6; код ЄДРПОУ 22492630) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 32774741) основний борг за договором фінансового лізингу № 449 від 06.09.2007 р. в сумі 308 2312/триста вісім тисяч двісті тридцять одна/ грн. 38 коп., 3 % річних в сумі 762/сімсот шістдесят дві/грн. 90 коп., пеню в сумі 9282/дев'ять тисяч двісті вісімдесят дві/грн. 07 коп., індекс інфляції в розмірі 5020/п'ять тисяч двадцять/грн. 69 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 3232/дві тисячі двісті тридцять дві/грн. 97 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59/п'ятдесят дев'ять/грн. 00 коп.

3.          СТЯГНУТИ з Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” (65014, м. Одеса, вул. Пушкінська, буд. 32; код ЄДРПОУ 34221410) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” (03062, м. Київ, пр. Перемоги, буд. 67; код ЄДРПОУ 32774741) основний борг за договором фінансового лізингу № 931 від 27.08.2008 р. в сумі 238474/двісті тридцять вісім тисяч чотириста сімдесят чотири/ грн. 32 коп., 3 % річних в сумі 587/п'ятсот вісімдесят сім/грн. 50 коп., пеню в сумі 7148/сім тисяч сто сорок вісім/грн. 53 коп., індекс інфляції в розмірі 4214/чотири тисячі двісті чотирнадцять/грн. 08 коп., витрати по сплаті держмита в сумі 2504/дві тисячі п'ятсот чотири/грн. 24 коп., витрати по сплаті послуг на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в розмірі 59/п'ятдесят дев'ять/грн. 00 коп.

4.          У задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю „Паркінг Люкс” до Товариства з обмеженою відповідальністю „Євро Лізинг” про визнання розірваними договорів фінансового лізингу, визнання обставин такими, що мають ознаки форс-мажорних та визнання необґрунтованим нарахування лізингових платежів і штрафних санкцій відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення 10-денного строку з дня  його підписання. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення підписано 20.07.2009 р.

Головуючий суддя                                                                                       Петров В.С.

                      Суддя                                                                                       Демешин О.А.    

                       Суддя                                                                                      Цісельський О.В.