Постанова

від 22.09.2009 по справі 14/2-32/250

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

14/2-32/250

      КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 22.09.2009                                                                                           № 14/2-32/250

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Дзюбка П.О.

 суддів:             

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача - Захаров О.В. (дов. б/н від 15.06.2009 р.);

 від відповідача - Мамедова О.А. (дов. № 9-24143/09 від 25.05.2005 р.);

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 14.07.2009

 у справі № 14/2-32/250 (суддя  

 за позовом                               ТОВ "Енергоінжінірінгові системи"

 до                                                   Товариства з обмеженою відповідальністю "Аеро-Експрес"

 про                                                   стягнення 17329,02 грн.

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2009 р. у справі № 14/2-32/250 позов задоволено частково. Стягнуто з ТОВ “Аеро-Експрес” на користь ТОВ “Енергоінжінірінгові системи” 4 708,42 грн. – збитків, 2000,00 грн. – витрат на послуги адвоката, 81,55 грн. – державного мита та 94,34 грн. – витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись із рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2009 р., ТОВ “Аеро-Експрес” звернулось з апеляційною скаргою до Київського апеляційного господарського суду, в якій просить скасувати рішення господарського суду м. Києва у справі № 14/2-32/250 від 14.07.2009 р. та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що рішення було прийняте з порушенням норм матеріального права.

ТОВ “Енергоінжінірінгові системи” письмовий відзив на апеляційну скаргу не надало, проте представник позивача присутній у судовому засіданні суду апеляційної інстанції 22.09.2008 р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити рішення Господарського суду міста Києва від 14.07.2009 р. без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 18.06.2007 р. між ТОВ „Аеро-Експрес” (виконавець) та ТОВ “Енергоінжінірінгові системи” (клієнт) було укладено договір перевезення № ХА-2007/56, відповідно до умов якого виконавець зобов'язався надавати послуги з доставки відправлень клієнта до пункту призначення за адресою, що вказана в транспортній накладній TNT та у відповідності з Генеральними умовами перевезень, а позивач зобов'язався сплачувати за перевезення відправлень встановлену плату у відповідності з узгодженими тарифами.

На виконання умов вказаного договору, 19.08.2007 р. на територію України, з м. Любленець, Чеської Республіки до м. Харкова, надійшов вантаж - нагнітач повітря (компресор) роторний, багатовальний DІ 6-9, загальною вагою 30 кг, з оголошеною згідно інвойсу вартістю 684 євро, на підтвердження чого є відповідний штамп Бориспільської та Харківської митниць на транспортній накладній (а.с. 32, 34 т. 1).

30.08.2007 р., при прийманні вантажу, було виявлено пошкодження зазначеного вантажу про що було складено акт пошкодження вантажу, який підписаний обома сторонами. В якому представник Позивача пояснив, що вантаж закріплений на палеті за допомогою двох транспортних поліпропіленових стрічок, що допускає його переміщення на невеликі відстані. Стрічки скріплені пломбами TNT. Чавунний фланець вантажу сколотий, вал вантажу не обертається, що може свідчити про пошкодження, які сталися внаслідок удару. Згідно з поясненнями представника Відповідача вантаж представляє собою агрегат, закріплений на палеті (дерев'яному піддоні) за допомогою пломбувальної стрічки білого кольору. Сам агрегат обмотаний поліетиленовою плівкою. Разом з агрегатом знаходиться швидкозшивач з документами, на який заклеєно стікер. На бокових стінках агрегату знаходяться отвори, пов'язані з його цільовим використанням. З метою запобігання потраплянню всередину агрегату сторонніх предметів під час перевезення, дані отвори мають пластикові заглушки. Після зняття заглушок були виявлені пошкодження на поверхні агрегату у вигляді сколення однієї з провушин фланця. Вал агрегату зусиллями руки не провертається (а.с. 35 т. 1).

Згідно ст. 908 ЦК України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Підпунктом а пункту 11 Генеральних умов перевезень TNT, що є Додатком № 1 до Договору перевезення № ХА-2007/56 встановлено, що якщо перевезення Вашого вантажу частково або цілком здійснюється повітряним транспортом, і передбачає кінцеву ціль або зупинку в країна, іншій ніж країна відправлення, то застосовуються Варшавська конвенція 1929 року (з внесеними змінами відповідно до Гаазького протоколу 1955 року) або Монреальська конвенція 1999 року.

Як вбачається з документів, що є в матеріалах справи, а саме авіаційної накладної 187LUX00380402, вантажного маніфесту та транспортної накладної TNT, перевезення вантажу Позивача було здійснене повітряним транспортом.

Міжнародним перевезенням називається всяке перевезення, при якому згідно місце відправлення та місце призначення, незалежно від того, чи має місце перерва в перевезенні чи перевантаженні, розташовані або на території двох Високих Договірних Сторін, або на території однієї й тієї ж Високої Договірної сторони, якщо зупинка передбачена на території іншої держави. (ч. 2 ст. 1 Варшавської Конвенції)

Згідно з п. б ст. 1 Конвенції, додаткової до Варшавської Конвенції, для уніфікації деяких правил, які стосуються міжнародних повітряних перевезень, що здійснюються особами, які не є перевізниками за договором, від 18.09.1961 (далі –Гвадалахарська Конвенція) поняття “перевізник за договором”означає особу, яка укладає договір, що підпадає під дію Варшавської Конвенції, про перевезення з пасажиром або відправником, або особою, що діє від імені пасажира чи відправника. Відповідно до п. в цієї Конвенції поняття “фактичний перевізник” означає особу, яка не є перевізником за договором, здійснює все перевезення або частину його, але який не є послідовним перевізником в світлі Варшавської Конвенції.

Статтею 2 Гвадалахарської Конвенції передбачено, що в тих випадках, коли фактичний перевізник здійснює повністю чи частково перевезення, що регулюється Варшавською Конвенцією, згідно з договором, передбаченим п. б ст. 1 цієї Конвенції, як перевізник за договором, так і фактичний перевізник підпадають під дію правил Варшавської Конвенції: перевізник по договору –по відношенню до всього перевезення, передбаченого в договорі, а фактичний перевізник –лиш по відношенню до тієї частини перевезення, яку він здійснює.

Апеляційний суд погоджується з висновком господарського суду м. Києва стосовно того, що Відповідач, який зобов'язався здійснити перевезення за Договором перевезення, несе відповідальність перед Позивачем незалежно від того, чи здійснював він безпосередньо фактичне перевезення.

Пунктом 3.1. Договору перевезення встановлено, що Виконавець за договором (Відповідач) зобов'язаний організовувати та виконувати експрес-перевезення у відповідності до чинного законодавства України, Генеральних умов перевезення TNT та положень цього договору; забезпечувати збереження відправлення з моменту прийому до перевезення до моменту передачі відправлення одержувачу за адресою, що вказана в транспортній накладній.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Варшавської Конвенції перевізник відповідає за шкоду, яка сталася у випадку знищення, втрати чи пошкодження зареєстрованого багажу або товару, якщо подія, що спричинила шкоду, сталася під час повітряного перевезення.

Відповідно до ст. 20 Варшавської Конвенції перевізник не несе відповідальності, якщо він доведе, що ним чи призначеними ним особами були вжиті всі необхідні заходи для того, щоб уникнути шкоди, або що їх неможливо було прийняти.

Пунктом 3.4.9. Інструкції з організації перевезень вантажів повітряним транспортом, затвердженою наказом Державіаслужби від 02.11.2005 № 822, встановлено, що якщо при прийманні вантажу до перевезення виявлено, що його упакування і вміст ушкоджені або згодом можуть бути ушкоджені, то вантажовідправник повинен переупакувати вантаж. Якщо ця вимога не виконана, то докладна інформація про наявні ушкодження і/або можливості такого ушкодження повинна бути внесена в поле “Handling Information” (“Інформація з обробки”) авіаційної вантажної накладної.

В матеріалах справи знаходиться копія авіаційної накладної 187LUX00380402, на підставі якої було здійснене перевезення вантажу Позивача. Жодних застережень щодо можливого ушкодження вантажу чи його неналежного пакування поле “Handling Information” не містить. (а.с. 74 т. 2).

Частиною 1 ст. 92 Повітряного Кодексу України встановлено, що перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу або пошкодження вантажу з часу прийняття його для перевезення і до видачі одержувачу або передачі його відповідно до правил іншій установі (особі), якщо не доведе, що ним було вжито всіх необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди або що таких заходів неможливо було вжити.

Дане положення також кореспондується із ст. 614 ЦК України, відповідно до якої особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Стосовно посилання Відповідача на п. 7.1.4. Договору перевезення, колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 23 Варшавської Конвенції будь-яке застереження, що тягне за собою звільнення перевізника від відповідальності або ж встановлення межі відповідальності меншої, ніж та, що встановлена в даній Конвенції, є недійсним і не породжує ніяких наслідків, але недійсність такого застереження не спричиняє недійсності договору, який  продовжує підпадати під дію даної Конвенції.

Крім того, в п. 7.1.4. Договору перевезення зазначено, що виконавець звільняється від відповідальності за ушкодження або псування вмісту відправлення внаслідок його неналежного пакування або внаслідок незадовільного пакування вмісту відправлення, яке за своїм характером схильне до пошкоджень або псування без пакування чи при неналежному пакуванні.

Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що компресор нагнітаючого агрегату виготовлений з чавуну способом лиття – не схильний до пошкодження, хоча, як зазначає в Відповідач і являється високотехнологічним виробом.

Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі (ч. 3 ст. 22 ЦК України).

За втрату чи нестачу вантажу або багажу, прийнятого для перевезення з оголошеною цінністю перевізник несе відповідальність в розмірі оголошеної цінності, а у випадках, коли перевізник доведе, що оголошена цінність перевищує дійсну вартість, – в розмірі дійсної вартості (п. 1 ч. 1 ст. 93 Повітряного Кодексу України).

Такі ж межі відповідальності перевізника за втрачений або пошкоджений вантаж встановлені в п. 20.5.1. Правил повітряних перевезень вантажів, затверджених Наказом Державної служби України з нагляду за забезпеченням безпеки авіації від 14 березня 2006 року № 186.

Тобто, відповідальність Відповідача за пошкодження вантажу, перевезення якого було здійснено ним на підставі Договору перевезення, згідно транспортної накладної, складає 684 євро, що становить 4 708,42 грн.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно ст. 101 Господарського процесуального кодексу апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали наявні у справі, апеляційний суд робить висновок, що суд першої інстанції дав належну оцінку доказам по справі та виніс законне обґрунтоване рішення, яке відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи.

Виходячи з вище сказаного, колегія суддів вважає, що скаржник не довів обґрунтованість своєї апеляційної скарги, докази на підтвердження своїх вимог суду не надав, Апеляційний суд погоджується із рішенням господарського суду м. Києва від 14.07.2009р. у справі № 14/2-32/250, отже підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Аеро-Експрес” залишити без задоволення, рішення господарського суду м. Києва від 14.07.2009 р. у справі № 14/2-32/250 – без змін.

Матеріали справи № 14/2-32/250 повернути господарському суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          

 25.09.09 (відправлено)