Постанова

від 30.04.2015 по справі 918/1611/14

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

cpg1251

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 918/1611/14

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Гудак А.В.

судді Олексюк Г.Є. ,

судді Петухов М.Г.

при секретарі судового засідання Лукащик Г.В.

за участю представників:

прокурора - Лис Нелля Василівна, посвідчення №031428 від 19.01.2015 р. - старший прокурор відділу представництва інтересів громадян і держави в судах Рівненської області,

позивача - Ганов Олександр Олександрович, довіреність в справі;

відповідача 1 - Петриляк Світлана Володимирівна, довіреність в справі;

відповідача 2- Остапенко Денис Ігорович, довіреність від 08.04.2015 р. в справі; Друзь Вадим Васильович довіреність від 08.04.2015 р. в справі;

третіх осіб 1,2 - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Заступника прокурора Рівненської області

на рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2015 р.

у справі № 918/1611/14 (суддя Павленко Є.В.)

за позовом заступника прокурора Рівненського району Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

до Рівненської районної державної адміністрації

до приватного підприємства "Друзі"

треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Жобринська сільська рада

приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мечкало Ольга Валеріївна

про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації

в с т а н о в и в :

Рішенням господарського суду Рівненської області від 20.01.2015 року по справі №918/1611/14 у позові заступника прокурора Рівненського району Рівненської області в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Рівненської районної державної адміністрації (далі - відповідач 1) та Приватного підприємства "Друзі" (далі - відповідач 2), треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Жобринська сільська рада, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мечкало Ольга Валеріївна, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням заступник прокурора Рівненської області звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2015 р. у справі №918/1611/14 скасувати та прийняти нове, яким позов прокурора задоволити в повному обсязі.

На думку скаржника рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема, скаржник зазначає, що на момент прийняття оскаржуваного розпорядження, ПП «Друзі» у визначеному законом порядку не набуло права власності чи користування земельною ділянкою, а тому, згідно вимог ст.35 Закону України «Про землеустрій» та п.п. 8, 9 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №513 від 23.05.2012 не мало права бути замовником документації з проведення інвентаризації земель, на що посилався прокурор у позові.

Крім того, не можна погодитися з висновком суду, що питання віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення головою Рівненської районної державної адміністрації при прийнятті розпорядження №529 від 27.08.2002 про затвердження проекту відведення земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу загальною площею 26,13 га в т.ч. забудованих земель у даному розпорядженні не вирішувалося та відповідне рішення про встановлення категорії, у розумінні ст.20 ЗК України, даним органом не приймалося.

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністрації №529 від 27.08.2002 про затвердження проекту відведення земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу загальною площею 26,13 га в т.ч. забудованих земель 26,13 га орендному підприємству санаторій «Червона калина» та надання їх в оренду терміном до 20.05.2004, останньому для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу встановлено цільове призначення спірної земельної ділянки у розумінні ст.20 ЗК України.

У зв'язку із закінченням строку договору оренди, земельна ділянка площею 25,73 га з кадастровим №56:246:84:501:03:009:0001, віднесена до земель запасу оздоровчого призначення.

Окрім того, згідно п.1 договору купівлі-продажу від 07.10.2010 об'єкта незавершеного будівництвом (будівля бані) вказано, що на умовах, передбачених договором, продавець - ТзОВ «Консоль» передає у власність, а покупець - ПП «Друзі» приймає у власність об'єкт незавершений будівництвом (будівля бані), що знаходиться на земельній ділянці, площею 25,73 га, кадастровий №56:246:84:501:03:009:0001 за адресою: с.Жобрин Рівненського району, Рівненської області, вул. Лісова, 1.

Згідно інформації Управління Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області №08-33-05/2768 від 10.12.2014 вказаний у договорі купівлі-продажу кадастровий номер присвоювався земельний ділянці, що перебувала у користуванні на праві оренди у орендного підприємства санаторій «Червона калина».

Виходячи з викладеного, на момент купівлі-продажу незавершене будівництво (будівля бані) знаходилася на земельній ділянці з присвоєним кадастровим номером та визначеним цільовим призначенням - землі оздоровчого призначення.

Інформація щодо спірної земельної ділянки міститься у Державному земельному кадастрі, у зв'язку з чим законних підстав, визначених ст.35 Закону України «Про землеустрій», для інвентаризації спірної земельної ділянки не було.

Також, на думку скаржника дані форми 6-зем містять відомості із державного земельного кадастру на конкретну земельну ділянку, зокрема землі запасу Жобринської сільської ради, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 1 ст.20 Закону України «Про державний земельний кадастр» відомості Державного земельного кадастру є офіційними.

Враховуючи викладене, наданий суду прокурором доказ форми 6-зем по спірній земельній ділянці є належним доказом у даній справі.

У відповідності до ст.122 ЗК України, повноваженнями щодо розпорядження землями оздоровчого призначення наділені відповідні обласні державні адміністрації.

Викладені обставини в їх сукупності дозволяють прийти до висновку, шо рішення місцевого господарського суду постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права, що є підставою для скасування судом апеляційної інстанції та ухвалення нового рішення про задоволення позову з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 09.12.2014р.

У письмовому відзиві на апеляційну скаргу відповідач заперечив проти її доводів, вважаючи оскаржене рішення суду першої інстанції законним та таким, що відповідає дійсним обставинам справи, з підстав викладених у відзиві.

Позивач, відповідач 1, треті особи не скористалися правом подачі письмових відзивів на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення.

Представник Управління Держземагентва у Рівненському районі в судовому засіданні 15.04.2015р. зазначив, що 27.08.2002 р. вилучено із землекористування агрофірми "Зоря" земельні ділянки загальною площею 26,13 га та надано їх в оренду терміном до 20.05.2004 р. орендному підприємству санаторій "Червона калина". З 20.05.2004 р. земельна ділянка площею 26,13 га віднесена до земель запасу оздоровчого призначення. 01.06.2013 р. земельну ділянку площею 0,4716 га віднесено до земель громадської забудови. Зазначив, що розпоряджалася спірною земельною ділянкою Рівненська районна державна адміністрація відповідно до ст. 122 Земельного кодексу України. Зауважив, що відомості з Державного земельного кадасту України станом на 2002, 2004-2013 рр. не можливо надати, лише з 2013 р., оскільки вступив в силу Закон України "Про державний земельний кадастр". Пояснив, що кадастровий номер присвоюється кожній земельній ділянці Державним кадастровим реєстратором, кожен район має свій номер, який присвоюється автоматично.

Представник Головного управління Держземагенства у Рівненській області в судовому засіданні 15.04.2015р. пояснив, що порядок присвоєння кадастрового номеру земельній ділянці відбувається відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Порядок ведення Державного земельного кадастру" № 1051 від 17.10.2014 р. Зазначив, що класифіктор земельної ділянки є основою довідки Форми 6-ЗЕМ. На момент видання розпорядження № 43 від 05.02.2013 р. право держави на спірну земельну ділянку не було зареєстроване, тому Рівненська районна державна адміністрація мала право розпоряджатися земельною ділянкою площею 0, 4716 га, тобто діяла в межах вимог закону.

Представник Державної інспекції сільського господартва в Рівненській області в судовому засіданні 15.04.2015р. пояснив, що у зв'язку із закінченням строку оренди земельної ділянки площею 26,13 га, вказана земельна ділянка віднесена до землеь запасу оздоровчого призначення. ПП "Друзі" відчужило об'єкт незавершено будівництва, який знаходиться на спірній земельній ділянці. Однак, ПП "Друзі" як власники нерухомого майна не є землекористувачами спірної землеьної ділянки.

Державний кадастровий реєстратор Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі в судовому засіданні 30.04.2015р. зазначила, що кадастровим номером земельної ділянки є індивідуальна, що не повторюється на всій території України, послідовність цифр та знаків, яка присвоюється земельній ділянці під час її державної реєстрації і зберігається за нею протягом усього часу існування та присвоюється за допомогою програмного забезпечення Державного земельного кадастру незалежно від форми власності. Кадастровий номер земельної ділянки складається з таких структурних елементів: 5624684501:03:009:0001. Де 56 - номер Рівненської області , 246- номер Рівненського району, 84501- номер сільської ради, 03 - номер кадастрової зони , 009 - номер кадастрового кварталу, 0001 - чотиризначний номер земельної ділянки в межах кадастрового кварталу. Відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 року №1051, державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстраторові, який здійснює таку реєстрацію, подаються: технічна документація та електронний документ. Електронний документ містить відомості про місцезнаходження (адреса) земельної ділянки, площу, міри ліній по периметру, координати поворотних точок меж, цільове призначення, вид використання земельної ділянки, склад угідь, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки.

Прокурор в судовому засіданні 30.04.2015р. підтримала доводи апеляційної скарги Вважає, що рішення суду першої інстанції від 20.01.2015р. є незаконним та необґрунтованим, таким, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства, а тому просить його скасувати, а апеляційну скаргу - задоволити.

Представник позивача в судовому засіданні 30.04.2015р. підтримав позицію прокурора.

Представник відповідача 1 в судовому засіданні 30.04.20105р. заперечила проти доводів апеляційної скарги. Вважає, що рішення суду першої інстанції від 20.01.2015р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матерального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники відповідача 2 в судовому засіданні 30.04.20105р. заперечили проти доводів апеляційної скарги. Вважають, що рішення суду першої інстанції від 20.01.2015р. є законним та обґрунтованим, таким, що прийняте з дотриманням норм матерального та процесуального права, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Представники третіх осіб в судове засідання 30.04.2015р. не з'явились, про час, день та місце слухання повідомлялись належним чином, причини неявки суду не повідомили.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції, ст. 102 ГПК України про строки розгляду апеляційної скарги та той факт, що неявка в засідання суду представників третіх осіб, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого рішення, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності представників третіх осіб та за наявними в матеріалах справи доказами.

Відповідно до статті 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення прокурора, представників сторін, управління Державного земельного агентства у Рівненському районі, Головного управління Державного земельного агентства у Рівненській області, Державної інспекції сільського господарства в Рівненській області, державного кадастрового реєстратора Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі, обговоривши доводи апеляційної скарги, заперечення на апеляційну скаргу, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, оцінивши висновки суду першої інстанції на відповідність дійсним обставинам справи, судова колегія дійшла висновку, що рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2015 року у справі №918/1611/14 слід залишити без змін, апеляційну скаргу - без задоволення, виходячи з наступного.

Прокурор звернувся до господарського суду Рівненської області з вказаним позовом в інтересах держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації до Рівненської районної державної адміністрації та приватного підприємства "Друзі", треті особи на стороні відповідачів, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Жобринська сільська рада, приватний нотаріус Рівненського міського нотаріального округу Мечкало Ольга Валеріївна, про визнання незаконними та скасування розпоряджень, визнання недійсним договору, скасування рішення та повернення земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації, про визнання незаконними та скасувати розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982, а також скасувати державну реєстрацію права власності ПП "Друзі" на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065) (а.с.2-7,т.1).

10 грудня 2014 року через канцелярію суду надійшла спільна заява прокурора та позивача про зміну предмета позову від 9 грудня 2014 року № 54-4654вих14, в якій останні просили суд визнати незаконними та скасувати розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481, визнати недійсним укладений між відповідачами договір купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року №982, скасувати рішення, прийняте нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065), а також повернути вищезазначену ділянку у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації (а.с. 101-103,т.1).

Вказана заява була долучена судом першої інстанції до матеріалів справи з метою вирішення питання про її прийняття до розгляду по суті.

Суд першої інстанції, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, з яким і погоджується суд апеляційної інстанції, про те, що позовна вимога Прокурора щодо повернення спірної земельної ділянки у власність держави в особі Рівненської обласної державної адміністрації не може бути розглянута по суті в даній справі з огляду на наступне.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача, а зміна підстав позову - це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача. Одночасна зміна і предмета, і підстав позову не допускається. Судом встановлено, що в прохальній частині позовної заяви Прокурора була відсутня вимога про повернення спірної земельної ділянки у власність держави в особі позивача. У разі подання позивачем заяви, направленої на одночасну зміну предмета і підстав позову, господарський суд повинен відмовити в задоволенні такої заяви і, приєднавши її до матеріалів справи та зазначивши про цю відмову в описовій частині рішення (або в ухвалі, якою закінчується розгляд справи), розглянути по суті раніше заявлені позовні вимоги, якщо позивач не відмовляється від позову.

У частині: визнання незаконними та скасування розпоряджень голови Адміністрації від 1 червня 2013 року № 219, від 3 вересня 2013 року № 443, від 25 вересня 2013 року № 481; визнання недійсним укладеного між відповідачами договору купівлі-продажу земельної ділянки від 22 листопада 2013 року № 982 та скасування рішення, прийнятого Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради (кадастровий номер 5624684500:03:004:0065) спільна заява Прокурора та позивача про зміну предмета позову від 9 грудня 2014 року № 54-4654вих14 прийнята місцевим судом для розгляду по суті (а.с.101-103,т.1). Даний висновок суду першої інстанції є підставним та обгрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи, 7 жовтня 2010 року між Приватним підприємством "Друзі", та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль" був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (будівлі бані), за умовами якого останнє передало у власність вказаному відповідачу, а останній прийняв та оплатив об'єкт незавершеного будівництва (будівлю бані), що знаходиться на земельній ділянці площею 25,73 га (кадастровий номер: 5624684501:03:009:0001) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Лісова, 1. Даний договір підписаний уповноваженими представниками його сторін, скріплений печатками цих суб'єктів господарювання, а також зареєстрований нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А. в реєстрі за № 1001 (а.с.116-117,т.1).

Вказаний договір був повністю виконаний його сторонами, у зв'язку з чим відповідач 2 у встановленому законом порядку набув у власність вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва та зареєстрував право власності на нього. Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с.119,т.1).

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністраці від 5 лютого 2013 року № 43 "Про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки" відповідачу 2 було надано дозвіл на розроблення та погодження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земельної ділянки орієнтовною площею 0,4716 га (далі - технічна документація), яка згідно з даними державної статистичної звітності відноситься до земель запасу, та розташована на території Жобринської сільської Ради (а.с.114,т.).

Відповідач 2 у встановленому законом порядку розробив технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації спірної земельної ділянки, якою передбачено віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель житлової та громадської забудови, що підтверджується відповідним листом Адміністрації від 10 квітня 2013 року № 390 та висновком Управління Державного земельного агентства у Рівненському районі від 14 травня 2013 року № 04-07/15. Копії даних документів наявні у матеріалах справи (а.с.20, 21,т.1).

10 квітня 2013 року технічну документацію погоджено Відділом містобудування, архітектури та житлово-комунального господарства Рівненської районної державної адміністрації, що підтверджується листом №390 (а.с.20,т.1).

14 травня 2013 року технічну документацію погоджено Управлінням Держземагентства у Рівненському районі Рівненської області, що підтверджується висновком №04-07/15 (а.с.21,т.1).

Відповідно до ст. 116 Земельного кодексу України від 25.10.2001 № 2768-III набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно глави 15 ЗК України користування землею є постійним та строковим ( на умовах оренди).

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністраці від 1 червня 2013 року № 219 "Про затвердження технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель" було затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель запасу оздоровчого призначення (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради, а також віднесено дану ділянку площею 0,4716 га до земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради. Також даним розпорядженням Раду та Управління Держземагентства у Рівненському районі було зобов'язано внести відповідні зміни до земельно-кадастрової документації (а.с.15,т.1).

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністраці від 2 серпня 2013 року № 386 "Про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" відповідачу 2 був наданий дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0,4716 га у власність шляхом викупу для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) за рахунок земель громадської забудови (забудовані землі громадського призначення) за межами населеного пункту на території Ради. Крім того, даним розпорядженням було доручено розробити та погодити проект землеустрою щодо відведення даної земельної ділянки у встановленому законом порядку (а.с.29,т.1).

Розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністраці від 3 вересня 2013 року № 443 "Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" був затверджений проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність шляхом викупу відповідачем 2 для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) за рахунок земель громадської забудови за межами населеного пункту на території Ради. Також даним розпорядженням було доручено провести експертну грошову оцінку земельної ділянки площею 0,4716 га з метою продажу її відповідачу 2 (а.с.30,т.1).

Після проведення експертної оцінки розпорядженням голови Рівненської районної державної адміністраці від 25 вересня 2013 року № 481 "Про продаж земельної ділянки у власність шляхом викупу приватному підприємству "Друзі" на території Жобринської сільської ради" було вирішено продати у власність відповідачу 2 земельну ділянку площею 0,4716 га для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну) на території Ради за 185 871 грн. 00 коп., визначених на підставі експертної грошової оцінки земельної ділянки. Крім того, вказаним розпорядженням було зобов'язано відповідача 2 у встановленому законом порядку укласти з Рівненською районною державною адміністрацією відповідний договір купівлі-продажу вищезазначеної земельної ділянки, посвідчити право власності та забезпечити використання цієї ділянки відповідно до статті 91 ЗК України (а.с.31,т.1).

Згідно ч. 6 ст. 128 ЗК України рішення місцевої державної адміністрації про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.

Згідно ч. 7 цієї статті договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню. Документ про оплату є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації.

Відповідно до ст. 127 Земельного кодексу України органи державної влади відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність.

На виконання вказаного вище розпорядження від 25.09.2013р. між відповідачем 1 та відповідачем 2 22.11.2013р. був укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки (далі - Договір), за умовами якого Рівненська районна державна адміністрація продала, а Приватне підприємство "Друзі" купило земельну ділянку площею 0,4716 га, розташовану на території Ради. Даний договір підписаний уповноваженими представниками відповідачів, скріплений печатками цих юридичних осіб та зареєстрований Нотаріусом у реєстрі за №982 (а.с.32,т.1).

Зі змісту наявного у матеріалах справи витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що реєстрація права власності відповідачу 2 на спірну земельну ділянку у встановленому законом порядку була проведена на підставі рішення нотаріуса про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 22 листопада 2013 року з індексним номером 8218194 (а.с.37-38,т.1).

Відповідно до п. 2 Договору цільове призначення спірної земельної ділянки: для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну).

Згідно кадастрового плану земельна ділянка відноситься до земель для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування (для будівництва та обслуговування лазні з влаштуванням басейну), у тому числі за земельними угіддями: під землями громадського призначення - 0,0236 га, під землями громадського призначення - 0,1584 га, під землями громадського призначення - 0,2897 га (п. 3 Договору).

Пунктом 4 Договору передбачено, що кадастровий номер земельної ділянки: 5624684500:03:004:0065.

Згідно частини 2 ст. 331 Цивільного кодексу України "Набуття права власності на новостворене майно та об'єкти незавершеного будівництва" в редакції , чинній на 27.12.2006 року, було передбачено наступне:

- якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації;

- якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

На земельній ділянці, що відчужується, розташований об'єкт нерухомого майна, а саме: об'єкт незавершеного будівництва (будівля бані), що знаходиться за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Лісова, 1, який належить Підприємству на праві власності на підставі договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництвом (будівля бані), посвідченого 7 жовтня 2010 року нотаріусом Рівненського міського нотаріального округу Круліковською О.А. та зареєстрованого у реєстрі за номером 1001 (п. 5 Договору).

За змістом п. 6 Договору продаж вищезазначеної земельної ділянки вчинюється за 185 871 грн. 00 коп., які перераховані Підприємством до нотаріального посвідчення даного договору до місцевого бюджету Ради.

За приписами ст. 13 Конституції України визначено, що земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності українського народу. Від імені українського народу права власника здійснюють органи державної влади та місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України та відповідно до них нормативно-правовими актами.

Статтею 35 Закону України «Про землеустрій» визначено, що інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об'єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку.

Відповідно до п. 8 Порядку проведення інвентаризації земель, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 травня 2012 року № 513 (далі - Порядок), підставою для проведення інвентаризації земель є рішення відповідного органу виконавчої влади, Ради міністрів Автономної Республіки Крим чи органу місцевого самоврядування щодо виконання відповідних робіт, договори, укладені між юридичними чи фізичними особами (землевласниками і землекористувачами) та розробниками документації із землеустрою, судові рішення.

Пунктом 9 Порядку передбачено, що замовниками технічної документації можуть бути органи виконавчої влади, Рада міністрів Автономної Республіки Крим чи органи місцевого самоврядування, землевласники та землекористувачі.

З матеріалів справи вбачається, що 7 жовтня 2010 року між Підприємством та товариством з обмеженою відповідальністю "Консоль" був укладений договір купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва (будівлі бані), за умовами якого останнє передало у власність вказаному відповідачу, а останній прийняв та оплатив об'єкт незавершеного будівництва (будівлю бані), що знаходиться на земельній ділянці площею 25,73 га (кадастровий номер: 5624684501:03:009:0001) за адресою: Рівненська область, Рівненський район, село Жобрин, вулиця Лісова, 1 (а.с. 116-117).

Вказаний договір був повністю виконаний його сторонами, у зв'язку з чим Підприємство у встановленому законом порядку набуло у власність вищезазначений об'єкт незавершеного будівництва та зареєструвало право власності на нього. Вказана обставина підтверджується наявною у матеріалах справи копією відповідного витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно (а.с. 119).

За приписами ч. 3 статті 415 ЦК України особа, до якої перейшло право власності на будівлі (споруди), набуває право користування земельною ділянкою на тих же умовах і в тому ж обсязі, що й попередній власник будівлі (споруди).

Частиною 2 статті 120 ЗК України визначено, що якщо жилий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, що перебуває у користуванні, то в разі набуття права власності на ці об'єкти до набувача переходить право користування земельною ділянкою, на якій вони розміщені, на тих самих умовах і в тому ж обсязі, що були у попереднього землекористувача.

Згідно зі статтею 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.

Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Як роз'яснено в п. 2.10 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 р. № 6 "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" у вирішенні спорів щодо переходу права власності на земельну ділянку внаслідок переходу права власності на житлові будинки, будівлі, споруди, що на них розміщені, судам необхідно досліджувати умови договору купівлі-продажу зазначеного нерухомого майна, наявність у продавця визначених законом документів, що посвідчують право на земельну ділянку, відповідність нерухомого майна, розміщеного на відповідних земельних ділянках, ознакам житлового будинку (будівлі, споруди), здійснення державної реєстрації права власності особи, яка придбала відповідне нерухоме майно, з урахуванням положень статей 331, 376 ЦК України, статей 116, 123, 124, 126 ЗК України.

Правочин, за яким переходить право власності на житлові будинки, будівлі, споруди, тягне за собою перехід права на земельну ділянку, на якій знаходиться відповідне нерухоме майно. Новий власник будинку (будівлі, споруди) у зв'язку з цим не звільняється від необхідності оформлення права на земельну ділянку відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на майно та їх обтяжень". Таке оформлення здійснюється з урахуванням законодавчих приписів, зазначених в абзацах другому -п'ятому підпункту 2.12 пункту 2 цієї постанови, і положень постанови Кабінету Міністрів України від 06.05.2009 N 439 "Про деякі питання посвідчення права власності на земельну ділянку".

Таким чином, враховуючи вищевикладене, судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відповідач-2 на момент проведення інвентаризації спірної ділянки був її законним землекористувачем, а тому мав право на замовлення технічної документації.

За приписами статті 18 Земельного кодексу України до земель України належать усі землі в межах її території, в тому числі острови та землі, зайняті водними об'єктами, які за основним цільовим призначенням поділяються на категорії. Категорії земель України мають особливий правовий режим.

Відповідно до статті 19 цього Кодексу визначені категорії земель та встановлено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв'язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Зміна цільового призначення земельних ділянок державної або комунальної власності провадиться Верховною Радою Автономної Республіки Крим, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування, які приймають рішення про затвердження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок та передачу цих ділянок у власність або надання у користування відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу (частина 2 даної статті).

Частиною 2 статті 122 ЗК України визначено, що Верховна Рада Автономної Республіки Крим, обласні, районні ради передають земельні ділянки у власність або у користування з відповідних земель спільної власності територіальних громад для всіх потреб.

Районні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах сіл, селищ, міст районного значення для всіх потреб та за межами населених пунктів, зокрема, для будівництва об'єктів, пов'язаних з обслуговуванням жителів територіальної громади району (шкіл, закладів культури, лікарень, підприємств торгівлі тощо), з урахуванням вимог частини сьомої цієї статті (частина 3 даної статті).

Відповідно до частини 5 вказаної статті обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Зі змісту частини 1 статті 20 ЗК України вбачається, що віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень. Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Згідно ч. 1 ст. 50 Закону України "Про землеустрій" (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється у разі формування нової земельної ділянки (крім поділу та об'єднання) або зміни цільового призначення земельної ділянки.

Як вбачається з розпорядження голови Рівненської районної державної адміністрації від 27 серпня 2002 року №529 було затверджено проект відведення земельних ділянок для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу загальною площею 26,13 га, у тому числі забудованих земель - 26,13 га орендному підприємству санаторію "Червона калина". Однак, питання про віднесення спірної земельної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення головою Рівненської районної адміністрації у даному розпорядженні не вирішувалося (а.с.194,т.1).

Ухвалою суду апеляційної інстанції від 25.03.2015р. у відповідності до ст. 38 ГПК України та п. 9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011р. " Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України" у позивача та прокуратури Рівненської області витребовувались письмові докази щодо спірної земельної ділянки площею 0,4716 га за адресою с. Жобрин, Рівненського району Рівненської області на території Жобринської сільської ради, що дана земельна ділянка має природні лікувальні властивості, які використовуються або можуть використовуватися для профілактики захворювань і лікування людей; в Управління Держземагенства у Рівненському районі Рівненської області витребовувались відомості з Державного земельного кадастру станом на 2002 р., 2004-2013 рр. щодо земельної ділянки площею 25,73 га (кадастровий номер 5624684501:03:009:0001) за адресою: с. Жобрин, Рівненського району Рівненської області на території Жобринської сільської ради із зазначенням розпорядника (-ків) вказаної земельної ділянки, в тому числі земельної ділянки площею 0,4716 га за адресою с. Жобрин, Рівненського району Рівненської області на території Жобринської сільської ради із зазначенням цільового призначення вказаних земельних ділянок згідно ст. ст. 18, 19 Земельного кодексу України та відповідно до Класифікації видів цільового призначення, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів № 548 від 23.07.2010 р., станом на 2002 р., 2004-2013 рр. Однак, вказані докази суду не надані.

Отже, в матеріалах справи відсутнє рішення про встановлення категорії земельної ділянки площею 25,73 га у розумінні статті 20 ЗК України.

Посилання Прокурора на відомості статистичної звітності форми 6-зем як на доказ віднесення спірної ділянки до категорії земель оздоровчого призначення оцінюються судом критично з огляду на те, що облік кількості та якості земель (для якого ведеться вищезазначена звітність) не має правовстановлюючого значення.

Водночас статистична звітність може лише відображати існуючий фактичний стан земельної ділянки, проте не може визначати її цільове призначення. Відомості про якість земель можна отримати під час їх інструментального та інших видів обстеження. Зокрема, для визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру та складу угідь, проводиться інвентаризація таких земель.

З матеріалів справи вбачається, що за результатами інвентаризації спірної земельної ділянки, проведеної на виконання розпорядження голови Рівненської районної адміністрації від 5 лютого 2013 року №43, було встановлено, що на вищезазначеній ділянці розташовані належні Підприємству (відповідачу 2) будівлі та споруди, які відповідно до генерального плану забудови цієї ділянки призначені для будівництва та обслуговування будівель закладів побутового обслуговування. Водночас згідно Класифікації видів цільового призначення земель, затвердженої наказом Державного комітету України із земельних ресурсів від 23 липня 2010 року №548, вищезазначена ділянка відноситься до земель громадської забудови, які складають окрему секцію в класифікації (не пов'язану із землями житлової та громадської забудови), а відтак, може знаходитися поза межами населених пунктів.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, апеляційна інстанція погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позовних вимог прокурора про визнання недійсними та скасування розпоряджень голови Рівненської районної державної адміністрації від 1 червня 2013 року №219, від 3 вересня 2013 року №443, від 25 вересня 2013 року №481.

За приписами частини 1 статті 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. У статті 203 ЦК України визначені загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, зокрема: зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В силу статті 204 вказаного кодексу правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України, якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

В пункті 8 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними" від 06.11.2009 року №9 вказано, що відповідно до частини першої статті 215 ЦК підставою недійсності правочину є недодержання стороною (сторонами) вимог, які встановлені статтею 203 ЦК, саме на момент вчинення правочину.

Відповідно до Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин" від 17.05.2011 року №6, з позовами про визнання недійсними правочинів щодо земельних ділянок мають право звертатися сторони цих правочинів (договорів), а також інші зацікавлені особи, зокрема, особи, що мають право на придбання земельної ділянки, яка є предметом спірного договору. При цьому інтерес такої особи стосовно придбання у власність земельної ділянки має бути законним, не суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам, а також відповідати критеріям охоронюваного законом інтересу, офіційне тлумачення якого надане в резолютивній частині Рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004 N 18-рп/2004 (справа N 1-10/2004).

Таким чином, судова колегія прийшла до висновку, що оскільки на момент вчинення правочину - договору кіпівлі-продажу земельної ділянки судом не було встановлено факту перевищення Рівненською районною державною адміністрацією своїх повноважень при прийнятті оспорюваних розпоряджень, отже він відповідав вимогам статей 202, 203 та 215 ЦК України, а тому відсутні правові підстави для визнання останнього недійсним.

Пунктом 10 Постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" передбачено, що у силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача, тощо.

На підставі вищевикладеного, судова колегія дійшла до висновку, що прокурором не надано належних доказів на підтвердження факту порушення відповідачами норм чинного на момент укладення спірного договору купівлі-продажу земельного законодавства, що регулюють правовідносини, які виникли між сторонами.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. Належність доказів - це міра, що визначає залучення до процесу в конкретній справі тільки потрібних і достатніх доказів. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів (відомості, що містяться в засобах доказування) і самими фактами, що є об'єктом судового пізнання.

Виходячи зі змісту ст.32 ГПК, належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Предметом доказування в даній справі є насамперед наявність порушеного права позивача. Жодного належного та допустимого доказу щодо наявності права, яке оскаржуваними рішеннями та договором оренди землі могло б бути порушено позивачем до суду не надано.

Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги про отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов'язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи заборона використання деяких з них для підтвердження конкретних обставин справи. Отже, допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

У п.2.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено, що будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належних та допустимих доказів того, що будь-яке право позивача було або є порушеним внаслідок винесення оскаржуваних розпоряджень ради та укладенням договору купівлі-продажу земельної ділянки, суду не надано.

Надані прокурором довідка Державної податкової службиу Рівненському районі №2524 від 14.04.2015р. про сплату ОП "Червона калина" орендної плати за земельну ділянку площею 26,13 га з 2005р. по 2015р.; податкові декларації; дозвіл на спеціальне водокористування; рішення господарського суду Рівненської області від 16.11.2005р. по справі №15/325; додаткова угода до договору оренди земельної ділянки від 20.05.2004р., судом апеляційної інстанції оцінюються критично, з огляду на таке.

В судовому засіданні 30.04.2015р. судом у відповідності до ст. 30 ГПК України залучено до участі у справі посадову особу ОП "Червона калина".

Представник ОП "Червона калина" пояснила, що проект відведення земельних ділянок орендному підприємству санаторію ,Нервона калина" для розміщення будівель і споруд санаторного комплексу розроблений Рівненським філіалом Інституту землеустрою згідно з дозволом Рівненської районної ради від 29.05.2001 року № 06/138 р. на підставі договору від 07.12.2000 року № 175, укладеного між Рівненським філіалом Інституту землеустрою та ОП санаторієм „Червона калина" і в ньому помилково був вказаний строк оренди - до 20.05.2004 року (термін дії договору оренди ЦМК). В зв'язку з тим, що будівництво санаторного комплексу було вже здійснене, проект відведення земельних ділянок розроблено в одну стадію, без попереднього погодження місця розташування. На час виконання робіт земельні ділянки, на яких знаходиться санаторій, загальною площею 26.13 га , в т.ч. ділянка № 1 - 25.73 га , ділянка № 2 - 0.40 га. обліковувались за агрофірмою „Зоря", а будівлі і споруди санаторного комплекс ' за Регіональним відділенням Фонду держмайна України по Рівненській області, який уклав договір оренди майна з орендним підприємством санаторієм „Червона калина" ( договір оренди від 20.травня 1994 року з послідуючою пролонгацією). Внаслідок того, що агрофірма „Зоря" не дала згоди на вилучення земельної ділянки для надання її ОП санаторію „Червона калина", це питання було вирішено в арбітражному суді Рівненської області 26 жовтня 2000 року, який прийняв рішення вилучити земельну ділянку площею 26.64 га із земель агрофірми «Зоря» для передачі її ОП санаторію ,Червона калина" для обслуговування будівель і споруд санаторного комплексу. Земельні ділянки були надані агрофірмі ..Зоря" в постійне користування відповідно до розпорядження Ради Міністрів УРСР від 26 червня 1985 року № 337-р площею 6.20 га та рішенням Рівненського облвиконкому від 02.01.1986 року № 2 площею 20.44 га, всього 26.64 га земель. Рішенням Рівненської обласної ради від 16 жовтня 1997 року № 103 - 0.51 га земель агрофірми „Зоря" було передано Рівненському управлінню нафтопроводу „Дружба" під розширення бази відпочинку „Сосновий бір", внаслідок чого ОП санаторію „Червона калина" відведена земельна ділянка площею 26.13 га. Проект відведення земельних ділянок санаторію був виданий 24.05.2002 року. 26 листопада 2002 року в цьому ж Інституті санаторієм була замовлена експертна грошова оцінка земель санаторного комплексу; яка виготовлена станом на 28.12.2002 року. 30 грудня 2003 року між ОП санаторієм ,Червона калина" та Рівненською районною державною адміністрацією на підставі розпорядження голови Рівненської РДА від 27 серпня 2002 року № 529 був укладений договір оренди земельної ділянки строком до 20 травня 2004 року ( термін дії проекту відведення). Після перенесення в натуру проекту відведення земельних ділянок 05.03.2004 року - договір оренди землі зареєстрований у Рівненській регіональній філії Центру ДЗК, про що в книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі 23 березня 2004 року вчинено запис за №1. 20 травня 2004 року в зв'язку із закінченням терміну дії Договору оренди землі між Рівненською райдержадміністрацією та ОП санаторієм "Червона калина" була укладена додаткова угода, якою передбачено продовжити Договір оренди земельної ділянки від 30.12.2003 року на термін дії Договору оренди державного майна цілісного майнового комплексу санаторію. Договір оренди майна ЦМК діє до даного часу. В зв"язку з розпочатим процесом приватизації договір оренди цілісного майнового комплексу є чинним до моменту реєстрації статуту господарського товариства, створеного на базі орендного підприємства, а відтак - чинним є і договір оренди землі, тому санаторієм регулярно сплачується орендна плата до Державного бюджету за оренду майна та до місцевого бюджету за оренд ' земельної ділянки в сумі, яка встановлена договором оренди від 30.12.2003 року. Разом з тим, в зв"язку із зміною розміру займаної площі Розпорядженням голови Рівненської обласної державної адміністрації від 11.05.2012 року № 229 наданий дозвіл на розроблення нового проекту землеустрою щодо відведення ОП санаторію "Червона калина" земельної ділянки орієнтовного площею 24.2 га в оренду строком на 49 років для будівництва і обслуговування санаторно-оздоровчих закладів (обслуговування будівель і споруд санаторно-оздоровчого комплексу) за рахунок земель запасу оздоровчого призначення на території Жобринської сільської ради Рівненського району. 05.06.2012 року санаторієм був укладений договір із землевпорядною організацією - ТЗОВ "Західземпроект" про розроблення проект) землеустрою. На сьогодні проект перебуває в активній стадії розроблення (до проект) вносяться інженерні комунікації санаторного комплексу) та проводяться інші необхідні дії по виготовленню проекту відведення, які не залежать від санаторію(еспертизи, погодження і т.д.). Крім того, в даний час вирішується питання із сусіднім землекористувачем - Філією ''Магістральні нафтопроводи "Дружба" ПАТ "Укртранснафта", яким належить база відпочинку "Сосновий бір" з приводу встановлення (відновлення) меж.

Отже, з наведеного випливає, що спірна земельна ділянка площею 0,4716 га не перебуває у користуванні ОП "Червона калина".

Поряд з цим судова колегія зазначає, що відповідно до частини першої статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Законом України "Про ратифікацію Конвенції про захист прав і основних свобод людини" 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції" від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР ратифіковано Конвенцію про захист прав і основних свобод людини 1950 року, Перший протокол та протоколи № 2, 4, 7, 11 до даної Конвенції.

Згідно з частиною 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Рішення Європейського суду з права людини від 24 червня 2003 року № 44277/98 "Стретч проти Сполученого Королівства" встановлено, що, оскільки особу позбавили права на його майно лише з тих підстав, що порушення були вчинені з боку публічного органу, а не громадянина, то в такому випадку мало місце "непропорційне втручання у право заявника на мирне володіння своїм майном та, відповідно, відбулось порушення статті 1 Першого протоколу Конвенції", отже визнання недійсним договору, згідно якого покупець отримав майно від держави, та подальше позбавлення його цього майна на підставі того, що державний орган порушив закон, є неприпустимим.

З огляду на вищезазначені положення, суд дійшов висновку про те, що позбавлення особи приватного права її власності в результаті розгляду позову суб'єкта владних повноважень, обґрунтованого виключно незаконністю дій іншого суб'єкта владних повноважень, є неприпустимим та таким, що суперечить принципам рівності та справедливості.

Поряд з цим, судова колегія вважає за необхіне відмітити, що факт використання відповідачем 2 - ПП "Друзі" спірної земельної ділянки без правовстановлюючих документів, який підтверджується наданими відповідачем 2: Актами перевірки дотриманння вимог земельного законодавства від 14.02.2011р. №7 та від 06.04.2011р. №50; приписами державного інспектора Управління Держкомзему у Рівненському районі Рівненської області від 14.02.2011р. №000016 та від 06.04.2011р. №000028; Протоколом про адміністративне правопорушення від 06.0.42011р. №000005, не може бути підставою для позбавлення ПП "Друзі" права власності на спірну земельну ділянку, оскільки закон не встановлює чіткі строки, в які особа, яка набула право власності на нерухоме майно, повинна оформити правовстановлюючі документи на земельну ділянку, на якій знаходиться об'єкт нерухомості. Крім того, доказами, наявними в матеріалах справи, підтверджено, що на даний час ПП "Друзі" у встановленому законом порядку оформило документи на спірну земельну ділянку.

Оскільки вимога Прокурора про скасування рішення, прийнятого Нотаріусом з індексним номером 8218194 від 22 листопада 2014 року про державну реєстрацію права власності Підприємства на земельну ділянку площею 0,4716 гектара, яка знаходиться на території Ради, є похідною від вимоги про скасування спірних розпоряджень та визнання недійсним укладеного між відповідачами договору, у її задоволенні також слід відмовити.

За приписами частини 3 статті 49 ГПК України судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Водночас відповідно до частини 2 даної статті якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно п. 4.7. Постанови Пленуму Вищого ьгосподарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21 лютого 2013 року N 7 (із змінами і доповненнями), частина другою статті 49 ГПК України виступає процесуальною санкцією, яка застосовується господарським судом незалежно від того, чи заявлялося відповідне клопотання заінтересованою стороною.

Таким чином, враховуючи вищенаведені норми, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого суду про покладення на Підприємство витрат по сплаті судового збору у загальному розмірі 7 917 грн. 00 коп.

Враховуючи зазначені правові положення та встановлені обставини справи апеляційний господарський суд вважає, що доводи, викладені позивачем в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, оскільки вони спростовуються зібраними по справі доказами і не ґрунтуються на вимогах діючого законодавства, що регулює дані правовідносини.

З огляду на викладене, доводи скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, апеляційним судом не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст.104 Господарського процесуального кодексу України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення, тому суд апеляційної інстанції вважає, що рішення місцевого господарського суду прийняте у відповідності до норм матеріального та процесуального права і його необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Керуючись ст.ст.49,99,101,103,105 ГПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення господарського суду Рівненської області від 20.01.2015 року по справі №918/1611/14 залишити без змін, а апеляційну скаргу заступника прокурора Рівненської області - без задоволення.

2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

3. Справу №918/1611/14 повернути до господарського суду Рівненської області.

Головуючий суддя Гудак А.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Петухов М.Г.