Рішення
від 12.08.2009 по справі 37/292
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

37/292

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 37/292

12.08.09

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»

ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»

Простягнення 115 630, 13 грн. штрафних санкцій

Суддя Гавриловська І.О.

У судових засіданнях приймали участь:

Від позивача: Лядов С.А.

Від відповідача: не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»до Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»про стягнення 115 630, 13 грн. штрафних санкцій у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань щодо оплати отриманого товару за договором № 02/01 від 08.01.2008 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 10.06.2009 р. було порушено провадження у справі № 37/292, розгляд справи призначено на 08.07.09 р.

Ухвалою суду від 08.07.2009 р. розгляд даної справи був відкладений до 27.07.2009 р. у зв'язку з тим, що представники позивача та відповідача у судове засідання не з'явилися, витребуваних судом документів не надали, хоча про призначене судове засідання були повідомлені належним чином.

У судовому засіданні 27.07.2009 р. представник позивача підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити. Надав суду копію постанови Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 р. у справі № 18/67, якою апеляційну скаргу ТОВ «БП-1 КМБ-1» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. у справі № 18/67 – без змін.

Представник відповідача вдруге не з'явився у судове засідання, відзиву на позов не надав, про призначене судове засідання був повідомлений належним чином.

У зв'язку з нез'явленням представника відповідача у судове засідання та враховуючи необхідність витребувати додаткові докази у позивача, ухвалою суду від 27.07.2009 р. розгляд даної справи був відкладений до 05.08.2009 р.

У судовому засіданні 05.08.2009 р. представник позивача надав витребувані судом документи, підтримав позовні вимоги.

Представник відповідача втретє не з'явився у судове засідання, відзиву на позов суду не надав.

Враховуючи, що матеріали справи містять докази належного повідомлення відповідача про час та місце судового засідання та про наслідки ненадання ним відзиву на позов і витребуваних судом документів, то за таких обставин суд приходить до висновку про можливість розгляду справи на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними матеріалами без участі представника вищезазначеного учасника судового процесу.

У судовому засіданні 05.08.2009 р. на підставі ст. 77 ГПК України судом оголошена перерва до 12.08.2009 р. для прийняття рішення та написання його повного тексту.

Розглянувши подані матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»(продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»(покупець) був укладений договір № 02/01 від 08.01.2008 р., відповідно до умов якого продавець зобов'язався виготовити та передати у власність покупця сітку зварну в асортименті згідно заявки покупця, а покупець зобов'язався оплатити загальну вартість продукції на умовах цього договору та прийняти її від продавця.

Згідно з п. 3.1., п. 3.3. договору № 02/01 від 08.01.2008 р., продукція поставляється партіями згідно узгодженої заявки покупця. Датою поставки продукції є дата видачі продавцем видаткової накладної.

У відповідності до пункту 4.2. договору № 02/01 від 08.01.2008 р., оплата за продукцію: передоплата в розмірі 100% або по домовленості.

На виконання умов договору Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»поставило Товариству з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»товар на загальну суму 314 288, 50 грн., що підтверджується наступними видатковими накладними, підписаними представниками обох сторін та засвідченими їх печатками: № РН-0000310 від 04.06.2008 р. на суму 45 244, 18 грн., № РН-0000331 від 18.06.2008 р. на суму 33 004, 80 грн., № РН-0000336 від 19.06.2008 р. на суму 44 084, 52 грн., № РН-0000369 від 10.07.2008 р. на суму 77 073, 91 грн., № РН-0000431 від 11.08.2008 р. на суму 69 039, 17 грн., № РН-0000433 від 11.08.2008 р. на суму 296, 64 грн., № РН-0000507 від 17.09.2008 р. на суму 45545, 28 грн. Копії зазначених видаткових накладних залучені до матеріалів даної справи.

Проте Товариство з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»отриманий товар на суму 314 288, 50 грн. не оплатило, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 03.03.2009 р. у справі № 18/67, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 08.07.2009 р.

Згідно з ч. 2 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи наведене, судом встановлено, що відповідач не виконав взяте на себе зобов'язання щодо оплати отриманої продукції за договором № 02/01 від 08.01.2008 р.

Представник позивача у судовому засіданні пояснив, що основний борг в розмірі 314 288, 50 грн. Товариство з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1» не погасило і після прийняття 03.03.2009 р. Господарським судом міста Києва рішення у справі № 18/67 та винесення 08.07.2009 р. постанови Київським апеляційним господарським судом.

Пунктом 5.2. договору № 02/01 від 08.01.2008 р. сторони передбачили, що відповідальність покупця за прострочену оплату продукції строком більш, чим п'ять календарних днів, з моменту поставки продукції, становить 0,2 % від вартості продукції, за кожен день прострочки.

За таких обставин Товариство з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»нарахувало Товариству з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»за порушення виконання грошового зобов'язання за договором № 02/01 від 08.01.2008 р. штрафні санкції у розмірі 115 630, 13 грн., які і просить стягнути з відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання –відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В ході судового розгляду справи судом було встановлено, що своє підтвердження знайшли факти поставки Товариством з обмеженою відповідальністю «МЕГАПЛАСТ»Товариству з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»товару на суму 314 288, 50 грн., тоді як зобов'язання щодо оплати цього товару відповідач не виконав.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем у позовній заяві, хоча йому було надано час для цього та тричі ухвалами суду зобов'язано надати суду відзив на позов.

Згідно зі статтею 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно зі ст. 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 статті 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Таким чином, для застосування до боржника відповідальності у вигляді стягнення пені, вона має бути передбачена законом або договором.

Згідно з частиною 5 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Враховуючи вищенаведені норми чинного законодавства України, на підставі пункту 5.2. договору № 02/01 від 08.01.2008 р., позивач нарахував відповідачу штрафні санкції, які за своєю правовою природою є пенею, в розмірі 115 630, 13 грн., виходячи з встановленого договором їх розміру 0,2% від суми вартості продукції за кожен день прострочення.

При цьому позивачем не було взято до уваги вимоги Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», згідно зі ст. 3 якого розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»передбачено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

У преамбулі Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»визначено, що цей Закон регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань. Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

Що стосується посилання представника позивача на те, що сторони договору є вільними у визначенні умов і можуть відступати від норм закону, встановлюючи пеню у більшому розмірі, ніж виходячи з подвійної облікової ставки, то суд з ним погоджується. Зокрема, слід зазначити, що сторони вправі встановити у договорі пеню у більшому розмірі, ніж це обмежено статтею 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», а боржник вправі добровільно сплатити кредитору пеню у розмірі, більшому, ніж подвійна облікова ставка Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Проте, варто звернути увагу на те, що положення Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»на даний час є чинними і повинні застосовуються до правовідносин сторін у даному спорі, встановлюючи обмеження стосовно пені, яка може бути стягнута з боржника за рішенням суду.

За таких обставин суд, з урахуванням вимог статті 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», виконав власний розрахунок пені, у відповідності до якого з Товариства з обмеженою відповідальністю «БП-1 КМБ-1»підлягає стягненню пеня в розмірі 37 808, 74 грн., виходячи з наступного.

За зобов'язанням щодо оплати товару за накладною № РН-0000310 від 04.06.2008 р. на суму 45 244, 18 грн.