Рішення

від 14.07.2009 по справі 14/2-32/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

14/2-32/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  14/2-32/250

14.07.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінжинірінгові системи»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»

про стягнення 17 329,02 грн.

                                                                                        Суддя  Хрипун О.О.           

Представники:

від ПозивачаЗахаров О.В.-предст.,

від ВідповідачаМамедова О.А.-предст.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.2008  товариство з обмеженою відповідальністю «Енергоінжинірінгові системи»(далі –Позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес» (далі –Відповідач), в якому просить стягнути з Відповідача 5 889,02 грн. основного боргу, 10 000,00 грн. витрат на адвокатські послуги, 1 440,00 витрат на проведення експертизи, 173,29 грн. державного мита та 118 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

01.10.2008 рішенням Господарського суду міста Києва у справі № 14/2 у позові відмовлено повністю.

23.12.2008 постановою Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 10.09.2008 у справі № 14/2 залишено без змін, а апеляційну скаргу ТОВ «Енергоінжинірінгові системи»без задоволення.

23.04.2009 постановою Вищого господарського суду України рішення Господарського суду України від 10.09.2008 та постанову Київського апеляційного господарського суду  у справі № 14/2 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва. Вказана постанова мотивована тим, що суди попередніх інстанцій неповно з'ясували питання щодо відповідальності Відповідача за шкоду, завдану вантажу Позивача під час його перевезення.

26.05.2009 ухвалою Господарського суду міста Києва справа була прийнята до нового розгляду з присвоєнням їй номеру  14/2-32/250.

У позовній заяві та додаткових поясненнях Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги наступним чином.

18.06.2007 між Позивачем та Відповідачем був укладений договір перевезення          № ХА-2007/56, на підставі якого Відповідач зобов'язався надати послуги з доставки відправлень до пункту призначення за адресою, що вказана в транспортній накладній TNT.

13.08.2007 Позивач звернувся до Відповідача з заявкою на доставку перевезення (вантажу) у міжнародному сполученні за маршрутом: м. Любленець,  Чеська Республіка –м. Харків, Україна. У заявці Позивач виклав усі відомості та характеристики стосовно вантажу та іншу інформацію, необхідну для перевезення вантажу у міжнародному сполученні. 19.08.2007 на склад Відповідача надійшов зазначений вантаж, кількістю 1 місце, вагою 33,5 кг., заявленою вартістю 684 Євро., адресований на ім'я Позивача.

30.08.2007 представниками Позивача та Відповідача був проведений огляд доставленого вантажу, в ході якого було встановлено, що вантаж має значні пошкодження, отримані у ході перевезення, про що було складено акт огляду.

Для визначення ремонтопридатності вантажу Позивачем була укладена угода з фахівцем у відповідній галузі – ТОВ «Технології майбутнього». Останнім було встановлено, що вантаж ремонту не підлягає.

Позивачем була направлена претензія Відповідачу, в якій вимагалось відшкодувати збитки, що складаються з вартості вантажу та вартості перевезення. Відповідач відмовив у задоволенні претензії, посилаючись на неналежне пакування вантажу.

З огляду на наведені вище обставини Позивач вважає, що в ситуації, яка склалася, підлягає застосуванню положення ч. 1 ст. 314 ГК України, відповідно до якого перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. Позивач стверджує, що Відповідач не довів відсутності своєї вини у пошкодженні вантажу, а його посилання на те, що зазначене пошкодження сталося через неналежне пакування вантажу відправником, не заслуговує на увагу, так як згідно з ч. 3 ст. 917 ЦК України перевізник має право відмовитися від прийняття вантажу, що поданий у тарі та (або) упаковці, які не відповідають встановленим вимогам, а також у разі відсутності або неналежного маркування вантажу.

Відповідач в своєму відзиві та додаткових поясненнях заперечує проти задоволення позовних вимог, посилаючись на наступні обставини. Пошкодження вантажу, замовлення на доставку якого було зроблене Позивачем, сталося внаслідок неналежного пакування вмісту відправлення Відправником, на якому лежить обов'язок забезпечити пакування, у зв'язку з чим підлягає застосуванню ст. 21 Конвенції для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень, 1929 року, в якій зазначено, що якщо перевізник доведе, що провина особи, яка зазнала шкоду, була причиною  шкоди, або сприяла їй, суд може згідно з власним законом усунути або обмежити відповідальність перевізника.

Також Відповідач посилається на те, що сам безпосередньо не здійснював повітряного перевезення вантажу Позивача, оскільки ці функції виконувала компанія TNT Express WW Euro, що підтверджується авіаційною вантажною накладною, за якою було здійснено перевезення консолідованго вантажу, до складу якого увійшов і вантаж Позивача. Таким чином, Відповідач не може нести відповідальності за пошкодження вантажу, що сталося під час його повітряного транспортування.

Крім того, на думку Відповідача, Позивачем не було надано доказів на підтвердження вини Відповідача у завданні шокди вантажу Позивача під час його перевезення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін,  Господарський суд міста Києва                      

ВСТАНОВИВ:

18.06.2007 між Позивачем та Відповідачем був укладений Договір перевезення           № ХА-2007/56 (далі – Договір перевезення), відповідно до положень якого Виконавець (Відповідач) зобов'язується надати послуги з доставки відправлень Клієнта (Позивача) до пункту призначення за адресою, що вказана в транспортній накладній TNT та у відповідності з  Генеральними умовами перевезень TNT, що є Додатком № 1 до Договору, а Клієнт зобов'язується сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату згідно з узгодженими тарифами.

13.08.2007 Позивач подав Відповідачу заявку на доставку імпорту, з якої вбачається, що відправником вантажу є компанія LUTOS, a.s. –резидент Чеської Республіки, м. Любленець, одержувачем вантажу та платником є Позивач, адресою доставки вантажу є місцезнаходження Позивача: Україна, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, кв. 12, вміст вантажу –повітродувка у кількості однієї штуки, вагою 30 кг., розмір місця –0,6Ч0,4Ч0,3 м., вартість за інвойсом –684 Євро.

На виконання зазначеної заявки на територію України з м. Любленець Чеської Республіки до міста Харкова було доставлено вантаж –нагнітач повітря (компресор) роторний, багатовальний DI 6-9 загальною вагою 30 кг., з оголошеною згідно з інвойсом вартістю 684 євро, що підтверджується штампами Бориспільської та Харківської митниць на транспортній накладній.

Відповідно до п. 7.1.1. Договору перевезення відправлення вважається доставленим в належному стані без пошкоджень та нестачі у випадку, якщо при одержані відправлення за адресою, що вказана в транспортній накладній TNT, одержувачем відправлення не проставлена відмітка про загальний характер нестачі та/або ушкодження. З п. 7.1.2. Договору перевезення слідує вимога обов'язкової участі представника Відповідача при складанні актів огляду пошкоджень вантажу та інших аналогічних документів.

30.08.2007 представниками Позивача та Відповідача був складений та підписаний акт огляду доставленого вантажу, що знаходиться в матеріалах справи. Відповідно до пояснень представника Позивача вантаж закріплений на палеті за допомогою двох транспортних стрічок, що допускає його переміщення на невеликі відстані. Стрічки скріплені пломбами TNT. Чавунний фланець вантажу сколотий, вал вантажу не обертається, що може свідчити про пошкодження, які сталися внаслідок удару.  Згідно з поясненнями представника Відповідача вантаж представляє собою агрегат, закріплений на палеті (дерев'яному піддоні) за допомогою пломбувальної стрічки білого кольору. Сам агрегат обмотаний поліетиленовою плівкою, на бокових стінках агрегату знаходяться отвори, пов'язані з його цільовим використанням. З метою запобігання потраплянню всередину агрегату сторонніх предметів під час перевезення, дані отвори мають пластикові заглушки. Після зняття заглушок були виявлені пошкодження на поверхні агрегату у вигляді сколення однієї з провушин фланця. Вал агрегату зусиллями руки не провертається.

31.08.2007 Позивач направив Відповідачу претензію, в якій вказав на пошкодження вантажу, що сталися під час його перевезення, та вимагав відшкодувати прямі збитки, пов'язані з таким пошкодженням, а саме: вартість повітродувки у розмірі 684 євро, вартість перевезення - 1 180,60 грн., виплати при митному оформлені вантажу в сумі 1 308,44 грн.

13.09.2007 Відповідач направив Позивачу відповідь на претензію, в якій вказав на те, що не несе відповідальності за пошкодження вантажу, оскільки воно сталося у зв'язку з неналежним його пакуванням, а тому претензія Позивача підлягає відхиленню. В якості компенсації за спричинені незручності запропонував Позивачу здійснити аналогічне перевезення за власний рахунок.

03.04.2008 між Позивачем та товариством з обмеженою відповідальністю «Технології майбутнього»був укладений договір № 69/28, відповідно до якого ТОВ «Технології майбутнього»зобов'язалося визначити ремонтопридатність компресора нагнітаючого агрегату DI 6-9 заводський № CZL097707, що був предметом перевезення за Договором перевезення, укладеним між Позивачем та Відповідачем.

Відповідно до Протоколу № 975 від 03.04.2008 визначення ремонтопридатності компресору (повітродувки) нагнітаючого агрегату DI 6-9 зав. № CZL097707, виробництва «LUTOS», Чехія, 2007 рік виготовлення, компресор нагнітаючого агрегату має слід від удару на фланці корпусу, сколення всмоктувального фланця корпусу з пошкодженням одного з чотирьох скріплювальних отворів фланця, відсутність вільного обертання (від руки) валу компресору, що свідчить про його заклинення. Корпус компресору відновленню не підлягає, так як виготовлений способом лиття. Механічне пошкодження валу компресору тягне за собою внутрішнє пошкодження підшипників, шестерень, а також самих валів (основних деталей компресору), тому компресор нагнітаючого агрегату DI 6-9 зав. № CZL097707 не працездатний, так як пошкодження мають 90% деталей, і ремонту не підлягає.

Відповідачем була надана суду угода про співробітництво, укладена 14.09.1998 між ним та TNT Nederland BV (далі –TNT), відповідно до якої Відповідач зобов'язується надавати певні послуги TNT здебільшого з доставки міжнародних експрес-відправлень TNT, з визначеним часом доставки, які надходять до Києва у відповідності з умовами, визначеними в даній угоді, а TNT зобов'язується надавати певні послуги Відповідачу, здебільшого з надання транспортної мережі та з доставки міжнародних експрес відправлень Відповідача, які надходять з України та мають визначений час доставки.

Згідно з п. 16 зазначеної угоди учасники даної угоди є незалежними сторонами і жодне з положень угоди не може тлумачити дану форму взаємостосунків між сторонами як партнерство, спільне підприємство, агентство, компанія, працівники якої найняті TNT, представництво. Сторони повинні використовувати власні назви у всіх операція, чітко визначаючи, чітко визначаючи, що вони діють від свого імені і не для іншої сторони.

Відповідно до пояснень, наданих представником Відповідача, Відповідач не здійснював фактичне перевезення вантажу Позивача, що підтверджується авіаційною накладною та маніфестом, що знаходяться в матеріалах справи.

При дослідженні з урахуванням положень Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженої Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 2 листопада 2005 року № 822, змісту авіаційної накладної 187LUX00380402 та вантажного маніфесту, що є невід'ємною її частиною, судом встановлено, що вантажовідправником вантажу Позивача є компанія TNT Express WW Euro, вантажоодержувачем –Відповідач, а перевізником –компанія TNT Express Worldwide.

З наведених вище обставин вбачається, що спір між Позивачем та Відповідачем виник у зв'язку з пошкодженням вантажу, організація перевезення якого здійснювалася Відповідачем на підставі Договору перевезення № ХА-2007/56, укладеного між сторонами.

Суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ч. 2 ст. 11 ЦК України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставою для виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Як вбачається з матеріалів справи, зобов'язання між Позивачем та Відповідачем виникли на підставі укладеного між ними Договору перевезення.

Відповідно до ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Як вбачається з документів, що є в матеріалах справи, а саме авіаційної накладної 187LUX00380402, вантажного маніфесту та транспортної накладної TNT, перевезення вантажу Позивача було здійснене повітряним транспортом.

Відповідно до ст. 62 Повітряного Кодексу України при виконанні повітряних перевезень перевізник та аеропорт зобов'язані дотримувати загальних правил повітряних перевезень пасажирів, багажу, вантажу і пошти, а також нормативів якості обслуговування пасажирів і клієнтури, встановлених центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту. Повітряний перевізник на підставі загальних правил має право встановити свої правила повітряних перевезень, які спрямовані на підвищення ефективності та якості перевезень і не містять умов та норм обслуговування пасажирів і клієнтури нижчих за рівень вимог, встановлених центральним органом виконавчої влади в галузі транспорту.

Відповідно до п.  4.2.3. Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186, якщо перевезення вантажу включає операції з повітряного перевезення чи фізичного розподілу, то таке перевезення регулюється цими Правилами та Інструкцією з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженою наказом Державіаслужби від 02.11.2005 № 822.

Згідно з п. 3.4.9. Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженою наказом Державіаслужби від 02.11.2005 № 822, якщо при прийманні вантажу до перевезення виявлено, що його упакування і вміст ушкоджені або згодом можуть бути ушкоджені, то вантажовідправник повинен переупакувати вантаж. Якщо ця вимога не виконана, то докладна інформація про наявні ушкодження і/або можливості такого ушкодження повинна бути внесена в поле "Handling Information" ("Інформація з обробки") авіаційної вантажної накладної.

З авіаційної накладної 187LUX00380402, на підставі якої було здійснене перевезення вантажу Позивача, вбачається, що поле "Handling Information" ("Інформація з обробки") не містить жодних застережень щодо можливого ушкодження вантажу чи його неналежного пакування.

Посилання Відповідача на те, що він не несе відповідальності за пошкодження вантажу Позивача, оскільки перевезення останнього повітряним транспортом було здійснено не безпосередньо Відповідачем, а компанією, що входить до групи TNT, не заслуговує на увагу з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 1 Конвенції  для уніфікації деяких правил, що стосуються міжнародних повітряних перевезень (далі –Варшавська Конвенція) міжнародним перевезенням в розумінні даної Конвенції називається всяке перевезення, при якому згідно місце відправлення та місце призначення, незалежно від того, чи має місце перерва в перевезенні чи перевантаженні,  розташовані або на території двох Високих Договірних Сторін, або на території однієї й тієї ж Високої Договірної сторони, якщо зупинка передбачена на території іншої держави.

Згідно з п. б ст. 1 Конвенції, додаткової до Варшавської Конвенції, для уніфікації деяких правил, які стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особами, які не є перевізниками за договором, від 18.09.1961 (далі –Гвадалахарська Конвенція) поняття «перевізник за договором»означає особу, яка укладає договір, що підпадає під дію Варшавської Конвенції, про перевезення з пасажиром або відправником, або особою, що діє від імені пасажира чи відправника. Відповідно до п. в цієї Конвенції поняття «фактичний перевізник»означає особу, яка не є перевізником за договором, здійснює все перевезення або частину його, але який не є послідовним перевізником в світлі Варшавської Конвенції.

Статтею 2 Гвадалахарської Конвенції передбачено, що в тих випадках, коли фактичний перевізник здійснює повністю чи частково перевезення, що регулюється Варшавською Конвенцією, згідно з договором, передбаченим п. б ст. 1 цієї Конвенції, як перевізник за договором, так і фактичний перевізник підпадають під дію правил Варшавської Конвенції: перевізник по договору –по відношенню до всього перевезення, передбаченого в договорі, а фактичний перевізник –лиш по відношенню до тієї частини перевезення, яку він здійснює.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 Гвадалахарської Конвенції дія чи бездіяльність фактичного перевізника та його агентів, що діяли на виконання своїх обов'язків щодо перевезення, вважаються діями чи бездіяльністю перевізника за договором.

Таким чином, з урахуванням зазначених вище положень, суд приходить до висновку, що Відповідач, який зобов'язався здійснити перевезення за Договором перевезення, несе відповідальність перед Позивачем незалежно від того, чи здійснював він безпосередньо фактичне перевезення. Такий висновок підтверджується також умовами Договору перевезення, що був укладений між Позивачем та Відповідачем.

Так відповідно до п. 3.1. Договору перевезення Виконавець за договором (Відповідач) зобов'язаний організовувати та виконувати експрес-перевезення у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезення TNT та положень цього договору; забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення одержувачу за адресою, що вказана в транспортній накладній.

З транспортної накладної, складеної на виконання Договору перевезення, вбачається, що вантаж мав бути прийнятний для перевезення за адресою: Чеська Республіка, місто Любленець, вул. Празька, 183 та доставлений одержувачу (Позивачу) за адресою: Україна, м. Харків, вул. Сумська, 12 буд. 77/79.

Таким чином, з урахуванням положень п. 3.1. Договору перевезення, Виконавець (Відповідач) повинен забезпечити збереження відправлення з моменту його прийому в Чеській Республіці й до моменту передачі одержувачу (Позивачу) в Україні.

Суд також не погоджується з доводами Відповідача щодо того, що останній не несе відповідальності за пошкодження вантажу  Позивача, оскільки пошкодження сталося у зв'язку з неналежним пакуванням вантажу відправником.

Як на підставу звільнення від відповідальності за пошкоджений вантаж, Відповідач, зокрема, посилається на п. 7.1.4. Договору перевезення, відповідно до якого виконавець звільняється від відповідальності за ушкодження або псування вмісту відправлення внаслідок його неналежного пакування або внаслідок незадовільного пакування вмісту відправлення, яке за своїм характером схильне до пошкоджень або псування без пакування чи при неналежному пакуванні.

Проте, відповідно до ч. 1 ст. 23 Варшавської Конвенції будь-яке застереження, що тягне за собою звільнення перевізника від відповідальності або ж встановлення межі відповідальності меншої, ніж та, що встановлена в даній Конвенції, є недійсним і не породжує ніяких наслідків, але недійсність такого застереження не спричиняє недійсності договору, який  продовжує підпадати під дію даної Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Варшавської Конвенції перевізник відповідає за шкоду, яка сталася у випадку знищення, втрати чи пошкодження зареєстрованого багажу або товару, якщо  подія, що спричинила шкоду, сталася під час повітряного перевезення.

Відповідно до ст. 20 Варшавської Конвенції перевізник не несе відповідальності, якщо він доведе, що ним чи призначеними ним особами були вжиті всі необхідні заходи для того, щоб уникнути шкоди, або що їх неможливо було прийняти.

Таким чином, Варшавська Конвенція встановлює принцип презумпції вини перевізника за шкоду, завдану під час повітряного перевезення, відповідно вимог якого перевізник вважається винним у завданні такої шкоди, доки він не доведе, що ним були вжиті всі необхідні заходи, щоб уникнути шкоди, або що таких заходів неможливо було вжити.

Аналогічний підхід до визначення вини особи як підстави цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду передбачений в національному законодавстві.

Так відповідно до  ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 92 Повітряного Кодексу України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій установі (особі), якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити.

Таким чином, тягар доведення відсутністі вини в пошкодженні вантажу лежить саме на Відповідачеві. Причому згідно з наведеними вище положеннями останній повинен довессти, що вжив всіх залежних від нього заходів для того, щоб запобігти завданню шкоди вантажу Позивача.

Проте,  Відповідач, заперечуючи свою вину, посилається лише на те, що вантаж був упакований відправником неналежним чином. При цьому Відповідач не наводить жодних доказів на підтвердження того, що причиною пошкодження стало саме неналежне пакування і що Відповідач вжив всіх залежних від нього заходів для того, щоб запобігти такому пошкодженню.

Натомість, як було зазначено вище, п. п. 3.4.9. Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженою наказом Державіаслужби від 02.11.2005 № 822, встановлює, що якщо при прийманні вантажу до перевезення виявлено, що його упакування і вміст ушкоджені або згодом можуть бути ушкоджені, то вантажовідправник повинен переупакувати вантаж. Якщо ця вимога не виконана, то докладна інформація про наявні ушкодження і/або можливості такого ушкодження повинна бути внесена в поле "Handling Information" ("Інформація з обробки") авіаційної вантажної накладної.

До того ж, п. 7.1.4. Договору перевезення, укладеного між Позивачем та Відповідачем передбачає, що виконавець  звільняється від відповідальності за ушкодження або псування вмісту відправлення внаслідок його неналежного пакування лише в тому випадку, якщо таке відправлення за своїм характером схильне до пошкоджень або псування без пакування чи при неналежному пакуванні.

Водночас, в Протоколі № 975 від 03.04.2008 визначення ремонтопридатності компресору (повітродувки) нагнітаючого агрегату DI 6-9 зав. № CZL097707, виробництва «LUTOS», Чехія, 2007 рік виготовлення, зазначено, що компресор нагнітаючого агрегату виготовлений з чавуну способом лиття, що дає достатні підстави вважати його не схильним до пошкодження.

Згідно з ч. 3 ст. 22 ЦК України збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 93 Повітряного Кодексу України за втрату чи нестачу вантажу або багажу, прийнятого для перевезення з оголошеною цінністю перевізник несе відповідальність в розмірі оголошеної цінності, а у випадках, коли перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, - в розмірі дійсної вартості.

Такі ж межі відповідальності перевізника за втрачений або пошкоджений вантаж встановлені в п. 20.5.1. Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186.

З огляду на наведене, відповідальність Відповідача за пошкодження вантажу, перевезення якого було здійснено ним на підставі Договору перевезення, обмежується оголошеною вартістю даного вантажу, яка відповідно до транспортної накладної  складає 684 євро, що становить 4 708,42 грн.

В іншій частині вимоги про стягнення суми боргу не підлягають задоволенню.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача витрати на послуги адвоката у розмірі 10 000,00 грн. та витрати на проведення експертизи у сумі 1 440,00 грн.

Відповідно до ст. 44 ГПК України судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про судову експертизу»судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів дізнання, досудового та судового слідства.

З наведених вище положень слідує, що до судових витрат, пов'язаних з проведенням експертизи, відносяться саме витрати з проведення судової експертизи, яка призначається судом.

Таким чином, витрати Позивача на оплату послуг ТОВ «Технології майбутнього»щодо визначення ремонтопридатності вантажу не підлягають відшкодуванню Позивачу в порядку ст. 49 ГПК України.

Згідно з ч. 5 ст. 49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач також просить суд стягнути з Відповідача 10 000, 00 грн. витрат, сплачених ним на послуги адвоката.

На підтвердження понесення зазначених витрат Позивач подав до суду угоду              № 72/А від 24.10.2007, укладену між Позивачем та Борбунюком Олександром Володимировичем, відповідно до п. 1.1 якої виконавець надає замовнику передбачені даною угодою юридичні послуги щодо представництва інтересів замовника та ведення справи в господарському суді ТОВ «Аеро-Експрес»про стягнення збитків за договором перевезення ХА-2007/56  від 18.06.2007. Також Позивачем була надана копія свідоцтва Борбунюка О.В. про право на зайняття адвокатською діяльністю № 1243 від 12.11.2004, рахунок № 283 від 19.10.2007, виставлений Борбунюком О.В. Позивачу на оплату послуг за договором, та платіжне доручення № 456 від 07.11.2007, призначенням платежу з яким є оплата за юридичні послуги на підставі рахунку № 283 від 19.10.2007.

Таким чином, Позивачем доведено шляхом подання належних та допустимих доказів факт понесення ним витрат на оплату послуг адвоката, проте суму, яку вимагає стягнути Позивач з Відповідача, суд вважає завищеною, виходячи з наступного.

Матеріалами справи підтверджується, що адвокат Борбунюк О.В. не брав участі у жодному судовому засіданні та не підписав жодного процесуального документу від імені Позивача ні при первинному розгляді справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій, ні при новому розгляді, а представництво інтересів Позивача в даній справі здійснював інший представник по довіреності. Крім того, розмір судових витрат на послуги адвоката, які просить стягнути Позивач, значно перевищують ціну позову та розмір задоволених позовних вимог.

Відповідно до п. 12 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 «Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України», вирішуючи питання про розподіл судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування названих витрат, крім державного мита, не повинен бути неспіврозмірним, тобто явно завищеним. За таких обставин суд з урахуванням обставин конкретної справи, зокрема, ціни позову може обмежити цей розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для даної справи.

З урахуванням викладеного, суд вважає за можливе стягнути з Відповідача на користь Позивача судові витрати на послуги адвоката у розмірі 2 000 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 49 ГПК України у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, державне мито покладається  на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки про подачі позову позивачем державне мито сплачене у більшому розмірі, ніж передбачено чинним законодавством, то надмірно сплачене мито підлягає поверненню із державного бюджету.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю «Аеро-Експрес»(01103, м. Київ, вул. Кіківідзе, 18-а; код ЄДРПОУ 21613132; р/р 26005101035052, відкритий у Солом'янському районному відділенні КРД «Райффайзен банк Аваль», м. Київ, МФО 322904) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінжинірінгові системи»(61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, кв. 12; код ЄДРПОУ 34331757; р/р  26008001312005, відкритий ЗАТ «ОТП Банк»в м. Харків, вул. Сумська, 56, МФО 350750) 4 708,42 грн. збитків, 2000,00 грн. витрат на послуги адвоката, 81,55 грн. державного мита, 94,34 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В іншій частині позову відмовити.

Повернути з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Енергоінжинірінгові системи»(61023, м. Харків, вул. Сумська, 77/79, кв. 12; код ЄДРПОУ 34331757; р/р  26008001312005, відкритий ЗАТ «ОТП Банк»в м. Харків, вул. Сумська, 56, МФО 350750) 71,29 грн. надмірно сплаченого державного мита.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання та може бути оскаржене у порядку та строки, визначені Господарським процесуальним кодексом України.

Суддя                                                                                                              О.О.Хрипун

Дата підписання рішення: 21.07.2009