Постанова

від 22.09.2009 по справі 9/235н

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

9/235н

ЛУГАНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  

м. Луганськ, вул. Коцюбинського, 2

ПОСТАНОВА

Іменем України

22.09.2009  року                                                            Справа № 9/235н

Луганський апеляційний господарський суд колегією суддів у складі:

     головуючого судді            Бородіної Л.І.

     суддів                                Зуєвич А.М.

                                             Лазненко Л.Л.

              Склад судової колегії призначений розпорядженням голови Луганського апеляційного господарського суду від 31.08.2009.

    При секретарі

     судового засідання                   Жиленко Д.В.

     та за участю представників сторін:

     від позивача                                       Приходько Є.О., за довір. від 20.09.2009 б/н

     від відповідача                      Гусаков Є.І., за довір. від 01.01.2009 № 40               

     Розглянувши

     апеляційну скаргу                      Товариства з обмеженою відповідальністю  

„Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ                   

     на рішення          

     господарського суду                  Луганської області

                                                          від 04.08.2009

     у справі                                                 № 9/235н (суддя Ворожцов А.Г.)

     за позовом                                    Приватного підприємства фірми „Візит”,  

с.Чмирівка Старобільського району

Луганської  області

     до відповідача                               Товариства з обмеженою відповідальністю  

„Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ                   

    про                                          визнання акту-вимоги недійсним

Рішенням господарського суду Луганської області від 04.08.2009 по справі                 № 9/235н (суддя Ворожцов А.Г.) відмовлено у задоволенні позову ПП фірми „Візит”, с.Чмирівка Старобільського району Луганської області, до ТОВ „ЛЕО”, м.Луганськ, про визнання недійсним акту-вимоги від 19.06.2009 № 2328.  

Рішення суду мотивоване тим, що акт-вимога від 19.06.2009 № 2328 щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів є вимогою, оскільки містить  вимогу щодо здійснення певних дій, та окрім того, містить ознаки акту, оскільки в ньому є посилання на факт встановлення певного порушення позивачем Правил користування електричною енергією.

Пунктом 6.1.4 договору про постачання електричної енергії від 29.08.2008 № 84 встановлене право відповідача обмежувати або припиняти електропостачання у разі невиконання обґрунтованих вимог посадових осіб органів виконавчої влади та/або постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

У зв”язку з цим місцевий господарський суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

ТОВ „ЛЕО” (відповідач у справі) не погодилось з рішенням господарського суду та подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі № 9/235н через неповне з”ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та припинити провадження у даній справі.

В обгрунтування доводів апеляційної скарги заявник вказує на те, що договором про постачання електричної енергії від 29.08.2008 № 84, Правилами користування електричною енергією, затвердженими Постановою НКРЕ України від 31.07.1996 № 28 та Методикою обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії, затвердженою наказом Міністерства палива та енергетики України від 17.01.2002 № 19 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 01.02.2002 за № 93/6381 передбачено обов”язок споживача проводити розрахунки за перетікання реактивної електроенергії при споживанні активної електроенергії від 5000 кВт/год та більше за підсумками минулого року.

26.12.2008 між сторонами у справі укладено додаткову угоду до договору про постачання електричної енергії, якою передбачений порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, згідно з якою з 01.01.2009 позивач був залучений до розрахунків за перетікання реактивної електроенергії, у зв”язку з чим та відповідно до пункту 6.12.10 Правил технічної експлуатації електроустановок, затверджених наказом Міністерства палива та енергетики України від 25.07.2006                  № 258 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 за № 1143/13017, встановлення засобів обліку реактивної електроенергії для відповідача є обов”язковим.

Крім того, на думку відповідача даний спір не підлягає вирішенню в господарському суді через те, що оскаржуваний позивачем акт-вимога за своїми ознаками не є тим актом, визнання якого недійсним передбачено частиною 2 статті 20 Господарського кодексу України, оскільки відповідно до закону не носить обов”язкового  характеру, а є лише вимогою згідно з пунктом 3.1.2 договору щодо приведення розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів, та може бути використаний в якості доказу у разі звернення з позовом до суду.

ПП фірма „Візит” (позивач у справі) відзивом від 22.09.2009 на апеляційну скаргу заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, рішення господарського суду –скасувати та визнати недійсним акт-вимогу від 19.06.2009 № 2328 щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів, складений уповноваженою особою ТОВ „ЛЕО” інспектором Войтенко С.В.   

В судовому засіданні апеляційної інстанції представник позивача погодився з доводами апеляційної скарги в тій частині, що оспорюваний акт не може бути предметом спору, тобто не підлягає оскарженню в судовому порядку.

Заслухавши доводи і пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з”ясування місцевим судом обставин справи, апеляційний господарський суд

В С Т А Н О В И В :

29.08.2008 між сторонами у справі укладений договір про постачання електричної енергії № 84, за умовами якого постачальник (відповідач у справі) зобов”язався постачати електроенергію споживачу (позивачу у справі) для забезпечення потреб електричних установок споживача з загальною приєднаною потужністю 22,73кВт, а споживач –оплачувати постачальнику вартість використаної (купленої) електроенергії та здійснювати інші платежі згідно з умовами договору та додатками до договору, які є його невід”ємною частиною (а.с.7-11).

Пунктом 2.3.6 договору встановлений обов'язок позивача сплачувати плату за перетікання реактивної електроенергії між електромережею відповідача та електроустановками позивача згідно з додатком Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії.

           Відповідно до пункту 3.1.9 договору постачальник має право надавати вимоги споживачу щодо приведення розрахункових приладів обліку і схем підключення засобів обліку у відповідність до вимог нормативно-технічних документів та вимагати їх виконання в установлені терміни.

          За приписами пункту 4.6 договору у разі виявлення однією із сторін порушень умов договору іншою стороною, на місці оформлюється двосторонній акт про порушення, який складається у присутності представників обох сторін договору в двох примірниках. Сторона, дії або бездіяльність якої стала причиною складання акта, має право внести до акта свої зауваження.

          Відповідно до пункту 6.1.4 договору енергопостачання може бути обмежено або припинено постачальником з  повідомленням споживача не пізніше, ніж за три робочих дні, зокрема, у разі невиконання обгрунтованих вимог посадових осіб органів виконавчої влади та/або постачальника щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

          Пунктом 7.5 договору сторони передбачили, якщо сумарне середньомісячне споживання активної електроенергії за всіма точками обліку на одній площадці складає 5000 кВт/год та більше, споживач вносить плату за перетікання реактивної електроенергії між електричною мережею постачальника та електричними установками споживача згідно з додатком „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”.

          Згідно з додатком до договору „Порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії”, викладеним у редакції додаткової угоди від 26.12.2008 до договору про постачання електричної енергії, яка набрала чинності з 01.01.2009, постачальник нараховує споживачеві плату за перетікання реактивної електроенергії між мережею постачальника та електроустановками споживача, а споживач оплачує її вартість.  У додатку також зазначено, що порядок розрахунків за перетікання реактивної електроенергії складений відповідно до Методики обчислення плати за перетікання реактивної електроенергії між енергопередавальною організацією та її споживачем, затвердженої наказом Мінпаливенерго України від 17.01.2002 № 19, погодженої НКРЕ та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 01.02.2002 за № 93/6381. Пунктом 10 додаткової угоди передбачено, що при відсутності засобів обліку та у випадках відсутності даних про споживання реактивної електроенергії, в терміни, встановлені договором, постачальник визначає споживання реактивної електроенергії розрахунковим шляхом (а.с.38-40).

Заявою від 25.02.2009 позивач звернувся до відповідача з проханням про відкладення встановлення реактивного лічильника на об”єкті бар „Візит” до 30.06.2009  у зв'язку з тяжким матеріальним становищем (а.с.12-14).

19.06.2009 інспектором відповідача Войтенко С.В. у присутності представника споживача –засновника Кудрявцева В.В. здійснено перевірку дотримання Правил користування електричною енергією щодо розрахункових засобів обліку на об”єкті споживача –барі „Візит”, розташованому за адресою: м.Старобільськ, кв.Ватутіна, б/н, в ході якої встановлено, що прилад обліку електроенергії ЗТП 4386 НІК 2301АП1 № 0135324 встановлений в порушення пункту 6.12.10 Правил технічної експлуатації електроустановок споживачів,  про що складений акт-вимога від 19.06.2009 № 2328 щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів у строк до 30.06.2009 та попереджено споживача про припинення постачання електроенергії відповідно до пункту 7.5.6 Правил у разі невиконання вимог за цим актом з 01.07.2009. Також в акті зазначено, що споживач –засновник споживача Кудрявцев В.В. від підписання цього акту відмовився, та названий акт-вимога направлений споживачеві рекомендованим листом 19.06.2009 о 14 год. 11 хв. (а.с.44).

26.06.2009 ПП фірма „Візит” звернулося до господарського суду Луганської області з позовом про визнання недійсним акту-вимоги від 19.06.2009 № 2328 щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів, складеного інспектором ТОВ „ЛЕО”  Войтенко С.В.  (а.с.2).

          Рішенням господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі                     № 9/235н у задоволенні позову відмовлено з підстав, викладених вище (а.с.47-48).

Перевіривши матеріали справи, правильність їх юридичної оцінки та застосування місцевим господарським судом норм законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення господарського суду скасуванню не підлягає з огляду на наступне.

Предметом даного спору є визнання недійсним акту-вимоги від 19.06.2009                 № 2328 щодо приведення розрахункових засобів обліку в технічний стан відповідно до вимог нормативних документів.

Відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України (аналогічні норми містяться в статті 16 ЦК України) кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом:

- визнання наявності або відсутності прав;

- визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемлюють права та законні інтереси суб'єкта господарювання або споживачів; визнання недійсними господарських угод з підстав, передбачених законом;

- відновлення становища, яке існувало до порушення прав та законних інтересів суб'єктів господарювання;

- припинення дій, що порушують право або створюють загрозу його порушення;

- присудження до виконання обов'язку в натурі;

- відшкодування збитків;

- застосування штрафних санкцій;

- застосування оперативно-господарських санкцій;

- застосування адміністративно-господарських санкцій;

- установлення, зміни і припинення господарських правовідносин;

- іншими способами, передбаченими законом.

Акт державного чи іншого органу –це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов”язковий характер для суб”єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов”язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв”язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів позивача у справі.

В даному випадку позивачем оскаржений до суду акт, вчинений за результатами проведення перевірки ПП „Фірма „Візит” щодо дотримання вимог Правил користування електричною енергією. Даний акт не має обов”язкового характеру, а тому судова колегія апеляційної інстанції погоджується з доводами апеляційної скарги про те, що цей акт не може оспорюватися в господарському суді. Тобто позивачем неправильно обраний спосіб захисту свого права, виходячи з положень статті 16 ЦК України та статті 20 Господарського кодексу України.

Крім того, позивачем не доведено порушення у зв”язку з прийняттям цього акту його прав та охоронюваних законом інтересів, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції вважає необгрунтованими вимоги апеляційної скарги щодо припинення провадження у даній справі відповідно до пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Частиною 3 статті 22 Закону України від 07.02.2002 № 3018-ІІІ „Про судоустрій України” передбачено, що місцеві господарські суди розглядають справи, які виникають з господарських правовідносин, а також інші справи, віднесені процесуальним законом до їх підсудності.

Згідно з частиною 1 статті 21 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у статті 1 цього Кодексу.

Таким чином, господарські суди вирішують спори у порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає статті 1 Господарського процесуального кодексу України, а правовідносини, щодо яких виник спір, носять господарський характер.

Враховуючи, що сторонами у даній справі є юридичні особи, а спір між цими особами виник з договору про постачання електричної енергії, у суду першої інстанції  не було законних підстав для застосування пункту 1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України, як підстави припинення провадження у справі. Дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав,  суд відмовляє у позові, а не припиняє провадження у справі за її непідвідомчістю суду.

(Аналогічна правова позиція викладена Верхрвним судом України в постанові від 13.07.2004 у справі № 10/732)

Таким чином судова колегія апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що обраний позивачем спосіб захисту не відповідає встановленим чинним законодавством способам захисту, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Помилковий висновок місцевого господарського суду не вплинув на правильність прийняття рішення  щодо відмови у задоволенні позову, а тому не є підставою для скасування рішення.

За таких обставин, доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи та відхиляються апеляційною інстанцією за необгрунтованістю.

З огляду на викладене апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ, не підлягає до задоволення, рішення господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, нормам матеріального та процесуального права і скасуванню не підлягає.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати за апеляційною скаргою покладаються на заявника апеляційної скарги - Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ.

Керуючись ст.ст.49, 99, 101, п.1 ст.103, ст.105 Господарського процесуального кодексу України, Луганський апеляційний  господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

          1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ на рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі № 9/235н залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду Луганської області від 04.08.2009 у справі                № 9/235н залишити без змін.

3. Судові витрати покласти на заявника апеляційної скарги –Товариство з обмеженою відповідальністю „Луганське енергетичне об”єднання”, м.Луганськ.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову може бути оскаржено у касаційному порядку у місячний строк до Вищого господарського суду України через апеляційний господарський суд.

          Головуючий суддя                                                       Л.І.Бородіна

Суддя                                                                              А.М.Зуєвич

Суддя                                                                              Л.Л.Лазненко

Помічник судді                                                               Ю.І.Літвінова

Надруковано 5 примірників:

1-          до справи

2-          позивачу

3-          відповідачу

4-          ГСЛО

5-          до наряду

Внесено