Рішення

від 08.07.2009 по справі 48/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

48/263

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  48/263

08.07.09

Господарський суд міста Києва у складі судді Нарольського М.М.,

розглянувши справу№ 48/263

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЛКК»

доТовариства з обмеженою відповідальністю «ДУЕТ»

провизнання третейської угоди недійсною

за участю представників сторін:

від позивача-  Балянов О.Г.

від відповідача-  Хоменко М.П.

ОБСТАВИНИ  СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «ЛКК» (надалі –ТОВ «ЛКК») звернулось в господарський суд міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДУЕТ»(надалі –ТОВ «ДУЕТ»), відповідно до якого просить, в тому числі й в порядку підготовки справи до судового розгляду:

- витребувати у постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип»матеріали справи СЗ-125-25/08;

- витребувати у господарського суду міста Києва матеріали справи під тим же номером про видання виконавчого документу;

- витребувати від ВДВС Дарницького РУЮ м. Києва матеріали виконавчого провадження № 11005328;

- до розгляду даної справи по суті зупинити дію рішення третейського суду у справі № СЗ-125-25/08 від 21.11.2008 р., наказу господарського суду міста Києва від 13.01.2009 р. на виконання вказаного рішення;

- зупинити виконавче провадження № 11005328 на виконання даного рішення;

- зобов'язати відповідача допустити позивача до орендованих приміщень з метою надання правоустановчих документів, інших господарських договорів, інших доказів по суті, свідоцтва про держреєстрацію та довідку про внесення позивача до ЄДРПОУ;

- визнати недійсною як таку, що укладена всупереч інтересам Товариства, під тиском, та в перевищення виконавчим органом наділених повноважень, третейську угоду, іменовану Додатковою угодою до Договору оренди № 11-10-2008 від 30.10.2007 р. оренди нежилого приміщення.

В обґрунтування пред'явлених вимог про визнання третейської угоди недійсною позивач посилається на:

- укладення оспорюваної угоди під примусом та тиском відповідача;

- порушення його прав та інтересів під час розгляду справи третейським судом, на стадії видачі виконавчого документа господарським судом міста Києва та виконавчого провадження;

- перевищення генеральним директором ТОВ «ЛКК»визначених статутом повноважень.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 15.04.2009 р. (суддя Сулім В.В.) порушено провадження у справі, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Розпорядженням від 20.05.2009 р. № 01-1/784 Голова господарського суду міста Києва у зв'язку із призначенням судді Суліма В.В. суддею Київського апеляційного господарського суду справу № 48/263 передано на розгляд судді Нарольському М.М.

Ухвалою від 21.05.2009 р. справу прийнято до провадження, розгляд справи призначено у судовому засіданні, зобов'язано сторони виконати певні дії.

Ухвалою від 03.06.2009 р. в порядку ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався.

Відповідачем в порядку ст. 59 ГПК України подано відзив на позов, відповідно до якого ТОВ «ДУЕТ»просить відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав їх неправомірності та необґрунтованості.

В судовому засіданні 08.07.2009 р. представник позивача підтримав позов та просить суд задовольнити позовні вимоги про:

- зупинення виконавчого провадження № 11005328;

- зобов'язання відповідача допустити позивача до орендованих приміщень з метою надання правоустановчих документів, інших господарських договорів, інших доказів по суті, свідоцтва про держреєстрацію та довідку про внесення позивача до ЄДРПОУ;

- визнання недійсною як таку, що укладена всупереч інтересам Товариства, під тиском, та в перевищення виконавчим органом наділених повноважень, третейську угоду, іменовану Додатковою угодою до Договору оренди № 11-10-2008 від 30.10.2007 р. оренди нежилого приміщення.

Стосовно інших вимог, які викладені в позовній заяві, позивач наголошує, що вони стосуються питань підготовки справи до судового розгляду та не є позовними вимогами.

Наведене відображено в протоколі судового засідання від 08.07.2009 р.

Відповідач проти пред'явлених позовних вимог заперечив.

Судом, у відповідності з вимогами ст. 81-1 ГПК України, складено протоколи судових засідань, які долучено до матеріалів справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи сторін, дослідивши подані докази, обговоривши обставини справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 30.10.2007 р. між ТОВ «ДУЕТ» (орендодавець) та ТОВ «ЛКК»(орендар) укладено договір оренди нежилого приміщення № 11-10-2008 (надалі – Договір), відповідно до умов якого орендодавець передає, а орендар приймає об'єкт оренди (нежитлове приміщення, що розташоване за адресою: вул. Сновська, 20, у м. Києві, площею 209,64 кв. м. офісних приміщень, площею 535,5 кв. м. сховища, площею 8,3 кв. м. диспетчерська) в тимчасове користування і сплачує за це плату за оренду та інші платежі у відповідності до договору.

Додатковою угодою від 03.09.2008 р. до Договору сторонами викладено пункт 12.1 Договору у редакції, відповідно до якої: всі суперечки, що випливають з цього договору, або можуть виникнути під час виконання умов цього договору, а також будь-які спори між сторонами, які виникають з правовідносин, врегульованих даним договором, підлягають остаточному вирішенню Постійно діючим третейським судом при юридичній корпорації «Принцип»; сторони домовились, що спір буде вирішуватись третейським суддею, призначення якого доручено голові суду, із застосуванням регламенту Постійно діючого третейського суду при Юридичній корпорації «Принцип»; мова третейського розгляду –українська; сторони зобов'язуються надати всі необхідні документи для розгляду даного спору, прийняти участь та у добровільному порядку виконати прийняте вказаним третейським судом рішення незалежно від того, на чию користь воно буде постановлено.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про третейські суди»юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом. Спір може бути переданий на розгляд третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам цього Закону. Спір може бути переданий на вирішення третейського суду до прийняття компетентним судом рішення у спорі між тими ж сторонами, з того ж предмета і з тих самих підстав.

В силу положення ст. 2 Закону України «Про третейські суди»третейська угода –це угода сторін про передачу спору на вирішення третейським судом.

Згідно ст. 12 Закону України «Про третейські суди»третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди. Якщо сторони не домовилися про інше при передачі спору до постійно діючого третейського суду, а також при вказівці у третейській угоді на конкретний постійно діючий третейський суд регламент третейського суду розглядається як невід'ємна частина третейської угоди. За будь-яких обставин у разі суперечності третейської угоди регламенту третейського суду застосовуються положення регламенту. Третейська угода укладається у письмовій формі. Третейська угода вважається укладеною, якщо вона підписана сторонами чи укладена шляхом обміну листами, повідомленнями по телетайпу, телеграфу або з використанням засобів електронного чи іншого зв'язку, що забезпечує фіксацію такої угоди, або шляхом направлення відзиву на позов, в якому одна із сторін підтверджує наявність угоди, а інша сторона проти цього не заперечує. Посилання у договорі, контракті на документ, який містить умову про третейський розгляд спору, є третейською угодою за умови, що договір укладений у письмовій формі і це посилання є таким, що робить третейську угоду частиною договору. У разі недодержання правил, передбачених цією статтею, третейська угода є недійсною. Недійсність окремих положень договору, контракту, що містить третейське застереження, не тягне за собою недійсність такого третейського застереження. Третейська угода може містити як вказівку про конкретно визначений третейський суд, так і просте посилання на вирішення відповідних спорів між сторонами третейським судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про третейські суди»якщо третейська угода укладена у вигляді третейського застереження, то вона вважається невід'ємною частиною угоди і щодо неї діють такі самі правила правонаступництва, що й до угоди в цілому.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в пункті 2 постанови «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними»від 28.04.1978 р. № 3, угода може бути визнана недійсною лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом. При цьому суд повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угоди недійсною і настання певних юридичних наслідків.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно положень ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

В обґрунтування пред'явлених вимог позивач посилається на: укладення оспорюваної угоди під примусом та тиском відповідача; порушення його прав та інтересів під час розгляду справи третейським судом, на стадії видачі виконавчого документа господарським судом міста Києва та виконавчого провадження; перевищення генеральним директором ТОВ «ЛКК»визначених статутом повноважень.

Проте, вказані твердження слід визнати необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до ст. 1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

В силу ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Згідно ст. 3 ЦК України загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, свобода договору, справедливість, добросовісність та розумність.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства. Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Згідно ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено обставин щодо примусу та тиску зі сторони відповідача під час укладення третейської угоди, на які позивач посилається в обґрунтування своїх вимог.

Такі твердження позивача не підтверджені жодними доказами.

В свою чергу, у суду відсутні підстави вважати, що при укладенні третейської угоди волевиявлення позивача не було вільним та не відповідало його внутрішній волі.

Посилання позивача на порушення його прав та інтересів під час розгляду справи третейським судом, на стадії видачі виконавчого документа господарським судом міста Києва та проведення виконавчих в процесі виконавчого провадження –не можуть бути прийняті судом у якості підстав для визнання третейської угоди недійсною.

Наведені обставини не відносяться до предмету доказування у справі про визнання третейської угоди недійсною.

Твердження позивача про перевищення генеральним директором ТОВ «ЛКК»визначених статутом повноважень також не приймаються судом до уваги.

В силу ч. 3 ст. 92 ЦК України орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов'язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Відповідно до п. 4.22 Статуту ТОВ «ЛКК»генеральний директор без довіреності здійснює дії від імені товариства, за винятком тих, які потребують згоди учасників, представляє товариство в установах, організаціях та підприємствах, як в Україні, так і за кордоном.

Поряд з цим, п. 4.14.12 Статуту ТОВ «ЛКК»встановлює, що до компетенції зборів учасників товариства належить затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує 80000 грн., або еквівалент вказаної суми в іноземній валюті.

Суд приймає до уваги, що до компетенції зборів учасників ТОВ «ЛКК»належить повноваження щодо затвердження вже укладених угод, а не надання згоди на їх укладення. Також суд погоджується з твердженнями відповідача, що третейська угода є способом вирішення спірних питань та не підлягає грошовій оцінці.

За таких обставин, твердження позивача про перевищення генеральним директором ТОВ «ЛКК»визначених статутом повноважень під час укладення третейської угоди є необґрунтованими та безпідставними.

Слід зазначити, що третейський розгляд спорів сторін у сфері цивільних і господарських правовідносин - це вид недержавної юрисдикційної діяльності, яку третейські суди здійснюють на підставі законів України шляхом застосування, зокрема, методів арбітрування. Здійснення третейськими судами функції захисту, передбаченої в абзаці сьомому статті 2, статті 3 Закону України «Про третейські суди», є здійсненням ними не правосуддя, а третейського розгляду спорів сторін у цивільних і господарських правовідносинах у межах права, визначеного частиною п'ятою статті 55 Конституції України. При цьому, третейський розгляд не є правосуддям, а рішення третейських судів є лише актами недержавної юрисдикційної діяльності з вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин.

Наразі, позивачем в порядку ст. ст. 33, 34 ГПК України не доведено, що при укладенні третейської угоди щодо вирішення спорів сторін у сфері цивільних і господарських відносин порушено чинне законодавство, а також те, що волевиявлення ТОВ «ЛКК»не було вільним і не відповідало його внутрішній волі.

Оцінивши подані докази, зважаючи на встановлені обставини справи, приймаючи до уваги предмет доказування у даній справі, враховуючи положення чинного законодавства, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для визнання оспорюваної третейської угоди недійсною.

Поряд з цим, позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача допустити позивача до орендованих приміщень –жодним чином не обґрунтовані ТОВ «ЛКК» ані в позовній заяві, ані в процесі розгляду справи.

Водночас, до матеріалів справи долучено акт здачі-приймання приміщення за Договором від 30.09.2008 р., відповідно до якого приміщення повернуті орендарем та прийняті орендодавцем. Вказаний акт підписано керівниками сторін та скріплено печатками.

За таких обставин, зазначені позовні вимоги не ґрунтуються на матеріалах справи, є необґрунтованими та безпідставними.

Частиною 1 статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Способи захисту цивільних прав та інтересів судом встановлені ст. 16 ЦК України. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 12 ГПК України господарським судам підвідомчі: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів.

Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про судоустрій України»місцеві господарські суди розглядають справи, що виникають з господарських правовідносин, також інші справи, віднесені законом до їх підсудності.

Враховуючи викладене, не підлягають вирішенню в господарських судах України в порядку позовного провадження позовні вимоги про зупинення виконавчого провадження. Відтак, провадження у справі в цій частині підлягає припиненню відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати покладаються судом на позивача.

Керуючись п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України, ст. ст. 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Припинити провадження у справі в частині позовних вимог про зупинення виконавчого провадження № 11005328.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

СуддяМ.М. Нарольський

Дата підписання рішення: 30.07.2009 р.