Постанова

від 13.07.2015 по справі 920/485/15

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"13" липня 2015 р. Справа № 920/485/15

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Бондаренко В.П., суддя Івакіна В.О., суддя Россолов В.В.,

при секретарі Деппа-Крівіч А.О.,

за участю представників:

позивача - не з'явився,

відповідача - ОСОБА_1 - дов. № 1301 від 29.09.2014р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №3415 С/1-9) на рішення господарського суду Сумської області від 06.05.2015 р. у справі № 920/485/15,

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна", м. Київ,

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Суми,

про стягнення 384 311,52 грн.,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2015 року позивач, ТОВ "Хеліос Україна", звернувся до господарського суду Сумської області з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на свою користь 303055,33 грн. основної заборгованості за не оплачений товар, відповідно до укладеного між сторонами договору поставки № 010п від 03.01.2012р., пеню у розмірі 34232,80 грн., неустойку в розмірі 3030,55 грн., 3% річних у розмірі 3686,48 грн., інфляційні збитки у розмірі 40306,36 грн.

Рішенням господарського суду Сумської області від 06.05.2015 р. (суддя Моїсеєнко В.М.) позов задоволено частково. Стягнуто з ФОП ОСОБА_1 на користь ТОВ "Хеліос Україна" 303055,33 грн. - основного боргу, 34232,80 грн. - пені, 40306,36 грн. - інфляційних втрат, 3686,48 грн. 3 % річних та 7625,62 грн. - витрат по сплаті судового збору. В частині стягнення неустойки в сумі 3030,55 грн. в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Відповідач, ФОП ОСОБА_1, з рішенням суду першої інстанції не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення господарського суду Сумської області від 06.05.2015р. повністю та прийняти нове рішення, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм чинного законодавства.

Позивач, ТОВ "Хеліос Україна", відзиву на апеляційну скаргу не надав, в судове засідання не з'явився, надане ним клопотання (вх. № 10529) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неотриманням копії апеляційної скарги та неможливістю підготувати відзив на апеляційну скаргу не підлягає задоволенню, оскільки є необґрунтованим, тим більш, що позивач мав право скористатись своїм процесуальним правом та ознайомитись з матеріалами даної справи на підставі ст. 22 ГПК України.

Враховуючи те, що судом апеляційної інстанції створено всі необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, вжито заходи для належного повідомлення сторін про час та місце розгляду справи, проте позивач не скористався своїми правами, передбаченими статтею 22 ГПК України та виходячи з того, що явка сторін не визнавалася обов'язковою судом апеляційної інстанції, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторін, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу без участі вищевказаної особи за наявними у ній матеріалами у відповідності до статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

Дослідивши матеріали справи, а також викладені в апеляційній скарзі доводи відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03.01.2012 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Сіколорс", правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Хеліос Україна", що підтверджується статутом ТОВ "Хеліос Україна" (нова редакція) затвердженого загальними зборами учасників ТОВ "Сіколорс" (протокол № 22 від 26 травня 2014р.) (постачальник) та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (покупець) був укладений договір поставки № 010п (договір), відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає покупцю товар, а покупець приймає та оплачує його.

Вартість одиниці товару, його кількість та загальна вартість погоджуються сторонами та вказуються у видаткових накладних, які є додатком до цього договору. Покупець надсилає постачальнику заявку на поставку товару, в якій зазначає кількість та асортимент товару, що необхідно поставити (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.4. договору встановлено, що покупець здійснює оплату в національній валюті України, шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок постачальника на протязі дев'яноста календарних днів після поставки товару.

Згідно з п. 9.1. договору він діє до 31.12.2012р. В частині проведення взаєморозрахунків даний договір діє до повного виконання взятих на себе зобов'язань. Сторони мають право пролонгувати даний договір шляхом підписання додаткової угоди в період дії цього договору. (п. 9.2. договору).

25.12.2012 р. сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору поставки № 010п від 03.01.2012р., в якій сторони продовжили дію договору поставки № 010п від 03.01.2012р. до 31.12.2013р. Всі інші умови договору поставки залишились незмінними.

Додатковою угодою № 2 від 18.06.2014р. до договору поставки № 010п від 03.01.2012р. сторони домовились змінити назву постачальника з ТОВ "Сіколорс" на ТОВ "Хеліос Україна". Всі інші умови договору поставки залишились незмінними.

Також, 10.01.2007р. між сторонами був укладений договір поставки № 2-01/07/р, відповідно до п. 1.1 якого постачальник постачає покупцю товар, а покупець приймає та оплачує його.

Вартість одиниці товару, його кількість та загальна вартість погоджуються сторонами та вказуються у видаткових накладних, які є додатком до цього договору (п. 1.2 договору № 2-01/07/р). Покупець здійснює оплату в національній валюті України на розрахунковий рахунок постачальника відповідно до виставленого рахунку на протязі тридцяти календарних днів після надходження товару на склад покупця. (п. 2.4. договору № 2-01/07/р).

В матеріалах справи містяться видаткові накладні: №К-00000858 від 23.05.2012 р., №К-00001024 від 11.06.2012 р., №К-00001025 від 11.06.2012 р., №К-00001217 від 02.07.2012 р., №К-00001218 від 02.07.2012 р., №К-00001229 від 03.07.2012 р., №К-00001297 від 06.07.2012 р., №К-00001317 від 10.07.2012 р., №К-00001318 від 10.07.2012 р., №К-00001326 від 11.07.2012 р., №К-00001378 від 17.07.2012 р., №К-00001445 від 25.07.2012 р., №К-00001454 від 25.07.2012 р., №К-00001468 від 26.07.2012р., №К-00001483 від 27.07.2012 р., №К-00002363 від 06.11.2012 р., виписані на підставі договору № 2-01/07/р від 10.01.2007р. та видаткові накладні: №К-00000326 від 13.03.2013 р., №К-00000739 від 29.04.2013 р., №К-00000775 від 07.05.2013р., №К-00000809 від 13.05.2013 р., №К-00001224 від 18.06.2013 р., №К-00001384 від 04.07.2013 р., №К-00001638 від 17.06.2014 р., №К-00001676 від 20.06.2014р., №К-00001713 від 24.06.2014 р., виписані на підставі договору № 010п від 03.01.2012р.

Зазначені видаткові накладні свідчать про те, що відповідач отримав товар на загальну суму 303 055,33 грн., однак не сплатив за наданий відповідачу товар.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За вимогами ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частина 1 ст. 628 Цивільного кодексу України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 ЦК України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до п. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріали справи свідчать, що відповідач отримав зазначений у видаткових накладних товар, що підтверджується його підписом та печаткою, в апеляційній скарзі відповідач також не спростував отримання товару, тому, у відповідача виникло зобов'язання по оплаті за отриманий товар, проте доказів в підтвердження оплати товару у встановлені договорами поставки строки не надав.

Тому, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення заборгованості за поставлений, але не оплачений товар в сумі 303055,33 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Що стосується позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в сумі 34232,80 грн., то судова колегія зазначає наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ст. 611 ЦК України та ст. 230 ГК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Умовами договорів, а саме п.7.4. договору поставки № 2-01/07/р від 10.01.2007р. та договору поставки № 010п від 03.01.2012р. за порушення строків оплати, передбачених додатками даних договорів, покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочки платежу.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що пеня в сумі 34232,80 грн. за період з 23.09.2014р. по 17.02.2015р. нарахована в межах строку позовної давності, з урахуванням вимог Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, тому, позовні вимоги в зазначеній частині є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки в розмірі 3030,55 грн., то суд першої інстанції правомірно відмовив в задоволенні цих вимог.

Так, п. 7.5.3. договору поставки № 010п від 03.01.2012р. передбачено, що у випадку порушення вимог, передбачених п. 7.5 договору, покупець сплачує постачальнику неустойку в розмірі 1% від вартості товару, що підлягає поверненню. Сума неустойки становить 3030,55 грн.

Враховуючи, що неустойкою є штраф, пеня, а позовні вимоги про стягнення пені задоволено, то в даному випадку задоволення позовних вимог щодо стягнення неустойки буде подвійною відповідальністю за одне порушення зобов'язання, що суперечить вимогам чинного законодавства України.

Стосовно позовних вимог про стягнення з відповідача 40306,36 грн. інфляційних втрат та 3686,48 грн. 3 % річних, то судова колегія також погоджується з висновками суду першої інстанції про їх задоволення з урахуванням ст. 625 Цивільного кодексу України, яка передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом, або договором не встановлений інший розмір процентів.

Суд першої інстанції правильно звернув увагу на те, що інфляційні нарахування та 3% річних, сплата яких передбачена ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями, а виступають відповідно способом захисту майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

На підставі викладеного, доводи апеляційної скарги відповідача не спростували зроблених судом першої інстанції висновків, в апеляційній скарзі не зазначено, в чому саме судом першої інстанції неповно з'ясовані обставин, що мають значення для справи, та які висновки не відповідають обставинам справи, а також які норми матеріального та процесуального права були порушені судом першої інстанції під час винесення оскаржуваного рішення.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду повністю погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що при прийнятті оскаржуваного рішення місцевий господарський суд дав належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам, через що рішення господарського суду Сумської області від 06.05.2015 р. у справі № 920/485/15 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, п. 1 ст. 103, ст. 105 ГПК України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

У задоволенні апеляційної скарги відмовити.

Рішення господарського суду Сумської області від 06.05.2015 р. у справі № 920/485/15 залишити без змін.

Повний текст постанови складено 14.07.2015р.

Головуючий суддя Бондаренко В.П.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Россолов В.В.