Рішення

від 06.05.2015 по справі 920/485/15

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

06.05.2015 Справа № 920/485/15

За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліос Україна», м.Київ

до відповідача: фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Суми

про стягнення 384311,52 грн.

СУДДЯ МОЇСЕЄНКО В.М.

секретар судового засідання Сорока Л.М.

Представники:

від позивача: Дідик П.С.;

від відповідача: не з'явився;

Суть спору: позивач, згідно вимог позовної заяви б/н від 17.02.2015р., просить стягнути з відповідача на свою користь 303055,33 грн. основної заборгованості за поставлений, але не оплачений товар, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 010п від 03.01.2012р., пеню у розмірі 34232,80 грн., неустойку в розмірі 3030,55 грн., 3% річних у розмірі 3686,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 40306,36 грн., а також стягнути з відповідача судові витрати, пов'язані з розглядом справи.

Відповідач відзив на позов не подав, його представник в судове засідання не з'явився, про причини нез'явлення суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, що підтверджується повернутим на адресу суду рекомендованим повідомленням про вручення 21.04.2015р. особисто відповідачу поштового відправлення - ухвали суду від 16.04.2015р. про відкладення розгляду справи № 920/485/15 на 06.05.2015р.

По клопотанню відповідача від 15.04.2015р. для надання йому можливості підготувати заперечення та висловити в судовому засіданні свої міркування, ухвалою суду від 16.04.2015р. розгляд справи був відкладений на 11 год. 20 хв. 06.05.2015р., відповідач повторно був зобов'язаний надати відзив на позов.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на участь в судовому засіданні, будь-яких документів в обгрунтування своєї позиції по справі повторно не подав, відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Позивачем подано клопотання про долучення до матеріалів справи копій договорів № 2-01/07/р від 10.01.2007р., № 033п від 20.01.2011р., № 034п від 20.01.2011р.

Суд задовольнив клопотання позивача та долучив до матеріалів справи копії зазначених договорів.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, дослідивши та оцінивши надані докази, суд встановив:

03.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіколорс», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Хеліос Україна», що підтверджується статутом ТОВ «Хеліос Україна» (нова редакція) затвердженого загальними зборами учасників ТОВ «Сіколорс» (протокол № 22 від 26 травня 2014р.) (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 010п (договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає покупцю товар, а покупець приймає та оплачує його. Вартість одиниці товару, його кількість та загальна вартість погоджуються сторонами та вказуються у видаткових накладних, які є додатком до цього договору. Покупець надсилає постачальнику заявку на поставку товару, в якій зазначає кількість та асортимент товару, що необхідно поставити. (п. 2.1. договору).

Покупець здійснює оплату в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі дев'яноста календарних днів після поставки товару. (п. 2.4. договору).

Згідно п. 9.1. договору він діє до 31.12.2012р. В частині проведення взаєморозрахунків даний договір діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань. Сторони мають право пролонгувати даний договір шляхом підписання додаткової угоди в період дії цього договору. (п. 9.2. договору).

25 грудня 2012 року сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 010п від 03.01.2012р., в якому домовились продовжити дію договору поставки № 010п від 03.01.2012р. до 31.12.2013р. Всі інші умови договору поставки залишились незмінними.

Додатковою угодою № 2 від 18.06.2014р. до договору поставки № 010п від 03.01.2012р. сторони домовились змінити назву постачальника з ТОВ «Сіколорс» на ТОВ «Хеліос Україна». Всі інші умови договору поставки залишились незмінними.

Крім того, 10.01.2007р. між сторонами був укладений договір поставки № 2-01/07/р відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає покупцю товар, а покупець приймає та оплачує його. Вартість одиниці товару, його кількість та загальна вартість погоджуються сторонами та вказуються у видаткових накладних, які є додатком до цього договору. (п. 1.2). Покупець здійснює оплату в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку на протязі тридцяти календарних днів після надходження товару на склад покупця. (п. 2.4. договору).

Згідно видаткових накладних: №К-00000858 від 23.05.2012 р., №К-00001024 від 11.06.2012 р., №К-00001025 від 11.06.2012 р., №К-00001217 від 02.07.2012 р., №К-00001218 від 02.07.2012 р., №К-00001229 від 03.07.2012 р., №К-00001297 від 06.07.2012 р., №К-00001317 від 10.07.2012 р., №К-00001318 від 10.07.2012 р., №К-00001326 від 11.07.2012 р., №К-00001378 від 17.07.2012 р., №К-00001445 від 25.07.2012 р., №К-00001454 від 25.07.2012 р., №К-00001468 від 26.07.2012р., №К-00001483 від 27.07.2012 р., №К-00002363 від 06.11.2012 р., виписаних на підставі договору № 2-01/07/р від 10.01.2007р. та №К-00000326 від 13.03.2013 р., №К-00000739 від 29.04.2013 р., №К-00000775 від 07.05.2013р., №К-00000809 від 13.05.2013 р., №К-00001224 від 18.06.2013 р., №К-00001384 від 04.07.2013 р., №К-00001638 від 17.06.2014 р., №К-00001676 від 20.06.2014р., №К-00001713 від 24.06.2014 р., виписаних на підставі договору № 010п від 03.01.2012р., відповідач отримав, але не оплатив товар на загальну суму 303055,33 грн.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, тобто із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Частиною 1 ст. 692 ЦК України визначено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідач отримав зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується його підписом та печаткою, але доказів на підтвердження того, що товар був оплачений у встановлені договорами поставки строки, не надав.

Тому, вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в сумі 303055,33 грн. є обґрунтованими та законними, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтями 610, 611 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки. При цьому ст. 549 Цивільного кодексу України визначає неустойку (штраф, пеню) як грошову суму або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно ст. 546 Цивільного кодексу України неустойка є одним з видів забезпечення виконання зобов'язання, які, згідно норм ст. 547 ЦК України, мають бути закріплені у правочині, укладеному в письмовій формі.

Умовами договорів, а саме п.7.4. договору поставки № 2-01/07/р від 10.01.2007р. та договору поставки № 010п від 03.01.2012р. за порушення строків оплати, передбачених додатками даних договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

За неналежне виконання умов договорів відповідачу нарахована пеня в розмірі 34232 грн. 80 коп. за період з 23.09.2014р. по 17.02.2015р.

Оскільки, пеня в зазначеній сумі нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» та ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню на підставі ст.ст. 549-552 Цивільного кодексу України.

Крім того, п. 7.5.3. договору поставки № 010п від 03.01.2012р. передбачено, що у випадку порушення вимог, передбачених п. 7.5 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 1% від вартості товару, що підлягає поверненню. Сума неустойки становить 3030,55 грн.

Суд зазначає, що неустойкою є штраф, пеня. Позовні вимоги щодо стягнення пені судом задоволені повністю. В даному випадку задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки буде подвійною відповідальністю за одне порушення зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства України, тому суд відмовляє у задоволенні позовних вимог в частині стягнення неустойки в розмірі 3030,55 грн.

На підставі ст.625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів. Згідно наданого позивачем розрахунку відповідачу нараховано до сплати 40306 грн. 36 коп. - інфляційних витрат, 3686 грн. 48 коп. 3 % річних.

Інфляційні нарахування на суму боргу та 3% річних, сплата яких передбачена ст.625 ЦК України не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести суду ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Позивач з урахуванням всіх обставин справи, подав суду достатньо доказів, які об'єктивно і у визначеному законом порядку підтвердили його позицію. За таких обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача в частині стягнення боргу, пені, інфляційних втрат та 3% річних є правомірними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Відповідно до Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України позивачу за рахунок відповідача відшкодовуються витрати по сплаті судового збору у розмірі 7625,62 грн. пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись Законом України «Про судовий збір», ст.ст. 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Хеліос Україна» (01021, м.Київ, вул. Грушевського, 28/2, № 43; код 32827363) 303055 грн. 33 коп. - основного боргу, 34232 грн. 80 коп. - пені, 40306 грн. 36 коп. - інфляційних втрат, 3686 грн. 48 коп. 3 % річних та 7625 грн. 62 коп. - витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення неустойки в сумі 3030,55 грн. в задоволенні позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 06.05.2015 року.

Суддя В.М. Моїсеєнко