Ухвала

від 30.04.2015 по справі 2а-10357/12/1370

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 квітня 2015 року Справа № 7695/13

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Багрія В.М.,

суддів Рибачука А.І., Мікули О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року в справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю наукового виробничого підприємства «МАСТ» до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2012 року товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство «МАСТ» звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 26 листопада 2012 року № 0004012320/17943, № 0004002320/17949 та № 0003982320/17946, посилаючись на їх невідповідність вимогам законодавства.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року позов задоволено, визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби від 26.11.2012 року № 0004012320/17943, № 0004002320/17949 та № 0003982320/17946.

Постанову суду першої інстанції оскаржила ДПІ у Личаківському районі м. Львова, яка в апеляційній скарзі просить її скасувати та прийняти нову постанову про відмову позивачу в задоволенні позову.

Апеляційні вимоги обґрунтовує тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, внаслідок чого неправомірно задовольнив позов. Зокрема, не взяв до уваги, що позивач за безтоварними операціями з своїми контрагентами - ТОВ «Нацпромторг» та ТОВ «Дюполь системс» завищив валові витрати, занизив податок на прибуток на суму 22717 грн. за 2011 рік та за 1 півріччя 2012 року, а також за рахунок завищення податкового кредиту занизив податок на додану вартість на суму 30741 грн. та завищив від'ємне значення рядка 19 декларації з ПДВ за грудень 2011 року на суму 10029 грн. Позивач не подав первинних документів на підтвердження реальності господарських операцій з контрагентами, зокрема товарно-транспортних накладних. Неможливість проведення господарської діяльності контрагентами позивача стверджується актами перевірки інших податкових органів.

Представник позивача подав заяву про розгляд справи в порядку письмового провадження, а інші особи, які беруть участь в справі, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, проте в судове засідання не прибули, що є підставою для її розгляду в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши обставини справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

В справі встановлено, що працівниками Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова проведено позапланову виїзну перевірку ТзОВ НВП «МАСТ» щодо взаємовідносин з ТОВ «Нацпромторг» за грудень 2011року та лютий 2012 року, ТОВ «Дюполь систем» за червень 2011 року, серпень-грудень 2011року, за наслідками якої складено акт перевірки від 06 листопада 2012 року №327/22-10/20844622.

Податковий орган прийшов до висновку про порушення позивачем вимог п. 138.1.1, п. 138.2, п. 138.4, п.п. 138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України , що призвело до заниження податку на прибуток на суму 22717 грн., а також вимог п. 198.1, 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р., внаслідок чого занижено податок на додану вартість на суму 30741 грн. та завищено від'ємне значення податку на додану вартість на суму 10029 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 26 листопада 2012 року № 0004012320/17943 про зменшення позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 10029 грн.; податкове повідомлення-рішення № 0004002320/17949 від того ж числа про збільшення розміру грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 38426 грн., у тому числі 30741 грн. - за основним платежем та 7685 грн. - за штрафними санкціями та податкове повідомлення-рішення № 0003982320/17946 від того ж числа про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 23461 грн., у тому числі 22717 грн. - за основним платежем та 744 грн. - за штрафними санкціями.

Податковий орган керувався актом перевірки ТОВ «Нацпромторг» від 29.05.2012 №1564/22-4/37317256 щодо підтвердження господарських відносин платниками податків ТОВ «Київські промислові технології» та ТОВ «ХЕРБАЛ ГОЛД» за період з 01.12.2011 по 31.12.2011, згідно з яким встановлено, що внаслідок проведеного відпрацювання ТОВ «Київські промислові технології» за період з 01.10.2011 року по 29.02.2012 року складено висновок щодо наявності ознак «фіктивності» та відсутності факту реального здійснення господарської діяльності ТОВ «Київські промислові технології» за відповідний період, господарські операції між ТОВ «Київські промислові технології» з підприємствами-постачальниками, та з підприємствами-покупцями за період з 01.10.2011 року по 31.03.2012 року визнано нікчемними та такими, що не створюють юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з їх недійсністю.

Крім того, відповідачем було взято до уваги акт перевірки ТОВ «Дюполь системс» від 27.06.2012 року №60/22-04/3441389, згідно із яким у зв'язку з відсутністю основних засобів, виробничого обладнання, матеріалів (сировини), товарних запасів, трудових ресурсів здійснення основного виду діяльності не є можливим та враховуючи це усі операції купівлі-продажу між ТОВ «Дюполь системс» та контрагентами-покупцями не спричиняють реального настання правових наслідків, а отже є нікчемними по ланцюгу постачання до «вигодонабувача».

Як видно з матеріалів справи, ТОВ НВП «МАСТ» було придбало у ТОВ «Нацпромторг» ємність горизонтальну сталеву, присадку миючу Синтамід-5, оливу трансформаторну Т-500, згідно з наявними в матеріалах справи договором поставки від 30 серпня 2011 року, видатковими, податковими товарно-транспортними накладними. Оплата за товар проведена на підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень. Придбану ємність позивачем було віднесено до основних засобів товариства, що підтверджується інвентарною карткою обліку основних засобів №38 та актом приймання-передачі (внутрішнього переміщення) основних засобів, що містяться в матеріалах справи.

Крім того, ТОВ НВП «МАСТ» придбало у ТОВ «Дюполь системс» присадку ПМА-Д, деемульгатор «ПМ», оливу трансформаторну Т-1500, згідно з наявними в матеріалах справи договором поставки, видатковими та податковими накладними. Оплата за товар проведена на підставі наявних у матеріалах справи платіжних доручень.

За домовленістю сторін транспортування придбаних товарів здійснювалось силами постачальника на склад позивача.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що спірні господарські операції позивача з його контрагентами були реальними, підтверджені первинними документами обліку, в зв'язку з чим позивач валові витрати та податковий кредит сформував правильно. З такою позицією суду першої інстанції погоджується колегія суддів суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п.14.1.181 ст.14 ПК України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Згідно з п.198.2. ст.198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як визначено в ст.201 ПК України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну. Податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Податкова накладна виписується на кожне повне або часткове постачання товарів/послуг, а також на суму коштів, що надійшли на поточний рахунок як попередня оплата (аванс). Право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (п.201.10 ст.201 ПК України).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку, зокрема, з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (п.198.3. ст.198 ПК України).

Зміст наведених норм свідчить про те, що наявність господарських операцій з придбання товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності є визначальною умовою для виникнення права на формування податкового кредиту.

Згідно зі ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський обік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

За змістом п. 1 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 року № 1379, податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення особою, яка не зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій не присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість.

Відповідно до п. 6.2. зазначеного Порядку, податкова накладна є підставою для віднесення до податкового кредиту витрат зі сплати податку на додану вартість у покупця, зареєстрованого як платник податку.

Судом першої інстанції встановлено, що факт здійснення позивачем господарських операцій з купівлі-продажу товарів (виконання робіт, надання послуг) та використання їх у власній господарській діяльності підтверджений відповідними первинними документами, що складені відповідно до вимог чинного законодавства та містять усі необхідні реквізити, проти чого не заперечує податковий орган.

Посилання відповідача на Правила перевезення вантажів автомобільним транспортом, то суд першої інстанції правильно вважав, що відповідно до вказаного підзаконного акта вимога про наявність товарно-транспортної накладної під час перевезення вантажів є обов'язковою для перевізників. За таке порушення останні можуть бути притягнуті до відповідальності органами автомобільної інспекції, які здійснюють контроль за дотриманням вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезення вантажів. Правила, розроблені Мінтрансом України, стосуються виключно порядку здійснення перевезення вантажів та не мають відношення до бухгалтерського та податкового обліку підприємств, які є вантажовідправниками та вантажоотримувачами та не можуть встановлювати правила ведення вказаних видів обліку.

Доводи податкового органу щодо відсутності основних фондів та виробничих потужностей, трудових ресурсів, транспортних засобів у постачальника ТОВ «Дюполь системс» суд правильно визнав безпідставними, оскільки чинним законодавством не передбачено обов'язку суб'єктів господарювання перевіряти на відповідність законодавству та достовірність установчі документи, повноваження особи керівника підприємства-контрагента тощо. В законодавстві відсутня норма, яка б зобов'язувала підприємство перевіряти наявність трудових та матеріальних ресурсів у контрагента та формувати податковий кредит та витрати лише за їх наявності.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на факт взаємовідносин ТОВ «Нацпромторг» та ТОВ «Дюполь системс» із підприємствами, що на думку податкового органу мають ознаки фіктивності, зокрема ТОВ «А.С.-Груп», ТОВ «Хербал Голд», ТОВ «КТФ ОПТРОЗДРІБТОРГ», ТОВ «Київські промислові технології», оскільки, як видно з матеріалів справи, вказані підприємства не були контрагентами позивача. Відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Досліджуючи доводи відповідача щодо нікчемності правочинів позивача і його контрагентів, суд першої інстанції обґрунтовано вважав такі безпідставними.

Згідно із ч. 1 ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності).

Відповідно до ст. 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Таким чином, податковий орган не наділений повноваженнями визнавати правочин нікчемним в акті перевірки.

Відповідач посилається на акти перевірок контрагентів позивача, у яких прописано нікчемність правочинів, укладених за участю вищезазначених суб'єктів господарювання. У даних актах міститься нічим не підтверджені доводи про відсутність адміністративно-господарських можливостей на виконання господарських зобов'язань по укладених угодах та відсутність фактичних дій, спрямованих на виконання взятих на себе зобов'язань, відсутність наміру створення правових наслідків, відсутність платників за юридичною адресою. Визначення податковим органом позивачу податкових зобов'язань як наслідку встановлених в актах перевірок його контрагентів порушень, є недотримання принципу індивідуалізації відповідальності.

Дана позиція викладена у рішенні Європейського Суду з прав людини від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС»АД проти Болгарії» (заява № 3991/03), в якому суд зазначив, що такі вимоги стануть надмірним тягарем для платника податку, що порушить справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Отже, податковий кредит, валові витрати по господарських операціях з ТОВ «Нацпромторг» та ТОВ «Дюполь системс» в періодах, що перевірялися, а також від'ємне значення рядка 19 декларації з ПДВ сформовані з дотриманням законодавства.

Постанова суду першої інстанції відповідає нормам матеріального та процесуального права, наявним в справі доказам, тому скасованою бути не може.

Доводи апеляційної скарги на висновки суду не впливають.

Керуючись ст.ст.195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова Львівської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 17.04.2013 року в справі №2а-10357/12/1370 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: В.М. Багрій

Судді : А.І. Рибачук

О.І. Мікула