Рішення

від 28.04.2015 по справі 918/1174/14

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"28" квітня 2015 р. Справа № 918/1174/14

Господарський суд Рівненської області в складі судді Пашкевич І.О.,

при секретарі судових засідань Морозу С.Ю.,

розглянувши матеріали справи за позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дар"

про стягнення заборгованості за договором доручення в сумі 184 724 грн. 01 коп.

за участі представників:

від позивача: ОСОБА_3, довіреність №1175 від 25.10.2013р.;

від відповідача: не з'явився.

Статті 20, 22, 91 Господарського процесуального кодексу України позивачу роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

Обставини справи: В серпні 2014 року Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (далі Підприємець) звернувся до господарського суду Рівненської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Дар" (далі Товариство), про стягнення заборгованості за договором доручення в сумі 184 724 грн. 01 коп., з яких:160 236,40 грн. основного боргу; 4 938,80 грн. 3% річних та 19 548,81 грн. інфляційних втрат.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 06.10.2014 року у справі № 918/1174/14, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року, позов задоволено, стягнуто з Товариства на користь Підприємця - 160 236 грн. 40 коп. - основного боргу, 4 938 грн. 80 коп. - 3% річних, 19 548 грн. 81 коп. - інфляційних втрат, 3 694 грн. 49 коп. витрат по сплаті судового збору.

Постановою Вищого господарського суду України від 12 лютого 2015 року постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 04.12.2014 року та рішення господарського суду Рівненської області від 06.10.2014 року у справі № 918/1174/14 скасовано, справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

25.02.2015 року здійснено автоматичний розподіл справи №918/1174/14, за результатами якого вказану справу розподілено судді Пашкевич І.О.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.02.2015 року справу прийнято до розгляду, призначено до слухання в судовому засіданні на 13.03.2015 року.

10.03.2015 року на виконання вимог ухвали від 26.02.2015 року позивачем подані письмові пояснення, відповідно до яких останній зазначив, що обставини виконання договору доручення №01/04 від 01.04.2013 року підтверджуються, на його думку, такими засобами доказування: договором доручення №01/04 від 01.04.2013 року про надання послуг з організації заготівлі молока та проведення розрахунків за отримане довірителем молоко; актом виконаних робіт від 30.04.2013 року та актом виконаних робіт від 30.05.2013 року, які підтверджують факт прийняття довірителем виконаного, тобто послуг по збиранню молока в кількості 169147 кг/базис на суму 160 236,40 грн.; звітом повіреного від 30.04.2013 року та звітом повіреного від 24.05.2013 року, які підтверджують те, що повірений від імені та за рахунок довірителя провів розрахунки з фізичними особами - здавачами молока за здане молоко в кількості 169147 кг/базис на суму 354 302,20 грн., а довіритель прийняв від повіреного виконане; актами-відомостями закупки молока від населення Славутського району Хмельницької області з 1 квітня 2013 року по 24 травня 2015 року, які підтверджують факт проведення повіреним від імені довірителя розрахунків з фізичними особами - здавачами молока за здане молоко в кількості 169147 кг/базис на суму 354 302,20 грн.; рапортами про переробку (охолодження) заготовленого Товариством молока від постачальників - фізичних осіб у квітні-травні 2013 року, що надійшло на молокоприймальний пункт повіреного; подорожніми листами вантажних автомобілів, які підтверджують факт перевезення молока упродовж квітня-травня 2013 р. від заготівельників молока до молокоприймального пункту в с. Малий Скнит, а звідти на молокопереробне підприємство Товариства в с. Головниця Корецького р-ну Рівненської області; накладними в яких зазначено фізико-хімічні показники молока з підписами представників довірителя про прийом молока, які підтверджують факт отримання упродовж квітня-травня 2013 року довірителем молока в загальній кількості 169147 кг/базис; звітами про рух сировини (молока) на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" за квітень та травень 2013 року Підприємця - підтверджують факт надходження молока, що належало довірителю на молокоприймальний пункт повіреного; виписки по особовому рахунку повіреного у ПАТ "Фінанси та кредит" від 03.07.2013 року та 21.08.2013 року, що підтверджують факт поступлення цільових коштів від довірителя на розрахунковий рахунок повіреного; листом №146 від 06.03.2015 року Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини, який підтверджує факт отримання Підприємцем у квітні-травні 2013 року ветеринарних свідоцтв за ф.№2 на молоко з метою його транспортування на молокопереробне підприємство Товариства в с. Головниця Корецького р-ну, Рівненської області; постановою про закриття кримінального провадження від 30.09.2014 року, що підтверджує факт заготівлі молока Підприємцем від імені і за рахунок Товариства у квітні 2013 року - 80 041 кг. на суму 176 090 грн., а в травні - 89 106 кг. на суму 178 212 грн.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 14.04.2015 року, за клопотанням позивача, строк розгляду справи №918/1174/14, в порядку ч.3 ст. 69 ГПК України, продовжено на 15 днів.

Відповідач у судове засідання 28.04.2015 року не з'явився. Про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому законом порядку.

На адресу суду повернулись конверти, у яких відповідачу за адресою вказаною в позовній заяві, а саме: АДРЕСА_1, надсилались ухвали суду про прийняття справи до розгляду та про відкладення розгляду справи з відмітками відділення поштового зв'язку "за відмовою адресата від одержання". Крім того, з метою перевірки адреси відповідача, судом зроблено спеціальний витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, за яким Товариство не перебуває в процесі припинення та зареєстровано за наступною адресою: АДРЕСА_2. Ухвала про відкладення розгляду справи від 14.04.2015 року надсилалась на адресу відповідача зазначену у спеціальному витязі, однак дане поштове відправлення повернулось до господарського суду Рівненської області з відміткою відділення поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Статтею 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про порушення провадження у справі надсилається зазначеним особам за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Пунктом 3.9.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" передбачено, що у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

З огляду на зазначене, судом вжито всіх можливих заходів стосовно повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про розгляд цієї справи за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, оскільки його неявка не перешкоджає вирішенню спору.

Вивчивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає до задоволення.

В результаті розгляду матеріалів справи господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

01 квітня 2013 року між Товариством (довіритель) та Підприємцем (повірений) було укладено договір доручення № 01/04 (далі - Договір, том І, а.с. 12-13), відповідно до п.п.1.1 якого повірений зобов'язується за рахунок довірителя виконати наступні юридичні дії, права та обов'язки за якими набуває безпосередньо довіритель: організовувати заготівлю молока та проводити розрахунки за отримане довірителем молоко та компенсацію на нього з індивідуальними молокоздавачами згідно з відповідними переліками, по ціні згідно з додатком.

За здійснення дій, зазначених у пункті 1.1 Договору, довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду. Розмір винагороди вказується у додатку (п.1.2 Договору).

Відповідно до п.3.1 Договору, повірений зобов'язаний, зокрема щомісячно подавати звіти довірителю до 05 числа місяця, наступного за місяцем, в якому було виконане доручення.

Згідно з п.п."в" п.4.1 Договору, довіритель зобов'язаний, зокрема: відшкодувати повіреному необхідні для виконання доручення витрати; розрахуватись з населенням перерахуванням на розрахунковий рахунок виконавця з врахуванням банківських послуг або готівкою, за кожні 15 днів на протязі п'яти календарних днів з моменту отримання молока; виплатити повіреному суму винагороди, яка йому належить відповідно до п.1.2 Договору.

Пунктом 5.1 Договору визначено, що довіритель сплачує повіреному винагороду (у розмірі згідно з додатком) шляхом перерахування на розрахунковий рахунок готівкою тощо.

Договір вступає в силу з часу його підписання і діє протягом виконання повіреним своїх зобов'язань і до погодження всіх розрахунків між довірителем та повіреним (п.7.1 Договору).

Договір підписаний повноважними представниками та скріплений відбитками печаток довірителя та повіреного. Судом також встановлено, що додатки до Договору сторонами не укладались.

В обґрунтування позовних вимог позивач у позовній заяві посилається на те що, на виконання умов Договору, позивач у період з квітня по травень 2013 року здійснив від імені та за рахунок довірителя заготівлю в населення молока базисного в кількості 169147 кг на загальну суму 354 302,20 грн., що підтверджується підписаними сторонами звітом повіреного від 30.04.2013 року, звітом повіреного від 24.05.2013 року (том І, а.с. 14,15) та актами виконаних робіт (наданих послуг) від 30.04.2013 року на суму 80 041,00 грн. та від 30.05.2013 року на суму 80 195, 40 грн. Відповідач взятих на себе передбачених договором зобов'язань перед позивачем, щодо проведення оплати за надані послуги не виконав. 22.06.2013 року Підприємцем направлена на адресу Товариства претензія № 09 з вимогою сплатити заборгованість, яка останнім отримана і залишена без відповіді. Враховуючи викладені обставини позивач звернувся з даним позовом до суду з вимогою про примусове стягнення з відповідача заборгованості за Договором в сумі 160 236,40 грн., а також 3% річних та інфляційних втрат.

Згідно част.1 ст.1000 ЦК України, за договором доручення одна сторона (повірений) зобов'язується вчинити від імені та за рахунок другої сторони (довірителя) певні юридичні дії. Правочин, вчинений повіреним, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки довірителя.

У договорі доручення або у виданій на підставі договору довіреності мають бути чітко визначені юридичні дії, які належить вчинити повіреному. Дії, які належить вчинити повіреному, мають бути правомірними, конкретними та здійсненними (ст.1003 ЦК України).

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (част.1 ст.628 ЦК України). Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Разом з тим, згідно з п. 3 ч.1 ст. 1006 Цивільного кодексу України повірений зобов'язаний негайно передати довірителеві все одержане у зв'язку з виконанням доручення.

Пунктом 1.1 Договору визначено, що повірений зобов'язується за рахунок довірителя організовувати заготівлю молока та проводити розрахунки за отримане довірителем молоко. За здійснення зазначених дій довіритель зобов'язується виплатити повіреному винагороду (п. 1.2 Договору).

Отже, передача довірителю молока є обов'язком повіреного, з виконанням якого закон та Договір пов'язують виникнення права останнього на винагороду.

При цьому, факт виконання зазначеного обов'язку може бути доведений, зокрема, актами приймання-передачі молока довірителю.

Матеріалами справи, а саме звітами про виплату грошей населенню, актами виконаних робіт по збиранню молока та відомостями про закупівлю молока не підтверджується факт передачі довірителю обсягів молока, зазначених у даних документах.

Не є належними доказами передачі Товариству Підприємцем молока за Договором в кількості 169 147кг також документи, на які позивач посилається в поясненнях від 10.03.2015 року, а саме: рапорт про переробку (охолодження) заготовленого Товариством молока від постачальників - фізичних осіб у квітні-травні 2013 року; подорожні листи вантажних автомобілів за квітень-травень 2013 року; товарно-транспортні накладні на перевезення молочної сировини; звіти про рух сировини (молока) на позабалансовому рахунку 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні" за квітень та травень 2013 року Підприємця; лист №146 від 06.03.2015 року Славутської районної державної лікарні ветеринарної медицини; постанова про закриття кримінального провадження від 30.09.2014 року.

Крім того, ухвалою суду від 14.04.2015 року в порядку ст. 65 ГПК України, витребовувались у Гощанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів відомості податкового обліку Товариства за період квітень-травень 2013 року у розрізі контрагентів. З наданих зазначеним державним органом документів не вбачається відображення Товариством у податковому обліку будь-яких операцій по спірним правовідносинам.

Згідно статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 43 Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оскільки позивачем не доведено факту передачі Товариству молока, позов Підприємця про стягнення з відповідача заборгованості за договором доручення в сумі 184 724 грн. 01 коп., з яких:160 236,40 грн. основного боргу; 4 938,80 грн. 3% річних та 19 548,81 грн. інфляційних втрат не підлягає до задоволення.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно до задоволених вимог.

Відтак, оскільки суд не знайшов підстав для задоволення позовних вимог, судові витрати залишаються за позивачем.

Керуючись статтями 34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено "5" травня 2015 року.

Суддя Пашкевич І.О.