Рішення

від 27.04.2015 по справі 910/7796/15-г

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2015Справа №910/7796/15-г

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВІЄ"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 р. № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції"

Суддя Гумега О.В.

Представники

від позивача: Сизоненко Ю.В. за довіреністю б/н від 25.03.2015 р.

від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВІЄ" (позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (відповідач) про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 р. № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14.

Позовні вимоги мотивовані винесенням відповідачем рішення від 29.12.2014 р. № 686-р у справі № 20-26.13/254-14 (надалі - Рішення), яким визнано дії позивача порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 25.09.2014 р. № 20-29/06-8680 (далі - Вимога 1) та від 21.10.2014 р. № 20-29.3/06-9447 (далі - Вимога 2) у встановлені державним уповноваженим строки, за вчинені порушення, зазначені в пунктах 1 та 3 Рішення на позивача накладено штраф у розмірі 75000,00 грн. за кожне порушення. Натомість позивач стверджує, що Рішення є незаконним і необгрунтованим, прийнятим без належної оцінки всіх обставин справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які мають вирішальне значення і які відповідачем визнано встановленими, а відтак, на думку позивача, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного Рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2015 р. було порушено провадження у справі № 910/7796/15-г та призначено розгляд справи на 20.04.2015 р. о 09:40 год.

16.04.2015 р. через відділ діловодства суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого відповідач просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві відповідач зазначив, що оскаржуване рішення прийняте з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а також з повним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, у зв'язку з чим підстави для визнання даного рішення недійсним відсутні. На спростування доводів позивача відповідач вказав наступне: матеріалами справи, за результатами розгляду якої винесено оскаржуване рішення, доведено, що позивач, не подавши Комітету інформацію на Вимогу 1 та Вимогу 2 державного уповноваженого Комітету у встановлений ним строк, вчинив порушення, передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції"; твердження позивача про те, що розмір застосованих штрафних санкцій безпідставно завищений та не надано обґрунтованого розрахунку штрафних санкцій з посиланням на приписи закону, відповідач вважає необґрунтованими з огляду приписи ст. 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", зміст листа Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.12.2014 р. № 63765/10 про розмір доходу (виручки) ТОВ "ЗДРАВІЄ" за 2013 рік та враховуючи, що на ТОВ "ЗДРАВІЄ" за кожне порушення накладено відповідні штрафи, розмір яких не перевищує одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

20.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про ознайомлення з матеріалами справи. Клопотання судом задоволене, представник позивача 20.04.2015 р. ознайомився з матеріалами справи, про що свідчить підпис останнього на клопотанні про ознайомлення.

20.04.2015 р. через відділ діловодства суду від представника позивача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на те, що спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні, є необхідність ознайомлення представника позивача з матеріалами справи, з метою підготовки відповідних пояснень, мотивованих доводів і міркувань по суті спору, тощо.

В судове засідання, призначене на 20.04.2015 р., представники позивача та відповідача з'явилися.

Представник позивача в судовому засіданні 20.04.2015 р. підтримав клопотання про відкладення розгляду справи, подане ним 20.04.2015 р. через відділ діловодства суду.

Заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши матеріали справи, суд прийшов до висновку про відхилення вищезазначеного клопотання позивача з огляду на його безпідставність.

В судовому засіданні 20.04.2015 р. представник позивача надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні 20.04.2015 р. проти задоволення позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, поданому 16.04.2015 р. через відділ діловодства суду.

Враховуючи положення ч. 3 ст. 77 ГПК України, суд прийшов до висновку про неможливість вирішення справи по суті в судовому засіданні, призначеному на 20.04.2015 р.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 77 ГПК України суд оголосив перерву в судовому засіданні 20.04.2015 р. до 27.04.2015 р. о 09:50 год.

В судове засідання, призначене на 27.04.2015 р., з'явився представник позивача.

Представник відповідача в судове засідання, призначене на 27.04.2014 р., не з'явився, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Як зазначено в абз. 1, 2 п.п. 3.9.1 п. 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України, від 26.12.2011 р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ № 18 від 26.12.2011 р.), особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. У разі присутності сторони або іншого учасника судового процесу в судовому засіданні протокол судового засідання, в якому відображені відомості про явку сторін (пункт 4 частини другої статті 81-1 ГПК), є належним підтвердженням повідомлення такої сторони про час і місце наступного судового засідання.

Враховуючи наведене та з огляду на присутність представника відповідача в судовому засіданні 20.04.2015 р., що підтверджується протоколом судового засідання від 20.04.2015 р., відповідач вважається належним чином повідомленим про оголошену в судовому засіданні 20.04.2015 р. перерву до 27.04.2015 р. о 09:50 год. Крім того, в матеріалах справи наявна розписка представників сторін, в т.ч. представника відповідача, про те, що вони повідомлені про оголошення в судовому засіданні 20.04.2015 р. перерви до 27.04.2015 р. о 09:50 год.

За наведених обставин вважається, що відповідач був повідомлений про час і місце розгляду судом справи № 910/7796/15-г.

Відповідно до абз. 1 підпункту 3.9.2 підпункту 3.9 пункту 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" визначено, що у випадку нез'явлення в засідання представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Статтею 77 ГПК України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених статтею 69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному судовому засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Судом прийнято до уваги, що представник відповідача 16.04.2015 р. подав через відділ діловодства суду відзив на позовну заяву, а також був присутнім в судовому засіданні 20.04.2015 р., в якому надавав пояснення суду щодо своєї правової позиції з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву.

Таким чином, обставин, які б перешкоджали чи не дозволяли розглянути спір в даному судовому засіданні, судом встановлено не було.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи по суті в судовому засіданні 27.04.2015 р. без участі представника відповідача, запобігаючи одночасно безпідставному затягуванню розгляду спору.

Представник позивача в судовому засіданні 27.04.2015 р. надав усні пояснення по суті заявлених позовних вимог, позов підтримав у повному обсязі.

Після виходу суду з нарадчої кімнати, у судовому засіданні 27.04.2015 р. було проголошено вступну та резолютивну частину рішення та повідомлено, що повне рішення буде складено у термін, передбачений ч. 4 ст. 85 ГПК України.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні у матеріалах справи докази, оглянувши в судових засіданнях оригінали документів, копії яких знаходяться в матеріалах справи, суд

ВСТАНОВИВ:

29.12.2014 р. Антимонопольним комітетом України (надалі - Комітет, відповідач) було прийнято рішення № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14 (надалі - Рішення), яким визнано дії Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗДРАВІЄ" (надалі - Товариство, позивач) порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 25.09.2014 р. № 20-29/06-8680 (далі - Вимога 1) та від 21.10.2014 р. № 20-29.3/06-9447 (далі - Вимога 2) у встановлені державним уповноваженим строки, за вчинені порушення, зазначені в пунктах 1 та 3 Рішення на позивача накладено штраф у розмірі 75000,00 грн. за кожне порушення.

Позивач з Рішенням не погодився, а тому оскаржив останнє в порядку ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" до Господарського суду міста Києва.

У позовній заяві позивач вказав, що листом № 47 від 09.10.2014 р. (до закінчення встановленого Вимогою 1 строку) надав мотивовану відповідь на Вимогу 1, а також відповідні підтверджуючі документи щодо відсутності можливості у встановлений строк надати інформацію, у зв'язку з відсутністю уповноважених осіб, до компетенції яких віднесено вирішення даного питання, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача в оскаржуваному Рішенні про ухилення позивача від надання відповіді та інформації на Вимогу 1.

Позивач також зазначив, що листом № 50 від 30.10.2014 р. у відповідь на Вимогу 2 направив відповідачу інформацію і документи, які вказують на необхідність більшого часу для підготовки змістовної відповіді, із наведенням об'єктивних причин затримки, які відповідач, на думку позивача, не спростував, законних підстав їх відхилення не вказав, між тим розцінив вищенаведені дії позивача як вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції, у вигляді неподання інформації, та наклав на позивача відповідні штрафні санкції.

Враховуючи наведене, позивач вважає Рішення незаконним та необгрунтованим, прийнятим без належної оцінки всіх обставин справи, з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи, за недоведеності обставин, які мають вирішальне значення і які відповідачем визнано встановленими, а відтак, на думку позивача, наявні правові підстави для скасування оскаржуваного Рішення, з огляду на наступне:

- позивач не мав можливості виконати вимогу відповідача у повному обсязі і у добровільному порядку, про що своєчасно повідомлено Комітет з наданням відповідних доказів;

- позивач надав відповідачу наявну інформацію, а розмір застосованих штрафних санкцій відповідачем безпідставно завищений, як і не надано його обґрунтованого розрахунку, з посиланням на приписи закону;

- позивач не ухилявся від добровільного виконання обов'язку з надання інформації, докази іншого відсутні;

- з огляду на мотивовані і документально підтверджені причини ненадання інформації у повному обсязі відсутня й вина позивача, як обов'язкова підстава для застосування відповідальності, у вигляді стягнення штрафу.

Відповідач проти позовних вимог заперечує з підстав їх необґрунтованості, вважає рішення Антимонопольного комітету України № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14 законним, обгрунтованим та таким, що повністю відповідає нормам матеріального та процесуального права.

Згідно ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Приписами статей 33, 34 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи, обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно із ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Проаналізувавши матеріали справи та пояснення представників сторін, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

Правовідносини, пов'язані з обмеженням монополізму та захистом суб'єктів господарювання від недобросовісної конкуренції, є предметом регулювання господарського законодавства, у тому числі й Господарського кодексу України (далі - ГК України), і відтак - господарськими, а тому справи, що виникають з відповідних правовідносин, згідно з частиною третьою статті 21 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" розглядаються господарськими судами.

До того ж відповідно до частини першої статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду. З огляду на зміст наведеної норми, статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою юрисдикція адміністративних судів поширюється на всі публічно-правові спори, крім спорів, для яких законом встановлений інший порядок судового вирішення, справи зі спорів про оскарження рішень (розпоряджень) органів Антимонопольного комітету України підвідомчі господарським судам і підлягають розглядові за правилами Господарського процесуального кодексу України (п. 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011, № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" (надалі - Постанова Пленуму ВГСУ від 26.12.2011 № 15)).

Отже, спір у даній справі відноситься до підвідомчості господарських судів і підлягає вирішенню за правилами Господарського процесуального кодексу України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель. Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, та визначаються цим Законом, іншими актами законодавства.

Відповідно до частини 1 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України утворюється у складі Голови та восьми державних уповноважених. Антимонопольний комітет України, адміністративні колегії Антимонопольного комітету України, державні уповноважені Антимонопольного комітету України , адміністративні колегії територіальних відділень Антимонопольного комітету України є органами Антимонопольного комітету України (ч. 7 ст. 6 Закону України "Про Антимонопольний комітет України").

Приписами ст. 4 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що Антимонопольний комітет України будує свою діяльність на принципах: законності; гласності; захисту конкуренції на засадах рівності фізичних та юридичних осіб перед законом та пріоритету прав споживачів.

Відповідно до ст. 5 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" Антимонопольний комітет України здійснює свою діяльність відповідно до Конституції України, законів України "Про захист економічної конкуренції", "Про захист від недобросовісної конкуренції", цього Закону, інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до цих законів.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має повноваження, в тому числі:

- розглядати заяви і справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та проводити розслідування за цими заявами і справами;

- приймати передбачені законодавством про захист економічної конкуренції розпорядження та рішення за заявами і справами , перевіряти та переглядати рішення у справах, надавати висновки щодо кваліфікації дій відповідно до законодавства про захист економічної конкуренції;

- перевіряти суб'єкти господарювання, об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю щодо дотримання ними вимог законодавства про захист економічної конкуренції та під час проведення розслідувань за заявами і справами про порушення законодавства про захист економічної конкуренції;

- при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції , проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників , інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; призначати експертизу та експерта з числа осіб, які володіють необхідними знаннями для надання експертного висновку; тощо.

Відповідно до ст. 22 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України , голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимоги уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення в межах їх компетенції є обов'язковими для виконання у визначені ними строки , якщо інше не передбачено законом.

Невиконання розпоряджень, рішень та вимог органу Антимонопольного комітету України , голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, вимог уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення тягне за собою передбачену законом відповідальність .

Частиною 1 статті 48 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначено, що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення, в тому числі про визнання вчинення порушення законодавства про захист економічної конкуренції; накладення штрафу тощо.

Відповідно до частини 1 статті 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції", заявник, відповідач, третя особа мають право оскаржити рішення органів Антимонопольного комітету України повністю або частково до господарського суду у двомісячний строк з дня одержання рішення.

По матеріалам справи судом встановлено, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 р. № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14 в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України, що підтверджується матеріалами справи.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України, а саме:

неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи;

недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими;

невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи;

порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, розглядаючи позов про визнання протиправними та скасування рішення Антимонопольного комітету України, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення Антимонопольного комітету України недійсним.

Як вбачається з матеріалів даної справи, 29.12.2014 р. Антимонопольний комітет України, розглянувши матеріали справи № 20-26.13/254-14, розпочатої на підставі Розпорядження державного уповноваженого Антимонопольного комітету України від 26 листопада 2014 року № 06/277-р за ознаками вчинення ТОВ "ЗДРАВІЄ" порушень, передбачених пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації Антимонопольному комітету України на вимоги державного уповноваженого від 25.09.2014 р. № 20-29/06-8680 та від 21.10.2014 р. № 20-29.3/06-9447 у встановлені ним строки, прийняла рішення № 686-р, яке оскаржується позивачем.

Відповідно до пункту 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є неподання інформації Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

Згідно п. 13 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 15 "Про деякі питання практики застосування конкурентного законодавства" зазначено, що у перевірці правильності застосування органами Антимонопольного комітету України пунктів 13 та 14 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" судам необхідно враховувати, що зазначені органи не обмежені у виборі джерела для отримання інформації, необхідної для виконання їх завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції. Обов'язок з надання інформації передбачено статтею 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України", а обсяг запитуваної інформації повинен відповідати змістовному колу цих завдань. Там же зазначено, що судам у розгляді справ про неподання інформації чи подання інформації в неповному обсязі Антимонопольному комітету України, його територіальному відділенню слід з'ясовувати, чи було повідомлено суб'єкта господарювання про необхідність надання ним відомостей та у який саме спосіб, а також причини, з яких відомості не було надано або надано невчасно.

При розгляді даної справи про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 р. № 686-р у справі № 20-26.13/254-14 судом з'ясовано наступне.

Відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 16 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" державний уповноважений Антимонопольного комітету України має право при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом

Комітетом проводилось дослідження щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ТОВ "ЗДРАВІЄ" (ідентифікаційний код 36925911) і ТОВ "Медреабілітація" (ідентифікаційний код 36926009) під час їх участі у процедурах закупівлі Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності (ідентифікаційний код 25885944) у 2013 році послуг санаторно-лікувальних закладів із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованих осіб і членів їх сімей, що надаватимуться у 2014 році (санаторно-курортні послуги).

У зв'язку з цим, на адресу ТОВ "ЗДРАВІЄ" була направлена вимога державного уповноваженого про надання інформації від 25.09.2014 р. № 20-29/06-8680 (Вимога 1).

У Вимозі 1, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 1 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ТОВ "ЗДРАВІЄ" було запропоновано впродовж 15 днів з дня її отримання надати Комітету інформацію та документи, зокрема, на 26 питань згідно з нумерацією зазначеної Вимоги.

Одночасно у Вимозі 1 повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303508155550 Вимога 1 була отримана уповноваженою особою ТОВ "ЗДРАВІЄ" 01.10.2014 р.

Отже, останній день надання Товариством інформації на Вимогу 1 припадав на 16.10.2014 р.

До Комітету надійшов лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 р. № 47 (вх. № 8-01/8290 від 13.10.2014 р.), в якому повідомлялось, що на час перевірки 09.10.2014 р. Товариство не має можливості надати необхідні документи, тому що директор знаходиться у плановій відпустці з 09.10.2014 р. по 17.10.2014 р., а головний бухгалтер - у відпустці без збереження заробітної плати з 09.10.2014 р. по 22.10.2014 р., в якості додатків до наведеного листа додані копії протоколів загальних зборів учасників, наказів та заяв на 8 (восьми) аркушах.

При цьому, лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 р. № 47 не містив інформації на жоден з 26 пунктів Вимоги 1.

З метою отримання інформації, необхідної для виконання завдань, покладених на Комітет, на адресу ТОВ "ЗДРАВІЄ" була направлена вимога державного уповноваженого про надання інформації від 21.10.2014 р. № 20-29.3/06-9447 (Вимога 2).

У Вимозі 2, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22 1 Закону "Про Антимонопольний комітет України" було запропоновано впродовж 7 днів з дня її отримання надати Комітету інформацію та документи, зокрема, на 26 питань згідно з нумерацією зазначеної Вимоги.

Одночасно у Вимозі 2 повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

Вимога 2 була вручена уповноваженій особі ТОВ "ЗДРАВІЄ" 29.10.2014 р. , що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303508159393.

Отже, останній день строку надання відповіді ТОВ "ЗДРАВІЄ"на Вимогу 2 припадав на 05.11.2014р .

До Комітету надійшов лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 30.10.2014 р. № 50 (вх. № 8-20/8959 від 04.11.2014 р.), який не містив інформації на жоден з 26 пунктів Вимоги 2 . Крім того, в наведеному листі не надано пояснень щодо причин ненадання інформації на Вимогу 1. Натомість, ТОВ "ЗДРАВІЄ" повідомило,що його керівництво в особі директора та головного бухгалтера було вимушене піти у позапланову відпустку за власний рахунок, у зв'язку з чим у ТОВ "ЗДРАВІЄ" відсутня можливість підготувати змістовну відповідь на Вимогу 2, яка потребує багато часу. В якості додатків до наведеного листа додані копії протоколів загальних зборів учасників, наказів та заяв на (п'яти) аркушах.

Враховуючи наведене, суд прийшов до висновку, що твердження позивача у позовній заяві про те, що "з доданих до позову документів слідує, що у терміни, встановлені вимогою наявна інформація Відповідачу надана, а також проінформовано про необхідність і доцільність продовження строку надання частини інформації, у зв'язку з неможливістю опрацювання запиту у недостатній і визначений Відповідачем строк " не відповідають дійсності та повністю спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Так, ані зміст листа ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 р. № 47, ані зміст листа ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 30.10.2014 р. № 50, ані додані до цих листів додатки не свідчать про надання позивачем Комітету інформації та документів на жоден з 26 пунктів Вимоги 1 та Вимоги 2. При цьому сам позивач не зазначив, в якій саме частині Вимога 1 та Вимога 2 були ним виконані, а в якій, на думку позивача, було необхідно і доцільно продовжити строк надання інформації, до того ж, відповідне клопотання про продовження строку надання інформації також не містилось у вищенаведених листах позивача до Комітету.

Додатково слід зазначити, що до Комітету від ТОВ "ЗДРАВІЄ" не надходило заперечень щодо висновків та пропозицій, викладених у поданні з попередніми висновками за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 20-26.13/254-14, яке було направлене ТОВ "ЗДРАВІЄ" разом із супровідним листом Комітету від 17.12.2014 р. № 20-26.13/06-11379 та отримано ТОВ "ЗДРАВІЄ" 23.12.2014 р.

В свою чергу, ненадання TOB "ЗДРАВІЄ" інформації та документів, що запитувалися у Вимогах 1 та 2, створило перешкоди для проведення Комітетом дослідження щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівлі послуг санаторно-курортних закладів.

Разом з тим, ТОВ "ЗДРАВІЄ" не вжило заходів для надання запитуваної інформації у встановлений у Вимогах строк, зазначило аргументи, які не є підставами для ненадання інформації, яка запитувалась Комітетом у Вимозі 1 та Вимозі 2.

Положеннями статей 22 та 22 1 Закону "Про Антимонопольний комітет України" визначено, що вимоги державного уповноваженого Антимонопольного комітету України є обов'язковими для виконання у визначені ним строки; суб'єкти господарювання , об'єднання, органи влади, органи місцевого самоврядування, органи адміністративно-господарського управління та контролю, інші юридичні особи, їх структурні підрозділи, філії, представництва, їх посадові особи та працівники, фізичні особи зобов'язані на вимогу органу Антимонопольного комітету України , голови територіального відділення Антимонопольного комітету України, уповноважених ними працівників Антимонопольного комітету України, його територіального відділення подавати документи , предмети чи інші носії інформації, пояснення, іншу інформацію , в тому числі з обмеженим доступом та банківську таємницю, необхідну для виконання Антимонопольним комітетом України, його територіальними відділеннями завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції.

Згідно з пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" неподання інформації Комітету у встановлені органами Комітету строки є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Отже, матеріалами справи Антимонопольного комітету України № 20-26.13/254-14 у сукупності доведено, що ТОВ "ЗДРАВІЄ", не подавши інформацію Комітету на Вимогу 1 та Вимогу 2 державного уповноваженого Комітету у встановлені ним строки, вчинив порушення законодавства про захист економічної конкуренції, які передбачені пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції".

Згідно зі статтею 51 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушення законодавства про захист економічної конкуренції тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 2 статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції" за порушення, передбачені, зокрема, пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", накладається штраф у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.12.2014 р. № 63765/10, розмір доходу (виручки) ТОВ "ЗДРАВІЄ" від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2013 рік становить 35 948 900 грн.

Відповідно до пунктів 2, 4 резолютивної частини оскаржуваного Рішення на ТОВ "ЗДРАВІЄ" накладено штраф у розмірі 75000,00 грн. за порушення, зазначене в п. 1 цього Рішення, та 75000,00 грн. - за порушення, зазначене в п. 2 цього Рішення.

Отже, за кожне порушення, зазначене у Рішенні, на ТОВ "ЗДРАВІЄ" накладено штрафи, розмір яких не перевищує одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф .

З огляду на наведене, твердження позивача у позовній заяві про те, що "розмір застосованих штрафних санкцій безпідставно завищений, як і не надано обґрунтованого розрахунку, з посиланням на приписи закону " також не відповідають дійсності та повністю спростовуються матеріалами справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що відповідач в оскаржуваному Рішенні зробив обґрунтовані та підставні висновки про те, що дії ТОВ "ЗДРАВІЄ", які полягають у неподанні інформації на Вимогу 1 та Вимогу 2 державного уповноваженого Комітету у встановлені ним строки, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим обґрунтовано наклав на позивача штраф у розмірі 75000,00 грн. за кожне порушення.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що відповідачем при прийнятті оскаржуваного рішення дотримано вимог Конституції України, Законів України "Про Антимонопольний комітет України", "Про захист економічної конкуренції", Правил розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції (затверджених розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 р. № 5) (із змінами), у зв'язку з чим всебічно, повно і об'єктивно розглянуто обставини справи № 94-02/07.14, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи № 20-26.13/254-14, нормам матеріального та процесуального права, є законними та обґрунтованими.

Натомість, доводи позивача, не знайшли свого підтвердження в ході розгляду даної справи по суті.

Таким чином суд вважає, що підстави для визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 р. № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14 відсутні, а тому вимоги позивача про визнання протиправним та скасування вказаного рішення є необгрунтованими, матеріалами справи не підтверджуються та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Отже, оскільки в задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено повністю, судовий збір покладається на позивача.

Керуючись ст. ст. 22, 32, 33, 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 05.05.2015 р.

Суддя Гумега О.В.