Ухвала
від 28.04.2015 по справі 826/14880/14
КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/14880/14 Головуючий у 1-й інстанції: Кузьменко В.А. Суддя-доповідач: Мацедонська В.Е.

У Х В А Л А

Іменем України

28 квітня 2015 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Мацедонської В.Е.,

суддів Грищенко Т.М., Лічевецького І.О.,

при секретарі Горяіновій Н.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Києві справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві на постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Луно-Парк» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Луно-Парк» до Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві про скасування податкових повідомлень-рішень задоволено частково, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві від 16 травня 2014 року №0001382201, №0001432201 та №0001392201. В іншій частині адміністративного позову відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволення адміністративного позову з мотивів порушення судом норм матеріального та процесуального права. Свої вимоги апелянт обгрунтовує тим, що позивачем допущено порушення норм податкового законодавства, а тому податкові повідомлення-рішення є правомірними.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав:

Судом першої інстанції встановлено, що у період з 16 квітня 2014 року по 23 квітня 2014 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві проведено позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євро-Луно-Парк» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року та іншого законодавства за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року, за результатами якої складено акт від 06 травня 2014 року №1150/26-52-22-01/24168218, в якому встановлено порушення позивачем пп.153.1.3, 153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.14.1.36, 14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України, пп.7.3.2, 7.3.1 п.7.3 ст.7, п.5.1 п.1.32, пп.2.1.1 п.2.1 ст.2 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств", в результаті чого встановлено завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування на суму 2624096,00 грн., та заниження податку на прибуток, що підлягає сплаті до бюджету у сумі 38332,00 грн., у тому числі: за ІІ квартал 2011 року - 36630,00 грн., за ІІІ квартал 2011 року - 1702,00 грн.; пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198, п.201.1, 201.4, 201.6 ст.201 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено: завищення суми податку на додану вартість, яка включається до складу податкового кредиту наступного звітного періоду (р.20.2 Декларації з ПДВ), за грудень 2013 року у розмірі 13913,00 грн.; завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду (р.24) Декларації з податку на додану вартість на 296485,00 грн., у тому числі за грудень 2013 року на загальну суму 296485,00 грн., в результаті допущених порушень податкового законодавства; пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено орендну плату всього у сумі 257650,09 грн., у тому числі за 2011 рік у сумі 257650,09 грн.

На підставі акту перевірки №1150/26-52-22-01/24168218 від 06 травня 2014 року ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві прийнято податкові повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0001382201, згідно якого за порушення пп.153.1.3, 153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на суму 38332,00 грн., в тому числі за основним платежем - 38332,00 грн.; №0001432201, згідно якого за порушення пп.7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 п.7.4, пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.п.198.1, 198.2, 198.3 ст.198 Податкового кодексу України позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 310398,00 грн.; №0001392201, згідно якого за порушення п.п.153.1.3, 153.1.4 п.153.1 ст.153, пп.14.1.36, 14.1.27, 14.1.228 п.14.1 ст.14, п.п.138.1, 138.2, 138.4 ст.138 Податкового кодексу України позивачу зменшено суму від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 2624096,00 грн.; №0001332205, згідно якого за порушення пп.288.5.1 п.288.5 ст.288 Податкового кодексу України позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб у розмірі 291686,01 грн., у тому числі за основним платежем - 257650,09 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 34035,92 грн.

Суд першої інстанції, задовольняючи частково позовні вимоги, дійшов висновку, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є неправомірними та підлягають скасуванню, всі надані первинні документи містять усі обов'язкові реквізити, матеріалами справи підтверджується виконання умов укладених договорів, натомість відповідачем не наведено обґрунтованих підстав щодо наявності порушень податкового законодавства з боку позивача.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне:

Вказані в акті перевірки №1150/26-52-22-01/24168218 від 06 травня 2014 року порушення відповідач обґрунтовує тим, що перевіркою не встановлено зв'язку між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача, оскільки такі послуги не спрямовані на отримання доходу; підприємством невірно віднесено визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за спірний період; позивач неправомірно декларував від'ємне значення з податку на додану вартість, оскільки ТОВ «Євро-Луно-Парк» фактично не здійснює господарську діяльність, а тому перевіркою не встановлено зв'язку між послугами, отриманими від таких підприємств як ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Енергоремсервіс», АК «Київенерго», Розрахунковий департамент «Київводоканал», ТОВ «Арцінгер», та господарською діяльністю позивача; у зв'язку із зміною ставки земельного податку, необхідність його сплати у розмірі 3 відсотки виникла у позивача з 01 січня 2011 року після введення в дію Податкового кодексу України, незалежно від внесення змін до договорів оренди за ініціативою сторін договору оренди землі.

Щодо висновків відповідача, викладених в акті перевірки №1150/26-52-22-01/24168218 від 06 травня 2014 року про завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток, колегія суддів дійшла наступних висновків:

Згідно ст.134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу; дохід (прибуток) нерезидента, що підлягає оподаткуванню згідно зі статтею 160 цього Кодексу, з джерелом походження з України.

Пунктом 138.1 ст.138 Податкового кодексу України передбачено, що витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

В силу пп.138.10.2 п.138.10 ст.138 Податкового кодексу України до складу інших витрат включаються: адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством, серед іншого, витрати на утримання основних засобів, інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання (оперативна оренда (у тому числі оренда легкових автомобілів), придбання пально-мастильних матеріалів, стоянка, паркування легкових автомобілів, страхування майна, амортизація, ремонт, опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення, охорона); винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності; витрати на оплату послуг зв'язку (пошта, телеграф, телефон, телекс, телефакс, стільниковий зв'язок та інші подібні витрати).

Відповідно до п.138.2 ст.138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Відповідно до пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України не включаються до складу валових витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

З аналізу вищевказаних норм вбачається, що визначальною умовою правомірності формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, є їх здійснення для провадження господарської діяльності платника податку, та підтвердження первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку.

З акту перевірки вбачається, що відповідачем встановлено завищення позивачем витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, за період з 01 квітня 2011 року по 31 грудня 2013 року на суму 4936007 грн. При цьому, зазначені витрати позивачем задекларовані за наслідками отримання юридичних послуг, ведення бухгалтерського обліку та комплексного обслуговування підприємства, витрат, понесених на електроенергію, водопостачання, оплату послуг зв'язку, розрахунково-касове обслуговування та інші послуги банку, витрат на оплату орендної плати за землю. Відповідач дійшов висновку, що, оскільки ТОВ «Євро-Луно-Парк» фактично не здійснювало фінансово-господарську діяльність, податкове зобов'язання не сплачувало, постійно декларувало від'ємне значення об'єкта оподаткування, отже вищезазначені послуги також не спрямовані на отримання позивачем доходів та не встановлено зв'язок між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача.

Однак, надані позивачем документи є належними доказами виконання контрагентами умов договорів, оскільки, враховуючи вимоги ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Надані позивачем первинні бухгалтерські документи, відповідають вимогам ст.9 вищенаведеного Закону.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що зміст акта перевірки від 06 травня 2014 року №1150/26-52-22-01/24168218 свідчить про те, що відповідачем не встановлено відсутність на момент перевірки у ТОВ «Євро-Луно-Парк» розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, відповідачем не надано доказів, що первинні документи не відповідають вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», натомість посилання відповідача на неправомірність декларування позивачем витрат, у зв'язку з тим, що його господарська діяльність не спрямована на отримання доходу, є необґрунтованими, оскільки формування витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, не ставиться в залежність від суми отриманого доходу від здійснення господарської діяльності.

Щодо висновків акту перевірки №1150/26-52-22-01/24168218 від 06 травня 2014 року щодо невірного віднесення позивачем визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, до витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за спірний період, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до п.п.153.1.1, 153.1.2, 153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України доходи, отримані/нараховані платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг, у частині їхньої вартості, що не була сплачена в попередніх звітних податкових періодах, перераховуються в національну валюту за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату визнання таких доходів згідно з цим розділом, а в частині раніше отриманої оплати за курсом, що діяв на дату її отримання. Витрати, здійснені (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з придбанням у звітному податковому періоді товарів, робіт, послуг, у встановленому порядку включаються до витрат такого звітного податкового періоду шляхом перерахування в національну валюту тієї частини їх вартості, що не була раніше оплачена, за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, що діяв на дату здійснення операції з такого придбання, а в частині раніше проведеної оплати - за таким курсом, що діяв на дату здійснення оплати. Визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку. При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Згідно з п.153.1.4 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України у разі здійснення операцій з продажу іноземної валюти та банківських металів до складу доходів або витрат платника податку відповідно включається позитивна або від'ємна різниця між доходом від продажу та балансовою вартістю такої валюти, металів або вартістю на дату здійснення операції, якщо вона була проведена після дати звітного балансу. У разі придбання іноземної валюти до складу відповідно витрат або доходів звітного періоду включається позитивна або від'ємна різниця між курсом іноземної валюти до гривні, за яким придбавається іноземна валюта, та курсом, за яким визначається балансова вартість такої валюти. Також до витрат відносяться витрати на сплату збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з купівлі-продажу безготівкової іноземної валюти за гривню та інших обов'язкових платежів, пов'язаних з придбанням іноземної валюти. Термін «балансова вартість іноземної валюти» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату звітного балансу. Термін «вартість іноземної валюти на дату здійснення операції» для цілей цього підпункту означає вартість іноземної валюти, визначену за офіційним курсом національної валюти до іноземної валюти, на дату здійснення операції.

Відповідно до пп.7.3.1 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) доходи, отримані (нараховані) платником податку в іноземній валюті у зв'язку з продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, перераховуються в гривні за офіційним валютним (обмінним) курсом Національного банку України, що діяв на дату отримання (нарахування) таких доходів, і не підлягають перерахуванню у зв'язку зі зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду. Балансова вартість іноземної валюти, отриманої платником податку у з'вязку з таким продажем (виручка в іноземній валюті), визначається за курсом, зазначеним у першому абзаці цього підпункту.

Згідно п.п.7.3.2 п.7.3 ст.7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» витрати, понесені (нараховані) платником податку в іноземній валюті протягом звітного періоду у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до валових витрат такого платника податку, визначаються у сумі, що має дорівнювати балансовій вартості такої іноземної валюти, визначеної згідно із положеннями підпунктів 7.3.1, 7.3.4, 7.3.6 цієї статті, і не підлягають перерахуванню у зв'язку із зміною обмінного курсу гривні протягом такого звітного періоду.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що за даним епізодом порушення висновки акта перевірки викладені не чітко, не в повній мірі та без посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених порушень, що унеможливлює встановити, які саме витрати, на підставі яких первинних документів та по відносинам із якими контрагентами неправомірно були включені до складу витрат, та, відповідно, встановити наявність будь-яких порушень ТОВ «Євро-Луно-Парк» в частині визначення обсягу витрат, що є порушенням п.6 розділу І, п.5.2 розділу ІІ Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22 грудня 2010 року №984, згідно яких факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів. При цьому, у разі встановлення перевіркою порушень податкового законодавства за кожним відображеним в акті фактом порушення необхідно, серед іншого, зазначити первинні документи, на підставі яких вчинено записи у податковому та бухгалтерському обліку, навести регістри бухгалтерського обліку, кореспонденцію рахунків операцій та інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків і зборів, та докази, що підтверджують наявність факту порушення.

Позивачем, на вимогу суду апеляційної інстанції, з метою підтвердження правомірності віднесення до складу витрат курсових різниць від перерахунку операцій в іноземній валюті, було надано копії договорів позики, укладених між позивачем та компаніями-нерезидентами, а саме: договір відкриття непоновлювальної позикової лінії №2 від 17 листопада 2008 року, укладений між позивачем та Аймакс Менеджмент ГмбХ, договір позики №4 від 25 березня 2009 року, укладений між позивачем та Аймакс Менеджмент СРЛ, договір позики №7 від 25 березня 2010 року, укладений між позивачем та Аймакс Інтернешнл Холдинг & Консалтінг ГмбХ, договір позики №3 від 09 грудня 2008 року, укладений між позивачем та Аймакс Інтернешнл Холдинг & Консалтінг ГмбХ, договір позики №5 від 31 березня 2009 року, укладений між позивачем та Аймакс Менеджмент СРЛ, договір позики №6 від 24 лютого 2010 року, укладений між позивачем та Іммоіст Прожект Дуодецімус Холдінг ГмбХ, договір позики №8 від 24 вересня 2010 року, укладений між позивачем та Аймакс Інтернешнл Холдинг & Консалтінг ГмбХ, договір позики №1 від 21 серпня 2008 року, укладений між позивачем та Аймакс Інтернешнл Холдинг & Консалтінг ГмбХ; копії додаткових угод до зазначених договорів, реєстраційні свідоцтва, бухгалтерську документацію на підтвердження отримання та використання коштів по зазначених договорах.

Відповідачем наведені позивачем доводи не спростовані, щодо наданих додаткових документів заперечень не висловлено, жодних пояснень щодо правомірності визначення грошових зобов'язань в зазначеній частині суду не надано, доводи апеляційної скарги в цій частині зводяться до перерахування угод, укладених позивачем з нерезидентами, без зазначення, в чому полягає порушення податкового законодавства, що свідчить про безпідставність та необґрунтованість висновків податкового органу.

За таких обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не визначено, за якими конкретними операціями позивача, мало місце встановлене порушення та якими первинними документами підтверджується виявлене порушення, натомість позивачем надано докази, що до складу витрат включено, у тому числі витрати на: юридичні послуги, ведення бухгалтерського обліку та комплексне обслуговування підприємства, витрати на електроенергію, водопостачання, оплату послуг зв'язку, оплату за розрахунково-касове обслуговування, вивіз сміття, підготовку та систематизацію первинної документації підприємства, та надано на підтвердження реальності понесених витрат відповідні розрахункові, платіжні та інші первинні документи.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, з яким погоджується колегія суддів, що акт перевірки не містить посилань на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність будь-яких порушень ТОВ «Євро-Луно-Парк» в частині визначення обсягу витрат, висновки акта перевірки про порушення позивачем податкового законодавства в частині заниження податку на прибуток та завищення від'ємного значення об'єкта оподаткування є надуманими, не надано жодних доказів на підтвердження виявлених порушень та всупереч ч.2 ст.71 КАС України не доведено правомірність податкових повідомлень-рішень від 16 травня 2014 року №0001382201, №0001392201, які підлягають скасуванню.

Щодо висновків акта перевірки про неправомірне включення до складу податкового кредиту відповідних сум податку на додану вартість та завищення розміру від'ємного значення, колегія суддів зазначає наступне:

Відповідно до пп.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду. При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з пп.7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності - зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції, що була чинною на час спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.6.1 ст.6 та ст.8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 вищезазначеного Закону передбачено, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно до пп.7.2.6 п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додна вартість» податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

За змістом пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» не дозволяється включення до податкового кредиту сум сплаченого (нарахованого) податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пп.7.2.6 цього Закону).

В силу пп.7.4.4 п.7.4 ст.7 вищезазначеного Закону якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

З вищенаведеними нормами Закону України «Про податок на додану вартість» також кореспондуються норми Податкового кодексу України (для взаємовідносин, що мали місце після набрання ним чинності).

Згідно п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, серед іншого, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

У відповідності до п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Пунктом 198.3 ст.198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст.39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст.193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст.201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст.201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

В силу п.201.10 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України).

Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Як вбачається з вищенаведених норм, обов'язковими ознаками господарської діяльності є здійснення її суб'єктами господарювання у сфері суспільного виробництва, яка спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг; результати зазначеної діяльності - продукція, роботи чи послуги - мають вартісний характер і цінове вираження. Господарська діяльність здійснюється у загальній економічній сфері, а тому має економічні властивості, що неможливе без вартісної оцінки і взаємооцінки, еквівалентності обміну, відповідних обчислень і розрахунків.

За таких обставин, аналіз реальності господарської діяльності має здійснюватись на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків та відповідності їх дійсному економічному змісту господарських операцій.

Як вбачається з акту первірки, відповідачем встановлено завищення позивачем податкового кредиту за період з 01 січня 2011 року по 31 грудня 2013 року в сумі 310398 грн. Відповідач дійшов висновку, що, оскільки ТОВ «Євро-Луно-Парк» фактично не здійснювало фінансово-господарську діяльність (дохід від здійснення фінансово-господарської діяльності незначний), отже вищезазначені послуги також не спрямовані на отримання позивачем доходів та не встановлено зв'язок між отриманими послугами та господарською діяльністю позивача.

При цьому, в межах перевіреного періоду позивач мав взаємовідносини з такими підприємствами як: ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Енергоремсервіс», АК «Київенерго», Розрахунковий департамент «Київводоканал», ТОВ «Арцінгер».

Позивачем, основним видом діяльності якого є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, будівництво житлових і нежитлових будівель, функціонування атракціонів і тематичних парків, організування інших видів відпочинку та розваг, зазначено, що з метою провадження власної господарської діяльності ним придбано у вищевказаних підприємств, наступні послуги: юридичні послуги, ведення бухгалтерського обліку та комплексне обслуговування підприємства, постачання електроенергії, водопостачання, послуги зв'язку, розрахунково-касове обслуговування, вивіз сміття, підготовку та систематизацію первинної документації підприємства.

На підтвердження вищевикладеного, позивачем надано договір на використання електричної енергії №2086025 від 18 вересня 2000 року, укладений між позивачем (споживач) та АК «Київенерго» (енергопостачальна організація), договір на постачання питної води та приймання стічних вод через приєднані мережі від 17 квітня 2007 року №07358/5-03, укладений між позивачем (абонент) та ВАТ «АК «Київводоконал», договір про надання консультаційних послуг від 01 квітня 2009 року №2, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» (виконавець), договір про надання послуг з вивезення твердих побутових відходів від 23 лютого 2012 року №23/02-12, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Селтік» (виконавець), договір на комплексне обслуговування від 01 червня 2009 року №3, укладений між позивачем (замовник) та ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна» (виконавець), договір про надання консультаційних послуг від 07 квітня 2010 року №100407, укладений між позивачем та ТОВ «Юридична фірма «О-ЕМ-ПЕ», акти виконаних робіт за договорами, рахунки за телекомунікаційні послуги, рахунки за ІР-послуги, договір про юридичне обслуговування від 01 вересня 2007 року №467.06/18, укладений між позивачем та ТОВ «Адвокатська компанія «Арцінгер та Партнери», акти надання послуг з компенсації перетікання реактивної енергії, акти приймання-передачі товарної продукції, акти здачі-приймання послуг, видаткові накладні, акти приймання-передачі консультаційних послуг, банківській виписки, звіти виконавця за наданими консультаційними послугами, рахунки-фактури, акти про надання юридичних послуг, податкові накладні.

Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платників та інших учасників правовідносин у сфері економіки. У зв'язку з цим презюмується, що дії платника, результатом яких є отримання податкової вигоди, вважаються економічно виправданими, а відомості, що містяться у податковій та бухгалтерській звітності платника, - достовірні. Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах. Доводи ж податкового органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника, зокрема, на формування витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту. Разом з тим, у справі, що переглядається, податковим органом не доведено існування таких обставин.

З матеріалів справи вбачається, що факт здійснення (реальність) господарських операцій між ТОВ «Аймакс Менеджмент Україна», ВАТ «Укртелеком», ТОВ «Енергоремсервіс», АК «Київенерго», Розрахунковий департамент «Київводоканал», ТОВ «Арцінгер» та позивачем, відповідачем під сумнів не ставиться, відсутність на момент перевірки у позивача відповідних розрахункових, платіжних та інших первинних документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, або їх невідповідність вимогам ч.2 ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», відповідачем не встановлено, будь-яких доказів на підтвердження встановлених в акті перевірки порушень позивачем порядку формування податкового кредиту з податку на додану вартість, у тому числі посилань на первинні або інші документи, матеріали справи не містять.

Доводи відповідача про відсутність зв'язку між придбаними послугами та господарською діяльністю позивача, з посиланням на те, що діяльність ТОВ «Євро-Луно-Парк» не спрямована на отримання доходу, судом не приймаються, оскільки наявність чи відсутність отримання позивачем доходів, не позбавляє права на віднесення сум з податку на додану вартість до складу податкового кредиту.

Крім того, понесені позивачем витрати на оплату наданих послуг, в тому числі і суми податку на додану вартість, безпосередньо пов'язані з господарською діяльністю останнього щодо будівництва, експлуатації та обслуговування торгівельно-культурно-розважального та готельно-офісного комплексу по вул.Попудренка, 63 в м.Києві та направлені на збереження активу (земельної ділянки під забудову, що надана в оренду на 25 років згідно договору оренди земельної ділянки від 21 березня 2006 року, укладеного позивачем з Київською міською радою).

За таких обставин, враховуючи, що позивачем у відповідності до вимог чинного законодавства до складу податкового кредиту включено суми податку на додану вартість на підставі податкових накладних, отриманих позивачем від платників податку, встановлення судом на підставі матеріалів справи реальності здійснення господарських операцій, наявності наданих послуг та проведення оплати за них, використання наданих послуг у господарській діяльності позивача, суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем в порушення ч.2 ст.71 КАС України правомірності оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0001432201, яке є протиправним та підлягає скасуванню.

Постановою Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року в задоволенні позовних вимог щодо визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0001332205 відмовлено, ДПІ у Деснянському районі ГУ Міндоходів у м.Києві апеляційну скаргу подано лише в частині задоволених позовних вимог, а тому в силу ч.1 ст.195 КАС України постанова суду першої інстанції в частині відмови в позові не переглядається.

Разом з тим, постанова суду першої інстанції в даній справі в частині відмови у задоволенні позовних вимог була переглянута Київським апеляційним адміністративним судом 11 грудня 2014 року за апеляційною скаргою ТОВ «Євро-Луно-Парк», яку задоволено, скасовано постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року в частині відмови у задоволенні позовних вимог, в цій частині прийнято нову постанову, якою визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 16 травня 2014 року №0001332205.

На підставі вищенаведеного, приймаючи до уваги, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, висновки суду першої інстанції доводами апелянта не спростовані, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни або скасування постанови суду.

Керуючись ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Деснянському районі Головного управління Міндоходів у м.Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м.Києва від 31 жовтня 2014 року в частині задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Євро-Луно-Парк» - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 05 травня 2015 року.

Головуючий суддя В.Е.Мацедонська

Судді Т.М.Грищенко

І.О.Лічевецький

.

Головуючий суддя Мацедонська В.Е.

Судді: Лічевецький І.О.

Грищенко Т.М.

СудКиївський апеляційний адміністративний суд
Дата ухвалення рішення28.04.2015
Оприлюднено12.05.2015
Номер документу43963758
СудочинствоАдміністративне

Судовий реєстр по справі —826/14880/14

Ухвала від 30.03.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Ухвала від 10.06.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 26.05.2015

Адміністративне

Вищий адміністративний суд України

Кошіль В.В.

Ухвала від 28.04.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Ухвала від 16.02.2015

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Мацедонська В.Е.

Постанова від 11.12.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Беспалов О.О.

Ухвала від 04.12.2014

Адміністративне

Київський апеляційний адміністративний суд

Беспалов О.О.

Постанова від 31.10.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

Ухвала від 01.10.2014

Адміністративне

Окружний адміністративний суд міста Києва

Кузьменко В.А.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні