Рішення

від 21.04.2015 по справі 917/224/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

cpg1251 36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

21.04.2015р. Справа № 917/224/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", пр.Маяковського, 24, м. Запоріжжя, Запорізька область,69035

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", вул.Леонова,5, м. Кременчук,Полтавська область,39600

про стягнення 430661,19 грн.

суддя Іваницький Олексій Тихонович

секретар судового засідання Жадан Т.С.

представники сторін:

від позивача: Іванченко П.О. дов.в матеріалах справи

від відповідача: Кінаш О.А. дов.б/н від 14.01.2015 року

Лелека М.О. дов.б/н від 06.03.2015 року

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про стягнення 430661,19 грн., за договором купівлі-продажу № 87/1 від 21.06.2012 року.

Представники сторін в судовому засіданні подали клопотання про продовження строку вирішення спору на 15 (п'ятнадцять) днів, для надання можливості їм самостійно врегулювати предмет спору, витребувати та подати додаткові докази по суті предмету спору у відповідності до вимог статті 22 ГПК України та ч.3 статті 69 ГПК України. Суд подане клопотання прийняв розглянув по суті та задовольнив.

05.03.2015 р. за вхід. № 3087 канцелярії суду представник позивача Іванченко П.О. подав заяву про залучення до матеріалів справи витягу з ЄДРПОУ, розрахунок боргу та світлокопії первинних бухгалтерських документів. Суд заяву з додатками прийняв до розгляду, задовольнив та залучив до матеріалів справи - а.с. 45-67.

10.03.2015р. представник відповідача О. Кінаш за вхід. № 3274 канцелярії суду подав відзив на позовну заяву з додатками. Суд його прийняв до розгляду та долучив до матеріалів справи - а.с. 70-76.

За клопотанням представників сторін ухвалою господарського суду було продовжено строк вирішення спору на 15 днів до 21.04.2015р.- а.с. 69,80-82.

10.04.2015р. за вхід. № 5207канцелярії суду представник позивача Іванченко П.О. подав заяву про доручення до матеріалів додаткових матеріалів, а саме світлокопії: рахунків ГЄ-0000429 від 22.06.2012р та ГЄ 0000623 від 03.09.2012р.; поштовий опис вкладення ф. 107, претензії від 19.09.2014р.; акту звірки від 20.02.2015р., картки рахунку; реєстру документів за 01.06.12 - 31.12.12р. опис вкладення ф.107-а.с. 83-92.

В судових засіданнях 10.03.2015р. до 11.00 год. 14.04.2015р.;та 14.04.2015р. до 15.00 год. - 21.04.2015р. були оголошені перерви - а.с. 80-81; 96-97.

21.04.2015р.представник відповідача М.О. Лелека за вхід. № 5855 канцелярії суду подав заяву про доручення до матеріалів справи додаткових документів, а саме: письмове пояснення генерального директора Бутка Г.В., світлокопії видаткової накладної № 0000458 від 11.10.2012р. та наказів № 165 від 06.07.2011р та № 127 від 17.04.2015р.. Суд заяву з додатками прийняв до розгляду, задовольнив та долучив до матеріалів справи - а.с. 98-100.

21.04.2015р.представникпозивача Іванченко П.О. за вхід. № 5856канцелярії суду подав заперечення на відзив з додатками. Суд їх прийняв до розгляду та залучив до матеріалів справи - а.с. 101-143.

21.04.2015р.представники відповідача М.О. Лелека та О.А. Кінаш за вхід. № 5858 канцелярії суду подали клопотання про підтвердження платежів з додатками - банківськими виписками - а.с. 144-146.

Позивач та його представник в судових засіданнях на заявлених позовних вимогах наполягає і прохає суд їх задовольнити .

Відповідач та його представники в судових засіданнях проти позовних вимог заперечують та прохають суд відмовити в їх задоволенні з підстав викладених у відзиві за вхід. № 3274 від 10.03.2015р. канцелярії суду - а. с.70-76.

З огляду на вищевикладене, та достатністю документальних доказів (в матеріалах справи ) для її розгляду по суті, суд розглядає справу за наявними в ній матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши подані сторонами докази, та докази витребувані господарським судом, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши та всебічно, повно і об'єктивно оцінивши в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав:

21.06.2012 року сторони уклали договір купівлі-продажу № 87/1 обладнання для очистки води.

Згідно умов договору продавець ТОВ ''Гідроекологія'', код ЄДРПОУ 25778659, м. Запоріжжя зобов'язався виготовити, доставити і передати у власність покупця ТОВ ВКП '' Котлогаз '',код ЄДРПОУ 23543186, м. Кременчук, а покупець зобов'язався прийняти та оплатити товар на умовах цього договору /п.1.1-1.2 договору/.

Пунктами 2.1-2.3; 3.1-3.2 сторони узгодили вартість товару, технічний опис обладнання його специфікацію,умови та строки поставки товару - а.с. 8-21.

Позивач свої договірні зобов'язання виконав в повному обсязі і 11.10.2012 року поставив обладнання для очистки води згідно накладної ГЄ-0000458 та довіреності № 1621 від 11.10.2012р. Згідно специфікації обладнання вартість імпортного обладнання 261,438,09євро, що на дату поставки складає 3 664 054,10 грн.- а.с. 22-34.

Згідно додатку № 3 до договору (графік авансових платежів) сторонами було погоджено слідуючий строк їх оплати: платіж №1 в сумі 802 700,60 грн. до 25.06.2012р.; № 2 в сумі 200 000, 00 грн. до 05.09.2012р.; № 3 в сумі 1 000 000,00 грн. до 15.09.2012р.; №4 в сумі 250 000,00 грн. до 05.10.2012р.; №5 в сумі 250 000,00 грн. до 10.10.2012р.; №6 в сумі 500 000,00 грн. до 19.10.2012р.; №7 в сумі 661 353,50 грн. до 02 листопада 2012 року.

Сума платежів №№ 1,2,3,7 розраховується за формулою: С= А1/АОхСО грн.), де С-сума платежу в українських гривнях, що підлягає перерахуванню продавцю в зазначений день, згідно цього додатку; СО - відповідна сума платежу в українських гривнях, що зазначена у цьому додатку; А1 - курс обміну євро на гривню,встановлений МВБУ на дату здійснення відповідного авансу + 0,3%; АО - розрахунковий курс ЕВРО до гривні, який сторони взяли за основу при підписанні договору. Розрахунковий курс ЕВРО становить ставку 10,19 за 1 євро - див. а.с. 21, 141.

Відповідач здійснив платежі в порушення графіку авансових платежів: 22.06.2012р на суму 802 700,60 грн.; 03.09.2012р. - 200 000,00 грн.; 13.09.2012р. -1 000 000,00 грн.; 02.10.2012р. - 250 000,00 грн.; 09.10.2012р. - 250 000,00 грн.; 23.10.2012р. - 500 000,00 грн.; 16.11.2012р.- 500 000,00 грн. - див. а.с. 24-32; 45-66; 72; 83-92.

Вартість обладнання на дату підписання договору складала 3 664 054,10 грн. і згідно формули вказаної в додатку №3 до договору залежить від курсу євро на час здійснення платежів.

Позивач вказує, що на 26.01.2015 року курс обміну євро на гривню на МВБУ становив 23.93 грн., а тому заборгованість платежу №7 який повинен був сплачений до 02 листопада 2012 року необхідно перерахувати (23,93 грн./євро+0,3%/ 10,19 грн./євро х 161 353,50 грн.= 380 056,21 грн. Таким чином, загальний борг за договором № 87/1 від 21.06.2012р. станом на 26.01.2015р. становить 380 056,21 грн. - див. а.с. 2-4; 48-67

Згідно зі статтею 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Стаття 712 ЦК України передбачає, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтями 509 - 510 ЦК України передбачено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

Враховуючи вищевикладене, суд встановив що, вимоги Позивача є обґрунтованими, доведеними наданими по справі матеріалами і доказами та такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Згідно із ст. 11 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України), підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно із статтями 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладені договору, в виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (надалі ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із статтями 526 - 527 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. 19.09.2014р. позивач направив відповідачу претензію в тексті якої просив в 10 денний строк сплатити заборгованість за договором 87/1 від 21.06.2012р. в розмірі 323 802,99 грн., а в разі її несплати буде змушений звернутися до суду для примусового стягнення зазначеної суми та витрат по сплаті послуг адвоката та судового збору - а.с. 87-92.

Зобов'язання має виконуватись належним чином і відповідно до умов договору.

Відповідно до приписів статті 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно із ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Враховуючи вищенаведене, суд вважає вимоги позивача обґрунтованими, доведеними наданими по справі доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 2 ст. 82 ГПК України рішення приймається господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих сторонами та іншими учасниками господарського процесу, а також доказів, які були витребувані господарським судом, у нарадчій кімнаті.

Статтею 43 ГПК України визначено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом .

Вирішуючи господарський спір суди зобов'язані достеменно встановити сам факт виконання договірних зобов'язань оскільки з'ясування вказаних питань має істотне значення для вирішення спору на впливає на правильність застосування норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року № 6 '' Про судове рішення '' рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи,що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Згідно до ч.1 статті 4-7 ГПК України судове рішення приймається за результатами обговорення усіх обставин справи, а ч.1 статті 43 названого Кодексу передбачено всебічний, повний і об'єктивний розгляд в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Згідно до приписів статті 32 ГПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у встановленому законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Стаття 33 ГПК України встановлює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно зі статтею 34 ГПК України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Стаття 36 ГПК України передбачає, що письмовими доказами є документи i матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Оригінали документів подаються, коли обставини справи відповідно до законодавства мають бути засвідчені тільки такими документами, а також в інших випадках на вимогу господарського суду. .

У нарадчій кімнаті суд дійшов висновку, що Позивачем у відповідності до приписів статей 32-34, 36, 38 ГПК України у встановленому порядку подано належні докази ( у матеріалах справи ) на підставі яких довів обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень, і підтвердив обґрунтованість заявлених позовних вимог.

Відповідач відповідно до статей 21-22, 32-34, 36, 38 ГПК України не спростував доводів позивача на підставі яких останній доводив обставини заявлених вимог, та на підставі статті 614 ЦК України не довів відсутності вини як підстави відповідальності за порушення зобов'язання.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з державного мита, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплата послуг перекладача, адвоката, витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Відповідно до частини 3 статті 48 ГПК України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.

Поняття особи, котра є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", яка зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю (наявне в матеріалах справи) та прийняв присягу адвоката України. Відповідно до статті 12 Закону України "Про адвокатуру" оплата послуг адвоката здійснюється на підставі угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатом чи адвокатським об'єднанням.

В якості доказів по сплаті вказаних послуг позивачем до матеріалів справи надано Договір про надання юридичних послуг №2001/15 від 20.01.2015р., Акт про надання юридичних послуг від 10.07.2014р., копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №366 від 18.09.2002 року, платіжне доручення №48 від 02.02.2015р. на суму 12 500,00 грн. та квитанції до прибуткових касових ордерів №2001/15/1 від 20.01.2015р. на суму 10 000,00 грн. та №2001/15/2 від 26.01.2015р. на суму 2500,00 грн. про оплату юридичних послуг згідно Договору №2001/15 від 20.01.2015р.

Надані суду докази свідчать про фактичне надання послуг адвоката, пов'язаних з веденням даної справи, тому заявлені до стягнення адвокатські витрати на суму 25 000,00 грн., які фактично сплачені позивачем 20.01.2015р., 26.01.2015р., 02.02.2015р., задовольняються в повному обсязі.

Після виходу з нарадчої кімнати суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення яким позов задоволено повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суд приходить до висновку про стягнення витрат по сплаті судового збору в сумі 12 500,00 грн. та витрат на адвокатські послуги в сумі 25 000 грн. (а.с. 36-40) з відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 4 ,4-3, 4-5, 4-7,21, 22, 28, 32 - 34, 36, 38, 43, 44, 49,75,77, 81 1 , 82, 82 1 , 83 - 85 Господарського процесуального кодексу України, у нарадчій кімнаті, суд, -

В И Р І Ш И В :

1. Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничо-комерційне підприємство "Котлогаз", код ЄДРПОУ 23543186 (вул.Леонова,5, м. Кременчук, Полтавська область,39600) р/рахунок 26009100062487 в ПАТ ''Райфазен Банк ''Аваль'' в м. Кременчук, МФО 331605 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гідроекологія", код ЄДРПОУ 25478659 (пр.Маяковського, 24, м. Запоріжжя, Запорізька область,69035) заборгованість за Договором №87/1 від 21.06.2012р. в розмірі - 380 056,21 грн. , індекс інфляції - 39 127,98 грн., 3% річних 11 477,00 грн., витрат на адвокатські послуги в сумі 25 000 грн. та витрати по сплаті судового збору в сумі 12 500,00 грн.

Видати наказ після набранням рішенням суду законної сили.

СУДДЯ Іваницький О.Т.

Повне рішення складено 28.04.2015р.

Відповідно до ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.