Рішення

від 15.07.2009 по справі 26/94-09-2105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

26/94-09-2105

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"15" липня 2009 р.Справа  № 26/94-09-2105

Господарський суд Одеської області у складі :

судді                                         Никифорчука М.І.

при секретареві                     Черновій О.В.

за  участю  представників  сторін :

від  позивача  :  Корчевний  О.В. за довіреністю  від 29.01.2009 р.;

від  відповідача  : не з'явився,   

( представник відповідача повідомлявся належним чином про час та місце розгляду

справи, поштове повідомлення у справі)

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом : приватного  підприємства „ Град –Сервіс”

до відповідача : Фонтанської сільської ради  Комінтернівського району Одеської області

про стягнення  328608 грн. 54 коп., -

в с т а н о в и в  :

Приватне підприємство „Град-Сервіс” ( далі –позивач ) звернулось із позовом до Фонтанської сільської ради  Комінтернівського району Одеської області  (далі –відповідач ) про стягнення сум боргу в розмірі  328 608,54 грн., з яких  294797,97 грн. –сума основного боргу, 11711,15 грн. –пеня, 1 473,98 грн. - 3% річних,  4 225,44 грн. –штрафні санкції з урахуванням  індексу інфляції та 16400 грн. вартість шкоди, що виникла внаслідок знищення контейнерів, посилаючись на наступне.

01.01.2009 р. між сторонами у справі укладений договір на вивіз твердих побутових відходів №  00156/2/К06/6/О (далі –Договір), згідно п.1.1  якого позивач зобов'язується   самотужки і власними силами протягом усього терміну дії договору виконувати комплекс послуг ( робіт)   з видалення твердих побутових відходів ( далі –ТПВ) , що розміщуються  замовником у надані та  встановлені виконавцем контейнери для ТПВ, а замовник зобов'язується  приймати виконані  виконавцем роботи і вчасно їх  оплачувати.

Згідно з Додатком № 2 від 01.01.2009 р.  до договору  вартість послуг з вивозу ТПВ складає 98 265,99 грн. на місяць.

Згідно п.4.4 Договору  оплата наданих послуг  здійснюється щомісячно по факту їх виконання.

У січні –березні 2009 р. послуги за Договором виконувались належним чином, про що сторонами складені та  підписані акти виконаних робіт за вказаний період. Сума наданих послуг складає 294 797,97 грн.

Пунктом 2.2 Договору передбачено, що контейнери передаються виконавцем для експлуатації замовником згідно акту приймання –передачі.

01.01.2009 р. такий акт був складений. Згідно цього акту вартість шкоди у зв'язку зі знищенням ( спалення) контейнерів складає 2050 грн. за один контейнер.

Під час експлуатації відповідачем контейнерів позивачеві  було завдано збитків у вигляді втраченого майна - контейнерів.

Відповідно до умов п.п.6.3-6.4 Договору  під час підписання  акту про заподіяння  шкоди  сторони визначили розмір шкоди, що підлягає відшкодуванню у розмірі  зазначеному у акті приймання –передачі контейнерів.

Пунктом 3.3.9 Договору передбачено, що відповідач зобов'язаний забезпечити збереження контейнерів, переданих йому у користування за актом.

Пунктом 2 акту прийому –передачі контейнерів від 01.01.2009 р.  визначено, що  замовник ( відповідач ) несе повну  матеріальну відповідальність за збереження переданих йому в користування контейнерів.

Пунктом 6.4 Договору визначено, що за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні збитки в повному обсязі.

Протягом строку  дії Договору  було знищено 8 одиниць  контейнерів, про що сторонами складені та підписані акти про заподіяння шкоди  15.01.2009 р. на суму                      8200 грн., 19.01.2009 р. на суму 4100 грн. і 10.02.2009 р. на суму 4100 грн., на загальну сум  16 400 грн.

За надані у січні –березні 2009 р. позивачем послуги по вивозу ТПВ відповідач повинен  оплатити  294 797,97 грн.

Дотеперішнього часу відповідач вказану суму  боргу позивачеві не сплатив, чим порушив умови Договору та  вимоги ст.ст. 525, 526 і 625 ЦК України.

Згідно п.6.1 Договору у випадку порушення замовником установлених даним Договором термінів оплати послуг ( робіт) виконавця, замовник сплачує виконавцю пеню в розмірі  подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Відповідно до цих умов Договору відповідачеві нараховано за період з 31.01 по                31.03. 09 р. пеню у розмірі 11 711,15 грн., про що позивачем наданий розрахунок.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 625 ЦК України відповідачеві також нараховано 3% річних в розмірі  1 473,98 грн. за період з 1.03. по 30.04 09 р. та індекс інфляції за період з 28.02. по 31.03.09 р. в розмірі 2751,45 грн., у позові зазначена сума 4 225,44 грн. –штрафні санкції з урахуванням  індексу інфляції, про що також позивачем  наданий  розрахунок.

На підставі викладеного позивач просить  позов задовольнити.

Відповідач в судові засідання не з'явився, повідомлявся належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчить поштове повідомлення ( у справі), причини неявки суду не повідомив, тому господарський суд розглядає справу згідно правил                                        ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними в ній матеріалами.

Вислухавши представника позивача, проаналізувавши надані докази, господарський суд прийшов до наступного висновку.

Відповідно до вимог ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Як убачається з матеріалів справи, вищеприведені позивачем обставини  в частині наявності  у  відповідача  вказаного вище боргу підтверджуються наявними у справі вищевказаними доказами –укладеним між сторонами у справі Договором,  вказаними вище  актом  приймання –передачі контейнерів, актами виконаних робіт  .

Вказану вище суму заборгованості по Договору відповідач дотеперішнього часу не сплатив, чим  порушив вимоги ст.ст. 525, 526 і 625  Цивільного кодексу України,  отже він повинен сплатити позивачеві вказані суми.  

Перевіривши  наданий позивачем розрахунок стягнення  сум пені, 3% річних  господарський суд приймає його  до уваги та вважає правильним. Заявлена у позові сума 4 225,44 грн. визначена  позивачем, як   штрафні санкції з урахуванням  індексу інфляції, тобто позивач до суми інфляційних у розмірі 2751,45 грн. включив штрафні санкції в розмірі 3%  у сумі 1473,99грн., тому  перевіривши  наданий позивачем розрахунок інфляційних суд приймає його в розмірі 2751,45 грн., так як штрафні санкції в розмірі 3%  у сумі 1473,99грн. не мають відношення до інфляційних.

Відносно  стягнення заподіяної позивачеві шкоди внаслідок  знищення  контейнерів, господарський суд вважає, що ці вимоги  не підлягають задоволенню за таких підстав.

За загальним правилом, згідно  вимог  ст. 224 ГК України, учасник господарських відносин,  який порушив господарське зобов'язання  або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності,  повинен відшкодувати  завдані  цим  збитки  суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Згідно п.3.3.9 Договору  замовник ( відповідач у справі )  зобов'язується забезпечити  схоронність  контейнерів, переданих йому по акту прийому передачі згідно п.2.2  цього договору.

Аналізуючи цей  пункт договору,  суд вважає,  що цим пунктом визначено зобов'язаність  відповідача щодо забезпечення  схоронності контейнерів, у тому числі  і запобігання його спаленню.

Згідно п. 6.2 договору, з моменту підписання Акту приймання –передачі контейнерів, відповідно до п.2.2  цього Договору  і до моменту їхнього повернення  Виконавцеві                         ( позивачеві у справі)  ризик ушкодження ( псування, зміни зовнішнього виду контейнерів, фарбування, установка замків,  нанесення написів, наклейок, механічних і інших видів ушкоджень) контейнерів несе виконавець.

Аналізуючи цей пункт Договору суд вважає, що відповідальним за ризик ушкоджень, зокрема псування ( у даному випадку -  спалення) є виконавець, тобто  позивач у справі.  Отже ризик спалення контейнерів  лежить на  позивачеві.

З приведеного на думку  суду  випливає, що вказаними пунктами Договору як на позивачеві так і на відповідачеві  лежить обопільна відповідальність за  схоронність   контейнерів. Тобто обидві сторони несуть солідарну відповідальність за схоронність контейнерів.

Крім того, згідно  п. 7.1 Договору, сторони звільняються від відповідальності  за часткове або повне невиконання зобов'язань за цим договором (  з обліком законодавчо установлених виключень ) якщо це невиконання з'явилось наслідком обставин нездоланної сили, що виникли після укладання договору в результаті подій  надзвичайного характеру, що сторони не  змогли ні передбачити, ні запобігти розумними мірами.

Згідно п.7.2 договору, до обставин нездоланної сили відносяться події, на які сторони не можуть впливати і за виникнення  яких не несуть відповідальності, зокрема, стихійні лиха, пожежу, воєнні дії, цивільні безладдя, події техногенного характеру, що перешкоджають виконанню зобов'язань за цим договором.

Аналізуючи вказані пункти Договору суд приходить до висновку, що спалення  контейнерів ( спалення шляхом пожежі ) відноситься до подій надзвичайного характеру, тобто обставин нездоланної сили, що сторони не змогли не передбачити, ні запобігти розумними мірами.

З приведеного на думку суду випливає що   у даному випадку  мали місце форс - мажорні обставини ( п.п.7.1.7.2 Договору ) відповідно до яких   сторони,  у даному випадку відповідач, звільняється від цивільної відповідальності за  невиконання  зобов'язань по Договору, тобто від   відшкодування збитків внаслідок спалення контейнерів.

Таким чином, з  вищеприведених пунктів Договору суд не убачає підстав для  задоволення позову в частині  стягнення з відповідача збитків у зв'язку зі знищенням                       ( спаленням )  контейнерів.

Аналізуючи вищеприведене господарський суд вважає, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними частково  з приведених вище підстав і тому позов підлягає частковому  задоволенню.

          Згідно зі ст. ст. 44, 49 ГПК України на відповідача покладаються витрати по сплаті державного мита пропорційно розміру задоволених позовних вимог та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Керуючись   ст.ст. 525,526, 625 Цивільного кодексу України, ст. ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

Позов –задовольнити частково.

Стягнути з  Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області  (67571, Одеська область, Комінтернівський район,  с. Фонтанка, вул. Степна, 4;  код ЄДРПОУ 04379746, п/р №  35413065001841 в ГУДКУ в Одеській області ) на користь  приватного підприємства «Град-Сервіс»( 67801, Одеська область,  смт. Овідіополь,                 вул. Одеська, 16; код ЄДРПОУ   32635131. п/р 26001310859501 в АБ «Південний» м. Одеси, МФО 328209 ) -  суму  основного боргу в розмірі 294797 (двісті дев'яносто чотири тисячі сімсот дев'яносто сім) грн. 97 коп., пені в розмірі –11711 (одинадцять тисяч сімсот одинадцять) грн. 15 коп., 3% річних в розмірі - 1 473 (одна тисяча чотириста сімдесят                 три) грн. 98 коп., інфляційні в розмірі –2751 (дві тисячі сімсот п'ятдесят одна) грн. 45 коп., державного мита в сумі 3107 (три тисячі сто сім) грн. 35 коп. та витрат на інформаційно –технічне забезпечення судового процесу в сумі 295 (двісті дев'яносто п'ять) грн. 50  грн.

В  решті позову - відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної  сили згідно зі ст. 85 ГПК України, після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                       Никифорчук М.І.