Постанова

від 11.08.2009 по справі 11/105-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

11/105-09

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський, 3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "11" серпня 2009 р.                                                           Справа № 11/105-09

Житомирський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  Ляхевич А.А.

суддів:                                                                        Вечірка І.О

                                                                                   Зарудяної Л.О.

при секретарі                                                            Кузнєцовій Г.В. ,

за участю представників сторін:

від позивача: не з"явився,

від відповідача: Шевчук Л.П. - представника за довіреністю  від 27.07.2009р.,

розглянувши апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі",

м. Вінниця

на рішення господарського суду Вінницької області

від "21" травня 2009 р. у справі № 11/105-09 ( суддя Матвійчук В.В.)

за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ

до Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі",

м. Вінниця

про  стягнення 520481,05 грн.  

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 21.05.2009 р. у справі №11/105-09 позов Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м.Київ до Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м.Вінниця  про стягнення  520481,05 грн. задоволено частково.

Стягнуто з державного підприємства "Вінницькі теплові мережі" на користь позивача 318480,67 грн. інфляційних, 52951,54 грн. 3% річних; 74524,42 грн. пені; 5204,81 грн. витрат з державного мита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

В позові в частині стягнення  74524,42 грн. пені відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати вказане судове рішення повністю та прийняти нове рішення, яким у позові про стягнення інфляційних, річних та штрафних санкцій за поставлений природний газ відмовити (т.2, а.с.29-32).

Мотивуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, зокрема, наступне:

-  при винесенні оскарженого рішення судом неповністю з"ясовано обставини, що мають значення для справи, а саме - те, що основною причиною виникнення заборгованості відповідача перед позивачем за поставлений природний газ  для вироблення теплової енергії став збитковий тариф на теплову енергію, що діє на протязі багатьох років та виник у зв"язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії тарифам, затвердженим органами державної влади чи органами місцевого самоврядування;

- постановою Кабінету міністрів України від 05.03.2009р. №193 "Про реалізацію статті 53 Закону України "Про державний бюджет України на 2009 рік" затверджено порядок перерахування субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, однак, дана заборгованість ДП  "Вінницькі теплові мережі" за 2008 рік у розмірі 7156000 грн. й досі не відшкодована, що спричинило несвоєчасне проведення останнім платежів за спожитий природний газ;

- непроведення відповідачем своєчасних розрахунків за природний газ пов'язане з прийняттям Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію" від 20.02.2003р. за №554-ІV, яким передбачено, що на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг, оскільки заборгованість за комунальні послуги наймачів та власників квартир, жилих будинків, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом, перед надавачами житлово-комунальних послуг, реструктуризується на термін до 60 місяців залежно від суми боргу та рівня доходів громадян на дату реструктуризації. Крім того, основною категорією споживачів теплової енергії є населення, а Закон України "Про тимчасову заборону стягнення з громадян України пені за несвоєчасне внесення плати за житлово-комунальні послуги" від 13.11.1996р. №486/96-ВР забороняє нараховувати та стягувати з громадян пеню за несвоєчасне внесення плати за теплову енергію. Таким чином теплова енергія, що відпускається населенню та бюджетним установам за встановленими нині тарифами, не відшкодовує витрат на її виробництво і транспортування, що спричинює нарощення дебіторської заборгованості за послуги з теплопостачання;

- заборгованість населення і бюджетних установ перед ДП "Вінницькі теплові мережі" станом на 01.05.2009 р. складає 14764743 грн. 41 коп., з яких: населення - 8142999 грн. 86 коп.; бюджетні установи - 4128067 грн. 42 коп.; промисловість - 2493676грн. 13 коп.;

- заборгованість скаржника виникла тільки через несвоєчасну оплату послуг споживачами теплової енергії, тобто не з вини ДП "Вінницькі теплові мережі", оскільки всі платежі споживачів за теплову енергію спрямовуються на рахунок ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", незалежно від їх призначення. Таким чином, підприємство позбавлене можливості самостійно і в повній мірі розпоряджатися коштами, одержаними за рахунок реалізації власної теплової енергії;

- державним підприємством "Вінницькі теплові мережі" досягнуто домовленість із Вінницьким відділенням Державного Ощадбанку України про надання прямого кредиту у розмірі 20 млн. грн. для погашення заборгованості за спожитий природний газ у 2008-2009р.р. і, згідно із чинним законодавством України, розпочато процедуру тендерних закупівель по отриманню банківських послуг із кредитування;

- відповідач на сьогоднішній день не має змоги оплатити штрафні санкції, присуджені до стягнення згідно рішення від 21.05.2009р. у справі №11/105-09, так як має заборгованість за поставлений природний газ, тому оплата інфляційних втрат, річних та штрафних санкцій, які відповідно до чинного законодавства оплачуються в першу чергу, призведе до неможливості закупівлі природного газу на опалювальний сезон 2009-2010р.р., у зв"язку з чим залишить населення м. Вінниці без теплопостачання.

Позивач у письмовому відзиві на апеляційну скаргу №31/10-5896 від 19.06.2009р. (т.2, а.с.38-41) заперечив проти доводів та вимог апеляційної скарги, вказавши, зокрема, що:

- суд першої інстанції, на підставі ст.549 ЦК України, дійшов вірного висновку, задовольнивши позовні вимоги щодо стягнення з відповідача пені за несвоєчасне виконання грошового зобов"язання;

- інфляційні втрати та 3% річних, стягнення яких передбачено ст.625 ЦК України, відносяться до самостійного способу захисту цивільних прав та обов"язків і не є штрафними санкціями, а тому суд не може відмовити у їх стягненні на підставі              ст.233 ГК України;

- посилання скаржника на норми Закону України "Про реструктуризацію заборгованості з квартирної плати, плати за житлово-комунальні послуги, спожитий газ та електроенергію", згідно якого на суму реструктуризованої заборгованості не нараховується пеня житлово-комунальним підприємствам на їхню заборгованість перед постачальниками енергоносіїв, інших матеріальних цінностей, що використовуються для надання послуг є необґрунтованим, оскільки стосується заборгованості за комунальні послуги наймачів та власників квартир, жилих будинків, яка склалася на дату набрання чинності цим Законом, а вказаний Закон набирає чинності з 01.07.2003р., предметом же розгляду справи №11/105-09 є стягнення заборгованості за поставлений згідно договору №06/07-1383 БО-1 від 01.10.2007р. природний газ, яка виникла за періоди жовтень-грудень 2007р., березень-вересень 2008р.

Представник позивача в судове засідання не з"явився, про причини неявки суд не повідомив.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника позивача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи (про що свідчить реєстр рекомендованої поштової кореспонденції Житомирського апеляційного господарського суду від 23.06.2009р.), не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія вважає за можливе розглядати апеляційну скаргу за відсутності представника позивача.

Заслухавши пояснення представника відповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та  доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, 01.10.2007р. між  Дочірньою компанією "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (постачальник) та державним підприємством "Вінницькі теплові мережі" (покупець) укладено договір  на постачання природного газу для вироблення теплової енергії для потреб установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевого бюджетів №06/07-1383 БО-1 (далі - договір), згідно п.1.1 якого постачальник зобов"язується передати у власність покупця в 2007 році природний газ, а покупець зобов"язується  прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (т.1, а.с.24-26).

Відповідно до п.2.1 договору постачальник передає покупцю в період з 01.10.2007р. по 31.10.2007р. газ в обсязі п"ятсот п"ятдесят тисяч куб.м.

Згідно п.5.1 договору ціна за 1000 куб.м. газу без урахування витрат із зберігання газу, тарифів на його транспортування, розподіл, постачання, цільової надбавки до тарифу на газ та ПДВ становить - 720,00 грн., крім того:

- цільова надбавка до тарифу на газ (2%) - 14,40 грн. без ПДВ;

- витрати на зберігання газу - 20,00 грн. без ПДВ;

- податок на додану вартість в розмірі 20% до ціни газу, цільової надбавки, витрат на зберігання та транспортування газу територією України - 170,14 грн.

Разом до сплати за 1000 куб.м. газу - 1020,84 грн. з урахуванням ПДВ.

Пунктом 5.2 договору встановлено, що ціна за 1000 куб.м. газу у відповідному періоді споживання газу та вартість його транспортування територією України, без врахування витрат із зберігання, встановлюється на рівні граничної ціни та тарифу, затверджених уповноваженими органами державної влади України.

Пунктом 6.1 договору сторони передбачили, що оплата за газ та його транспортування проводиться грошовими коштами у такому порядку:

- перша оплата в розмірі 34 відсотки  від вартості запланованих  місячних обсягів постачання та транспортування газу проводиться не пізніше 10 числа поточного місяця;

- подальші оплати  проводяться  плановими платежами по 33 відсотки від вартості запланованих  місячних обсягів  постачання та транспортування газу до 20 та  30 числа поточного місяця.

Остаточний розрахунок  за фактично спожиті транспортовані обсяги газу здійснюється на підставі акту приймання-передачі газу  до 10 числа поточного місяця.

Додатковими угодами до договору на постачання природного газу №06/07-1383 БО-1 від 01.10.2007р., укладеними в період з жовтня 2007р. по червень 2008р., сторони, на підставі п.5.2 договору, неодноразово змінювали ціну за 1000 куб.м. газу (т.1, а.с.27-36).

На виконання умов договору та додаткових угод до нього, позивач протягом жовтня-грудня 2007 року, березня-вересня 2008 року  передав  у власність відповідачу природний газ на загальну суму 8748950,25 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи актами передачі-приймання природного газу (т.1, а.с.37-46, 70-77).

Як свідчать реєстри проплачених документів, виписки з банківського рахунку та платіжні доручення, відповідач своє зобов"язання по оплаті за поставлений природний газ для вироблення теплової енергії виконував несвоєчасно, проводячи оплату з порушенням строків визначених договором. Остаточний розрахунок останнім було проведено 31.03.2009р. (т.1, а.с.93-175, т.2, а.с.2-16).

За вказаних обставин, ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Вінницької області з позовною заявою №31/10-3488 від 15.04.2009р. про стягнення з ДП "Вінницькі теплові мережі" 149048,84 грн. пені, 52951,54грн. 3% річних та 318480,67 грн. інфляційних втрат (а.с.2-10).

З огляду на викладене, судова колегія вважає за необхідне відмітити наступне:

Відповідно до ч.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання  та  інші  учасники  господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Як передбачено ч.ч.1,2 ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов"язаний сплатити продавцеві  повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Нормою ч.1 ст.530 ЦК України встановлено, що якщо у зобов'язанні  встановлений  строк  (термін)  його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Частиною 1 статті 612 ЦК України встановлено, що боржник  вважається  таким,  що  прострочив,  якщо  він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що перша поставка газу була здійснена позивачем 31.10.2007р. на суму 317528,20 грн., що підтверджується актом передачі-приймання природного газу для вироблення теплової енергії для бюджетних організацій (т.1, а.с.37), тобто, з урахуванням п.6.1 договору, відповідач повинен був розрахуватися за здійснену поставку до 10.11.2007р. включно, однак розрахунки були проведені з порушенням термінів сплати.

Протягом жовтня-грудня 2007 року, березня-вересня 2008 року  відповідачу було поставлено природний газ на загальну суму 8748950,25 грн., проте розрахунки останнім проводились нерегулярно та з порушенням термінів сплати, передбачених п.6.1 договору, у зв"язку з чим у ДП "Вінницькі теплові мережі" існувала заборгованість перед ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України", яка була повністю погашена лише 31.03.2009р.

Норми ч.2 ст.625 ЦК України встановлюють, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи обставини справи та вищенаведені норми законодавства, господарський суд першої інстанції правильно стягнув з відповідача на користь позивача 318480,67 грн. інфляційних втрат за період з листопада 2007 року по березень 2009 року та 52951,54 грн. 3% річних за період з 11.11.2007р. по 31.03.2009р. (розрахунок т.1, а.с.5-10, перевірений судом).

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно ст.ст.1,3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" від 22.11.1996р. №543/96-ВР, який регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо  відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових  коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку  платнику пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін; розмір пені обчислюється від суми  простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Як встановлено пунктом 7.2. договору в разу неоплати або несвоєчасної оплати  у строки, визначені п.6.1. даного договору, Покупець  сплачує на користь Постачальника  крім суми заборгованості  пеню в розмірі подвійної облікової ставки  НБУ, що діяла   в період за який  сплачується пеня, від суми простроченого  платежу, за кожен  день прострочення платежу.

Частиною 6 ст.232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором , припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно п.7.5 договору неустойка нараховується постачальником протягом шести місяців, що передують моменту звернення з позовом.

Оскільки сторони в договорі визначили інший період нарахування штрафних санкцій, ніж встановлений ч.6 ст.232 ГК України, про що свідчить зміст п.п. 7.2, 7.5 договору, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з обрахунками позивача щодо нарахування пені за шість місяців до пред"явлення позову за період з 15.10.2008р. по 31.03.2009р. у розмірі 149048,84 грн. (т.1, а.с.4, розрахунок, перевірений судом).

Згідно п.3.2.9  Роз"яснення Вищого арбітражного суду України від 18.09.1997р. №02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України " (із змінами, внесеними згідно з Рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України №04-5/277 від 29.12.2008р.) вирішуючи  питання  про  зменшення  розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Слід зазначити, що законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій.

Враховуючи, що відповідач є державним підприємством і теплова енергія, вироблена із отриманого від ДК "Газ України" НАК "Нафтогаз України" природного газу, поставлялася населенню та бюджетним організаціям, а також майновий стан               ДП "Вінницькі теплові мережі" та те, що основний борг перед позивачем був сплачений у повному обсязі, колегія суддів вважає обґрунтованим зменшення розміру пені, яка підлягає стягненню з відповідача, на 50%.

Твердження скаржника, з посиланням на ч.1 ст.233 ГК України та ч.3 ст.83 ГПК України, про те, що судом першої інстанції лише частково враховано обставини справи, а тому відмовлено в задоволенні 50% від заявленої суми пені, хоча на підставі зазначених статей вимоги щодо стягнення пені, сум річних та інфляційних підлягають відмові, не приймаються судовою колегією до уваги враховуючи наступне.

Згідно ст.233 ГК України у разі  якщо  належні  до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Зі змісту ст.549 ЦК України вбачається, що пеня відноситься до штрафних санкцій, які стягуються з боржника у випадку порушення ним грошового зобов'язання. В той же час річні та інфляційні не відносяться законодавством до штрафних санкцій, тобто не є різновидом неустойки, а самостійним способом захисту цивільних прав та обов"язків, а тому суд не може зменшити їх розмір на підставі ст.233 ГК України та        ч.3 ст.83 ГПК України.

Згідно ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна  довести  ті  обставини,  на  які  вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, судовою колегією не встановлено порушень або неправильного застосування норм процесуального чи матеріального права судом першої інстанції, які можуть бути підставою для скасування оскаржуваного рішення.

Обставини, зазначені скаржником в апеляційній скарзі, були враховані судом першої інстанції, як і клопотання відповідача про зменшення розміру пені (згідно відзиву - а.с.79-81,т.14), як підстави для зменшення пені.

Доводи відповідача, наведені в апеляційній скарзі, спростовуються матеріалами справи та не  ґрунтуються на вимогах чинного законодавства.

За вказаних обставин, суд не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі".

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Вінницької  області від 21 травня  2009р. прийняте з повним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи, дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст.  101,103,105  Господарського процесуального кодексу України, Житомирський апеляційний господарський суд                                               

                                      ПОСТАНОВИВ:

1.  Рішення  господарського суду Вінницької області від 21 травня 2009р. у справі № 11/105-09 залишити без змін, а апеляційну скаргу Державного підприємства "Вінницькі теплові мережі", м. Вінниця  -  без задоволення.

2. Справу № 11/105-09  повернути до  господарського суду Вінницької  області.

Головуючий суддя                                                                 Ляхевич А.А.

судді:

                                                                                           Вечірко І.О  

                                                                                           Зарудяна Л.О.  

Віддрук. 4 прим.:

1 –до справи,

2,3 –сторонам,

4 –в наряд.