Постанова

від 30.06.2015 по справі 910/7796/15-г

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" червня 2015 р. Справа№ 910/7796/15-г

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Суліма В.В.

Зубець Л.П.

за участю секретаря судового засідання Куценко К.Л.

за участю представників:

від позивача: Сизоненко Ю.В. - довіреність б/н від 25.03.2015;

від відповідача: Харченко С.В. - довіреність № 300-122/01-5447 від 25.05.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравіє"

на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015

у справі № 910/7796/15-г (суддя - Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравіє"

до Антимонопольного комітету України

про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції",

У судовому засіданні 30.06.2015 оголошено лише вступну та резолютивну частини постанови.

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Здравіє" (далі - позивач) звернулося з позовом до Антимонопольного комітету України (далі -відповідач, АМКУ) про визнання протиправним та скасування рішення Антимонопольного комітету України від 29.12.2014 № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" у справі № 20-26.13/254-14.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем було прийнято рішення від 29.12.2014 № 686-р у справі № 20-26.13/254-14, яке, на думку позивача, є незаконним і необґрунтованим, прийнятим без належної оцінки всіх обставин та з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Рішенням Господарського суду від 27.04.2015 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю.

Не погодившись з прийнятим рішенням, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції прийняв рішення з порушенням норм матеріального права, в неповному обсязі з'ясував обставини справи, зокрема, не дослідив, що позивач не мав можливості виконати вимоги відповідача про витребування необхідних документів у добровільному порядку, а також не встановив, що позивач не ухилявся від виконання вимог відповідача.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 02.06.2015 було прийнято апеляційну скаргу позивача до провадження та призначено до розгляду на 30.06.2015.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2015 у зв'язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. на лікарняному, змінено склад судової колегії: головуючий суддя - Коротун О.М., судді - Зубець Л.П., Сулім В.В., яка прийняла справу до свого провадження та ухвалила дану постанову.

Представник позивача у судовому засіданні 30.06.2015 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, скасувати рішення місцевого господарського суду та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги. Доказів наявності на підприємстві позивача посадових осіб, які би мали повноваження для збору та надання витребуваної вимогами відповідача інформації у визначений строк (під час відпустки директора та головного бухгалтера товариства) не надав. Разом з цим підтвердив наявність на підприємстві інших посадових осіб, окрім директора та головного бухгалтера. Крім того пояснив, що зазначення у прохальній частині позовної заяви дати оскаржуваного рішення АМКУ - 26.12.2014, є технічною опискою, оскільки правильною датою спірного рішення є: 29.12.2014, і саме рішення відповідача від 29.12.2014 за № 686-р позивач вважає протиправним та просить скасувати у межах даної справи, про що правильно вказано в апеляційній скарзі.

Представник відповідача у судовому засіданні 30.06.2015 заперечував проти доводів апеляційної скарги з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу. Зазначив, що вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просив залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Крім того зауважив, що позивачем не було виконано дві вимоги АМКУ, які є обов'язковими для виконання згідно вимог чинного законодавства.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, оглянувши оригінали документів, пов'язаних з предметом спору, заслухавши пояснення представників сторін, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

Як вірно з'ясовано судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 29.12.2014 АМКУ, розглянувши матеріали справи № 20-26.13/254-14, порушеної на підставі розпорядження державного уповноваженого АМКУ від 26 листопада 2014 року № 06/277-р, прийняв рішення № 686-р, яким визнано дії ТОВ "ЗДРАВІЄ" порушенням, передбаченим пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у вигляді неподання інформації на вимоги державного уповноваженого АМКУ від 25.09.2014 № 20-29/06-8680 та від 21.10.2014 № 20-29.3/06-9447 у встановлені ним строки.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що за вчинені порушення, зазначені в пунктах 1 та 3 рішення АМКУ, на позивача накладено штраф у розмірі 75000,00 грн. за кожне порушення.

Крім того, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що позивач звернувся до господарського суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішення АМКУ від 29.12.2014 р. № 686-р в межах строку, встановленого ч. 1 ст. 60 Закону України "Про захист економічної конкуренції" для оскарження рішень органів Антимонопольного комітету України.

Частиною 1 статті 59 Закону України "Про захист економічної конкуренції" визначені підстави для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів АМКУ, а саме: неповне з'ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Відтак, розглядаючи позов про визнання протиправними та скасування рішення АМКУ, суд зобов'язаний перевірити наявність чи відсутність визначених законом підстав для визнання рішення АМКУ недійсним.

Матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що АМКУ проводилось дослідження щодо наявності ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції в діях ТОВ "ЗДРАВІЄ" і ТОВ "Медреабілітація" під час їх участі у процедурах закупівлі Фондом соціального страхування з тимчасової втрати працездатності у 2013 році послуг санаторно-лікувальних закладів із санаторно-курортного та відновлювального лікування застрахованих осіб і членів їх сімей, що надавалися у 2014 році (санаторно-курортні послуги). У зв'язку з цим, на адресу ТОВ "ЗДРАВІЄ" була направлена вимога державного уповноваженого про надання інформації від 25.09.2014 № 20-29/06-8680 (вимога 1).

З матеріалів справи вбачається, що у вимозі 1, відповідно до статей 7, 16, 22 та 221 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" ТОВ "ЗДРАВІЄ" було запропоновано впродовж 15 днів з дня її отримання надати АМКУ інформацію та документи, зокрема, на 26 питань згідно з нумерацією зазначеної вимоги.

Одночасно у вимозі 1 повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації АМКУ є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

Судом першої інстанції правомірно встановлено, що згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0303508155550 (а.с. 81) вимога 1 була отримана ТОВ "ЗДРАВІЄ" 01.10.2014, що також не заперечується позивачем.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що останній день надання позивачем інформації на вимогу АМКУ припадав на 16.10.2014.

В свою чергу, з матеріалів справи вбачається, що 13.10.2014 до АМКУ надійшов лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 № 47 (а.с. 39), в якому повідомлялось, що на час перевірки товариство не має можливості надати необхідні документи, тому що директор та головний бухгалтер знаходились у плановій відпустці з 15.09.2014 по 08.10.2014, тоді як з 09.10.2014 до 17.10.2014 директор також знаходиться у плановій відпустці, а головний бухгалтер у відпустці за власний рахунок з 09.10.2014 по 22.10.2014. В якості додатків до наведеного листа додані копії протоколів загальних зборів учасників, наказів та заяв на 8 (восьми) аркушах.

При цьому, судом першої інстанції вірно зазначено про те, що лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 р. № 47 не містив інформації на жоден з 26 пунктів вимоги 1.

Так, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що з метою отримання інформації, необхідної для виконання завдань, покладених на АМКУ, на адресу ТОВ "ЗДРАВІЄ" була направлена друга вимога державного уповноваженого про надання інформації від 21.10.2014 № 20-29-3/06-9447 (вимога 2).

У вимозі 2, відповідно до статей 7, 16, 22 та 22-1 Закону "Про Антимонопольний комітет України" позивачу було запропоновано впродовж 7 днів з дня її отримання надати комітету інформацію та документи, зокрема, на 26 питань згідно з нумерацією зазначеної вимоги.

Одночасно у вимозі 2 повідомлялось, що згідно з пунктами 13, 14, 15 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" дії з неподання інформації у встановлені строки, подання інформації в неповному обсязі у встановлені строки або подання недостовірної інформації Антимонопольному комітету України є порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції і тягнуть за собою відповідальність, встановлену статтею 52 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що вимога 2 була отримана ТОВ "ЗДРАВІЄ" 29.10.2014, що підтверджується повідомленням про вручення рекомендованого поштового відправлення № 0303508159393 (а.с. 89) та не заперечується позивачем.

Отже, обґрунтованим є висновок місцевого господарського суду про те, що останній день строку надання відповіді ТОВ "ЗДРАВІЄ"на вимогу 2 припадав на 05.11.2014.

В свою чергу, 04.11.2014 до комітету надійшов лист ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 30.10.2014 р. № 50, який не містив інформації на жоден з 26 пунктів вимоги 2. Крім того, в наведеному листі не було надано пояснень щодо причин ненадання інформації на вимогу 1 (яка підлягала обов'язковому виконанню позивачем навіть з порушенням 15-ти денного строку, наданого для її виконання). Натомість, ТОВ "ЗДРАВІЄ" повідомило, що товариство в особі директора та головного бухгалтера було вимушене піти у позапланову відпустку за власний рахунок, у зв'язку з чим у ТОВ "ЗДРАВІЄ" відсутня можливість підготувати змістовну відповідь на вимогу 2, яка потребує багато часу. В якості додатків до наведеного листа додані копії протоколів загальних зборів учасників, наказів та заяв на (п'яти) аркушах. Жодних обґрунтованих пояснень стосовно об'єктивних обставин неможливості надання інформації зазначений лист не містить. В судовому засіданні представник позивача також не пояснив, які саме причини та обставини зумовили невиконання вимог відповідача, пославшись виключно на відсутність на підприємстві директора та головного бухгалтера впродовж всього періоду проведення відповідної перевірки АМКУ.

В цій частині суд апеляційної інстанції зазначає про необґрунтованість доводів позивача, в тому числі враховуючи той факт, що листи ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 № 47 та від 30.10.2014 р. № 50 були підписані безпосередньо директором позивача саме у період проведення перевірки АМКУ, що, в свою чергу спростовує доводи апелянта про відсутність директора на підприємстві у вищезазначені періоди.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідач в оскаржуваному рішенні зробив обґрунтовані та підставні висновки про те, що дії ТОВ "ЗДРАВІЄ", які полягають у неподанні витребуваної інформації на вимогу 1 та вимогу 2 державного уповноваженого АМКУ у встановлені ним строки, є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції, яке передбачене пунктом 13 статті 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції", у зв'язку з чим обґрунтовано наклав на позивача штраф у розмірі 75000,00 грн. за кожне порушення.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про Антимонопольний комітет України" (далі - Закон) основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині, зокрема, здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб'єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції.

Зазначені положення щодо повноважень державного уповноваженого Антимонопольного комітету України також закріплено у статті 16 Закону.

Голова територіального відділення Антимонопольного комітету України має повноваження, між іншим, при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом; проводити дослідження ринку, визначати межі товарного ринку, а також становище, в тому числі монопольне (домінуюче), суб'єктів господарювання на цьому ринку та приймати відповідні рішення (розпорядження) (пункти 5, 12 частини першої статті 17 Закону).

Аналогічні повноваження закріплено й у Положенні про територіальне відділення АМКУ, затвердженому АМКУ від 23 лютого 2001 року № 32-р та зареєстрованому в Міністерстві юстиції України 30 березня 2001 року за № 291/5482, зокрема, пункт 3 частини першої зазначеного Положення передбачає, що відділення АМКУ має повноваження вимагати від суб'єктів господарювання, об'єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб інформацію, у тому числі з обмеженим доступом, необхідну для дослідження ринків, а також інформацію про реалізацію конкурентної політики.

Крім того, виходячи зі змісту статей 22, 22-1 Закону, розпорядження, рішення та вимоги органу Антимонопольного комітету України, голови територіального відділення Антимонопольного комітету України щодо подання суб'єктами господарювання документів, інформації тощо, необхідних для виконання цими органами завдань, передбачених законодавством про захист економічної конкуренції, є обов'язковими для виконання у визначені ним строки.

Враховуючи викладене, зважаючи на положення вищезазначених норм чинного законодавства та з огляду на наявні матеріали справи, АМКУ у межах наданих йому повноважень мав право витребувати у позивача відповідну інформацію, необхідну для розгляду заяви про недобросовісну конкуренцію під час здійснення діяльності на ринку молочної продукції, а позивач, у свою чергу зобов'язаний був надати таку інформацію у встановлені строки.

В свою чергу, позивачем не доведено, які саме причини та обставини зумовили невиконання вимог відповідача. Так, ані зміст листа ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 09.10.2014 р. № 47, ані зміст листа ТОВ "ЗДРАВІЄ" від 30.10.2014 р. № 50, ані додані до цих листів додатки не свідчать про надання позивачем АМКУ інформації та документів на жоден з 26 пунктів вимоги 1 та вимоги 2. При цьому сам позивач не зазначив, в якій саме частині вимога 1 та вимога 2 були ним виконані, а в якій, на думку позивача, було необхідно і доцільно продовжити строк надання інформації, до того ж, відповідне клопотання про продовження строку надання інформації також не містилось у вищенаведених листах позивача, адресованих АМКУ.

Крім того, матеріалами справи підтверджується та сторонами не заперечується, що до АМКУ від ТОВ "ЗДРАВІЄ" не надходило заперечень щодо висновків та пропозицій, викладених у поданні з попередніми висновками за результатами збирання та аналізу доказів у справі № 20-26.13/254-14, яке було направлене ТОВ "ЗДРАВІЄ" разом із супровідним листом АМКУ від 17.12.2014 р. № 20-26.13/06-11379 та отримано ТОВ "ЗДРАВІЄ" 23.12.2014.

В цій частині суд апеляційної інстанції погоджується з висновками місцевого господарського суду про те, що ненадання TOB "ЗДРАВІЄ" інформації та документів, що запитувалися у вимогах 1 та 2, створило перешкоди для проведення АМКУ дослідження щодо ознак порушення законодавства про захист економічної конкуренції при здійсненні закупівлі послуг санаторно-курортних закладів.

Як було вищезазначено, ТОВ "ЗДРАВІЄ" не вжило заходів для надання запитуваної інформації у встановлений строк, при цьому зазначило аргументи, які не є обставинами для ненадання інформації, що запитувалась АМКУ у вимогах 1 та 2, що є підставою для накладення штрафу, передбаченого вимогами чинного законодавства (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 15.01.2014 у справі № 910/466/13).

Згідно з п. 13 ст. 50 Закону України "Про захист економічної конкуренції" порушеннями законодавства про захист економічної конкуренції є, зокрема, неподання інформації АМКУ, його територіальному відділенню у встановлені органами Антимонопольного комітету України, головою його територіального відділення чи нормативно-правовими актами строки.

При цьому, відповідно до абзацу четвертого частини другої статті 52 Закону України "Про захист економічної конкуренції", органи Антимонопольного комітету України накладають штрафи за порушення, передбачені пунктами 9, 13 - 18 статті 50 цього Закону, у розмірі до одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Приписами ч. 5 зазначеної статті визначено, що якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Антимонопольного комітету України, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений зокрема, абзацом четвертим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року (ч. 5 підрозділу 1 розділу ХХ Податкового кодексу України).

Як вбачається з листа Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 23.12.2014 р. № 63765/10, розмір доходу (виручки) ТОВ "ЗДРАВІЄ" від реалізації товарів (робіт, послуг) за 2013 рік становить 35 948 900 грн.

Разом з цим, відповідно до пунктів 2, 4 резолютивної частини оскаржуваного рішення АМКУ на ТОВ "ЗДРАВІЄ" накладено штраф у розмірі 75000,00 грн. за порушення, зазначене в п. 1 цього рішення, та 75000,00 грн. - за порушення, зазначене в п. 2 цього рішення.

Таким чином, правомірним є висновок місцевого господарського суду про те, що за кожне порушення, зазначене у рішенні АМКУ, на ТОВ "ЗДРАВІЄ" накладено штрафи, розмір яких не перевищує одного відсотка доходу (виручки) суб'єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Відтак, місцевим господарським судом обґрунтовано відмолено в задоволенні позовних вимог, оскільки підстав для скасування рішення АМКУ від 29.12.2014 № 686-р "Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції" з матеріалів справи не вбачається.

Отже доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час перегляду рішення судом апеляційної інстанції, апелянт не подав жодних належних доказів на підтвердження власних доводів, які могли би бути прийняті та дослідженні судом апеляційної інстанції в розумінні ст.ст. 33, 34, 36, 43 ГПК України.

Судові витрати за подання апеляційної скарги покладаються на апелянта в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Здравіє" на рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/7796/15-г залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 27.04.2015 у справі № 910/7796/15-г залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/7796/15-г повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Повний текст складено 01.07.2015 року.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді В.В. Сулім

Л.П. Зубець