Рішення

від 30.07.2009 по справі 11/168пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

11/168пн

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.09                                                                                 Справа № 11/168пн

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Гласс Машинері Тюнінг”, м. Лисичанськ Луганської області

до 1-го відповідача –Лисичанської міської ради, м. Лисичанськ Луганської області

    2-го відповідача – Лисичанського комунального підприємства “Бюро технічної інвентаризації”, м. Лисичанськ Луганської області

про визнання права власності  

суддя  Москаленко М.О.   

секретар судового засідання Краснопольська Т.Б.

в присутності представників сторін:

від позивача - Черевань В.І., директор згідно наказу № 24/ОК від 23.10.2007р., протокол № 9 від 23.10.2007р.; Шейченко Т.С., дов. № 2 від 26.06.09.;

від 1-го відповідача –не прибув;

від 2-го відповідача –не прибув;

в с т а н о в и в:

Суть спору: позивачем заявлено вимогу про визнання та установлення за ним права власності на нерухомість, а саме:

-          кімнати, які прибудовано –за № 10: (4,83 х 4,17 = 20,1 кв.м.),

-          № 11: (2,83 х 4,290 = 12,1 кв.м.),

-          № 12: (5,55 х 4,36 = 24,2 кв.м.),

-          а також перебудовано –кімната № 8: (5,5 х 5,95 = 32,60 кв.м.)

-          та кімнату № 9: (5,94 х 5,93 = 34, 70 кв.м.), які знаходяться за адресою:

м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98-а, та загальна вартість яких складає                 16609 грн. 20 коп.

Відповідачі в судове засідання не прибули, причини неявки суду не повідомили, про час  та місце судового розгляду справи повідомлені належним чином.

Позовні вимоги мотивовані позивачем такими обставинами:

- згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна позивач придбав будівлю складу матеріалів з прибудованим складом сипучих матеріалів, які знаходяться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98-а;

- в подальшому позивач власними засобами перебудував склади №№ 8,9 та прибудував до вказаних будівель кімнати №№ 10,11,12 загальною площею 56,4 кв. м;

- збудоване позивачем майно знаходиться на його балансі;

- право власності на земельну ділянку, на якій розташоване спірне майно, придбане позивачем на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки від 14.04.2006,  у зв'язку з чим позивачеві виданий Державний акт на право власності на земельну ділянку від 19.06.2006;

- Лисичанським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації»було здійснено обстеження та інвентаризацію спірного майна та видано Витяг та Технічний паспорт  на спірне майно;

- здійснювати державну реєстрацію права власності позивача на спірне майно відповідачі відмовилися, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з даним позовом.

Перший відповідач –Лисичанська міська рада, письмовим відзивом від 17.07.2009 № 2756-01/16 на позовну заяву погодився з доводами другого відповідача про недотримання позивачем вимог Тимчасового положення про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, що стало підставою для відмови у реєстрації за позивачем права власності на спірне майно та просив вирішити спір на розсуд суду.

Другий відповідач -  Лисичанське комунальне підприємством «Бюро технічної інвентаризації», письмовим відзивом  № 139 від 03.07.2009 на позовну заяву  повідомив, що  при обстеженні спірного майна було виявлено, що площа належної позивачеві  будівлі змінилася  внаслідок самовільно здійсненої позивачем прибудови загальною площе. 56, 4 кв. м, а також у зв'язку з самовільним переобладнанням нерухомого майна, тому позивачеві був виданий Витяг з позначкою про самочинне будівництво, а державну реєстрацію за позивачем права власності на спірне майно не здійснено.

 Розглянувши документи і матеріали, додані до позовної заяви, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, встановивши такі обставини.

26.12.2005 між позивачем та товариством з обмеженою  відповідальністю «Пандшер»був укладений та нотаріально посвідчений договір купівлі-пролажу нерухомого майна (далі за текстом –договір) (а.с. 28), відповідно до умов пункту 1.1. якого ТОВ «Пандшер»передало у власність позивача, а останній прийняв у власність на умовах договору  будівлю складу металів з прибудованим складом сипучих матеріалів (літери К,к –будівля складу з прибудованим складом сипучих матеріалів загальною площею 863, 50 кв. м), що знаходиться за адресою: м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98-а, Луганська область, Україна.

14.04.2006 між позивачем у даній справі як покупцем та товариством з обмеженою відповідальністю «Пандшер» як продавцем укладений договір купівлі-продажу земельної ділянки загальною площею 0,1642 га, розташованої за такою адресою: Україна, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98-а.

Відповідно до умов пунктів 1.4 –1.5 договору купівлі-продажу земельної ділянки  земельна ділянка, що є предметом договору.  належала ТОВ «Пандшер» на праві приватної власності, відчужена без зміни її цільового призначення.   

Після придбання у власність за вказаними договорами нерухомого майна та земельної ділянки позивачем за рахунок власних грошових коштів було здійснено перебудову двох  складів на вказаній вище земельній ділянці  та було збудовано три кімнати.

Лисичанським комунальним підприємством «Бюро технічної інвентаризації»було здійснено інвентаризацію перебудованого ат збудованого позивачем майна, за результатами якої видано технічних паспорт на будівлю складу металів з прибудованим складом сипучих матеріалів, що розташовані за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98-а (а.с. 15-20).

Відповідно до вказаного технічного паспорту (експлікації приміщень до плану виробничого будинку) (а.с. 18)  нерухоме майно на придбаній позивачем земельній ділянці складається з: 1 –складу площею 506 кв. м, 2- кабінету площею 20 кв. м, 3 - битовки площею 24,7, 4 - душової площею 4.7 кв. м, 5 - туалету площею 2,2 кв. м, 6 –туалету площею 2,7 кв. м, 7 –складу площею 210, 3 кв. м, 8 –складу площею 32, 6 кв. м, 9 - складу площею 34, 7 кв. м, 10 –кімнати площею 20,1 кв. м, 11 -  кімнати площею              12, 1 кв. м,  12 –кімнати площею 24, 2 кв. м.

Позивачем фактично були здійснені будівельні роботи  з будівництва та перебудови об'єктів нерухомості без отримання дозволу на будівництво об'єкту нерухомості у  виконавчому комітеті Лисичанської міської ради Луганської області, а також без отримання відповідного дозволу у Державній  інспекції архітектурно-будівельного контролю м. Лисичанська.

Матеріали справи, її фактичні обставини свідчать про те, що об'єкт нерухомості був збудований  позивачем у  справі у межах  придбаної останнім  земельної ділянки площею 0,1642 га.

Відповідно до п. п. 1.3, 1.5. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 18.02.2002 за № 157/6445 (далі - Тимчасове положення), обов'язковій реєстрації в підприємствах бюро технічної інвентаризації підлягає право власності на нерухоме майно фізичних та юридичних осіб.

Приписами п. 6.1 Тимчасового положення встановлено,  що органами місцевого самоврядування здійснюється  оформлення права власності з видачею свідоцтва про право власності, зокрема, юридичним особам на новозбудовані, перебудовані та реконструйовані об'єкти нерухомого майна за наявності акту про право власності на землю або рішення про відведення земельної ділянки  для цієї мети та за наявності акта комісії про прийняття об'єкта та введення його в експлуатацію.

Згідно з вимогами ст. 7 Закону України «Про архітектурну діяльність»  затвердження проекту об'єкта архітектури замовником (забудовником) може бути здійснено за наявності рішення органу містобудування та архітектури про погодження проекту. Позивачем будівництво здійснено без розроблення  проектної документації.

Дозвіл на виконання будівельних робіт позивачем не отримувався, у зв'язку з чим  прийняття вказаного об'єкту до експлуатації є неможливим.

 Відповідно до ст. 33, 34 Господарського  процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

 Згідно ст. 43 Господарського  процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до приписів ст.  376 Цивільного кодексу України житловий будинок, будівля, споруда, інше майно вважаються  самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм  і правил, право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети,  за умови надання земельної ділянки у встановленому  порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Приписами ч. 5ст. 376 Цивільного кодексу України встановлено, що на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, самовільно побудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

Як встановлено  судом під час судового розгляду даної справи, будівництво та перебудову об'єктів нерухомості  здійснено позивачем на належній йому на праві приватної власності  земельній ділянці, будівництвом не порушені права інших осіб, не змінене цільове призначення земельної ділянки.  

Письмовим відзивом на позовну заяву перший відповідач  у  даній справі не заперечив проти позовних вимог. Другий відповідач також не виклав ніяких заперечень стосовно позовних вимог.

Крім того,  у матеріалах справи наявні укладені позивачем з  комунальним спеціалізованим підприємством «Лисичанськводоканал» та товариством з обмеженою відповідальністю «Луганське енергетичне об'єднання»договори  про постачання ва збудовані та перебудовані позивачем об'єкти нерухомості  питної води та електричної енергії. Таким чином, експлуатацію вказаних будівель  і споруд погоджено з Лисичанським РЕМ, розроблена схема електропостачання, надано дозвіл на використання електроопалювального обладнання, узгоджено схему водопостачання та водовідведення.  

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України  власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право власності не визнається іншою особою.

З урахуванням викладеного вище позовні вимоги є обґрунтованими, такими, що підтверджені матеріалами справи та її фактичними обставинами, а тому підлягають задоволенню частково, а саме у частині вимог до першого відповідача.

У задоволенні позовних вимог до другого відповідача –Лисичанського комунального підприємства «Бюро технічної інвентаризації», слід відмовити з таких підстав.

Тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002 № 7/5 та зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.02.2002 за № 157/6445 встановлено, що державну реєстрацію прав власності на нерухоме майно здійснюють підприємства бюро технічної інвентаризації (далі - БТІ) у межах визначених адміністративно-територіальних одиниць (п. 1.3. Тимчасового положення).

Державна реєстрація прав власності на нерухоме майно –це внесення запису до Реєстру прав власності на нерухоме майно у зв'язку з виникненням, існуванням або припиненням права власності на нерухоме майно, що здійснюється БТІ за місцезнаходженням об'єктів нерухомого майна на підставі правовстановлювальних документів коштом особи, що звернулася до БТІ (п. 1.4. Тимчасового положення).

          Вказаним Тимчасовим положенням БТІ наділені  правом приймати рішення про реєстрацію чи відмову в реєстрації прав (п. 1.12. Тимчасового положення).

          Цивільний кодекс України (ч. 2 ст. 331) з державною реєстрацією права власності пов'язує виникнення цього права.

          З урахуванням викладеного вище відмова другого відповідача у  справі у здійсненні державної реєстрації за позивачем права власності на новозбудоване та перебудоване майно не є порушенням права власності позивача на вказане майно, оскільки є лише здійсненням другим відповідачем владних управлінських функцій, покладених на вказаний орган законом.

          За таких обставин  Лисичанське комунальне підприємство «Бюро технічної інвентаризації»не може відповідати за даним позовом.

Судові витрати на підставі приписів ст.ст. 4,49 Господарського процесуального кодексу  України відносяться на позивача у  справі, оскільки спір виник не з вини відповідачів.

Керуючись ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського  процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

 1. Позов задовольнити частково за рахунок першого відповідача.

2. Визнати за товариством з обмеженою відповідальністю „Гласс Машинері Тюнінг”, Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Косіора, буд. 1, код  32792561, право власності на  нерухоме майно, що складається з: 8 –складу площею 32, 6 кв. м, 9 - складу площею 34, 7 кв. м, 10 –кімнати площею 20,1 кв. м, 11 -  кімнати площею              12, 1 кв. м,  12 –кімнати площею 24, 2 кв. м, та розташоване за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. Первомайська, буд. 98а.

3. У задоволенні позову до другого відповідача відмовити.

3.Судові витрати покласти на позивача у справі.

   Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

   Дата підписання рішення –04.08.2009.

Суддя                                                                                           М.О. Москаленко