Рішення

від 06.08.2009 по справі 28/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

28/123

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  28/123

06.08.09

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна”, м. Київ

про стягнення 206 831,00 грн.

за зустрічним позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна”, м. Київ

до товариства з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль”, м. Київ

про стягнення 105 841,73 грн.

Суддя Копитова О.С.

При секретарі судового засідання Гергардт Т.В.

За участю представників сторін:

від позивача:           Бауман Ю.Т. за дов. від 09.06.2009 року б/н.

від відповідача:          Оніщенко О.В. за дов. б/н від 05.04.2009 року

                              Котькалова І.О. за дов б/н від 08.05.2009 року

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль” звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” про стягнення 206 831,00 грн.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням товариством з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” своїх зобов'язань щодо повної оплати рекламних послуг отриманих у відповідності до умов договору №19/01/08 від 20.02.2008 року.

Ухвалою суду від 24.03.2009 порушено провадження у справі, призначено розгляд справи на 21.04.2009.

Розгляд справи відкладався.

Ухвалою господарського суду м. Києва від 09.06.2009 року за клопотанням сторін продовжено строк вирішення спору.

В додаткових поясненнях позивач зазначає, що 21.02.2008 року та 22.02.2008 року ним було укладено договір № 21/02/08 та № 22/02/08 відповідно з товариством з обмеженою відповідальністю «Ванекса», згідно з якими зазначене підприємство за дорученням позивача здійснювало проведення рекламної акції для компанії «Ферреро Україна». Також, позивач, з посиланням на підписані між ним та товариством з обмеженою відповідальністю «Ванекса»Акти виконаних робіт стверджує про фактичне проведення останнім за дорученням позивача рекламної акції продукції товариства з обмеженою відповідальністю «Ферреро Україна».

Крім того, на думку позивача сторони визначили вартість послуг в абз. 2 п. 2 Додатку № 1 до Договору в розмірі 282 857,60 грн., оскільки зазначені записи зроблені як шляхом цифрового відображення вартості послуг так і шляхом буквеного написання такої вартості, а визначення вартості в строчці 1 таблиці Додатуу № 1 до договору в розмірі 117 113,95 грн. є помилковим та таким . що допущено внаслідок описки.

23.06.2009 року товариство з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль” подало до суду уточнення та доповнення до позовної заяви, у яких просить стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” 233 091,11 грн., у тому числі 177 015,87 грн. основного боргу, 49 033,4 інфляційного збільшення суми боргу та 3% річних у розмірі 7 041,84 грн.

Товариство з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” позов не визнало та подало зустрічний позов до товариства з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль” з вимогою про стягнення з 105 841,73 грн.

Обґрунтовуючи зустрічний позов, товариство з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” вказує на те, що сторонами при укладанні спірного Договору не було досягнуто згоди, щодо всіх суттєвих умов Договору, зокрема щодо погодження конкретних робіт за договором, погодження кошторису рекламної акції, визначення сторонами договору адресної програми проведення рекламної акції,тощо. Зустрічний позивач з посиланням на приписи ст. 180, 181 Господарського кодексу України стверджує, що Договір № 19/01/08 який був підписаний між сторонами 20.02.2008 року є неукладеним та відповідно кошти, що перераховані зустрічним позивачем зустрічному відповідачеві є таким, що перераховані за неукладеним договором і підлягають поверненню зустрічному позивачу в повному обсязі.

Крім того, зустрічний позивач вказує також на те, що про факт не укладання договору свідчить відсутність будь-яких доказів надання послуг в погодженому сторонами обсязі та вигляді, а також актів приймання-передачі таких послуг.

Підсумовуючи зустрічний позов зустрічний позивач просить стягнути з зустрічного відповідача 105 841,73 грн. перерахованих в якості авансу за неукладеним договором.

Ухвалою суду від 08.07.2009 року прийнято зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” до розгляду з первісним. У судовому засіданні оголошено перерву до 06.08.2009 року.

В судовому засіданні 06.08.2009 оголошено рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд –

ВСТАНОВИВ:

20.02.2008 року між товариством з обмеженою відповідальністю «Ріда Стиль»(надалі по тексту ТОВ «Ріда Стиль», первісний позивач, зустрічний відповідач), Виконавець та товариством з обмеженою відповідальністю «Ферреро Україна»(надалі по тексту ТОВ «Ферреро Україна», первісний відповідач, зустрічний позивач), Замовник підписано договір №19/01/08 (надалі по тексту Договір №19/01/08). Відповідно до умов п.1.1 цього Договору первісний позивач за дорученням і у відповідності з рекомендаціями первісного відповідача зобов'язується здійснювати комплекс заходів по розробці маркетингової стратегії просування продукції ТОВ „Ферреро Україна” на ринку України, а також по організації та проведенню заходів стимулювання запиту та привернення уваги потенційних покупців до продукту первісного відповідача в погоджених з первісним відповідачем закладах та місцях, а первісний відповідач зобов'язується оплачувати вказані послуги на умовах і в строк, які визначені цим Договором.

Відповідно до п.1.2 Договору №19/01/08 сторони розуміють під зазначеним у пункті 1.1 комплексом заходів наступне: організація та проведення BTL-акцій.

Згідно з п.2.1 Договору №19/01/08 первісний відповідач зобов'язується завчасно повідомити первісному позивачеві свої вимоги до проведення „акції” та надати необхідні для роботи матеріали та інформацію.

Відповідно до п.3.1 Договору №19/01/08 оплата за цим договором здійснюється в національній валюті України шляхом переказу грошових коштів на розрахунковий рахунок первісного позивача в термін 5-ти банківських днів після отримання первісним відповідачем рахунку-фактури від первісного позивача.

Пунктом 1.3 Договору №19/01/08 передбачено, що перелік робіт, визначений сторонами в п. 1.2 та терміни виконання робіт погоджуються окремими додатками до договору, які є його невід'ємною частиною.

Згідно з п.1 підписаного Сторонами 20.02.2008 року Додатку №1 до договору про надання послуг №19/01/08 первісний відповідач замовляє, а первісний позивач зобов'язується надати послуги з рекламного обслуговування первісного відповідача –проведення рекламної акції для компанії „Ферреро Україна” згідно кошторису, що додається у додатку: підготовка до проведення рекламної акції, що має на меті ознайомлення кінцевого покупця з продукцією під товарним знаком ТОВ „Ферреро Україна” та стимулювання продажу продуктів лінійки ТМ Kinder; розробка й написання промотекстів; організація проведення рекламної акції в різних містах України, згідно адресної програми, що є невід'ємною частиною даного додатку.

Первісним позивачем також надано до матеріалів справи адресну програму промоакції компанії „Ферреро Україна” на період з 22.02.2008 року по 24.02.2008 року, підписану національним менеджером по трейд-маркетингу компанії „Ферреро Україна” Ліходід І.О.

20.02.2008 року первісним позивачем за проведення рекламної акції згідно додатку №1 до Договору №19/01/08 виставлено рахунок-фактуру №РС-0000029 на суму 141 122,31 грн.

21.02.2008 року первісним відповідачем здійснено оплату коштів за проведення рекламної акції згідно рахунку №РС-000029 від 20.02.2008 року на загальну суму 105 545,6 грн.

06.03.2008 року первісним позивачем за проведення рекламної акції згідно додатку №1 до Договору №19/01/08 виставлено рахунок-фактуру №РС-0000042 на суму 141 734,69 грн.

Первісним відповідачем рахунок №РС-0000042 на суму 141 734,69 грн. не оплачено.

31.03.2008 року первісний позивач направив на адресу первісного відповідача лист із вимогою сплатити заборгованість за Договором №19/01/08 у розмірі 177 015,87 грн.

21.04.2008 року первісним відповідачем направлено на адресу первісного позивача претензію №094-04 з вимогою повернути на розрахунковий рахунок первісного відповідача безпідставний авансовий платіж у розмірі 105 841,73 грн.

Станом на день розгляду справи сторони не дійшли згоди щодо наявності та погашення заборгованості.

Основні засади господарювання в Україні визначає Господарський кодекс України, який регулює господарські відносини, що виникають у процесі організації та здійснення господарської діяльності між суб'єктами господарювання, а також між цими суб'єктами та іншими учасниками відносин у сфері господарювання (ст. 1 Господарського кодексу України).

Стаття 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно п.1 ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 4 статті 203 Цивільного кодексу України передбачено, що правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважаться вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків (ч. 1, 2 ст. 205 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно зі ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Як свідчать матеріали справи, підписаний сторонами договір №19/01/08 за своєю правовою природою є договором про надання рекламних послуг.

Стаття 901 Цивільного кодексу України встановлює, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.

Як встановлено вище, згідно пункту 1.3 Договору №19/01/08 перелік робіт, визначений сторонами в п.1.2 та термін виконання робіт погоджується окремими додатками до договору, які є його невід'ємними частинами.

Згідно з п.1 підписаного Сторонами 20.02.2008 року Додатку №1 до договору про надання послуг №19/01/08 первісний відповідач замовляє, а первісний позивач зобов'язується надати послуги з рекламного обслуговування первісного відповідача –проведення рекламної акції для компанії „Ферреро Україна” згідно кошторису, що додається у додатку: підготовка до проведення рекламної акції, що має на меті ознайомлення кінцевого покупця з продукцією під товарним знаком ТОВ „Ферреро Україна” та стимулювати продажу продуктів лінійки ТМ Kinder; розробка й написання промотекстів; організація проведення рекламної акції в різних містах України, згідно адресної програми, що є невід'ємною частиною даного додатку. Вартість зазначених послуг складає 141 122,31 грн.

В той же час, п.2 Додатку №1 до Договору №19/01/08 визначає, що загальна вартість послуг первісного позивача складає 282 857,6 грн.

Таким чином, з підписаного сторонами Додатку № 1 до Договору №19/01/08 не можливо дійти однозначного висновку щодо загальної вартості послуг, погодженої сторонами. Не зазначено таку вартість і самому Договорі № 19/01/08.

Стаття 32 Господарського процесуального кодексу України визначає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Ці дані встановлюються такими засобами:

-          письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів;

-          поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно з ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Під час судового розгляду справи жодна з сторін не надала суду достатніх доказів щодо того, яка саме вартість рекламних послуг за Договором №19/01/08 узгоджувалась Сторонами під час його підписання. Сам текст Додатку №1 до Договору №19/01/08, як і сам Договір не дають змоги визначити точну вартість рекламних послуг, про яку домовилися Сторони.

Часткова оплата первісним відповідачем вартості рекламних послуг, а також виставлення первісним позивачем рахунків за надані ним послуги, не свідчать про волю Сторін до настання якихось певних наслідків, оскільки зазначені дії Сторін вказують на застосування Сторонами різних підходів до формування ціни Договору №19/01/08 та різне, відмінне одне від одного, розуміння величини загальної вартості послуг за Договором №19/01/08. В цілому дії сторін після підписання Договору №19/01/08 не свідчать про досягнення ними згоди щодо ціни Договору.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що Сторони не дійшли згоди щодо остаточної вартості послуг за Договором №19/01/08, тобто не погодили ціну договору.

Частина 8 ст. 181 Господарського кодексу України встановлює, що у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України.

          Згідно з ч.3 ст. 180 Господарського кодексу України при укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити, зокрема, ціну. Отже, ціна є істотною умовою господарського договору, а за її відсутності договір є неукладеним (Лист Вищого господарського суду України, від 07.04.2008, № 01-8/211 "Про деякі питання практики застосування норм Цивільного та Господарського кодексів України").

Крім того, матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження погодження між сторонами кошторису витрат на рекламну акцію, на який є посилання в п. 1 Додатку № 1 До Договору №19/01/08, не погоджено сторонами і вид продукції первісного відповідача щодо якого проводиться рекламна акція, також не містять матеріали справи і доказів погодження між сторонами промотекстів для рекламної акції,тощо.

З огляду на вказане суд вважає, що Договір №19/01/08 є неукладеним та не породжує для сторін жодних правових наслідків.

Відповідно до ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Враховуючи той факт, що первісний відповідач сплатив на користь первісного позивача 105 841,73 грн., на підставі виставленого первісним позивачем рахунку за проведення рекламної акції, суд вважає за необхідне дослідити наявні в матеріалах справи докази фактичного надання первісним позивачем первісному відповідачеві рекламних послуг.

Відповідно до п.3.2 Договору №19/01/08 за кожен місяць роботи Сторони підписують акт виконаних робіт, у якому фіксують їх фактичний обсяг та вартість.

Жодних актів виконаних робіт, чи подібних за змістом документів, первісним позивачем суду надано не було.

Листи від посадових осіб оптового центру „Метро Кеш енд Кері Україна” та торгівельного центру „Караван” з підтвердженням факту проведення первісним позивачем рекламної акції продукції первісного відповідача у відповідних закладах, не можуть бути прийняті до уваги в якості належних доказів, оскільки викладені у листах факти не підтверджуються матеріалами справи та спростовуються поясненнями первісного позивача. Так, згідно з поясненнями первісного позивача, безпосередньо він не проводив жодних рекламних акцій продукції первісного відповідача. Зазначені акції, за твердженням самого ж первісного позивача, проводились ТОВ „Ванекса” у відповідності до укладених між ним та первісним позивачем договорів.

В матеріалах справи наявні договори №21/02/08 від 21.02.2008 року та 22/02/08 від 22.02.2008 року, укладені між первісним позивачем та ТОВ „Ванекса”. Відповідно до умов цих договорів ТОВ „Ванекса” за дорученням первісного позивача зобов'язується здійснювати комплекс заходів по розробці маркетингової стратегії просування продукції ТОВ „Ферреро Україна” на ринку України, а також по організації та проведенню заходів стимулювання запиту та привернення уваги потенційних споживачів на в погоджених первісним позивачем закладах та місцях. Як стверджує первісний позивач, відповідні заходи ТОВ „Ванекса” було проведено у повному обсязі, про що свідчать підписані товариством та первісним позивачем акти здачі-прийняття робіт №ВА-0000205 від 01.03.2008 року та №ВА-0000203 від 29.02.2008 року.

В той же час, суд звертає увагу, що в матеріалах справи також відсутні належні докази фактичного проведення ТОВ „Ванекса” рекламних заходів, направлених на просування продукції первісного відповідача. Надані первісним позивачем до суду фотографії не можуть вважатись належним доказом, оскільки не дають можливості встановити час проведення акцій, їхній зміст, ідентифікувати товар, що рекламується, визначити місце проведення заходів, їхню тривалість тощо. Також суду не надано доказів того, що первісний відповідач був присутнім при здійсненні відповідного фіксування рекламної акції.

Крім того, суд звертає увагу і на той факт, що первісним позивачем на вимогу суду не надано жодних доказів на підтвердження отримання від первісного відповідача будь-якого продукту для проведення рекламної акції.

При цьому, необхідно зазначити, що як убачається з наданих первісним позивачем доказів, зокрема з Актів виконаних робіт №ВА-0000205 від 01.03.2008 року та №ВА-0000203 від 29.02.2008 року, первісний позивач здійснював оплату ТОВ «Ванекса»рекламних послуг  за рахунками № 3А-0000065 від 20.02.2008 року та 3А-0000062 від 14.02.2008 року, тоді як договори між первісним позивачем та ТОВ «Ванекса»були укладені 21.02.2008 року та 22.02.2008 року. Крім того, згідно наявної довідки банку, наданої первісним позивачем, останнім було сплачено ТОВ «Ванекса» за надані послуги 20.02.2008 року – 185 670 грн. та 21.02.2008 року –95 400 грн. Водночас договір про надання послуг на суму 185 670 грн. було укладено лише 22.02.2008 року. В даному випадку суд враховує, що ТОВ «Ванекса»виставлявся первісному позивачу рахунок на оплату послуг № 3А-0000062 від 14.02.2008 року не тільки до укладання договору між первісним відповідачем та ТОВ «Ванекса», а навіть до укладання Договору №19/01/08 між первісним відповідачем та первісним позивачем.

З огляду на вказане вище, суд дійшов висновку, що первісним позивачем не надано належних та допустимих доказів фактичного надання ним будь-яких рекламних послуг на користь первісного відповідача в відповідний період. Відтак, суд вважає безпідставними вимоги первісного позивача про стягнення з первісного відповідача 233 091,11 грн.

Таким чином первісні позовні вимоги задоволенню не підлягають.

В той же час, суд вважає, що кошти у розмірі 105 841,73 грн. набуті відповідачем згідно неукладеного договору є такими, що набуті безпідставно та відповідно підлягають поверненню первісному відповідачеві.

Матеріалами справи встановлено, що претензією від 21.04.2008 року № 094-04 первісний відповідач повідомляв первісного позивача, що вважає договір неукладеним та просив повернути в строк до 01.05.2008 року авансовий платіж в розмірі 105 841,73 грн.

Первісним відповідачем у встановлені строки кошти повернуті не були.

Враховуючі викладені обставини господарський суд  приходить до висновку щодо підставності зустрічних позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства та організації мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування тих обставин, на які посилається сторона як на підставу своїх вимог та заперечень, покладається на сторону.

Враховуючи викладені обставини, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати первісного позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на первісного позивача, а витрати зустрічного позивача відшкодовуються за рахунок зустрічного відповідача.

На підставі викладеного, керуючись Цивільним Кодексом України, Господарським кодексом України, ст.ст. 33, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, договором сторін, суд-

ВИРІШИВ:

В задоволенні первісного позову відмовити повністю.

Зустрічний позов задовольнити.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю „Ріда Стиль” (04070, м. Київ, вул. Спаська,8/б,оф. 19, р/р 26002300102342 в Другій Київській філії ВАБ «ВІЕЙБІБАНК»м. Київ, МФО 320519, ід. код 32957028) на користь товариства з обмеженою відповідальністю „Ферреро Україна” (  03038, м. Київ, вул. Грінченка, 4, р/р 26007001301349 в ЗАТ «ОТП Банк»м. Києва, МФО 300528, ід. код. 32424407) 105 841,73 грн. (сто п'ять тисяч вісімсот сорок одну гривню сімдесят три копійки) основного боргу, витрати на сплату державного мита в сумі 1 058,42 (одна тисяча п'ятдесят вісім гривень сорок дві копійки) грн. та 118 (сто вісімнадцять гривень) грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Видати наказ.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його складання та підписання в повному обсязі до Київського апеляційного господарського суду або протягом місяця до Вищого господарського суду України.

Суддя                                                                                О.С. Копитова