Рішення

від 11.08.2009 по справі 9/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

9/250

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.08.09                                                                                 Справа № 9/250

Суддя Ворожцов А.Г., розглянувши матеріали справи за позовом

Закритого акціонерного товариства з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", м. Запоріжжя

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича фірма "Ярекс", м. Луганськ

про стягнення 17 081 грн. 15 коп.           

в присутності представників сторін:

від позивача –не прибув,

від відповідача – не прибув

в с т а н о в и в:

суть спору: позивач, ЗАТ "ЗАЗ", звернувся з позовною заявою, в якій просить стягнути з відповідача заборгованість за виконану роботу та поставлену продукцію у розмірі 14770,46 грн., 3% річних –375,76 грн., інфляційні нарахування –1934,93 грн. за договором № 177 від 12.05.07 та судові витрати.

Заявою від 03.08.09 за № 434/219 представник позивача просить розглянути за відсутністю представника.

Заявою від 04.08.09 за № 434/817 представник позивача просить позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 375,76 грн. та інфляційні втрати у розмірі 1934,93 грн. залишити без розгляду, залишивши вимогу лише про стягнення основного боргу у розмірі 14770,46 грн.

Із суті заяви вбачається зміна предмету позову з урахуванням відмови позивача від стягнення сум 3% річних та інфляційних втрат, тому суд, вирішуючи спір, виходить саме із зміненого предмету позову.

Відповідач, ТОВ "НВФ "Ярекс" відзив на позовну заяву не надав, однак звернувся до суду із заявою про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити участь представника у судовому засіданні.

Крім того, позивач стверджує, що не отримував копії позовної заяви.

Суд вважає, що заява відповідача не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

По-перше, матеріали справи містять докази направлення копії позовної заяви відповідачу за належною адресою (а.с. 5, 6).

По-друге, заява відповідача надійшла до суду 08.08.09, тому відповідач мав можливість ознайомитися з матеріалами справи у порядку, передбаченому статтею 22 ГПК України, в іншому випадку суд вбачає зловживання відповідачем своїми правами з метою затягування судового розгляду справи.

По-третє, матеріали справи містять необхідні докази для повного та об'єктивного розгляду спору, тому суд вважає за можливе розглянути справу у цьому судовому засіданні.

В обгрунтування позову позивач, з урахуванням заяви про зміну предмету позову, посилається на вищевказаний договір № 177 від 12.05.07, за яким позивач зобов'язався виконати роботи з виготовлення продукції (деталі) згідно з кресленнями замовника (відповідача) на суму 29540,82 грн., а відповідач зобов'язався оплатити за договором.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 50% в сумі 14770,46 грн.

За умовою п. 5.1 відповідач повинен був перерахувати остаточну вартість товару (50%) протягом 5-ти банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання договору позивачем були виготовлені деталі та відвантажена продукція на суму 29540,82 грн., що підтверджується наступними документами:

·          актом від 20.11.07 на суму 15190,50 грн.,

·          актом від 20.11.07 на суму 14350,32 грн.,

·          накладною № 1497 від 02.11.07,

·          довіреністю ЯГШ № 196029 від 02.11.07.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання, його борг складає 14770,46 грн., позивачем була направлена претензія № 434/76 від 04.07.08, яка залишена без задоволення.

Разом з тим, листом від 10.12.08 № 121 відповідач гарантував погашення боргу до 01.07.09, що не було зроблено.

Оцінивши матеріали справи, доводи позивача, відповідача і надані докази, суд дійшов висновку про наступне.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК  України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ч. 3 ст. 174 ГК України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Згідно зі ст. 14 ЦК України цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог актів цивільного законодавства.

Судом встановлено, що між позивачем та відповідачем було укладено договір № 177 від 12.05.07, за яким позивач зобов'язався виконати роботи з виготовлення продукції (деталі) згідно з кресленнями замовника (відповідача) на суму 29540,82 грн., а відповідач зобов'язався оплатити за договором.

Відповідно до п. 5.1 договору відповідач перерахував на рахунок позивача попередню оплату у розмірі 50% в сумі 14770,46 грн.

За умовою п. 5.1 відповідач повинен був перерахувати остаточну вартість товару (50%) протягом 5-ти банківських днів з моменту письмового повідомлення про готовність товару до відвантаження.

На виконання договору позивачем були виготовлені деталі та відвантажена продукція на суму 29540,82 грн., що підтверджується наступними документами:

·          актом від 20.11.07 на суму 15190,50 грн.,

·          актом від 20.11.07 на суму 14350,32 грн.,

·          накладною № 1497 від 02.11.07,

·          довіреністю ЯГШ № 196029 від 02.11.07.

Оскільки відповідач не виконав грошове зобов'язання, його борг складає 14770,46 грн.

Відповідно до ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у т.ч. боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші…), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у т.ч. кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а за правилами ст. 34 цього кодексу господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідач не надав жодних доказів, які б спростовували існування боргу у заявленій сумі, тому позов підлягає задоволенню з покладенням судових витрат на відповідача.

Виходячи з викладеного, керуючись ст.ст.  47-1, 49, 82, 84, 85 ГПК України, суд

в и р і ш и в:

1.  Позов задовольнити.

2. Стягнути з відповідача, ТОВ Науково-виробнича фірма "Ярекс", 91011, м. Луганськ, вул. Слов'янська, 1а/307, код 33181675, на користь позивача, ЗАТ з іноземною інвестицією "Запорізький автомобілебудівний завод", 69600, м. Запоріжжя, пр-т Леніна, 8, код 25480917, заборгованість за виконану роботу та поставлену продукцію у розмірі 14770,46 грн., крім того, витрати зі сплати держмита –147, 70 грн., інформаційно-технічні витрати –270,23 грн.

Наказ видати після набрання законної сили даним рішенням.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.

Суддя                                                                                         А.Г.Ворожцов