Постанова

від 30.06.2009 по справі 32/250

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

32/250

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

30.06.09                                                                                           Справа  № 32/250

м. Львів

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого-судді                                                             Процика Т.С.

суддів                                                                                          Городечна М.І.

                                                                                          Кузь В.Л.

при секретарі судового засідання Трускавецькому В.П.

розглянув           у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства „Нафтопереробний комплекс – Галичина” (далі ВАТ „НПК-Галичина”) від 11.02.2009 р. № 32/09-015

на рішення          Господарського суду Львівської області від 03.02.2009 р.

у справі           № 32/250

за позовом           Приватного підприємства (далі ПП) „Спека”, м. Луцьк

до відповідача          ВАТ „НПК-Галичина”, м. Дрогобич Львівської області

про           стягнення 4 000 грн.

за участю представників:          

від позивача           –не з'явився;

від відповідача           –не з'явився.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 03.02.2009 р. у справі № 32/250, суддя Сухович Ю.О., позов задоволено повністю, стягнуто з ВАТ „НПК-Галичина” на користь ПП „Спека” 4000 грн. заборгованості, 102 грн. державного мита та 118 грн. вартості витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Рішення суду першої інстанції мотивоване положеннями норм ст.ст. 509, 525, 530, 599 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також зокрема тим, що відповідач не оплатив у повному обсязі отримані від позивача за накладною № 000010 від 12.01.2006 р. поліграфічні матеріали. З матеріалів справи вбачається, що відповідач провів попередню оплату за поставлені поліграфічні матеріали в розмірі 11 000 грн. А відтак, заборгованість позивача перед відповідачем на час розгляду справи становить 4 000 грн. боргу, які підлягають стягненню; доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ВАТ „НПК-Галичина”, відповідач у справі, подало апеляційну скаргу, в якій просить рішення Господарського суду Львівською області від 03.02.2009 р. у справі № 32/250 скасувати і припинити провадження у справі.

Скаржник посилається зокрема на те, що оскаржене рішення місцевого господарського суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права та має місце неповне з'ясування обставин справи, зокрема, судом першої інстанції не було враховано того факту, що надання платіжного доручення № 6141 від 15.11.2005 р. на суму 4 000 грн. є доказом погашення заборгованості перед позивачем на спірну суму. Крім того, скаржник зазначає, що суд першої інстанції, при винесенні оскаржуваного рішення, порушив норми процесуального права, позбавив відповідача користуватися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України.

ПП „Спека” подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2009 р. у справі № 32/250 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення з підстав правомірності та обґрунтованості рішення суду.

28.04.2009 р. на адресу апеляційного господарського суду поступила заява від позивача з клопотанням про розгляд справи без участі його представника.

Також, 30.06.2009 р. на адресу апеляційного господарського суду поступила телеграма від ВАТ „НПК-Галичина” з клопотанням про розгляд справи без участі представника відповідача.

Розглянувши матеріали справи та апеляційну скаргу у судовому засіданні, суд встановив наступне.

ПП "Спека" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до ВАТ „НПК-Галичина” про стягнення з нього 4 000 грн. основного боргу та судових витрат.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, ПП „Спека” поставило ВАТ „НПК-Галичина” поліграфічну продукцію: брошури в кількості 200 000 штук та календарі з годинником в кількості 500 000 штук відповідно до накладної на відвантаження № 000010 від 12.01.2006 р. на загальну суму 15 000,00 грн., яку відповідач отримав на підставі довіреності ЯЛП № 334915 від 13.01.2006 р. (а.с. 13, 14-15).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач здійснив попередню оплату вартості поліграфічної продукції в сумі 11 000 грн. згідно виставленого позивачем рахунку № 448 від 16.12.2005 р., що підтверджується випискою банку з рахунку позивача № 401 від 22.12.2005 р. та платіжним дорученням № 6959 від 22.12.2005 р. на суму 11 000 грн. (а.с. 16,41).

Враховуючи наведене, залишок заборгованості відповідача на час розгляду справи становить 4 000 грн. Доказів оплати або доказів на спростування цієї заборгованості відповідачем не подано.

06.10.2008 р. позивачем на адресу відповідача була надіслана претензія за вих. № 70 з вимогою погасити борг у розмірі 4 000 грн. за отриману згідно накладної № 000010 від 12.01.2006 р. поліграфічну продукцію (а.с. 10-11). Ця претензія була залишена без реагування.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (ст. 11 ЦК України).

Згідно з ч.1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.174 ГК України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з ч.1, ч.2, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України  суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 599 Цивільного кодексу України, ст.202 Господарського кодексу України зобов'язання припиняється його виконанням, проведеним належним чином.

Як вбачається з матеріалів справи, сума основного боргу, не спростована документальними доказами відповідачем становить 4 000 грн., яка підлягає стягненню з відповідача.

За таких обставин місцевий господарський суд правомірно задоволив позов про стягнення суми боргу в розмірі 4 000 грн. як обґрунтовано заявлений.

Доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі про те, що платіжне доручення                         № 6141 від 15.11.2005 р. є доказом погашення заборгованості перед позивачем на спірну суму заборгованості в розмірі 4 000 грн. відхиляються судовою колегією з огляду на наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 4 000 грн., сплачені відповідачем за платіжним дорученням № 6141 від 15.11.2005 р. (а.с. 42), були перераховані згідно рахунку № 367 від 18.10.2005 р.

Рахунок № 367 від 18.10.2005 р. на суму 4 000 грн. був попередньо виставлений позивачем на оплату дизайнерських послуг (розробка календарів та буклетів) згідно акту надання послуг (виконання робіт) від 07.12.2005 р., підписаного сторонами (а.с. 43,44). А відтак, платіжне доручення № 6141 від 15.11.2005 р. на суму 4 000 грн. є доказом оплати наданих дизайнерських послуг, що не відносяться до поставки поліграфічної продукції по накладній № 000010 від 12.01.2006 р. на загальну суму 15 000 грн.

За таких обставин, платіжне доручення № 6141 від 15.11.2005 р. на суму 4 000 грн. не є доказом сплати заборгованості, яка виникла внаслідок не оплати відповідачем поліграфічної продукції, отриманої ним по накладній № 000010 від 12.01.2006 р.

Посилання скаржника про порушення судом першої інстанції норм процесуального права не знайшли свого відображення в матеріалах справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст.34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Враховуючи положення норм ст.ст.43, 32, 33, 34, 43 ГПК України, скаржник не подав у встановленому законом порядку належних та допустимих доказів, які б з достовірністю підтверджували доводи, викладені в апеляційній скарзі, та обґрунтовували неправомірність та безпідставність рішення суду першої інстанції.

Враховуючи все вищенаведене в сукупності, апеляційний господарський суд не вбачає підстав для скасування рішення суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 33, 43, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, -

Львівський апеляційний господарський ПОСТАНОВИВ:

1.          Залишити рішення Господарського суду Львівської області від 03.02.2009 р. у справі № 32/250 без змін, а апеляційну скаргу ВАТ”НПК-Галичина” - без задоволення.

2.          Судові витрати покласти на скаржника.

Ця постанова може бути оскаржена в касаційному порядку.

Головуючий суддя                                                                           Процик Т.С.

Суддя                                                                                                 Городечна М.І.

Суддя                                                                                                 Кузь В.Л.