Постанова

від 30.06.2009 по справі 31/225

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

31/225

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

30.06.09                                                                                           Справа  № 31/225

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді                              Юрченка Я.О.

суддів                                                  Якімець Г.Г.

                                                            Зварич О.В.

розглянув апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м.Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2009р.

у справі № 31/225

за первісним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Багет», м.Львів

про стягнення 17594,67 грн.

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Багет», м.Львів

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м.Львів

про стягнення 32497,85 грн.

За участю представників:

первісного позивача: Котягін А.С.

первісного відповідача: Міла-Поляков Д.П.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.03.2009р. у справі № 31/225 у задоволенні первісного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал», м.Львів, відмовлено та задоволено зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Багет», м.Львів, стягнуто із позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрометал»на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Багет»кошти в сумі 32497,85 грн., сплачене державне мито в сумі 324,98 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118,00 грн.

Відмовляючи у первісному позові суд першої інстанції виходив з того, що обов'язок по доставці товару згідно із умовами п.3.1 договору був покладений саме на позивача та мав здійснюватись за його рахунок, а тому, оскільки у належній формі зазначеного порядку сторони в подальшому не змінили, включення позивачем транспортних витрат до ціни поставок є безпідставним.

Разом з тим, господарський суд дійшов висновку про підставність та обґрунтованість зустрічних вимог відповідача щодо повернення переплати в сумі 32497,85 грн., оскільки зібраними у справі доказами доведено сплату позивачеві за первісним позовом означеної переплати.

Скаржник, позивач у справі, не погоджуючись з рішенням суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати з підстав неповного з'ясування обставин справи, порушення норм матеріального та процесуального права, в зустрічному позові відмовити, з мотивів, викладених в апеляційній скарзі. Зокрема скаржник покликається на те, що сторони шляхом складення накладних на відпуск товарно-матеріальних цінностей на відпуск металобрухту, погодили вартість товару (у тому числі - з урахуванням вартості перевезення), оскільки жодними іншими документами інша вартість товару не була передбачена.

Також, скаржник наголошує на відсутності у відповідача процесуального права на звернення із зустрічним позовом, оскільки на дату подання такого позову семиденний термін з дня надіслання відповідної вимоги не сплив, а тому право відповідача не було порушено.

В судовому засіданні представник первісного позивача вимоги та доводи апеляційної скарги підтримав.

Представник відповідача за первісним позовом проти доводів апеляційної скарги заперечив, зазначивши, що вартість поставок металобрухту були погоджені сторонами у за ціною згідно із специфікаціями та за кількістю згідно із приймально-здавальними актами форми № 69. Також, представник відповідача послався на залізничні квитанції про приймання залізницею вантажу від позивача на адресу заводу заготівельника, які, вважає, спростовують факт передачі відповідачу товару згідно згаданих накладних.

Розглянувши доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши наявні матеріали справи, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з зібраних господарським судом доказів у справі, 01 березня 2007р. між сторонами, позивачем за первісним позовом ТзОВ «Укрометал»(продавець) та відповідачем за первісним позовом ТзОВ «Багет»(покупець), було укладено договір № 1-Т на закупівлю брухту та відходів чорних металів. Згідно з умовами договору позивач зобов'язувався передати відповідачу металобрухт та відходи чорних металів, а останній мав їх прийняти і оплатити. При цьому, за п.1.2 договору № 1-Т, сторони погодили, що найменування, кількість, ціну і термін поставки товару мали передбачатись додатковою угодою до даного договору на кожну парію.

Також, сторони за договором № 1-Т погодили умови поставки металобрухту. Так пункт 3.1 договору передбачав, що доставка товару автомобільним або залізничним транспортом здійснюється за рахунок продавця (позивача) за реквізитами вказаними в додатковій угоді. При цьому, договором було обумовлено, що право власності від продавця до покупця переходить після прийому товару на станції призначення по оформленню приймально-здавального акту. Датою поставки рахується дата оформлення приймально-здавального акту ф.19 або ф.69. (пп.«в»п.3.4 договору).

При цьому сторонами були складені специфікації, наявні в матеріалах справи: №1 від 07.03.2007р., що визначала ціни на поставки з 07.03.2007р., №2 від 21.03.2007р., що визначала ціни на поставки з 21.03.2007р., №3 від 02.04.2007р., що визначала ціни на поставки з 02.04.2007р., №4 від 19.09.2007р., що визначала ціни на поставки з 19.09.2007р.

Для забезпечення заготівлі та відвантаження металобрухту відповідачем ТзОВ «Багет»на умовах попередньої оплати було перераховано на користь позивача ТзОВ «Укрометал»на підставі договору №1-Т від 01.03.2007р. суму 339000,00 грн., згідно із платіжними дорученнями, наявними в матеріалах справи, - № 278 від 02.03.07р. в сумі 59000,00 грн., № 251 від 12.03.07р. в сумі 70000,00 грн., № 268 від 21.03.07р. в сумі 70000,00 грн., № 408 від 14.06.07р. в сумі 10000,00 грн., № 455 від 06.09.07р. в сумі 5000,00 грн., № 56 від 06.09.07р. в сумі 55000,00 грн., № 496 від 17.10.07р. в сумі 70000,00 грн. Позивач проти попередньої оплати не заперечував, чим погодив її здійснення.

Під час провадження у суді першої інстанції було встановлено, що у результаті поставок, які були здійснені позивачем на користь відповідача відповідно до умов договору № 1-Т, з чим погодились сторони, брухтоотримувачами за кожною партією, у передбачений договором № 1-Т спосіб, було складено п‘ять приймально-здавальних актів за видами брухту форми № 69 від 15.03.07р. на фактичну вагу 50050 кг, форми № 69 від 02.04.07р. –на 48420 кг, форми № 69 від 14.04.07р. –на 49500 кг, форми № 69 від 28.09.07р. –на 49510 кг, форми № 69 від 07.11.07р. –на 43100 кг.

Разом з тим, хоча це і не було передбачено договором № 1-Т, сторонами на кожну поставку було оформлено накладні: № 10 від 15.03.2007р. на суму 69198,35 грн., № 13 від 02.04.2007р. на суму 68787,65 грн., № 15/1 від 14.04.2007р. на суму 71076,80 грн., № 36 від 28.09.2007р. на суму 76554,75 грн., № 42 від 07.11.2007р. на суму 66089,20 грн., із зазначенням обсягів брухту за видами та обсягами ідентичними згаданим вище приймально-здавальним актам форми № 69 від 15.03.07р., форми № 69 від 02.04.07р., форми № 69 від 14.04.07р., форми № 69 від 28.09.07р., форми № 69 від 07.11.07р.

Представник позивача надав пояснення такого змісту, що актами форми № 69 і відповідними за датою накладними оформлені ті ж самі поставки брухту.

При огляді вказаних накладних встановлено, що крім зазначення обсягів брухту за видами, кожна із зазначених накладних містить також окремим рядком запис «з/д тариф»і суму в гривнях, яка врахована у загальному підсумку вартості поставки за накладною.

Загальна сума за наведеними вище накладними склала 351715,75 грн., з яких 306502,15 грн. - це вартість товару, а 45213,60 грн. - це вартість тарифу на перевезення залізничним транспортом.

Аналіз співставлення значень тарифу, наведених у відповідних актах форми № 69 та накладних вказує на те, що вартість тарифу наведеного у накладній є більшим на 20% від суми тарифу, що наведений у відповідному акті форми № 69. Обґрунтування такого збільшення вартості тарифу представник позивача не надав.

Разом із накладними, сторонами також ті ж самою датою складались і приймально-здавальні акти вільної форми, наявні в матеріалах справи, в яких наводились обсяги поставок за видами брухту, але вже без зазначення тарифу на доставку. Так було складено акти № 1 від 15.03.2007р. на 50,05т, № 3 від 02.04.2007р. на 48,42т, № 6 від 14.04.2007р. на 49,80т, № 10 від 21.09.2007р. на 49,51т, № 11 від 07.11.2007р. на 43,10 т.

Факт відпуску товарно-матеріальних цінностей по згаданих приймально-здавальних актів форми № 69 та їх оплати відповідачем в сумі 339000,00 грн. сторонами не оспорюється.

Але при розрахунках за них між сторонами виник спір внаслідок розбіжності сторін в визначенні розрахункових документів  по договору №1-Т.

Позивач вважає, що відповідачем взяті на себе договірні грошові зобов'язання, що визначені договором поставки №1-Т, належним чином не виконано і неповністю оплачено поставлений металобрухт в сумі 12715,75 грн. При цьому, позивач зазначає, що прийнявши товар та підписавши накладні та приймально-здавальні акти, ТзОВ «Багет»погодилось з вартістю та кількістю металобрухту та вчинило дію, яка у змісті ч.2 ст.642 ЦК України, свідчить про прийняття останнім пропозицію змінити договірний порядок розрахунків за доставку, раніше встановлений п.3.1. договору.

Однак з такі доводи не ґрунтуються на нормах матеріального права.

За ст.180 ГК України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Порядок зміни господарських договорів визначений ст.188 Господарського кодексу України.

Як зазначалось вище, умовами договору №1-Т від 01.03.2007р. сторонами у справі у п.3.1 передбачалось покладання витрат на транспортування  товару на позивача.

За п.2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24.05.1995р., первинні документи, до яких також належать накладні, - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.

Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Згідно із наказом Міністерства статистики України № 193 від 21.06.1996р. «Про затвердження типових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів»накладна використовується для обліку руху матеріальних цінностей в середині підприємства та їх відпуску господарствам свого підприємства, що розташовані за межами його території, а також стороннім організаціям.

Накладна виписується в двох примірниках і підписується головним бухгалтером або особою, на те уповноваженою.

Таким чином, накладна є звітним документом, яким фіксується факт передачі зазначених у неї товарно-матеріальних цінностей від одного володільця до іншого і не є способом внесення змін до угоди. А тому прийняття відповідачем пропозиції оплатити транспортні витрати складало предмет доказування в даній справі на загальних підставах.

Останнє особливо вимагалось з огляду на той факт, що означені матеріальні цінності фактично відповідачу не передавались, про що свідчать наявні в матеріалах справи квитанції про приймання Львівською залізницею вантажу від позивача ТОВ «Укрометал»на станції Персенківка, а також наявні приймально-здавальні актами форми № 69, складені брухтоотримувачами ЗАТ «ММЗ «ІСТИЛ (Україна)», м.Донецьк, та ТОВ «НВП «Інтер Стейт Груп», м.Донецьк, де відправником вантажу зазначений позивач.

Згідно із п.2.2 Положення № 88 первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення.

Проте, з вказаних документів випливає, що в момент оформлення накладних у м.Львові, зазначений вантаж вже був переданий перевізником брухтоотримувачам у м.Донецьку, що суперечить наведеним вимогам Положення № 88.

Також судом враховано ту обставину, що представлені позивачем накладні не містять всіх необхідних реквізитів, встановлених п.2.4 Положення № 88. Зокрема, на накладних відсутні  посади і прізвища осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Крім того, колегією суддів встановлено, що обов‘язкової згідно із п.2 Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом  Міністерства фінансів України № 99, 16.05.1996р., довіреності на одержання цінностей відповідач не оформляв.

За таких обставин, колегія суддів вважає правомірними відхилення судом першої інстанції доводів позивача про те, що означені накладні свідчать про зміну умов договору № 1-Т в частині відшкодування витрат на доставку на користь позивача та прийняття відповідачем таких змін.

Крім того, судом враховано, що  приймально-здавальні акти вільної форми, які сторони складали одночасно із накладними, вартості транспортного тарифу не містили.

Згідно із ст.213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.

Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін. (частина третя)

Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення. (частина четверта)

Колегія суддів, проаналізувавши зміст договору № 1-Т, специфікацій до нього, та приймально-здавальні акти, з порушеного скаржником питання щодо оплати транспортних витрат по доставці вантажу, беручи відповідно до ст.ст.213, 637 ЦК України усталену практику відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальшу поведінку сторін та інші обставини, що мали істотне значення в даній справі, зокрема, відсутність фактичних дій з боку відповідача, у тому числі при здійснені ним платежів в оплату поставленого брухту, які б свідчили про прийняття ним зобов‘язань по оплаті транспортного тарифу, знаходить правомірними висновки суду першої інстанції про покладення договірного обов'язку по доставці товару саме на позивача. Згідно із п.1.2 договору № 1-Т передбачено, що додатковою угодою до даного договору передбачаються лише найменування, кількість, ціна і термін поставки товару. Зі змісту договору № 1-Т не вбачається, що додатковою угодою можуть встановлюватись умови щодо доставки товару, у зв'язку з чим відповідні положення специфікацій судом не брались до уваги, як такі, що суперечать договору № 1-Т, в якому сторони відобразили волю на встановлення певних цивільних прав і обов'язків.

Судом першої інстанції у оспорюваному рішенні відмічено, що доказів втрати чинності п.3.1 договору № 1-Т сторонами не надано і судом не встановлено. Вказані висновки доводами апеляційної скарги не спростовуються.

Із врахуванням вищенаведеного, відповідач за первісним позовом у передбачені договором строки та в повній сумі сплатив вартість поставленого товару, у зв'язку з чим в задоволенні первісного позову слід відмовити повністю.

Щодо вимог за зустрічним позовом, то вони є підставними з огляду на таке.

Згідно із ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, серед іншого, внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок іншої особи без достатніх на те підстав.

За ст.175 ГК України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

За ч.1-2 ст.1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

За ч.2 ст.530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

02.12.2008р. позивачем за цим позовом листом № 02-12/08 було надіслано на адресу відповідача ТзОВ «Укрометал»вимогу про повернення коштів надмірно сплаченого авансу в сумі 32497,85 грн.

Оскільки відповідачем згідно з нормами ст.ст.33, 34 ГПК України доведено сплату позивачеві за первісним позовом коштів в сумі 339000,00 грн., в том час як позивачем поставлено товар відповідачеві вартістю 306502,15 грн., зустрічні позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Доводи скаржника на те, що відповідач передчасно звернувся із зустрічним позовом є необґрунтованими, оскільки таке право передбачене ст.60 ГПК України. Також, за приписами ст.20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів щодо дій, які не тільки порушують їх право, але і створюють загрозу його порушення.

За вказаних вище обставин, колегія суддів вважає рішення господарського суду таким, що прийняте у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, і підстав для його скасування не вбачає.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення Господарського суду Львівської області від 27.03.2009р. у справі за № 31/225 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТзОВ «Укрометал»- без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи повернути до місцевого господарського суду.

Головуючий суддя                                                                      Юрченко Я.О.

Суддя                                                                                          Якімець Г.Г.

Суддя                                                                                          Зварич О.В.