Постанова

від 22.09.2009 по справі 26/94-09-2105

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

26/94-09-2105

 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В АІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

"22" вересня 2009 р. Справа № 26/94-09-2105

 Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Разюк Г.П., Петрова М.С.

при секретарі судового засідання: Ніколовій Г.П.

за участю представників сторін:

від позивача: Корчевний О.В. (довіреність № 15 від 29.01.2009 року)

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

на рішення господарського суду Одеської області від „15” липня 2009 року

по справі № 26/94-09-2105

за позовом Приватного підприємства „Град-Сервіс”, Одеська область, смт. Овідіополь  

до Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області

про стягнення 328 608,54 грн.

В С Т А Н О В И В :

30.04.2009 року Приватне підприємство „Град-Сервіс” (далі по тексту –позивач) звернулося до господарського суду Одеської області з позовною заявою про стягнення з Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (далі по тексту –відповідач) загальної заборгованості у розмірі 328 608,54 грн., з яких 294 797,97 грн. –основного боргу, 11 711,15 грн. –пені, 1 473,98 грн. –3 % річних, 4 225,44 грн. –збитків від інфляції, 16 400 грн. –збитки, які заподіяні у зв'язку зі знищенням контейнерів. Також позивач просив стягнути з відповідача витрати по сплаті державного мита та витрати на ІТЗ судового процесу. Крім того, позивач просив вжити заходи щодо забезпечення позову –накласти арешт на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що між сторонами укладено договір на вивіз твердих побутових відходів. Між тим, в порушення умов зазначеного договору та норм чинного законодавства відповідач за отримані від позивача в період з січня по березень 2009 року послуги не розрахувався. Крім того, впродовж дії договору було знищено 8 контейнерів, про що складено відповідні акти, але і за це відповідач не розрахувався.  

Рішенням господарського суду Одеської області від 15.07.2009 року по справі № 26/94-09-2105 (суддя Никифорчук М.І.) позовні вимоги ПП „Град-Сервіс” задоволені частково. Стягнуто з Фонтанської СР на користь позивача суму основного боргу в розмірі 294 797,97 грн., пеню в розмірі 11 711,15 грн., 3 % річних в розмірі 1 473,98 грн., інфляційні в розмірі 2 751,45 грн. грн., державне мито у сумі 3 107,35 та 295,50 грн. витрат на ІТЗ судового процесу. В решті позову про стягнення 1 473,98 грн. інфляційних збитків та 16 400 грн. –збитків, які заподіяні у зв'язку зі знищенням контейнерів –відмовлено, оскільки, по-перше, 1 473,98 грн. це 3 % річних, а тому не мають відношення до інфляційних, по-друге, у даному спорі мали місце форс-мажорні обставини (п.п.7.1, 7.2 Договору), відповідно до яких сторони, зокрема, відповідач звільняється від відшкодування збитків внаслідок спалення контейнерів.  

На виконання даного рішення господарським судом Одеської області 27.07.2009 року видано відповідний наказ.

Не погоджуючись із зазначеним вище рішенням місцевого господарського суду, Фонтанська СР звернулася до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати. Скаржник в своїх доводах та запереченнях посилається на те, що суд повно та всебічно не перевірив всі обставини справи, не дав належну правову оцінку доказам і виніс незаконне і необґрунтоване рішення, яке не відповідає обставинам справи і вимогам закону, а також порушив та невірно застосував норми матеріального і процесуального права.

На думку скаржника, місцевий господарський суд при прийнятті оскаржуваного рішення не прийняв до уваги факт того, що більшість контейнерів було спалено у перший місяць дії договору, а тому обсяг наданих послуг зменшився, так як спалені контейнери вже не підлягають опорожненню і, відповідно, сума за надані послуги кардинально зменшується. В свою чергу, неправильно визначена сума основного боргу тягне за собою невірний розрахунок штрафних санкцій.   

Позивачем надано до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому він та його представник в судовому засіданні просили залишити апеляційну скаргу Фонтанської СР без задоволення, а рішення місцевого господарського суду –змінити, а саме заявлені позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 22.09.2009 року не з'явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, хоча був належним чином повідомлений про час та місце слухання справи, про що свідчить відповідне поштове повідомлення № 577500 від 21.08.2009 року, а тому колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за його відсутністю.

Розглянувши та перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу і відзив на неї, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, судова колегія дійшла до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.01.2009 року між Фонтанською СР (Замовник) та ПП „Град-Сервіс” (Виконавець) укладено договір на вивіз твердих побутових відходів № 00156/2/К06/6/О, відповідно до пункту 1.1 якого Виконавець зобов'язався самотужки і власними засобами протягом усього терміну дії цього Договору виконувати комплекс послуг (робіт) з видалення твердих відходів (ТПВ), розміщених останнім у надані і установлені Виконавцем контейнери для ТПВ, а Замовник зобов'язався приймати виконувані Виконавцем послуги (роботи), і вчасно їх оплачувати (а.с.18-19).

Виконавець установлює Замовникові необхідну кількість контейнерів для ТПВ. Кількість, ємність, види контейнерів, місця їхнього розташування (дислокація), а також графік вивозу ТПВ визначаються сторонами в Додатку № 1 до цього Договору (а.с.20-21). Факт передачі контейнерів супроводжується підписанням Акта прийому-передачі контейнерів (пункти 2.1-2.2 Договору).

Вартість наданих послуг Виконавцем протягом місяця послуг (робіт) визначається в „Розрахунку вартості послуг (робіт) по вивозу ТПВ” (додаток № 2 до цього Договору). Замовник щомісяця оплачує послуги Виконавця по факту їх надання (пункти 4.2, 4.4 Договору).

Відповідно до Додатку № 2 „Розрахунок вартості послуг (робіт) по вивозу ТПВ” до договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року, вартість послуг щомісяця складає 98 265,99 грн. (а.с.22).

Послуги (роботи) вважаються наданими Виконавцем у момент здійснення їм фактичного вивозу ТПВ, розміщених замовником у контейнерах (пункт 5.1 Договору).

Розділом 6 Договору передбачено відповідальність сторін. Зокрема, у випадку порушення замовником установлених даним Договором термінів оплати послуг (робіт) Виконавця, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки. За невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором винна сторона зобов'язана відшкодувати іншій стороні заподіяні збитки в повному обсязі. Відшкодування збитків і сплата пені не звільняє сторони від виконання зобов'язань за цим договором (пункти 6.1, 6.4-6.5).

У випадку спалення, псування, знищення, крадіжки або разукомплектації контейнерів, у випадках приведення їх у стан, непридатний для подальшої експлуатації, зміни зовнішнього вигляду контейнерів представник виконавця складає Акт про заподіяння збитку (пункт 6.3 Договору).   

Згідно пункту 9.1 Договору, він укладений терміном на 1 рік, набирає сили з моменту його підписання і діє до 31.12.2009 року

01.01.2009 року, відповідно до договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року, Виконавець передав, а Замовник прийняв в користування 123 контейнера, про що складено та підписано сторонами відповідний Акт (а.с.24).

Відповідно до складеного Акту, вартість шкоди при знищенні одного контейнеру складає 2 050 грн., а переданих 123 –252 150 грн. Замовник несе повну матеріальну відповідальність за зберігання переданих йому в користування контейнерів (пункти 1-2 Акту).

На виконання умов договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року ПП „Град-Сервіс” у січні-березні 2009 року виконало роботи по вивозу ТПВ належним чином та в повному обсязі, про що складені та підписані сторонами відповідні акту виконаних робіт від 31.01.2009 року, від 28.02.2009 року, від 31.03.2009 року (а.с.25-27).

Крім того, в період дії договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року були спалені 8 контейнерів, про що складено та підписано сторонами відповідні Акти про нанесення шкоди від 15.01.2009 року, від 19.01.2009 року, від 10.02.2009 року (а.с.28-30).

Між тим, Фонтанська СР, в свою чергу, за отримані від ПП „Град-Сервіс” у січні-березні 2009 року роботи по вивозу ТПВ не розрахувалось та збитки від спалених 8 контейнерів не погасила.

Судова колегія погоджується з позовним вимогами ПП „Град-Сервіс” в повному обсязі та вважає, що доводи, заперечення і вимоги скаржника, викладені в апеляційній скарзі, є безпідставними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Згідно із пунктом 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах ставляться.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, вимог Цивільного кодексу та інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (статті 526, 525 Цивільного кодексу України).

Матеріалами справи встановлено, що ПП „Град-Сервіс”, здійснивши у січні-березні 2009 року роботи по вивозу ТПВ на загальну суму 294 797,97 грн. (98 265,99 х 3), виконало покладені на нього договором № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року та нормами чинного законодавства обов'язки, що підтверджується відповідними актами виконаних робіт, які містять підписи та печатки сторін.

Між тим, Фонтанська СР, за отримані від ПП „Град-Сервіс” послуги, в свою чергу, в порушення умов договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року та вищезазначених норм чинного законодавства, свої зобов'язання належним чином не виконало, а саме взагалі не розрахувалось, залишивши не погашеною заборгованість у розмірі 294 797,97 грн., яка і підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в примусовому порядку.

Відповідно до вимог частини 1 статті 224 ГК України, учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання або установлені вимоги, щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено.

Як вбачається з матеріалів справи, протягом дії договору № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року було спалено 8 контейнерів, про що складено сторонами відповідні Акти про нанесення шкоди, які містять підписи та печатки сторін.

При цьому, на підставі статті 225 ГК України, до складу збитків включається вартість втраченого, пошкодженого чи знищеного майна.

Згідно із п. 3.3.9. Договору, відповідач зобов'язаний забезпечити збереження контейнерів, переданих йому в користування за актом.

          Оскільки, згідно пункту 2 Акту приймання-передачі контейнерів від 01.01.2009 року, Замовник несе повну матеріальну відповідальність за зберігання переданих йому в користування контейнерів, то саме він і повинен відшкодувати позивачу вартість знищених контейнерів у розмірі 16 400 (2 050 х 8).

Отже, безпідставними та необґрунтованими є висновки місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення 16 400 грн. –збитків, які заподіяні у зв'язку зі знищенням контейнерів, з посиланням на форс-мажорні обставини, оскільки відповідно до вимог частини 2 статті 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдано не з її вини.

Крім того, колегією суддів не приймаються до уваги твердження скаржника в частині зменшення суми основного боргу в зв'язку з тим, що обсяг фактично наданих послуг повинен бути зменшений, оскільки спалені контейнери вже не підлягали опорожненню, з наступних підстав.

Згідно пункту 2.3. Договору, зміни кількості, видів, дислокації контейнерів, графіку вивозу ТПВ можливо лише наданні зацікавленою стороною документів, що обґрунтовують необхідність таких змін. При зміні кількості, видів, дислокації контейнерів, графіку вивозу ТПВ, Сторони підписують нову редакцію Додатку № 1, колишня редакція Додатку № 1 втрачає свою силу.

Між тим, в матеріалах справи відсутні будь-які заяви відповідача про зміну кількості контейнерів, що не відповідає положення п. 2.3 Договору.

Таким чином, підписуючи акти виконаних робіт за січень, лютий та березень 2009 року відповідач не тільки погодився про виконані позивачем роботи, але ж із кількістю у 123 контейнери, так як розрахунок вартості послуг по вивозу сміття у сумі 98 265,99 грн. відповідає саме 123 контейнерам (а.с.22) додаток № 2 до Договору.      

Також, як було вище зазначено, згідно із пунктом 6.1 Договору                         № 00156/2/К06/6/О від 01.01.2009 року, у випадку порушення замовником установлених даним Договором термінів оплати послуг (робіт) Виконавця, Замовник сплачує Виконавцеві пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочки.

Законом України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” № 543/96-ВР від 22.11.1996 року (із змінами та доповненнями) встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати  подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня (статті 1 та 3 Закону).

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник який прострочив виконання зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.  

На підставі викладеного, судова колегія приходить до висновку, що на суму непогашеної заборгованості (294 797,97 грн.) позивачем правомірно нараховані 1 473 грн. –3 % річних за лютий-квітень 2009 року, 4 225,44 грн. –збитки від інфляції за лютий-березень 2009 року та 11 711,15 грн. –пені з 01.02.2009 року по 30.04.2009 року, що також підлягають стягненню в примусовому порядку з відповідача на користь позивача.

Щодо зменшення місцевим господарським судом суми збитків від інфляції на 1 473,99 грн. судова колегія вважає за потрібне зазначити, що такі дії суду є помилковими, оскільки ця сума (1 473,99 грн.) лише співпадає з загальною сумою     3 %, але розрахунок здійснено вірно та навіть зменшено позивачем, так як прострочення платежів було у лютому, березні та квітні 2009 року, а позивач нарахував такі штрафні санкції лише за лютий та березень 2009 року.

Клопотання ПП „Град-Сервіс” про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти Фонтанської СР задоволенню не підлягає та судовою колегією відхиляється, оскільки в порушення ст.66 ГПК України позивачем не наведено та не надано будь-яких обставин та відповідних доказів, які б свідчили про те, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Фонтанська СР ніяких додаткових пояснень та відповідних доказів до суду апеляційної інстанції не надала, а тому зазначені вище факти скаржником під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції нічим спростовані не були, а відповідно, в порушення статті 33 Господарського процесуального кодексу і не були доведені ті обставини, на які скаржник посилався як на підстави своїх вимог, доводів і заперечень.  

Вищезазначене повністю спростовує доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі, на підставі чого судова колегія дійшла до висновку про правомірність та обґрунтованість позовних вимог ПП „Град-Сервіс”.

За викладених обставин, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Одеської області від 15.07.2009 року по справі № 26/94-09-2105 не в повному обсязі відповідає вимогам чинного законодавства та матеріалам справи, у зв'язку з чим воно підлягає частковому скасуванню, вимоги ПП „Град-Сервіс”, викладені у відзиві на апеляційну скаргу –частковому задоволенню, а апеляційна скарга Фонтанської СР –залишенню без задоволення.

Відповідно до статті 49 ГПК України, витрати по сплаті державного мита за розгляд позовної заяви, апеляційної скарги та витрати на ІТЗ судового процесу покладаються на відповідача, оскільки позов задоволений в повному обсязі, а в задоволенні апеляційної скарги відмовлено.

Керуючись статтями 49, 99, 101-105  Господарського                   процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Апеляційну скаргу Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Одеської області від „15” липня 2009 року по справі № 26/94-09-2105 скасувати частково, виклавши його резолютивну частину в наступній редакції:

„Позовні вимоги Приватного підприємства „Град-Сервіс” задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з Фонтанської сільської ради Комінтернівського району Одеської області (67571, Одеська область, Комінтернівський район, с. Фонтанка, вул. Степна,4, п/р 35413065001841 в ГУДКУ в Одеській області, м. Одеса, МФО 828011, код ЄДРПОУ 04379746) на користь Приватного підприємства „Град-Сервіс” (67801, Одеська область, смт. Овідіополь, вул. Одеська,16, п/р 26001310859501 в АБ „Південний” м. Одеси, МФО 328209, код ЄДРПОУ 32635131) 294 797,97 грн. –основного боргу, 11 711,15 грн. –пені, 1 473,98 грн. –3 % річних, 4 225,44 грн. –збитків від інфляції, 16 400 грн. –збитки, які заподіяні у зв'язку зі знищенням контейнерів, 3 286,09 грн. –державного мита за розгляд позовної заяви та 312,50 грн. –витрат на ІТЗ судового процесу.”

3. Видачу наказів за постановою та в порядку статті 122 Господарського процесуального кодексу України доручити господарському суду Одеської області.

Постанова в порядку статті 105 Господарського процесуального кодексу України набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя                                                                       С.І. Колоколов

Суддя                                                                                         Г.П. Разюк

Суддя                                                                                             М.С. Петров