Рішення

від 04.08.2009 по справі 9/235н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/235н

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.09                                                                                 Справа № 9/235н.

Суддя А.Г.Ворожцов розглянувши матеріали справи за позовом

Приватного підприємства фірми "Візит", с. Чмирівка Луганської області

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Луганське енергетичне об'єднання", м. Луганськ

про визнання акту-вимоги недійсним

в присутності представників:

від позивача –Приходько Є.О., дов. б/н від 21.07.09,

від відповідача – Смоляренко О.В., дов. № 41 від 01.01.09, Гусаков Є.І., дов. № 40 від 01.01.09

в с т а н о в и в:

суть спору: позивачем, ПП "Візит", заявлена позовна вимога про визнання недійсним акту-вимогу № 2328 від 19.06.09 щодо приведення відповідачем розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів, складеного уповноваженою особою відповідача.

Відповідач, ТОВ "ЛЕО", відзивом на позовну заяву за № 1134 проти позову заперечує з наступних підстав.

Ш          Відповідно до п. 3.1.2 договору № 84 від 29.08.08 постачальник (відповідач) має право надавати вимоги споживачу (позивачу) щодо приведення розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів та вимагати їх виконання в установлені терміни.

Ш          Згідно з п. 3.1 Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між електропередавальною організацією та її споживачами, затв. наказом Мінпаливенерго України від 17.01.02 № 19, зареєстр. в Мін'юсті України 01.02.02 за № 93/6381 (далі –Методика 19) розрахунки за перетікання реактивної електроенергії з мережі електропередавальної організації з усіма споживачами (крім населення), які мають середньомісячне споживання електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт/год і більше.

Ш          Згідно з пп. 6.12.10 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів, затв. наказом Мінпаливенерго України 25.07.06 № 258, зареєстр. в Мін'юсті України 25.10.06 за № 1143/13017 (далі –ПТЕЕС 258) використання та встановлення засобів обліку реактивної електроенергії і місце їх установлення узгоджуються з електропередавальною організацією на стадії видачі технічних умов на приєднання нових електроустановок і під час оформлення додатків до договорів про оплату перетікань реактивної електроенергії для електроустановок, що перебувають в експлуатації у споживача. Для споживачів, яких залучено до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, установлення засобів обліку реактивної електроенергії є обов'язковим.

Ш          У зв'язку з тим, що позивач не встановив засіб обліку реактивної електроенергії всупереч вимогам законодавства та умови спірного договору, йому 19.06.09 були направлені оскаржувані акт-вимога № 2328 у відповідності до пп. 3.1.9 договору та попередження про припинення постачання електроенергії у разі невиконання цієї вимоги у відповідності до пп. 6.1.4 договору.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на укладений між ним та відповідачем договір про постачання електричної енергії № 84 від 29.08.08, за п. 7.5 якого сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці складає 5000 кВт/год та більше.

Споживач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між мережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії. За 2008 рік середньомісячне споживання електроенергії склало більше 5000 кВт/год і позивачем вносилась плата за перетікання реактивної електроенергії.

Починаючи з лютого 2009 року у зв'язку з важким фінансовим станом споживання електроенергії позивачем було зменшено та становило менше 5000 кВт/год на місяць, тому 25.02.09 позивачем було направлено відповідачу заяву про відкладення встановлення реактивного лічильника, однак незважаючи на це, інспектором відповідача Войтенко С.В. було складено спірний акт-вимогу. Цим актом-вимогою зазначено, що прилад обліку електроенергії ЗТП 4386 НІК 2301АП1 № 0135324 встановлений у порушення пп. 6.12.10 ПТЕЕП та запропоновано позивачу усунути порушення в строк до 30.06.09.

Позивач вважає цей акт необґрунтованим, оскільки з лютого 2009 року позивачем було зменшено споживання електроенергії, тому встановлення лічильника реактивної енергії є недоцільним та зайвим.

Крім того, спірний акт суперечить положенням абз. 3 п. 4.6 спірного договору, згідно з яким у разі відмови відповідальної сторони від підписання акта в ньому робиться про це запис і акт вважається дійсним, якщо його на місці складання підписали не менше трьох уповноважених представників сторін.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані ними докази, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів, в силу п.10 ч.2 ст.16 ЦК, є визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Цією нормою також встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.20 ГК України також передбачено, що права та законні інтереси суб'єктів господарювання захищаються, зокрема, шляхом визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір про постачання електричної енергії № 84 від 29.08.08, за п. 7.5 якого сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці складає 5000 кВт/год та більше.

Споживач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між мережею постачальника та електроустановками споживача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії. За 2008 рік середньомісячне споживання електроенергії склало більше 5000 кВт/год і позивачем вносилась плата за перетікання реактивної електроенергії.

Починаючи з лютого 2009 року споживання електроенергії позивачем було зменшено та становило менше 5000 кВт/год на місяць, тому 25.02.09 позивачем було направлено відповідачу заяву про відкладення встановлення реактивного лічильника.

Інспектором відповідача Войтенко С.В. було складено спірний акт-вимогу, у якому зазначено, що прилад обліку електроенергії ЗТП 4386 НІК 2301АП1 № 0135324 встановлений у порушення пп. 6.12.10 ПТЕЕП та запропоновано позивачу усунути порушення в строк до 30.06.09.

Позивач вважає, що вимога відповідача є необґрунтованою, оскільки з лютого 2009 року було зменшено споживання електроенергії до кількості, що є меншою ніж 5000 кВт/год, тому встановлення лічильника реактивної енергії є недоцільним та зайвим.

Як вбачається зі змісту спірного акту-вимоги ним встановлене порушення пп. 6.12.10 Правил 258, який передбачає порядок використання та встановлення засобів обліку реактивної електроенергії, при цьому для споживачів, яких залучено до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, установлення засобів обліку реактивної електроенергії є обов'язковим.

Відповідач вважає, що оскільки позивач не встановив такий засіб обліку реактивної електроенергії, він порушив вимоги нормативного акту, при цьому відповідач посилається на додаткову угоду до договору, укладену сторонами 26 грудня 2008 року, якою передбачений порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Суд не погоджується з доводами відповідача з наступних підстав.

Ш          Пунктом 2.3.1 договору передбачений обов'язок позивача виконувати умови договору та вимоги нормативно-технічних документів. Обов'язок позивача щодо встановлення засобу обліку реактивної електроенергії умовами договору не передбачений.

Підпунктом 2.3.6 договору встановлений обов'язок позивача сплачувати плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею відповідача та електроустановками позивача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, а за п. 7.5 договору якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці складає 5000 кВт/год та більше, позивач повинен вносити плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею відповідача та електроустановками позивача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Ш          Щодо додаткової угоди від 26 грудня 2008 року, то нею було викладено розділ Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, у якому зазначено, що він складений відповідно до Методики 19, а пунктом 10 додаткової угоди передбачено, що при відсутності засобів обліку та у випадках відсутності даних про споживання реактивної електроенергії, в терміни, встановлені договором, відповідач визначає споживання реактивної електроенергії розрахунковим шляхом.

Таким чином, додатковою угодою від 26.12.08 також не передбачений обов'язок  позивача щодо встановлення засобу обліку реактивної електроенергії та передбачений порядок визначення реактивної електроенергії за відсутності такого засобу обліку.

Ш          Разом з тим, підпунктом 6.12.10 ПТЕЕС 258, на який посилається відповідач в оскаржуваній акті-вимозі, передбачаються правила встановлення засобу обліку реактивної електроенергії, а обов'язок встановлення такого засобу стосується тих споживачів, яких залучено до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач був залучений до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії шляхом укладення додаткової угоди від 26.12.08, однак 25.02.09 позивачем було направлено відповідачу заяву про відкладення встановлення реактивного лічильника у зв'язку зі зменшенням обсягу споживання електроенергії до величини, меншої ніж 5000 кВт/год.

Суд вважає, що відповідач мав розглянути заяву позивача від 25.02.09 щодо відкладення встановлення реактивного лічильника у зв'язку зі зменшенням обсягу споживання електроенергії та надати обґрунтовану відповідь.

Суд погоджується з посиланням позивача на п. 3.1 Методики 19, яким передбачений обов'язок споживачів сплачувати за перетікання реактивної електроенергії, які мають сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці 5000 кВт/год та більше, зважаючи на те, що фактичне середньомісячне споживання позивачем електроенергії з лютого 2009 року здійснювалось  менше, ніж встановлений нормативним актом обсяг, що підтверджується матеріалами справи.

Суд не погоджується з доводами відповідача про те, що посилання позивача на п. 4.6 договору є необґрунтованим, оскільки спірна вимога не є актом про виявлене порушення, тому обов'язку підписувати її трьома уповноваженими представниками сторін не було.

Документ відповідача, що оскаржується, є вимогою, оскільки містить вимогу щодо здійснення певних дій, та окрім того, містить ознаки акту, оскільки в ньому є посилання на факт встановлення певного порушення позивачем правил користування електроенергією, тому має бути оформлений відповідно до п. 4.6 договору, за яким у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, на місці оформлюється двосторонній акт про порушення.

Підпунктом 6.1.4 встановлене право відповідача обмежувати або припиняти електропостачання у разі невиконання обґрунтованих вимог посадових осіб органів виконавчої влади та/або постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

Враховуючи викладене, суд вважає, що підстави для задоволення позовної заяви відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд              

в  и  р  і  ш  и  в :

1. У задоволенні позову щодо визнання недійсним акту-вимогу № 2328 від 19.06.09 –відмовити.

2. Судові витрати покласти на позивача.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Рішення підписане 10.08.09.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов